Що таке агломерація, якою буде Львівська, що конкретно вже вдалося зробити, які проблеми вирішити, а які ще попереду. На ці та інші питання відповіли представники обласної та міської влади, також експерти, залучені до розвитку Львівської агломерації, під час дискусії, яка відбулася в межах цьогорічної «Майстерні міста» у Львові.

«Казати, що Львівської агломерації нема – це як ігнорувати силу тяжіння»

Розпорядження керівника Львівської ОВА про розробку стратегії Львівської агломерації вийшло ще восени 2022 року. На якому вона етапі, що це дасть і чому область стала її ініціаторкою, розповів директор департаменту економічної політики Львівської ОВА Степан Куйбіда. Він каже, що слово «агломерація» розуміє кожен по-своєму.

«Ми агломерацію сприймаємо як економічний термін, концентрацію, скупчення певних населених пунктів, пов'язаних соціальними, культурними, економічними та іншими зв'язками. У Львові та прилеглих громадах вони надзвичайно міцні. Казати, що Львівської агломерації нема – це як ігнорувати силу тяжіння. Державна стратегія регіонального розвитку визначає сім агломерацій, однією з яких є Львівська. Наша точно в трійці лідерів у розвитку, але ми хочемо вибороти першість, – пояснює чиновник. – Зараз функціональні типи територій переформатувалися. Львівщина як опорний регіон має дбати про наш економічний розвиток. Урбанізовані території як агломерація є його рушіями. Львів і прилеглі території – це половина населення області, 60% експорту області та 55% регіонального продукту. Тут зосереджені основні виші та професійно-технічні навчальні заклади. Це точка економічного зростання».

Степан Куйбіда

Коли в ЛОВА зрозуміли, що з цими аргументами важко сперечатися, побачили бажання громад комунікувати про це і бажання донорів допомогти, зокрема Ради Європи, тоді й запустили процес розробки стратегії. «Він непростий, треба ще багато пройти, але маємо успішні проміжні маркери, значно кращі, аніж я собі міг уявити», – каже він.

Але область – це не тільки Львівська агломерація. Маємо Червоноградський вугільний басейн, є прикордоння. І саме відповідно до функціонального типу території обирають політику. «Львівська агломерація зараз у центрі уваги і дискусії, але й за інших ми не забуваємо. В цьому наша функція саме як обласної адміністрації», – додає Степан Куйбіда.

«Агломерація – це не адміністративне об'єднання, а співпраця громад»

Консультант програми Ради Європи «Посилення доброго демократичного урядування і стійкості в Україні» Мирослав Кошелюк вивчав досвід багатьох міст Європи, їздив з іншими учасниками дискусії в Польщу, де досліджував кейси, як працюють агломерації. Він каже, що є багато різних тлумачень, міфів, упереджень, хоч цим шляхом ідуть міста всього світу. Кожне велике місто в Європі є агломерацією чи метрополією, бо міста ростуть, впливають на сусідні території, які також впливають на міста, і це об'єктивний процес.

«Львівська агломерація де-факто існує. Можна не звертати уваги на зв’язки, і тоді відбуватимуться стихійні процеси, або розуміти, що вони є, і працювати з ними по-різному. В світі нема єдиної моделі, визнаної найбільш ефективною. Ми організовували візит голів громад майбутньої Львівської агломерації в Краків і Катовиці, там дві абсолютно різні моделі: одна більш структурована, централізована, а друга більш вільна», – пояснює він.

Більшість агломерацій у світі існують як форма добровільної  співпраці громад, бо реальні функціональні зв'язки ростуть швидше, ніж змінюються адміністративні кордони. Тому коли мовиться про агломерацію, то це не про адміністративне об'єднання, а про співпрацю громад.

«На сайті Мінвідновлення всі договори співпраці громад фіксували. На Україну, понад 1400 громад, є всього 800 таких договорів. Якщо відкинути ті, що завершили дію, це менш ніж один договір про співпрацю на громаду», – дивується експерт.

І веде далі: те, як Львів пов'язаний із сусідніми громадами, демонструють щоденні затори на в'їзді до міста. Від 30 до 50% людей із громад, 150 000 осіб щодня приїжджають до Львова. Вони не є жителями Львова, але беруть активну участь в його житті.

«Вирішити проблему заторів можна, якщо побудувати інтегровану систему мобільності в агломерації. Це перше питання, яке вирішують агломерації в світі. Але без області не обійдеться, бо згідно з чинним законодавством всі маршрути, які виходять за межі населених пунктів, регулюють на обласному рівні. Тому потрібні зміни до законодавства і добра воля громад, щоби вибудувати цю систему», – пояснює Мирослав Кошелюк.

Питань, які можна спільно вирішувати в інтересах жителів Львова і сусідніх громад, багато. І досвід польських агломерацій це підтверджує.

«Львів отримує воду із сусідніх громад і має дбати про її якість в сусідніх громадах. Львів’яни на вихідні хочуть виїжджати за межі міста, необов'язково в Карпати, можна й у Пустомити. Але для цього треба розвивати мережу велодоріжок, частину якої має зробити Львів, а частину Солонка і Пустомити, – додає конкретики консультант. – Мовиться не про адміністративне об'єднання, а про договір співпраці. Польські колеги наголошують, що якщо представники громад регулярно обговорюють спільні питання, то вони й вирішуються. Це те, до чого ми якраз підходимо».

«Агломерації – це не про політику, а про кращу якість життя людей»

Заступник директора департаменту агломерації ЛМР, депутат Львівської облради Роман Кізима, який працює над стратегією Львівської агломерації, переконаний, що агломерація – це факт, реальність. Економічне і соціальне життя навколо великих міст є не таким, як на інших територіях, бо мегаполіс має «силу притягання», яка впливає на сусідів.

«Якщо проаналізувати сім потенційних українських агломерацій, то там виробляють понад 60% ВВП. Завдання держави – максимально сприяти розвитку цих територій. Як у притчі про таланти, треба примножувати, вкладати туди, де буде більший зиск. Навіть не грошей, хоча це теж було б добре, а просто максимально сприяти комунікації. А на регіональному рівні ми як державні мужі маємо відкидати політичні моменти і рухатися, бо агломерації – це не про політику, а про об'єднання рівноправних партнерів заради кращої якості життя людей. Якість життя – основне завдання місцевої влади, – переконаний він. – Як Львівська громада ми повинні бути зацікавлені, щоби 200 000 людей, які їздять щодня на роботу, максимально ефективно, швидко, економно могли добратися на робоче місце і повернутися додому. Щоби львів'яни у вихідний день могли виїхати недалеко і комфортно відпочити. Щоби туристи не тільки по генделиках сиділи та йшли в театр, а залишалися на декілька днів, відвідували сусідні громади – Бібрську , Івано-Франківську, інші та могли залишити більше коштів у наших готелях».

А ще агломерація – це спільність зусиль. Не всі громади навколо Львова можуть похвалитися достатнім рівнем інфраструктури, туристичними базами, дорогами і велодоріжками. Формування туристичного кластера Львівської агломерації, синхронізація зусиль, спільні культурні і туристичні мапи можуть забезпечити розвиток. Але головне – це логістика, мобільність людей в межах агломерації є основним критерієм її успішності.

«Є питання води, каналізування. Зараз Львів намагається максимально забезпечити сусідні громади своїми потужностями щодо каналізації, бо ми зацікавлені, щоби навколо Львова були чисті зелені зони, без неконтрольованої мережі вигрібних ям, скидів. В Україні є проблема забруднення водойм. У Львові бере початок дуже багато малих річок, які потім впадають у Дністер, Дніпро, Балтійський водний басейн. Тому потрібно об'єднувати зусилля, просити міжнародні кошти, щоб модернізувати наші очисні споруди та під’єднати до них сусідні громади. Є багато таких кейсів співпраці, а агломерація – це про співпрацю», – переконаний депутат ЛОР.

Реформа децентралізації ще не завершена, але вже створені громади – мінімальні суб'єкти життєдіяльності суспільства. Це дало великий поштовх для розвитку соціальної сфери, адже голова громади зробить краще для своїх мешканців. Жоден президент, Кабінет міністрів, прем'єр-міністр, обласна чи районна адміністрації не можуть забезпечити тих потреб, бо не знають, що найбільше потрібно мешканцям, переконаний Роман Кізима: «Після цієї реформи почали вибудовуватися горизонтальні процеси співпраці, хоч вони ще не працюють, зокрема, тому що законодавство не завжди встигає за суспільними процесами і децентралізацією. Єдиний закон, який регламентує співпрацю між громадами, ухвалений в 2014 році, ще до початку формування громад. Його треба змінювати, робити практичнішим».

