Вільнюс, як і Львів, має три обличчя міста. Головний архітектор Вільнюса розповідає, як змінювалось місто і як Львів може скористатись цим досвідом.

«Кожна проблема є не лише проблемою, а й можливістю змін на краще, головне визначити цінності» – напевне, саме цю думку можна вважати ключовою чи не для всіх подій Lviv Urban Forum, який уперше відбувся у нашому місті і був присвячений переосмисленню того, як мають розвиватися, трансформуватися і відновлюватися українські міста, села та громади. Понад 40 українських і світових міських планувальників та архітекторів, які сформували принципи, за якими розвиваються європейські міста, і ті, що втілюють їх в Україні, поділилися своїм досвідом, успіхами, а також визнали помилки.

У рамках панелі «Створюємо міста для життя» виступив головний архітектор Вільнюса Міндаугас Пакалніс (був головним архітектором до 1 серпня 2023 року, - ред.) Tvoemisto.tv занотувало його виступ. 

Будувати міста, а не місця, де можна жити

Головний архітектор Вільнюса Міндаугас Пакалніс стверджує: «Я той, хто винен у всьому, що відбувається у Вільнюсі, і не має значення, добре воно чи погано. Головний архітектор – це той, хто звітує перед громадою, політиками, перед пресою і самим собою як фахівцем, який працює на місто».

Із його слів, Вільнюс та Львів, як і багато інших українських міст, дуже схожі між собою: в них низька щільність забудови, багато зеленого простору та автомобілів. А ще Вільнюс і Львів – молоді міста, більшість їхнього населення віком від 25 до 50 років. Це люди, які створюють сім’ї, бізнеси і багатство для інших мешканців. Головний архітектор Вільнюса вважає, що конкурентоспроможність міст найбільше залежить саме від того, наскільки ми зможемо втримати ось цю креативну ланку населення. 

«Їм потрібні прості речі: доступність усього потрібного в метрах, а не кілометрах, громадський транспорт, хороша інфраструктура, зокрема для пересування на велосипедах, хороші заклади культури, навчальні заклади, щоб дати добру освіту дітям, гарний громадський простір, дозвілля, доступне житло і чисте повітря. Ми все це можемо запропонувати нашим мешканцям, щоб вони залишалися тут, ба більше, щоб до нас переїжджали люди з інших міст», – каже Міндаугас Пакалніс.

Вільнюс, як і Львів, має три обличчя: історичне – як місто, переважно середмістя; місто, де люди тільки сплять, а вранці їдуть кожен у своїх справах, тобто спальні райони, побудовані в радянський період і розташовані довкола центру; передмістя, яке не є містом і виглядає як село. Багато постсоціалістичних міст виглядають саме так. Архітектор наголошує, що перед тим, як говорити про те, якого міського життя ми хочемо, треба подумати, який вид міста і міське життя ми хочемо створити. 

«Великою проблемою наших міст є модерністське планування, що склалося після Другої світової війни.  Наші міста зазнали руйнувань, але після відновлення втратили свою ідентичність. Зараз війна також змітає міста, тому ми маємо врахувати помилки тої реконструкції. Іноді не так важливо відновлювати будівлі, як відбудувати відчуття просторів. Наприклад, наш Vilkaviškis, який реконструювали після війни, може похвалитися новими гарними тротуарами, але його вигляд змінився. Головна площа втратила функцію центру соціального життя, через це місто стало менш привабливим, – наголошує архітектор. – І хоча після перебудови будинки стали вищими і більшими, міське життя і відчуття міста зникли. Наші міста перетворилися на ряд будівель, розташованих вздовж дороги. Втратити ідентичність дуже просто, це може статися навіть через зрізання дерев».

Зміни в мисленні виникли після виставки в Берліні у 1980-х, коли спробували застосувати нові підходи. Тоді у Фрідріхштадті, який був дуже сильно пошкоджений унаслідок Другої світової, збудували нову дуже чітку систему просторів, кварталів, де чітко можна було окреслити вулицю, парк, площу, прибудинкові дворики, у яких діти могли безпечно бавитися. Так з'явився новий урбанізм, яскраво представлений, зокрема, в Мальме, який надихнув багатьох міських планувальників на нові проєкти. 

