«Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
Сторожем не хочу, записався на курси айтівців
Відео, на якому військовослужбовець Сергій Копищик у інвалідному візку освідчується коханій, за добу набрало понад три мільйони переглядів у соцмережах. Щоправда, це відео майже відразу заблокували, а сторінку видалили без права на поновлення. Пара одружилася, місяць тому в них народився син. Це все Тvoemisto.tv розповідає сам Сергій, який уже ходить на протезах. Їх йому поставили в центрі реабілітації та протезування «Superhumans», що неподалік Львова.
Читайте також «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують та протезують суперлюдей
До військкомату Сергій Копищик пішов у перший день повномасштабної війни. 27 липня 2022 року під Снігурівкою, що між Миколаївською та Херсонською областями, був поранений. Один із його побратимів загинув на місці. Сергію відірвало ліву ногу, праву лікарі також не змогли врятувати. Далі були операції в кількох лікарнях.
Сергій Копищик є військовослужбовцем, який проходить ВЛК (військово-лікарську комісію – Ред.), а відтак піде на МСЕК (медико-соціальну експертну комісію – Ред.), від висновку якої залежатиме, чи зможе він працювати.
Сергій Копищик на протезах
«За мною наразі закріплене офіційне місце роботи. До війни я працював на заводі, в цеху за верстатом робив стелажі та інше торговельне обладнання для супермаркетів Луцька. Звичайно, продовжити роботу там не зможу, хіба що запропонують роботу в офісі. Але все залежати від результатів проходження МСЕК. Якщо напишуть, що я непрацездатний, то офіційно не матиму права працювати. Ким тоді йти – сторожем? Не хочу!» – каже він.
Через це Сергій записався на курси в одну з ІТ-компаній і почав опановувати вебдизайн. Проте через народження сина та поміч дружині узяв невелику академвідпустку. Каже, навчання відновить згодом, хоча досі вагається, чим займатися далі: «Я розумію, що, не маючи стажу в ІТ, знайти роботу буде важко. Працевлаштування ніхто ж не гарантує. Думав про власну справу, але й тут потрібні кошти. Наразі не можу визначитися», – каже військовослужбовець.
Знати, чим хочеш займатися, вже половина успіху
Лише 6% військових, які зазнали ампутації кінцівок і отримали протези, почали пошук роботи, 15% знають, ким працюватимуть згодом, а понад 70% або взагалі не знають, ким би хотіли працювати після протезування, або планують повернутися на військову службу. Це дані власного дослідження «Superhumans Center» на основі опитування пацієнтів.
Зі слів фахівчині з соціальної роботи реабілітаційного центру Олени-Квітослави Яцьків, яка відповідає за напрям соціальної інтеграції, понад 60% їхніх пацієнтів (з них 92% є чинними військовослужбовцями) в цивільному житті мали робітничі професії, тому після протезування, часто парного, не зможуть повернутися до попередньої роботи. Отже, важливим як для них, так і для суспільства є розуміння, що вони планують робити далі.
Пацієнти «Superhumans»
«Багато хлопців навіть після важких поранень і ампутацій хочуть повернутися на війну. Це правда. Але хотіти – це одне, а мати змогу й далі виконувати свою роботу якісно, не бути тягарем для роти чи бригади – зовсім інше. Тому намагаємося з кожним працювати індивідуально, переосмислювати, скеровувати, планувати, як їм бути далі. Якщо є розуміння, чого хоче людина, це вже половина успіху», – каже співрозмовниця.
Олена-Квітослава розповідає, що працювати з пацієнтами у цьому керунку вони починають після протезування, посеред реабілітації і перед самою випискою. Серед пропонованого є перенавчання, профорієнтація, розвиток хобі й активностей, залучення до громадського життя.
Читайте також: Для візочника у Львові є два варіанти – дім та балкон
Зі слів СЕО «Superhumans Center» Ольги Руднєвої, окрім якісного лікування та протезування, дуже важливою є соціальна реінтеграція людей, які зазнали важких травм.