Агломерація – це майданчик для комунікації, спільних договорів, і Львівська агломерація має великий шанс стати піонером цього процесу, бо інші шість мегаполісів у зовсім іншій ситуації.

«Завжди було протиставлення великого міста і сіл навколо. Села вважали, що місто хоче захопити їхні землі, місто – що села багаті завдяки місту. А війна показала, що ми в одному човні. Менші міста довкола Києва – Ірпінь, Буча взяли на себе основний удар. Тож зараз справою честі столиці, яка збереглася завдяки цим пунктам, буде підставити їм плече. Ми вже зовсім по-іншому дивимося на центр і периферію. Львів у теперішній ситуації – тилове місто, тож можемо багато чого встигнути зробити, – певен він. – Багато міжнародних фондів спрямовані на підтримку митрополій, агломерацій, і ми як кандидати в члени ЄС можемо на неї претендувати. зобов'язані це робити, розвивати міжнародний досвід собі на користь. Львів і громади, які входять в агломерацію, зможуть отримати більше зовнішньої допомоги. Треба бути прагматиками. Поляки на всіх зустрічах стверджують, що Європейська Унія їм багато дала для фінансування багатьох речей, зокрема екологічних. Співфінансування було 90% ЄС і 10% місцевих громад. Ми теж у цьому зацікавлені. Банальна комунікація між громадами, між Львовом і Пустомитами без коштів дозволяє нам багато що робити».

Поїздка до Польщі допомогла розглянули дві цікаві моделі – Катовицьку, чи Верхньосілезьку, і Краківську. Перша – це модель жорсткої агломерації, яка діє за спеціальним законом. Там передбачені додаткові конкретні державні ресурси – 5% ПДФО. «Там є орган над громадою, якому делегували повноваження щодо логістики транспорту. У них є свій міжміський потяг, який сполучає всі центри агломерації. Це дорога річ, на неї витрачені кілька мільярдів злотих. Ці кошти дали можливість меншим громадам делегувати частину управління транспортом загальному адміністративному органу», – розповідає чиновник ЛМР.

Краківська модель, на його думку, ближча до наших реалій. Це асоціація, громадське об'єднання рівноправних партнерів, де громади домовляються про спільні проєкти. Є невеличка структура, люди, які пишуть гранти на програми ЄС, державні польські. Здійснюється фінансування конкретних проєктів між конкретними громадами.

«Наприклад, ми з Пустомитами домовилися про автобусний або залізничний маршрут, і частково це  профінансували, частину дав ЄС, ще частину Україна, і так воно запрацювало. Також ми домовилися про те, щоб до Давидова їздив тролейбус. Домовилися з Давидівською громадою, а Пустомити домовилися із Солонкою з приводу іншого проєкту», – додає він.

Тобто агломерація експертно забезпечує проєкти, провадить перемовини, але гроші йдуть фактично на конкретні проєкти між конкретними громадами.

Степан Куйбіда погоджується з цим: «Уявіть, що ви в центрі міста біля оперного театру спускаєтеся в підземку, сідаєте у трамвай і за 20-25 хвилин ви вже в центрі Жовкви. В сучасних реаліях це неможливо сприйняти, а в Польщі, в одній з агломерацій, ми саме так і подорожували. Ось у чому полягає робота: всі об'єднуються навколо однієї проблеми, інвестують кошти, і стаються такі дива».

«Агломерація – це майданчик для співпраці, пошуку варіантів виходу із ситуації та напрацювання спільного бачення»

Міський голова Пустомитівської територіальної громади Олег Серняк переконаний: кому потрібні результати і позитиви, той шукає засоби, а хто не хоче нічого, той шукає причини.

«Ми з колегами шукаємо різні варіанти, як можна покращити життя наших мешканців, поліпшити комфорт. Цю агломерацію ми бачимо як додатковий засіб, майданчик, який допоможе цього досягти. Не бачимо в агломерації поглинання чи захоплення, якого остерігаються деякі громади. В Польщі ми бачили гарні приклади. Мені запам'яталися слова керівника ґміни неподалік Кракова: «Ну хто знає про нашу ґміну в Європі? Практично ніхто. А про Краків знають усі». Ось так само навряд чи хтось чув про Пустомити на другому кінці Європи чи світу у фонді, який може допомогти розвитку нашої громади. І значно більше шансів, що там знають про Львів, його історію і можливості. Ми не хочемо бути осторонь можливостей розвитку громад, і коли Львів має можливості розвиватися, воліємо шукати варіанти, щоб і Пустомити їх мали», – розмірковує голова.

Олег Серняк

Пасажирські перевезення – одна з основних проблем громади, бо багато мешканців Пустомит працюють у Львові. ТГ зацікавлена, щоб вони швидше доїжджали і поверталися назад, могли більше віддаватися роботі, допомагаючи розвивати бізнес, і водночас мали більше часу для сім'ї, були більш задоволені життям. Щоби підвищувати рівень життя мешканців, повинні працювати органи місцевого самоврядування. Однак є багато сфер, де треба спільно шукати варіанти вирішення проблем.

«Є ситуація поводження з твердими побутовими відходами, і це проблема не тільки Львова чи Пустомит. Вирішити її в одному населеному пункті неможливо. Маємо об'єднатися, щоб реалізувати відповідну систему і спільно навести лад у цьому напрямку. Ми маємо хороші практики співробітництва з територіальними громадами, реалізовані раніше: інклюзивно-ресурсний центр, лікарня. Якби ми утримували ІРЦ самі, лише для нашої громади, він був би слабким. А ми долучили ще вісім громад навколо Пустомит, завдяки чому ІРЦ може надавати набагато кращі освітні послуги дітям. Такою ж була ситуація з нашою лікарнею: ми – її засновники, нам її передали з рівня району, і з допомогою інших громад, яких ця лікарня обслуговує, вона стає перспективнішою, конкурентоспроможнішою, – аргументує він. – Є багато сфер, у яких громади приречені на співпрацю, якщо хочуть досягти успіху. Маю на увазі Щирецьке водосховище або Наварійське озеро. Об’єкт належить до комунальної господарки Львова, він на утриманні ЛКП «Львівтеплоенерго», але розташований на території нашої громади. Разом із річками, які впадають у це озеро, туди потрапляють нечистоти, бо у населених пунктах недопрацьована система. Зараз нам із Львівською, Солонківською і Сокільницькою громадами потрібно навести з цим лад».

Голова Пустомитівської ТГ впевнений, що агломерація може бути майданчиком, у межах якого можна співпрацювати, шукати варіанти виходу із ситуації, напрацьовувати спільне бачення: «Кожна із 73 громад області на своїй території може поставити очисну споруду, але це неправильно. Те саме із сміттєпереробним заводом. Потрібно об'єднуватися, особливо в такий складний час. Ми не повинні шукати причини, відкладати, а робити вже і зараз. Думати про наших захисників, які повертаються з поля бою, краще разом. Щось може організувати Пустомитівська громада, щось можуть зробити у Львові, щось – у інших громадах. Спільно ми зробимо набагато краще, ефективніше й успішніше, ніж поодинці. Недолік – це хіба час на організаційні моменти, зустрічі й переконання. Це тимчасові невигоди, які ми переживемо, опрацюємо і завдяки спільній стратегії підемо реалізовувати напрацьовані плани».

«Співпраця допоможе вирішити багато речей»

Доктор економічних наук, професор Львівської політехніки, експерт зі стратегічного планування Фонду розвитку місцевої демократії імені Єжи Регульського Олег Карий стверджує, що економічні наслідки для громад, агломерації та всієї країни зводяться не лише до ВВП на душу населення: «Зараз ситуація дещо спотворена. Здається, що та громада, де більше військових частин, більші зарплати, більш розвинена. Але це не зовсім так. Є багато різних вимірів, за якими можна визначити, як громада, населений пункт розвивається – краще чи гірше. Це обсяги виробництва, а для країни – експорту. Ми говоримо про обмін робочою силою, вільними територіями для розвитку. Вартість нерухомості також демонструє, наскільки добре є в цій громаді. Якщо люди готові платити за житло великі гроші, то там варто жити. Є і великий вплив логістики: квартири біля метро в Києві чи далеко від основних комунікацій коштуватимуть по-різному. Є багато речей, які швидко проявляються і які може допомогти вирішити співпраця».

 Олег Карий

І додає, що не так важливо, скільки ми заробляємо, як те, скільки благ за це можемо здобути. Співпраця на рівні сфер послуг, медицини, освіти, відпочинку може бути корисною. Використання інфраструктури одні одних не дає великого навантаження на сторону, яка приймає, але посилює спроможність отримати більше. Це поле для співпраці, яке може давати суто економічну віддачу.

«Але, врешті-решт, не все зводиться до грошей, купівельної спроможності. Коли суспільство набуває певного рівня заможності, багатьом важливе питання здоров'я. І тут ми повертаємося до питань води, ТПВ. Думаю, люди пам’ятають купи, які лежали навкруги. Це погано впливає на здоров'я, зменшує привабливість території для туристів, – пояснює експерт. – У Європі й Америці є банки харчування, де бідні люди можуть брати продукти, щоправда, не екологічні. Місцеві туди навіть не ходять, бо дбають про своє здоров'я. Нам до цього ще треба рости».

 Є багато площин, у кожній з яких ми можемо побачити ефект, що прямо чи опосередковано визначає економічний розвиток, оцінює його з різних боків. Однак з погляду економіки та управління велике значення має час початку планування. Бо інколи є хороша ідея, але вона не втілена, бо невчасна.

«А інші побачили її, використали й обігнали тебе, коли вже ринок і клієнт готовий. Таких прикладів багато в ютубі, як і популярних книжечок на цю тему. Зараз хороший момент для напрацювання спільних проєктів. Ще після Помаранчевої революції я з делегацією органів місцевого самоврядування Львівщини побував у Європарламенті. До нас підходили і казали: «Все, ви скоро будете в Євросоюзі, ми вам допоможемо». В нас моральна відповідальність, натхнення, піднесення, бо нас помітили, нас поважають. Але всі знають, що сталося потім. Бо ми не мали конкретних проєктів і реальних ідей, коли нас були готові підтримати. Цей шанс Україна змарнувала. Зараз знову є підтримка, офіційна згода, на політичному рівні офіційно оголошено, що Україна після завершення війни отримає кошти на відбудову. А на які проєкти конкретно? Будь-якому грантодавцеві чи політику цікавіше реалізовувати великі проєкти, які впливатимуть на більшу кількість людей. І тут питання агломерації стає ще привабливішим», – резюмує доктор економічних наук.

Чи справді інтерес Заходу до України знизився

Мирослав Кошелюк каже, що з 2018 року відбуваються конференції, які стають моментом перевірки процесів реформ і підтримки. І він абсолютно не згоден з приводу послаблення підтримки України: «В Лондоні на Ukraine Recovery conference було озвучено, що для України створять Ukraine Facility, спрямований на відновлення та євроінтеграцію. На це передбачили 50 мільярдів євро. Це колосальна цифра, але ці кошти не будуть давати просто так, а на реформи і під конкретні проєкти. Дуже важливо, що зараз Львівська агломерація є лідером у цьому процесі в Україні, однією з перших в багатьох напрацюваннях, і це дає більше шансів для залучення таких коштів».

Експерт згадує, що 18 серпня 2022 року в стінах ЛОВА відбулася розмова, чи на часі говорити про агломерацію, з якої, власне, й почався процес її створення. Одним із ключових аргументів «за» був таким, що Львів здатен напрацювати модель, яку потім зможуть використовувати Харків, Одеса, Дніпро і Запоріжжя, яким зараз, можливо, не до цього. Адже агломерація – це двигун економічного росту. І для Львівської агломерації перевага полягає у тому, що це не тільки вплине на якість життя мешканців, а й що це наша місія для України.

«Ми говоримо про прагматичні речі – транспорт, туризм, який нібито не дуже на часі. Я зустрічався з представниками туристичного кластера, які розповіли, що туризм у Львові дуже змінився. Зараз до Львова приїжджають різні місії. Після початку вторгнення тут побувало 3000 журналістів. Це інша категорія людей, яка їде сюди не для того, щоби подивитися на архітектуру, а щоби прокласти місток між Україною та Європою. Також до нас їдуть, щоби просто «перевести дух». Це люди з міст, які щоденно обстрілюють. Сюди, до Львова, їдуть чоловіки, які не можуть виїхати за кордон, щоби зустрітися з жінками і дітьми, – пояснює Мирослав Кошелюк. – Місія Львова – не просто бути культурною столицею, а й місцем, де відбувається реабілітація. Агломерація тут теж може спрацювати, бо реабілітація – це не тільки «Unbroken» і «Superhumans», а й мережа закладів, які повинні працювати протягом тривалого часу і мають бути не тільки у Львові, а й у сусідніх громадах. Ця мережа сьогодні формується, і це прояв агломерації в нинішніх умовах».

Він переконаний, що сильніші громади сьогодні повинні тягнути слабших. І, крім Львова, таких полюсів росту на Львівщині буде декілька, що дасть можливість розвиватися області в цілому.

Роман Кізима додає, що Львів уже досить успішний на міжнародній арені щодо залучення інвестицій і грантових коштів: «Сихівський трамвай був безпрецедентною програмою, ми отримали більше гранту, аніж тих кілька процентів, які мали заплатити за кредитну лінію будівництва цієї колії. В нас є інституції, комунальний заклад «Інститут міста». Ми вважаємо, що майбутнє об'єднання та співпраця між громадами мали б будуватися на такому принципі. Це мають бути експерти, які можуть професійно залучати кошти для наших громад і спільних проєктів».

Львів у масштабах ЄС – відносно невелике місто на 800 000 населення. Та коли ми говоримо про Львівську агломерацію – це вже більш ніж мільйон жителів, понад 3000 квадратних кілометрів території. Це серйозний мегаполіс із великою кількістю професійних трудових ресурсів.

«Ми вже можемо говорити про майбутні «Tesla» та IBM, це вже певний ринок, куди цікаво інвестувати. Є ще одна перевага участі в агломерації для Львова: місто дуже урбанізоване, тут багато мешканців і наукових закладів. А завдяки нашим партнерам ми маємо великі території. В нас має бути така синергія, – веде далі він. – Зараз усі говорять про ПДФО, але на Заході, в тій же Польщі, основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів є податок на нерухомість. Капіталізація землі та нерухомості зростає, можна будувати величезні технологічні та індустріальні парки, чого не зробиш на території Львівської громади через географічні обмеження. Синергія нас усіх витягуватиме на кращі показники».

Хто і як координуватиме Львівську агломерацію та як вирішити проблеми з комунікацією

Є дуже багато форм координування агломерацій, але Степан Куйбіда наголошує: з того, що він побачив і що об'єктивно працює, найкращою є асоціація. Органи місцевого самоврядування базового рівня об'єднуються в асоціацію і через неї ухвалюють основні управлінські рішення, стратегічні документи, затверджують проєкти та фінансування. «Ми бачили, як це працює в наших сусідів, і зрозуміли, що то наш шлях. Але це лише рекомендація від ЛОВА», – додає він.

У влади є розуміння рівня маятникової міграції, навантаження, яке Львів отримує на соціальну й адміністративну інфраструктуру. Тож зараз мовиться про те, як її розвантажити.

А ось питання комунікації директор департаменту економічної політики ЛОВА ставив собі ще в 2019 році під час активної фази реформи публічного управління. Каже, що наратив, мовляв, хтось когось поглинає і приєднує, звучав ще тоді. «Є якась зацікавлена групка впливу, яка комунікує це питання. Але агломерація чи метрополія, які характеризують наш процес, це не про зміни адміністративних меж, а про договори, співпрацю, проєкти, вирішення проблем і управління ризиками. Ніхто нікого нікуди не приєднуватиме, даю вам гарантію. Агломерація – це вища ліга місцевого самоврядування», – переконує чиновник.

Мирослав Кошелюк бачить агломерацію як централізовану децентралізацію, тобто об'єднання інтересів для вирішення певних питань, яке жодним чином не  перешкоджає самостійності громад. А ось у комунікуванні проявляється проблема мислення деяких посадовців.

«Якщо голова робить щось сам, йому не дуже треба пояснювати, чому він це робить. А коли вступає в договір співпраці, то колеги запитують, чому він ухвалив таке рішення. Тут мовиться про більшу відкритість. І проблема деяких голів не в тому, що вони бояться поглинання, а в тому, що вони бояться відкритості», – впевнений він.

Коли будуть конкретні кроки

Степан Куйбіда каже, що вже мріє про конкретику, але ще треба попрацювати з паперами. Однак уже є проміжний дедлайн, тому у вересні-жовтні оприлюднять стратегію. «Це буде конкретна мова цифр із дуже конкретними проєктами, під якими підписалися всі громади, які їх реалізовуватимуть. Ми пропонуватимемо програму, яка стимулюватиме міжмуніципальне співробітництво. Рух найкраще стимулюють гроші. Тому будемо пропонувати громадам гроші з обласного бюджету, щоби вони могли реалізовувати проєкти. А вже як вони їх використають – питання до них. Ми ж даватимемо стимули та організовуватимемо комунікацію, – наголошує представник ЛОВА. – Основою цієї агломерації є радше соціальна й адміністративна інфраструктура: питання транспорту, екології. Окремий блок – економіка і конкурентоспроможність. Ми будемо показувати інвестиційні зони, але не можна сказати, що ця стратегія буде прямо зосереджена на робочих місцях. Тут акцент на якість життя, ось де дуже багато проєктів».

Роман Кізима нагадує, що наразі розглядають 18 громад – потенційних учасниць агломерації. Це багато людей, у яких багато думок. Це не той варіант, де Львів як старший брат має когось до чогось стимулювати, затягувати, всі повинні домовитися на рівноправних засадах про спільність. Але це  відбувається не на порожньому місці.

«Ми дуже вдячні Раді Європи, яка взяла на себе тягар розробки стратегії Львівської агломерації до 2027 року із залученням представників громад, кластерів. Це буде дороговказ, фундамент, на якому можна вибудовувати конкретну співпрацю. Гадаю, результати матимемо до кінця року», – впевнений депутат ЛОР

Які недоліки агломерації та як із ними боротися

Мирослав Кошелюк пояснює, що в агломерації, яка існує де-факто, недоліків багато, бо концентрація має і переваги, і недоліки: концентрація людей і промисловості, централізовані рухи, вплив на екологію. Але зараз мовиться про агломерацію як механізм роботи з тим, що існує де-факто. Вона покликана компенсувати ці речі, знайти спосіб боротьби з негативами.

«Наприклад, у Кракові було багато домогосподарств, які опалювали вугіллям, і це забруднювало повітря. А концентрація людей і домогосподарств на певній території призводить до забруднення повітря. І неважливо, де люди живуть –  у місті чи навколишніх населених пунктах, бо вони дихають тим самим повітрям. Колеги з Польщі внаслідок агломераційної співпраці запустили проєкт, який на всій території дозволяв замінювати наявні пічки на більш екологічні, від чого опинилися у виграші всі мешканці. Коли є концентрація людей, сюди тягнеться промисловість, і це створює певні наслідки. Співпраця потрібна для того, щоб із цими наслідками мати справу», – стверджує він.

Роман Кізима як недолік бачить труднощі з погодженням рішення всіма сторонами. Якби був один начальник, як у строгих єрархічних структурах, було б просто запускати проєкти: ухвалив рішення, розписався – і все, його почали виконувати. «А тут треба домовлятися, бо є 18 голів громад з депутатськими корпусами. Як хтось сказав, демократія – це дуже погана форма взаємодії людей, але кращої не знайшли. Так само в агломерації», – коментує депутат ЛОР.

Олег Карий каже, що реалізувати проєкт навіть на п'ять громад, строк подачі заявки на який становить місяць, у межах агломерації майже не реальне завдання. Бо ті п’ять голів мають домовилися, депутати це підтримати, рішення треба провести по сесіях, а це затягує процес. «Тому проєкти, які реалізовуватимуть через таку схему, мають бути справді пріоритетними. Це проходитиме через депутатів, тобто є політичні моменти, тож досить швидко буде видно результат для виборців, ще при каденції цієї влади», – вважає доктор економічних наук.

Тобто організація взаємодії тих, що ухвалюють рішення на демократичних засадах, подовжує процес ухвалення рішень. Окрім того, досить часто компромісні рішення не є найкращими з погляду економічної або технічної ефективності. Але переваг, на його погляд, все-таки більше.   

Олег Серняк зауважує, що найбільшим «негативом» агломерації буде її успіх, бо це дозволить залучити багато різноманітних компаній, які захочуть розміститися на території агломерації. А найбільшим її успіхом буде те, що кількість населення збільшиться, всі захочуть жити на її території, працювати, відпочивати, отже, збільшиться і навантаження на соціальну та всю сферу обслуговування.

«Але успішна агломерація зможе впоратися з цим викликом, і ми матимемо мультиплікаційний ефект. Що більшим буде успіх, то більше виникатиме проблем, які успішна агломерація зможе вирішувати», – резюмує голова Пустомитівської ТГ.

Як бачимо, є чітке розуміння, як повинна працювати агломерація, для чого вона потрібна. Роботи багато, але в неї включені і область, і місто Львів, і Львівська громада, і навколишні 18 громад, і Рада Європи, яка нам експертно у цьому допомагає.

Текст: Марічка Ільїна

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_____________________________________________________________________________________________________________________