«Студенти, які приходять до мене після університету, мало що знають про це, їх все ще навчають модернізму. Потрібно змінювати нашу освіту. Зараз зовсім інші часи, варто модифікувати принципи мислення. Людей вчать зводити гарні будинки, але вони повинні спочатку проєктувати простори, а тоді вже будівлі. Треба визначитися, для кого ви будуєте місто, головні вулиці – для машин чи для людей? Міста для перших і других мають зовсім різні відчуття від перебування в міському оточенні, мають зовсім інший вигляд», – наголошує Міндаугас Пакалніс.

Першою спробою нового урбанізму у Вільнюсі стала трансформація Паупіса – мікрорайону в центрі міста. Для цього запросили різних архітекторів, щоби вони спроєктували різні квартали, і це стало величезною історією успіху. Ціни на нерухомість там за кілька років зросли вдвічі, і тепер це найуспішніший проєкт. 

«Там добре облаштування простору, чітко зрозуміло, де приватне, а де публічне, де вулиця, площа, а де приватне подвір’я, в яке можуть заходити лише мешканці будинку. Важливо відходити від мікрорайонного планування і створювати замість цього жваві міські квартали, зручні для мешканців, де вони матимуть власний приватний простір. Це подарує їм інший тип життя, інші відчуття. А при мікрорайонному плануванні важко зрозуміти, де вулиця, де які простори. Щоби нормалізувати структуру міст, треба зменшити величезні квартали, поділити їх на менші блоки. Важливо не просто відновити будинки, але й змінити міську структуру і чітко поділити простір. Це головне», – наголошує архітектор.

Коли Вільнюс почав регулювати містобудування, то використовував два типи інструментів. Перші з них формальні: генплани, плани розвитку, тощо. В новому генплані закладені прості правила, які допоможуть змінити життя в місті:

1. Визначення домінантної висоти. Головні будинки міста мусять мати не більш ніж шість-сім поверхів за кількома винятками. 

2. Заохочення до розташування сервісів і магазинів на першому поверсі. Вони створюють хороше оточення на вулиці.

3. Паркування на ділянках між тротуарами й активними фасадами заборонене. Це дозволяє нормально організовувати міське життя і дає можливість уникати конфліктів між пішоходами та водіями.

4. Автостоянки, передбачені нормативними документами на території ділянки, дозволені в громадських місцях (на вулицях), але не перед магазинами. 

5. Заохочення до підземного паркування, яке допомагає ущільнити простір.

«Але коли ви запускаєте генплан і закінчуєте його за п’ять років, то він уже застаріє, і треба починати новий, бо часи, розуміння та сприйняття змінюються. Тож потрібно використовувати й неформальні інструменти для швидкого регулювання містобудування, змін, які відбуваються або потрібні тут і зараз. Для цього створені 10 принципів якісної архітектури для Вільнюса. Це ідеї, що зродилися в межах проєктів від різних архітекторів. Вони показують, чого хоче місто, і допомагають архітекторам створювати не просто окремі проєкти, а працювати як спільнота над однією метою», – веде далі експерт.

10 принципів якісної архітектури для Вільнюса:

1. Поважайте контекст, аналізуйте те, що маєте довкола, або якщо потрібно – творчо змініть його. Схеми планування будівель і громадських місць, інтенсивність забудови ділянки повинні відповідати міському контексту або креативно його змінювати, привносячи більше міського життя на цю територію. Нові розробки мають покращувати наявні функціональні зв’язки на території, а не порушувати їх

2. Розділяйте публічний і приватний простори. Це проблема всіх постмодерних міст та один із найважливіших принципів створення незалежного суспільства. Люди хочуть виховувати своїх дітей в безпечному середовищі, мати свій приватний простір. Публічні простори – такі як вулиці і площі – треба відокремлювати від приватних подвір’їв будівлями, зеленими насадженнями та елементами благоустрою. Дворові простори формують фізичні та емоційні бар’єри і мусять мати обмежений доступ.

Ми заохочуємо громади до участі в обслуговуванні та контролі цих просторів, а також створенні терас на перших поверхах.