«Ми починали з ідеї, що це буде клініка протезування, але зрозуміли, що так воно не працює. Послуга має бути повною – від психологічної підтримки до соціальної реінтеграції. Тобто спочатку людина має усвідомити, що втратила кінцівку, отримати протез і навчитися ходити. А далі важливим моментом є зайнятість. Ми запустили ресоціалізацію – пошук роботи і перенавчання, бо людина може мати найкращий у світі протез, але не користуватиметься ним, якщо не матиме куди й до кого вийти. Треба мати роботу, родину, привід вийти з дому. Тому мусимо допомогти ветеранам знайти роботу, стабільну зарплату, щоб вони використовували свої протези на 95% і більше», – вважає Ольга Руднєва.
Працевлаштовувати людей, які ще донедавна були їхніми пацієнтами і яким поставили протези, почали в тому ж реабілітаційному центрі. Зараз два протезовані чоловіки в «Superhumans» працюють водіями, четверо стали фахівцями першого контакту, троє знайшли роботу в психологічному департаменті та одна – Руслана Данілкіна – в реабілітаційному департаменті.
Руслана Данілкіна, яка працює в реабілітаційному центрі
Як уже писало Тvoemisto.tv, 33-річний Роман, якому ампутували ліву ногу через важке судинне захворювання, перед тим, як влаштуватися водієм у реабілітаційний центр, працював у пожежній частині, в охороні, згодом став менеджером із продажів, супервайзером, але, маючи неабиякий досвід і хороші рекомендації, після ампутації ноги знайти роботу не міг.
«Майже всюди чув, що потрібні мобільніші люди, навіть якщо робота стосувалася онлайн-продажів. А все тому, що в Україні роботодавці звикли, що працівник має гарувати за трьох-чотирьох, – вважає співрозмовник. – Тепер багато людей залишилися без кінцівок, тому робота має знайтися для кожного з них».
Оголошення про вакансію в «Superhumans» Роман випадково прочитав на одному із сайтів, які пропонують роботу. Шукали водія, який може виїжджати за межі України. Після успішної співбесіди його не лише взяли на роботу, а й переробили старий протез, який натирав.
20-річна Руслана Данілкіна з Одеси два роки тому доброволицею подалася на фронт, 10 лютого 2023 року потрапила під обстріл і втратила ногу, зараз вчить людей ходити на протезах, дає поради і на власному досвіді показує приклад суперсили.
У ще одному реабілітаційному центрі «Незламні» («Unbroken»), що у Львові, менторкою працює його колишня пацієнтка Вікторія Хемич. 26-річна дівчина потрапила в дорожньо-транспортну пригоду в центрі Львова: її збила маршрутка на пішохідному переході. У підсумку довелося ампутувати ногу. Всіх небайдужих просили допомоги сироті грішми на лікування. Після реабілітації дівчина отримала протез, вправно на ньому ходить, а тепер ще й працює.
Вікторія Хемич, яка працює менторкою в реабілітаційному центрі «Незламні»
Робота є, було б кому працювати
Як розповів Тvoemisto.tv керівник Львівського міського центру зайнятості Олег Рісний, зараз на «біржі праці» 6100 вакансій, з яких 378 пропонують людям з інвалідністю.
«Якщо перед війною, в час коронавірусу у Львові було дев’ять тисяч безробітних і півтора тисячі вакансій, то зараз маємо півтора тисячі безробітних і шість тисяч вакансій. Робота є, нема так багато чоловіків і жінок, які претендують на неї», – почав розмову Олег Рісний.
Що стосується учасників бойових дій, то за цей рік до міського центру зайнятості звернулося 50 таких осіб, п’ятеро з них мають важкі травми.
«В однієї людини є проблеми з колінним суглобом, вставлені штирі, решта має протези ніг чи рук. Також є чоловік, який через травму голови часто непритомніє. Одного разу це сталося і в нашому центрі зайнятості. Загалом троє людей досі отримують регулярне лікування, час від часу їздять за кордон чи лягають у лікарні. З усіх 50 осіб – учасників бойових дій працевлаштовані тільки п’ятеро», – пояснює Олег Рісний.
Із його слів, дуже часто людей із важкими травмами спиняє питання психологічної готовності повернення до роботи та цивільного життя, продовження лікування чи реабілітації.
Військовий на колісному кріслі
«Якщо людина не втратила працездатності, не потребує сторонньої допомоги, пройшла реабілітацію і може та хоче працювати, то роботу знайти реально. Наприклад, працювати інженером можна з ампутованою кінцівкою. Є й інші професії, які також не потребують фізичної активності», – веде далі співрозмовник.
Зарплати, які пропонують працедавці, різні: від 15-20 тисяч гривень.
Серед підприємств, які найчастіше пропонують вакансії людям з інвалідністю через міський центр зайнятості, «Західенерго» та «Укрзалізниця» (шукають чергового на переїзді, чергового на станції, чергового на посту); Центр інфраструктури та технології Міністерства внутрішніх справ (пропонує посаду діловода, диспетчера, юрисконсульта і зарплату від 24 до 48 тисяч гривень); «Львівобленерго» (пропонує посаду інженера електрозв’язку, інженера-електрика, електромонтера, електрослюсаря, майстра виробничої дільниці тощо); «Львівгаз» (пропонує роботу для водіїв, елетрозварювальника, слюсаря з ремонту газового устаткування, майстра з експлуатації, монтера тощо); департамент міської ради з вуличної інфраструктури (пропонує місце інспектора з паркування із зарплатою від 14 тисяч гривень); «Укрпошта» (шукає інспектора, водія, менеджера, механіка, начальника відділення зв’язку, оператора тощо). Також чимало вакансій мають «Приватбанк», «Епіцентр», «Галременерго».
Проте, навіть якщо фах на ринку праці для людини неактуальний або ж відсутній, у міському центрі зайнятості пропонують опції професійного навчання. Є й система надання ваучерів: люди, маючи 45 років і 15 років стажу, можуть отримати 27 тисяч гривень на навчання (у переліку сотня професій). Вивчитись можна на менеджера, економіста, психолога. Для учасників бойових дітей та ВПО обмеження щодо віку немає.
Шукати роботу можна як зареєстрованим у центрі зайнятості, так і незареєстрованим. Це, як каже керівник, на бажанням. Але для тих, що зареєстровані, є низка програм. Усе залежить від категорій і статусу людини – чи вона на загальних підставах, чи ВПО, чи учасник бойових дій.
Роботодавець, який працевлаштовує безробітного, у тому числі учасника бойових дій, може отримати від держави компенсацію (по 13 тис. гривень упродовж двох років через місяць – Ред.). Крім того, для учасників бойових дій діє програма «єРобота», де передбачені опції грантів для створення власного бізнесу. Якщо людина, маючи грант, працевлаштовує одного працівника, то може отримати 150 тисяч гривень і 250 тисяч – якщо двох працівників. Також є гранти на 500 тисяч гривень та на мільйон для учасників бойових дій і членів їхніх сімей.
«Якщо працедавець виконав умови гранту і працевлаштував людей, то через два роки повертати гроші не доведеться. Все обладнання також залишається на підприємстві», – запевняє Олег Рісний.
Зареєструвавшись у центрі зайнятості, людина впродовж трьох місяців отримує виплату з безробіття (не дев’ять, як було до війни). Після трьох місяців людину, яка не знайшла роботу, з обліку не знімають, але виплати припиняють. Для певних категорій осіб виплата може тривати шість або дев’ять місяців. Але, як наголосив співрозмовник, якщо виплат нема, людина часто втрачає мотивацію до пошуку роботи.
Директор Львівського міського центру зайнятості каже, що є чимало працедавців, готових узяти людей з інвалідністю на роботу, адаптуючи для цього робочі місця.
«Можу сказати одне – не все так безнадійно. Робота є, можливості також. База вакансій доступна не лише в Центрі, а й онлайн, як-от на сайті Державного центру зайнятості, об’єднаній базі вакансій з Robota.ua, Work.ua, Jobs.ua. Опції є різні, було б бажання», – наостанок сказав Олег Рісний.
На сайтах з пошуку роботи справді можна знайти чимало вакансій для людей з інвалідністю у Львові. Зокрема, шукають фасувальника, SEO- оптимізатора, оператора call-центру, касира, охоронця, оператора (праця з дому), швачку, кур'єра. Також на пошукових сайтах можна знайти чимало корисної інформації, яка допоможе скласти ефективний відгук на вакансію, правильно написати резюме або пройти співбесіду.
Спочатку лікування, потім робота
Чимало підприємств, готових узяти ветеранів, самі звертаються до реабілітаційних клінік із пропозиціями пошуку фахівців. Так, зі слів фахівчині з соціальної роботи реабілітаційного центру «Superhumans» Олени-Квітослави Яцьків, до них зверталися з «!FESTrepublic», маючи досвід працевлаштування людей з інвалідністю та будучи готовими адаптувати до них робочі місця.
«!FESTrepublic» є одним із перших, хто запропонував роботу нашим пацієнтам. Зокрема, тут чекають на кухаря, баристу, аналітика, мають десятки інших посад», – каже співрозмовниця і перелічує, що серед інших, хто пропонує роботу їхнім пацієнтам, є аутсорсингова компанія «Simply Contact», яка займається налагодженням комунікації, декілька ІТ-компаній, «Баленсія груп», Спілка автоматизаторів бізнесу та інші.
Однак відгукуються далеко не всі пацієнти, бо є багато приїжджих.
Про таку неготовність розповідає й Ольга Руднєва: «Бізнесів, готових узяти поранених на роботу, справі чимало, проте часто не готові до цього самі пацієнти. Бо, по-перше, не мають тих навичок, які потрібні для цих позицій, вони не завжди відповідають вимогам і посадам. Тож ми створюємо профайли всіх пацієнтів, готових перенавчатися. По-друге, вони отримували 100 тисяч гривень, втратили ноги-руки захищаючи нашу країну, і відповідно хочуть мати гідну зарплату. За 20 тисяч працювати погоджуються не всі, а бізнеси часто не можуть запропонувати більше,бо ж мають подбати про пристосоване робоче місце, як мінімум безбар’єрний вхід і вбиральню, підготовлений колектив».
Працівників з інвалідністю унаслідок теперішньої війни в ПАТ «Львівобленерго» немає. Наразі не зверталися охочі працевлаштуватися, але компанія відкрита для цих людей. Як розповів речник підприємства Олександр Горгут, як торік, так і цього року в них працюють 220 осіб з інвалідністю.
«Відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», для підприємств, установ, організацій встановлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. У 2022 році такий норматив становив 154 особи, а фактично у нас працювало майже 220 осіб з інвалідністю. Цифри цього року приблизно такі самі. Це переважно особи, які отримали інвалідність за загальними захворюваннями», – коментують у ПАТ «Львівобленерго».
Заробітна плата на підприємстві залежить від вакансії. На сьогодні це робота (як у Львові, так і у Львівській області) для інженерів-електриків, електромонтерів, контролерів, водіїв. Зі свого боку тут гарантують: вчасну виплату зарплати, соціальний пакет (відпустки, лікарняні, преміювання за ефективну роботу), створення безпечних умов праці, сучасне навчання в системі підвищення кваліфікації та можливість бронювання.
Дуже часто працівникам «Львівобленерго» не потрібне додаткове обладнання робочого місця. Доступ наразі влаштований у центр обслуговування клієнтів.
Колишнім ветеранам, які зазнали важких поранень і зараз пересуваються на колісних кріслах чи мають протези, пропонують роботу в закладах Холдингу емоцій «!FEST». Зі слів керівника PR-відділу Холдингу емоцій «!FEST» Тараса Маселка, роботу працівникові з інвалідністю тут пропонують у кав’ярні УКУ. Місце повністю адаптоване до людини з інвалідністю.
Також, як каже співрозмовник, розглядають кандидатуру з числа тих, що пройшли лікування й реабілітацію, на офісного працівника в межах проєкту «П’яна вишня»: там потрібен фахівець із маркетингу.
Загалом компанія, яка вже працевлаштувала по цілій Україні три тисячі людей, дві тисячі з яких у Львові, відкрита до працевлаштування осіб з інвалідністю.
«Розуміємо, що не всі наші робочі місця доступні, але працюємо над тим, щоб комфортно було і тим, що на візках або протезах, і працівникам», – каже Тарас Маселко.
Робити заклади інклюзивними почали декілька років тому. Причиною такого рішення став прикрий інцидент у 2016 році в ресторані «Криївка». Охоронець відмовив у доступі відвідувачу на візку, мовляв, це неможливо, бо попереду багато сходів униз. Із твердження Тараса Маселка, охоронця звільнили, а заклади почали адаптувати для людей з інвалідністю. Стали співпрацювати з організацією, яка займається моніторингом доступності українських міст – Доступно.UA, почали робити пандуси, а де це неможливо – встановили дзвінки виклику. Також час від часу проводять тренінги для персоналу, співпрацюють із незрячими людьми з приводу доступності до закладів.
Тарас Маселко додає: «Ми розуміємо, що поранених, які повертатимуться з війни, буде багато, тож уже зараз дбаємо, щоб люди на колісних кріслах чи на протезах не почувалися іншими. Це такі ж люди, як і ми. Звісно, всі заклади й установи у Львові зробити доступними неможливо. Центр викладений бруківкою, є кам’яниці, підземелля, підвали, горища. Але якщо людині з протезом захочуть допомогти дістатися на горище чи спуститись у підземелля працівники закладів або перехожі, то ми справді зможемо стати доступними».
До теми
Робота в Україні: сайти з вакансіями
GRC.UA – сайт із вакансіями у різних сферах. Багато можливостей у креативі, продажах та маркетингу. Позиціонує себе як сервіс для людей, які є хорошими спеціалістами та будують кар'єру.
Robota.ua – відомий український сайт із вакансіями у різних сферах. Тут можна не тільки переглядати актуальні вакансії, але й розмістити своє резюме.
Work UA – сайт для пошуку роботи, де розміщені майже 40 тисяч вакансій. Роботу тут можуть знайти як спеціалісти робітничих професій, так і фінансисти та айтівці. Також є розділ з пропозиціями роботи для студентів.
Jobs UA – платформа, де публікують варіанти роботи в різних містах України. Серед вакансій пропозиції для лікарів, швачок та водіїв.
Агро Робота – сайт із вакансіями в агросфері. Окрім вузьких спеціалістів, тут шукають водіїв, бухгалтерів, навіть диджитал-фахівців.
Робота в Україні: телеграм-канали з вакансіями
CASES Jobs – вакансії для креативних людей : SMM-менеджер, PR-спеціалісти і копірайтери. Тут можна знайти вакансії навіть від Мінцифри.
Робота онлайн – телеграм-канал, де можна знайти віддалену роботу без знання англійської мови. Тут щодня з'являються вакансії в різних сферах.
UKR JOB – канал із різноплановими вакансіями, який під час війни безплатно розміщує оголошення від роботодавців, які шукають соціально важливих спеціалістів. Тут можуть знайти роботу не тільки спеціалісти диджитал-сфери, але й фармацевти, охоронці та водії.
Lobby X – HR-компанія публікує в телеграмі актуальні вакансії у різних сферах. Щотижня готує і подає добірку найкращих.
Крезюме Вакансії – канал для тих, що шукають роботу в креативній індустрії. Щодня публікує вакансії для піарників, журналістів, дизайнерів та SMM- менеджерів.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
___________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи