Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
Відома на весь світ українська диригентка Оксана Линів, родом із Львівщини, на фестивалі музики Ріхарда Ваґнера в Німеччині була вбрана у футболку з написом Wagner Power, за що її почали нещадно гейтити. Tvoemisto.tv розповідає, що пов’язує ПВК Вагнера з музикою, про ставлення Оксани Линів до німецького композитора і росіян та чому під час війни потрібно розуміти контекст будь-якої події .
У вихідні, що минули, в межах Байройтського фестивалю відбувся фестиваль музики Ріхарда Ваґнера, в якому взяла участь і українська диригентка Оксана Линів. У мережі з’явилося її фото у футболці з написом Wagner Power («Сила Вагнера» – Ред.). За нерозуміння контексту диригентку розкритикували в українському X (Twitter – Ред.).
У коментарях українці розділилися на два табори: одні підтримують автора допису, вважаючи вчинок Оксани Линів недоречним, другі не розуміють, чому потрібно «викреслити» німецького композитора Ріхарда Ваґнера через російських найманців.
Оксана Линів на фестивалі Ріхарда Ваґнера в Байройті (Фото:@Ukrostap/Twitter)
Зокрема, опублікував фото Оксани Линів український письменник Остап Українець.
«Це Оксана Линів. Всесвітньо відома українська диригентка, що представляє Україну в світі у футболці Wagner Power. Ви скажете: Ваґнер просто писав музику, її одяг – її справа, тут, очевидно, не про ПВК. Але саме ігнорування контекстів я вважаю певним знаком людожерства», – написав він.
Знайшлося чимало й тих, що виступили на захист диригентки.
«Поширена вада світу – ідіотизм. Зрада – Линів у футболці «Сила Вагнера». Агов! Диригентка на заснованому ним фестивалі. Зараз його творчості й присвяченому. Чи напис на стіні вам, патріотам із полум'яним серцем, ні про що не говорить?! А, ну так – це ж улюблений композитор Гітлера», – зазначив Андрій Солодкий.
Однак не лише цей напис наводить на думку про збройне формування найманців. Кольори футболки – темно-помаранчевий і чорний – схожі на ті, що використані на емблемі військової компанії: це чорний та червоний.
Прапор ПВК Вагнера
Хто такі «вагнерівці» і чому так називаються
ПВК (приватна військова компанія) Вагнера – це російська військова структура, до складу якої входять найманці. Була створена 2013 року. Брала участь в бойових діях на Донбасі (на боці Росії) та Сирії (на боці режиму Асада, союзника Росії).
Із ПВК намагаються створити військовий бренд – «оркестр» та «музикантів», популяризують участь у групі, знімають про найманців фільми та присвячують їм пісні. Їхня заробітна плата коливається від 100 до 240 тисяч рублів на місяць. Спецпризначенці отримують більше. Представництва ПВК Вагнера є в понад 10 регіонах Росії, а також на окупованих територіях України – в Криму і Донецькій та Луганській областях.
Із літа 2022 року Пригожин активізував вербування до ПВК ув'язнених. Як виявилося, саме засуджених за вбивство серед нових найманців у ПВК Вагнера найбільше.
«Вагнерівці»
Усі ці роки «вагнерівці» були залучені спецслужбами РФ до бойових дій у Сирії, Лівії, Судані, ЦАР, Мадагаскарі, Україні. Вони причетні до численних воєнних злочинів, зокрема на території нашої держави. Приміром, до збиття військово-транспортного літака ІЛ-76 у червні 2014-го, внаслідок чого загинуло 49 українських десантників.
Читайте також: Віталій Портников: «Вагнер» у Білорусі не для того, аби бавитися у пасочки
На початку повномасштабного вторгнення підрозділи «вагнерівців» знову приїхали воювати до України. Наразі їх найчастіше бачать на Донеччині, поблизу Бахмута. До цього вони були на Луганщині та Харківщині.
Керівник «вагнерівців» Дмитро Уткін (російський підполковник запасу, 1970 р.н.) має позивний «Вагнер». Саме тому підрозділ був названий так. Дмитро Уткін проявляє відкритий інтерес до Третього Райху. Приблизно в 2013-2014 роках узяв позивний «імені» Ріхарда Ваґнера, улюбленого композитора Адольфа Гітлера.
Дмитро Уткін/Досьє
Німецький композитор Ріхард Ваґнер жив у ХІХ столітті та помер за пів століття до того, як Адольф Гітлер прийшов до влади в Німеччині. Але Ваґнер не приховував своїх антисемітських поглядів, і згодом його музику пропагували нацисти. Багато ізраїльтян досі сприймають музику Ваґнера як образу жертв Голокосту.
Оксана Линів, Ріхард Ваґнер і росіяни
Оксана Линів народилася в Бродах, що на Львівщині, у сім’ї музикантів. Навчалася в музичній школі ім. Миколи Лисенка у Львові. Своїм першим оркестром диригувала у віці 16 років. Зараз їй 43 роки.
Вона є засновницею Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt та Молодіжного симфонічного оркестру України YsOU. Оксана Линів стала першою жінкою на посаді головного диригента опери та філармонійного оркестру в місті Грац (Австрія).
Оксана Линів
У жовтні 2021 року Муніципальний театр Болоньї повідомив, що Оксана Линів стане його головною диригенткою з січня 2022-го.
Наприкінці липня 2021 року вона стала першою жінкою на посаді диригента Байройтського оперного фестивалю в Німеччині. Тоді ж диригувала «Летючим голландцем» Ріхарда Ваґнера, а серед глядачів була колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель.
