Фото: УКУ
Як створити таїнство, а не корпорацію. Борис Ґудзяк про великі ідеї
Що відрізняє справді велику ідею?
Apple – чи не найбільша комерційна фірма у світі, вартість якої переступила один трильйон доларів. Я з 1985 року користуюся тільки їхніми комп’ютерами. Чи це велика ідея? Чи трильйон доларів – критерій такої ідеї? Напевно, для багатьох – так. Але для мене критерії величі інші, незважаючи на те, що я користуюся їхньою технікою. Мені прикро читати, що Стів Джобс, засновник компанії, принижував людей. Мені прикро читати спомини його доньки, від якої він відмовлявся, поки не були зроблені тести ДНК. Прикро, коли при кінці життя людина має жаль за те, як вона ставилася до інших.
Тож давайте домовимося, що великим є те, що дає життя, виринає з Божого закону, єднає людей і піднімає кожного, зокрема, найменшого. Прагнення до великого, доступне кожній людині.
Критерії величі не можуть бути загальними, часом вони продаються і купуються. Зараз Український католицький університет є на вершині своєї популярності. Ще ніколи стільки студентів сюди не вступали, ще не було таких високих балів і так багато донорів. Не завжди було так і не завжди мусить бути так. Але це може завадити нам побачити, на чому наша велика ідея побудована. Треба задуматися над питанням: на чому стоїть цей університет, до якого ми так прагнули? У чому велич митрополита Андрея Шептицького чи Любомира Гузара?
Мені здається, ми особливо потребуємо тої величі, яка поєднує серця.
Читайте також: Конфліктуйте і не бійтеся відповідальності. Поради молоді від Уляни Супрун
Кому під силу великі ідеї?
Піднятися на Говерлу чи на Еверест – це перемогти себе. У цьому багато доброго та шляхетного, це важливо. Але особливо великим є перемогти себе для інших. Я переконаний, що велике завжди народжується між: між нами, між вами, між кимось. Воно мусить іти від нас до когось і бути для нас. Ніхто з нас не має ні таких масштабів, ні такого духу, щоб щось дійсно велике тримати лише в собі. Велике з’являється, коли ми єднаємося, коли Божа любов, творчість і дух входять у нас і ми помножуємо їх, обдаровуючи інших і допомагаючи їм множити дари.
Навіть якщо масштаби скромні, діло буде великим, коли за ним стоїть настанова примножувати і єднатися. Мати Тереза казала, що не обов’язково робити великі речі – можна робити маленькі, але з великої любові. Архієпископ Йосип Сліпий вважав, що не кожен може міняти потік історії, адже час, ресурси і сили обмежені, але це не повинно нікого відохочувати від великої любові, великого діла, великої уваги до інших.
Один не зробить те, що зроблять двоє, а двом не під силу те, що вдасться двадцятьом. До великого потрібно багато людей, які готові примножити дари один одного. Потрібна команда. В УКУ більше ніж чверть століття є команда, яка шукає аналізує, критикує, спілкується, слухає. Важливо допасовувати одне до одного, визнавати таланти інших і шукати нішу, де він може вповні розквітнути. Треба мати відвагу конструювати реальність і зберігати гідність кожного навіть у суперечках. І коли багато людей працюють з увагою і пошаною до соратників, твориться таїнство, а не просто корпорація. Те, що віддзеркалює самого Бога, який є один і є троїчний.
Час для великого
Йосип Сліпий проповідував ідеї десятиліттями. Він заснував УКУ у 71 рік, після ув’язнення, таборів і катування. Тож фактично всі ми ще стоїмо перед віком, коли можна починати велику справу. Але ми живемо дуже нетерпеливо. Кава не заварилася за півхвилини – вже біда. Молодим людям складно слухати про щось одне довше, ніж 5 хвилин. А великі справи вимагають часу. Слухання і увага, пізнання таїнства, глибини буття іншої людини потребує часу – не кажучи вже про пізнання громади. Великі люди терпляче робили великі справи, які не минали з дня на день.
Йосип Сліпий казав: «Великого бажайте». Але це велике повинно бути божественно великим: тривалим, таким, що примножує і не досягнуте коштом гідності інших. Велике повинно єднати, а не ділити; повинно бути навіть у тому, що ми мнимо малим і лишаємо на маргінесі.
Якщо ми маємо велику мету, вона нас сама собою підносить. Людина росте зі своїми задумами: високі пориви нас підносять, а низькі руйнують. Не кожному з нас дано бути генієм, але кожному дано бажати доброго і великого.
Підготувала Оксана Расулова
Фото: Український католицький університет
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку