У центрі Львова родина львівського бізнесмена-олігарха Григорія Козловського перебудувала пам’ятку архітектури на вулиці Січових Стрільців і зводить готель на вулиці Дорошенка на ділянці, яку Козловському віддали міські депутати. Чому ці забудови стали можливі, як управлінці міської ради мали би реагувати на апетити забудовника, Тvoemisto.tv розпитало в архітекторів та активістів.

Як на пам'ятці надбудували «три поверхи»

Найстаріший будинок на вулиці Січових Стрільців, 2 був побудований у 1846-1847 роках у стилі класицизму як прибутковий дім графа Каєтана Карницького. Він прикрашений рельєфами грифонів, орлів, скульптурними картинами «Амур на спині сфінкса», «Лисиця бореться зі змією». Також тут можна побачити двох левів, що тримають картуш з рельєфним зображенням Святого Архистратига Михаїла, ймовірно, авторства каменяра Франца Щудловського, який навчався у майстерні Антона Шімзера. У Львові більше немає таких будинків, де на фасаді були б сфінкси та інші міфологічні істоти, розповідає Тvoemisto.tv  історикиня архітектури та екскурсоводка Тетяна Казанцева. За її словами, всередині будівлі колись був фантастичний сходовий майданчик на потужних колонах, що свідчило про інженерну майстерність при проєктуванні будинку.

Але вже два роки тут тривають активні масштабні ремонтні роботи. Ділянка під будинком площею 0,1382 із грудня 2021 року належить доньці львівського бізнесмена Григорія Козловського Юліані та його синові Святославу. Юліана Козловська отримала в подарунок 7,9 тис. кв. м будівлі на Січових Стрільців, 2, а ще 203 кв. м були подаровані її брату. Цю землю ще у вересні 2019 року міські депутати віддали ОСББ «Свободи 11», Кінцевим бенефіціарним власником ОСББ, згідно з аналітичною системою YouControl, був львівський депутат та бізнесмен Григорій Козловський, а керівником його бізнес-партнер по ПП «Телець» Олег Дублянський. За цією адресою було зареєстроване ТОВ «Еліт Нерухомість», серед засновників якого були Григорій Козловський, його батько Петро Козловський, а також Євген Лобов. Щоправда, у липні цього року підприємство припинило існування, а ОСББ «Свободи 11» перебуває в стані припинення.

У липні 2020 року у подвір’ї почалися земельні роботи без археологічного нагляду. Науковий співробітник НДЦ «Рятівна археологічна служба» Остап Лазурко у коментарі Тvoemisto.tv наголошував, що лівий берег Полтви, де проводили роботи, з погляду історії та археології був заселений досить пізно – там могли трапитися дерев’яні будівлі періоду середньовіччя чи рештки матеріальної культури більш ранніх часів. Відтак археолог закликав не ігнорувати історію міста і дотримуватися законодавства. 

Тоді управління охорони історичного середовища ЛМР надало припис фірмі ТзОВ «Еліт Нерухомість» про зупинення робіт у пам'ятці архітектури. Також адмінкомісія оштрафувала фірму на 170 тисяч гривень. Але і припис, і штраф фірма оскаржила у суді.

Навесні 2022 року управління охорони історичного середовища Львівської міськради подало в суд на Григорія та Петра Козловських, щоб ті відновили пам’ятку архітектури на вулиці Січових Стрільців, 2. У позовній заяві йшлось про те, що над будинком зводять конструкції «зі зміною конструктивної висоти будівлі та конфігурації даху», хоча містобудівні умови та обмеження на ці роботи не видавали. Проте в липні суд залишив цю позовну заяву без розгляду, бо представник управління довго не приходив на засідання. В управлінні тоді повідомили, що їм нібито не надходили повідомлення про судові засідання.

Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев у програмі Tvoemisto.tv «Тема тижня» запевнив, що надбудову планують опустити і розмістити в рівень з наявним дахом. А скандальне будівництво він прокоментував так: «Техніки підготували приміщення для устаткування на даху, і, не радячись з архітекторами, посунули технічне приміщення, його стало видно з обох боків… Банально під агрегат, який має 1,5 метри, зробили висоту 4-4,5 метрів. Крім того, там у вигляді даху сформована тераса, але смуга на рівні очей є глухою. Тобто з погляду функціонування вид прекрасний, там може бути якийсь конференц-зал, але, як на мене, потрібно зробити там скляне поруччя. Те, що місто найбільше турбує – сприйняття того об’єму, який потрібно понизити… Архітектори запропонували рішення, яке дасть можливість весь верхній об’єм розмістити в межах наявного даху. Тобто та надбудова, яку видно згори, опуститься вниз», – сказав він.

Так виглядав проєкт реконструкції цієї будівлі. Візуалізацію оприлюднив Андрій Дрозда

Однак надбудову так і не опустили. Роботи тривають. Львів'яни та мешканці прилеглих вулиць скаржилися на нищення пам'ятки на гарячу лінію міста.

“На вулиці Січових Стрільців, будинок 2 – надбудували 3 поверхи (!!!) на історичною будівлею в самому серці Львова. Поки в країні війна, дехто користується цим і псує історичну пам’ятку міста. Будь ласка, перевірте документи на будівництво цього жаху й забезпечте всіма наступними кроками”, – зверталася Анжела Підхомна.

На що в інспекції ДАБК у Львові дали відписку, що оскільки вказаний об’єкт належить до пам'яток архітектури, то контроль за дотриманням норм містобудівного законодавства належить виключно Державній інспекції архітектури та містобудування України. Вже тиждень Тvoemisto.tv очікує на коментар посадовців міської ради щодо скандального будівництва.

«Жадність, захланність і сумнівні компроміси?»

Слабкою та непослідовною вважає позицію міста у захисті пам'ятки архітектор та громадський діяч, депутат Львівської обласної ради Іван Щурко. 

«Все почалося із незаконних робіт з фундаментами, коли оголилася система паль. Люди без розуміння вирішили вкопатися і наростити квадратні метри, ця жадібність поставила під загрозу будинок. Тоді була перша млява позиція міста і запевняння, що все поправлять, змінять», – наголошує Іван Щурко.

Оскільки будинок є пам'яткою архітектури, то українське законодавство не передбачає втручання у структуру пам'ятки просто тому, що так захотілося власнику, говорить архітектор. Не можна змінювати профіль будівлі. Якби вона була аварійною, тоді можна було б розглядати альтернативні варіанти, що зберігати, реставрувати і в якому об'ємі. Натомість будинок на вулиці Січових Стрільців,2 був у доброму стані, і неприпустимо заради комерційних інтересів дозволяти так поводитися з пам'яткою, каже громадський діяч.

«Коментар головного архітектора міста мав би звучати інакше – не про те, що щось поправлять, а що в принципі сам характер робіт є неприйнятним щодо пам'ятки. А ми бачимо постійний пошук компромісів», – каже Іван Щурко.

Адже змінилася не тільки конфігурація даху, але й вигляд всього кварталу. 

«Там був гарно і гармонійно сформований квартал, коректно дивилися будинки по висоті один відносно іншого, а це втручання – абсолютно недоречне і нічим не виправдане, крім жадності, захланності і сумнівних компромісів», – вважає архітектор.

За його словами, пам’яткоохороне законодавство є недосконале, але воно має певні інструменти щодо застосування штрафних санкцій, звернень у правоохоронні органи щодо пошкодження пам'яток, як у випадку з будинком на Січових Стрільців,2. “Ці норми закону є, і якби вчасно зреагували державна інспекція архбудконтролю, управління охорони історичного середовища та інші структури, то можна було б на початках зупинити чи скорегувати некоректні роботи”, – переконаний Іван Щурко. 

Місто показує неспроможність зупинити будівництво, а заяви чиновників не дають результату, погоджується член Львівської обласної організації Товариства захисту пам'яток Богдан Зятик. 

«Управління не з'явилося до суду, технологи щось не так зробили – це каламбур. Незрозумілі завуальовані підкилимні ігри призводять до того, що ми маємо архітектурне свавілля у Львові. Адже є важелі. Звичайно, через суд – це непросто зробити, але варто жорстко діяти у таких ситуаціях», – говорить Богдан Зятик.

Подарунок депутату за 6 мільйонів 

Нещодавно у мережі також активно почали обговорювати іншу надбудову Григорія Козловського, а саме – вигляд готелю, який зводять на вулиці Дорошенка, 2. Чимало львів'ян висловили думку, що будівля має вигляд куди об’ємніший, аніж малювали у проєкті.

Участь у конкурсі на кращий варіант готелю взяли понад 70 учасників, зокрема і міжнародні організації, а перемогу здобула студія Guess Line Architects львівських архітекторів Андрія Лесюка, Христини Пундак, Михайла Когута, Ігоря Когута та Андрія Гончаренка, яка проєктувала Меморіал Героїв Небесної Сотні у Львові.

Головний архітектор Львова Антон Коломєйцев раніше розповів Tvoemisto.tv, що представники забудовника також були членами журі й підтримали проєкт, що посів перше місце.

«Журі дискутували з приводу сусідства з "Гранд готелем", оскільки передбачають, що номери нового готелю будуть продовженням "Гранд готелю". І, можливо, саме тому, що був замовник в журі, відсіяли ті об’єкти, які б не працювали в такій зв’язці з наявних вже готелем», – додав він тоді.

Архітектор та співавтор проєкту-переможця Андрій Лесюк запевняє, що реалізований проєкт на 98-99% відповідає конкурсному об'єму. 

“Під час реалізації нашого проєкту не виникає змін до форми чи архітектури. Є моменти щодо внутрішнього перепланування і розміщення вікон, хоча вони не замінюють конкурсний проєкт. Сама коробка, повага до міста і вставка до історичного середовища така ж, в нас не відбулося глобальних чи критичних змін”, – говорить Андрій Лесюк.

Архітектор каже, що із розрізу з відмітками видно, що тут є тераса, є зміщення, але, за його словами, це звична практика Відня і схожих міст. 

“Візьмемо сусідній будинок по цій вулиці – він має висоту близько 24 метрів, він навіть на два метри більший від нашого проєкту. Відмітка “Гранд готелю” – 23, а нашої будівлі – 22. Тобто вона на метр-півтора нижча від “Гранд готелю”, – пояснює архітектор.

“Можливо, комусь не подобається торець, але Львів, як на мене, тим і цікавий, що він весь в торцях – тут немає ідеальних і рівних будинків, всі будівлі мають виступи або збільшену поверховість. Якщо йти до Оперного театру, то ми бачимо торці, які в рази переважають по площі наш, і сусідні будівлі удвічі, і бачимо різну часову фрагментацію”, – говорить Андрій Лесюк. 

Як приклад він наводить банк на куті з вулицею Гнатюка з відреставрованих зеленим дахом, мовляв, він має торці майже на 30-40% вищі, ніж сусідні будівлі. 

Ділянку під готелем, який постав на вулиці Дорошенка, 2, депутати ЛМР передали безкоштовно у власність згаданому вище ОСББ «Свободи 11» у квітні 2019 року, вилучивши її з власності ТзОВ «Солодка вишиванка» (до речі, нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки у 2018 році становила, за оцінками журналістів NGL.media, майже 6,5 млн грн). Трішки згодом власницею ділянки стала донька Григорія Козловського Софія Максимець.

Коли забудовники хотіли отримати дозвіл на будівництво, виконком переніс це питання через відсутність детального плану території та зонінгу Галицького району. Після цього відбулися дві зустрічі з громадськістю, яка виступала проти будівництва у зоні ЮНЕСКО. У результаті містобудівні умови все ж таки видали та зобов’язали забудовників провести міжнародний архітектурний конкурс. Тоді на будівельному паркані з’явився напис «Вкрадено у львів’ян».

Архітектор Іван Щурко каже, що спорудження і вигляд будівлі на Дорошенка, хоча вона і пройшла конкурс, варто дискутувати.

“Тут був конкурс, публічні презентації, тут є натяки на цивілізований процес, але щодо результату, який ми отримали – не можу сказати, що він добрий”.

Він вважає, що у Львові зламаний механізм захисту історичного середовища на етапі видачі містобудівних умов і обмежень, коли місто  розглядає реконструкцію.

“Зараз триває історія, хто буде видавати ці містобудівні умови та обмеження – всі тягнуть ковдру на себе, хочуть контролювати цей ринок, але ніхто не хоче брати на себе відповідальності за цей процес”, – наголошує діяч. 

Він пояснює, що всі деталі забудови – висотність, зміну конфігурації, втручання у структуру пам'ятки – варто проговорювати і чітко прописувати на початку звернення інвестора чи власника. Інакше залишається велика спокуса для забудовника, тому важливо не закладати грунт для зловживань і своєрідну міну сповільненої дії. 

Збереження цього громадського простору і його облагородження було б найкращим варіантом для міста, натомість землю віддали безкоштовно ОСББ, замість того, щоб виручити 6,5 мільйонів гривень, каже Богдан Зятик.

Динамічні кубічні форми нової будівлі, на його думку, не гармонійно вписуються в архітектурне середовище міста, а сама будівля надто сильно завантажує простір і не створює затишку та комфорту.  “Прикро, що не враховується думка громадськості, яка виступала проти цього будівництва. Активісти просто не мають коштів, щоб встрявати у судові тяганини, адже є структури, які мають за це відповідати і дбати про Львів”, – каже Богдан Зятик.

На його думку, тут вартувало запроєктувати щось ближче до історичної будівлі, яка там була і яка була зруйнована під час Другої світової війни. 

Нещодавно також відбувся архітектурний конкурс на реставрацію кутової примикаючої будівлі на проспекті Свободи,11. Там теж переміг проєкт з надбудовою-мансардою. Будинок є пам’яткою архітектури у стилі історизму. Дозвіл на облаштування готелю у пам’ятці отримала також донька Григорія Козловського – Софія Максимець. 

Участь у конкурсі взяли 27 учасників. За результатами журі переможцем конкурсу став проєкт львівської компанії «Replus Bureau», де головний архітектор – Дмитро Сорокевич. У завданні до конкурсу прописали чимало вимог щодо архітектурних рішень, зокрема, стосовно нової об’ємної структури даху та збільшення висотності будівлі, а також збереження фасаду. У коментарі Тvoemisto.tv секретариня конкурсу Олена Джигіль повідомила, що основним завданням було не втручатися у фасадну частину пам’ятки архітектури, натомість запропонувати її реставрацію, а також рішення щодо реконструкції даху з можливістю влаштування в тому просторі додаткових готельних номерів. Містобудівні умови та обмеження для проєктування об’єкта будівництва та реставрації поруч із «Гранд готелем” виконком Львова погодив у травні 2021 року.

Цей будинок на проспекті Свободи, 11 особливий тим, що збудували його у 1882 році за проєктом Еммануеля Галля. У 1891 році тут відкрили готель «Центральний». У 1910 році до будівлі додали балкон на другому поверсі, якого в оригінальному проєкті не було. Пізніше там відкрили кав’ярню «Сіті». За радянських часів на першому поверсі працювала кав’ярня «Львів’янка», а остання реконструкція будівлі була у 1990-1992 роках. 

Цікаво, як виглядатиме ця пам’ятка після “реставрації” будівлі родиною Григорія Козловського. І чи зможе врешті місто належно контролювати будівельні роботи в історичній частині міста, чи лисиця у підсумку поборе змію?

Христина Гоголь

Фото Івана Станіславського/Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.