3. Перенесіть життя на вулиці. Люди можуть мати жвавий громадський простір поруч – просто на вулиці. Коли будуєте вулиці, створюйте життя на них. Зробіть їх зручними, передусім для пішоходів, тоді для велосипедистів, тоді для громадського транспорту, а для автомобільного – в останню чергу. Бо досі ми працювали за зворотним принципом.

4. Створюйте сучасну архітектуру. Скажіть «ні» фальшивому історизму, робіть те, що буде добре зараз, не оглядаючись на те, що було добрим у минулому.

 5. Використовуйте місцеві будівельні матеріали: деревину, цеглу, бетон, метал, скло і щонайменше привізних. Обходьтеся тим, що виробляється у вашій або сусідніх країнах.

6. Перетворюйте й адаптуйте старі будівлі. Простіше щось зберегти, аніж знищити. Зберігайте genius loci – наявні будівлі, простори, зелені насадження, знаки і значення місць. Це допомагає підтримувати тяглість історії цієї території. Це може бути навіть проста інфраструктура. Наприклад, у нас є музей соціалістичної революції, який став художньою галереєю.

7. Зберігайте і повторно використовуйте свою спадщину. За можливості залучайте для цього приватні кошти, а не просто використовуйте державні. Робіть цю спадщину більш активною, доступною, відкритою для громадськості. 

8. Бережіть і примножуйте зелені насадження в місті. За вирубування дерев на ділянці передбачена компенсація. За кожне зрубане дерево треба висадити стільки нових, щоб сума діаметрів їхніх стовбурів дорівнювала діаметру стовбура зрубаного. Це зробить вирубування дуже дорогим, тому дозволить порятувати щонайбільше дерев. Якщо при зміні цільового призначення приміщень нема можливості влаштувати необхідну зелену зону на ділянці, це можна зробити на дахах. А якщо це неможливо, варто озеленити вуличні алеї чи громадські місця.

9. Організовуйте архітектурні конкурси. Для Вільнюса це стало кращим шляхом, щоби знайти найкращі архітектурні ідеї, найбільш раціональні та функціональні рішення, найбільш естетичну архітектурну експресію.

10. Визначайте пріоритети за змістом, а не за бюрократичною формою. Якщо плануєте житлові будинки продавати частинами (так звані гостьові будинки, лофти), але там відсутні місця загального користування і службової інфраструктури, то не допускайте застосування інтенсивності забудови та інших норм, встановлених для житлових потреб. Як би ви це не називали – лофт, квартира чи гостьовий будинок – це все одно житло, яке мусить мати всі його ознаки. Необхідно облаштувати всю необхідну громадську інфраструктуру для будинків відповідно до норм, які застосовують до житлових будинків: зелені насадження, дитячі майданчики, автостоянки. Інвестуйте гроші саме в це, бо так ви підвищите якість життя.

«Після таких значних пошкоджень, яких зазнали українські міста, їх можна відбудовувати різними шляхами. Можна спорудити багато великих надзвичайних будівель, але при цьому втратити відчуття міста. Інколи створювати муляжі будівель, як це робили поляки, відновлюючи Варшаву. І це краще, аніж будувати великі вишукані як на той час будинки, які змінять дух міста. Це дуже важливо, бо помилки, які ми зробили після Другої світової війни, позбавили наші міста, навіть невеликі, можливості конкурувати за жителів. Ми не будували міста – ми будували місця, де можна жити! – наголошує Міндаугас Пакалніс. – Простір змінюється разом із мисленням. У 2004 році ми запустили перший проєкт міського урбанізму, який завершили тільки зараз. Тож пам’ятайте, що це довгий шлях, який залежить від багатьох людей».

Це перша частина, у наступних ми розповімо про досвід переосмислення радянської арахітектурної спадщини Вільнюса, про те, як Тирана залучила до переосмилення міських просторів дітей та як Прага відмовилась давати «зелене світло» на втілення проєктів тим, у кого було багато грошей. Буде й приклад українського міста та столичного урбаністичного бюро, яке займається трансформацією міст і спеціалізується на впровадженні безбар’єрних рішень.

Текст - Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

___________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.