Читайте також: Оксана Линів: Українська музична освіта значно краща за західноєвропейську
У грудні 2020-го Оксана Линів одержала німецьку нагороду Oper!Awards і стала найкращою диригенткою року.
На початку повномасштабного вторгнення їй почали приділяти особливу увагу через те, що вона представляє українську музичну спільноту на міжнародній арені. А ще перша жінка-диригентка звернулася до президента рф путіна і пояснила, чому йому ніколи не вдасться нас перемогти.
У квітні 2022 року солістка Львівської опери Людмила Корсун повідомила, що не братиме участі в проєктах, де задіяні росіяни та російська музика. Зокрема, заявила, що її участь в постановці опери «Іоланта» Петра Чайковського, якою керує диригентка Оксана Линів з Львівщини, скасована.
У серпні 2022 року диригентка Оксана Линів виступила в Німеччині на тому ж Байройтському фестивалі з операми Ріхарда Ваґнера під керівництвом російського режисера Дмитра Чернякова.
«Я дякую керівництву Ваґнерівського фестивалю за підтримку, а режисеру постановки Дмитру Чернякову за проукраїнську позицію. Від початку війни він поряд з іншими відомими митцями виступив із відкритою офіційною позицією засудження війни, що стало також вирішальним для директорки фестивалю Катерини Ваґнер», – написала тоді Оксана Линів.
Після цього львів’яни в особі Олександра Сирцова зареєстрували петицію про позбавлення Оксани Линів звання Почесної амбасадорки міста Львова. Для розгляду потрібно, щоб вона набрала 500 голосів.
У відповідь на звинувачення представниця Львівщини зазначила, що через війну ми частково втратили зв’язок із реальністю, а сфера класичної музики в світі дуже консервативна, зі сталими принципами. І жодна держава, крім Польщі, не підтримала заборони російського класичного репертуару. Ба більше, каже вона, це суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не відповідає їхнім поглядам про сенс культури та мистецтва і строго засуджується.
«Я як диригентка з України, яка працює і давно визнана за кордоном, маю можливість співпрацювати з усіма найвидатнішими театрами та оркестрами світу, пропонувати і поширювати українські твори, що дуже активно роблю і робила без нічиєї вказівки ще до війни, запрошувати українських солістів та композиторів до співпраці, підтримувати і допомагати українській молоді. Але я не маю повноважень змінювати репертуарну політику інших держав», – пояснила вона тоді.
Чи асоціюється «Вагнер» із композитором
На думку української письменниці Оксани Форостини, ситуація, в якій опинилась Оксана Линів, є очікуваною, передбачуваною. Адже це дуже великий виклик для українців (які поза нашою інформаційною «бульбашкою») щоденно мати на думці такі тригерні теми і пам’ятати, що для більшості українців «Вагнер» – це все-таки про російських найманців. Навіть якщо вбивати у пошуковику Google слово «Вагнер», то першою з’явиться стаття з вікіпедії про ПВК Вагнера і лише після неї – про Ріхарда Ваґнера.
«Це очевидно, що більшість із нас тією чи іншою мірою травмовані, і на це треба зважати. Думаю, що коли ми весь час усередині країни, то адаптуємося до актуальних контекстів і вчимося щодня бути більш чутливими до різних тем. Натомість у інших країнах, особливо поза Польщею та Литвою, ця травма не настільки відчувається. Я, з одного боку, розумію реакцію наших громадян на такий напис на футболці відомої диригенти, а з другого боку – це дуже великий виклик для українців, які поза нашою інформаційною бульбашкою, щоденно тримати у себе на думці такі тригерні теми. Їм важко пам’ятати те, що може нас зачепити, бо вони в тому не перебувають. Але я не поспішаю засуджувати. Це доволі складне емоційне завдання – одночасно тримати в голові дві картини світу. Хоча мені видається, що людина, яка принаймні читає українські новини за кордоном, мала б розуміти, що одягти футболку з таким написом ризиковано. А нам це просто нагадування, що ми не можемо проєктувати свої змісти на когось», – пояснила Оксана Форостина в коментарі Tvoemisto.tv.
Оксана Форостина/Твоє місто
Письменниця дивується, що більшість гейтить Оксану Линів і не зважає на організаторів міжнародного фестивалю: чому вони не відмовилися від провокативних футболок?
У Львові в 1994 році почало функціонувати Товариство Ріхарда Ваґнера. Загалом в Україні їх три: у Харкові, Львові та Києві. 2013 рік ЮНЕСКО оголосило Роком Ваґнера, і львівське Товариство відзначило його 200-літній ювілей концертами. Своєрідним музичним експериментом стали твори Ваґнера, виконані на органі.
Тоді ж львівська журналістка Галина Терещук підготувала матеріал про відомого композитора. В ньому мовилося про те, що виконання творів Ваґнера вимагає великої майстерності. Саме опери Ваґнера принесли славу Соломії Крушельницькій. В одному з листів молода ще тоді співачка писала: «Співаючи опери Ваґнера без повного образовання музики і голосу, можна собі дати хрестик на дорогу, бо довше не потягнеш, як два роки. Таким ходом не один співак карк скрутив».
Ріхард Ваґнер
Нема ніяких підтверджень, що німецький композитор Ріхард Ваґнер приїжджав до Львова. Однак його друг, композитор Ференц Ліст, з донькою якого був одружений Ваґнер, побував у Львові та в Хмельницькому.
Музику Ріхарда Ваґнера можна почути в багатьох сучасних фільмах, вона звучить зі світових оперних сцен.
Наталія Вареник
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи