«Два зайці». Як кримчани печуть солодощі та шукають друзів у Львові
Солодке робить людей добрішими
«Якщо робити, то робити добре. Не боятись. І треба їсти більше солодкого – воно робить людей добрішими», – усміхається Петро Лисавкін, співзасновник, власник, адміністратор та бармен у новому львівському кафе «Два зайці». Чоловік разом з кондитеркою Наталею Єрьоміною переїхали до Львова два роки тому з Криму. Спершу намагались влаштуватись на роботу, але досить швидко зрозуміли, що єдиний оптимальний шлях – власна справа. І почали пекти капкейки (американська назва тістечок, які нагадують кекси з кремовим та фруктовим оформленням – авт.) Перший рік працювали вдома, а раз на тиждень роздавали свої солодощі безкоштовно у центрі міста.
Спершу ми безкоштовно роздавали солодощі на вулиці
Зараз у старому будинку львівського архітектора Вінцента Равського-молодшого на вулиці Генерала Чупринки, 61 орендують невеличке приміщення. Раніше тут була «наливайка». Петро згадує, що перший тиждень до них вранці постійно приходили клієнти попереднього закладу, то по 50 грамів, то по 20 гривень просити. Довелось пояснювати, що тепер тут солодощі та фреші.
Поки ми говоримо з Петром, Наталя швидко приймає замовлення, робить два моркв’яні фреші і знову біжить на кухню, яка, між іншим, спокійно може забезпечити не лише маленьку кондитерську, але й справжній величезний бенкет. Господарі кажуть, що спочатку злякались замовлення на 400 капкейків, але нині для них це вже буденна справа, готові спекти й тисячу за потреби і перед клієнтами «Двох зайців» двері не зачиняти.
Наталя – професійний кухар, а кондитерські вироби – її улюблений сегмент. Петро працював у Криму адміністратором кафе, за освітою – інженер. У липні 2015 року вони почали пекти свої перші капкейки. Перший рік працювали вдома, а раз на тиждень роздавали свої солодощі безкоштовно у центрі міста. За рік назбирали майже три з половиною тисячі підписників у Facebook. З часом люди почали запитувати, де можна поласувати солодощами, і це стало поштовхом до створення власного кафе.
Нині уся робота з «Двома зайцями» на плечах лише Наталі та Петра. Кажуть – складно, бо ризикнули усім. Але, як не шкодують про переїзд до Львова, так і з власною справою налаштовані позитивно. Увесь ремонт зробили власноруч, стіни розмалювала подруга – львівська художниця Зоряна Савка. Готують лише ті солодощі, які люблять і їдять самі, з тих, продуктів, які б купили собі додому. А нові рецепти відточують до ідеальних і лише тоді пригощають клієнтів. Кажуть, що дуже часто ідеї спонтанні. От прокинулись вранці – «спробуймо так» – і починається довгий процес випробування на користь та смак.
Нашу мастику їдять навіть діти та вегани
На вітрині бачимо чотири різні види капкейків, сирник, штрудель, шарлотку з вишеньками, желейний десерт, а Петро запевняє, що обмежень у кулінарній творчості для них немає: приготують, що забажає клієнт. Але мають кілька топових основ, серед них – насичена шоколадна та ніжна ваніль, шість видів начинки: сезонні фрукти та ягоди, горішки, м’ята, а крем приготують на будь-який смак на основі традиційнного сметанного. Мають «Два зайці» й особливі пропозиції для солодкоїжок-веганів; для тих, хто дотримується посту; для тих, у кого особлива дієта. І клієнтка Оксана з дітьми підтверджує це. Каже, що раніше знайти солодощі для донечки у Львові було практично неможливо, дівчинці не можна їсти яєць, масла та сметани, а тут у «Двох зайцях» спробували капкейки на йогуртовій основі – і безпечно, і смачно.
Ми перевіряємо і куштуємо шоколадний з м’ятою і ванільний з вишнями капкейки. Тістечко невелике, тримати його зручно, крем має приємний аромат і не розтікається. Він аж повітряний, але смак насичений і листочок м’яти освіжає солодкий шоколад, а вишня ж навпаки – контрастно підкреслює легкість ванільної основи. Чізкей, або як його називають у Львові – сирник, подають також із вишнями. І хоча сирник таки більше подібний на свого західного брата (галицький варіант печуть, сир має бути коров’ячий м’який, а не маскарпоне), але на смак – домашній. Поки ми наминаємо смаколики, Петро миє та ріже яблука на фреш, при нас його готує і подає з незмінною усмішкою.
Кондитери стверджують, що добре розуміють вагу свіжих натуральних продуктів: «Так, купити шоколадний топінг дешевше, але якщо я роблю шоколад з какао, то я знаю, шо він точно матиме смак», – розповідає Петро і запевняє нас, що їхню мастику їдять навіть діти. А секрет – справжні інгридієнти, а не замінники: якщо лимонний сік, то вичавлений з лимону, а не перелитий із пляшечки з концентратом.
Ми започаткували вечори друзів, бо самим бракувало спілкування у новому місті
Поруч з нами п’ють фреш та граються двоє дітлахів. Помітно, що господарі тішаться таким відвідувачам. Розповідають, що мають ще одну традицію – вечір друзів. Раніше збирались щопятниці, тепер ж «Два зайці» запрошують усіх у четвер поспілкуватись, зіграти в настільні ігри, познайомитись з пригодницьким рухом «Ґра» (https://www.facebook.com/gra.ruh/). Петро каже, що ідея такого простору для спілкування виникла з їхнього з Наталею болючого місця – нове незнайоме місто, відсутність друзів, елементарна потреба у зустрічах з людьми.
Майстер-класи стали ще однією візитівкою «Двох зайців», починали з кулінарних та навчались своїх клієнтів та їх дітлахів пекти смакоту вдома, а тепер вже й приймають інших майстрів. Нещодавно, згадує Петро, плели віночки, а під час нашої бесіди забронювали дату спільного випікання солодощів для групи дитячого садку. У Петра ще чимало ідей, як заполонити простір у кондитерській живим спілкуванням та цікавими заняттями, і він радо нам їх розповідає, поки ми ділимо останній шматочок чізкейку, а Наталя увесь цей час метушиться на кухні, приймає замовлення і легенько усміхається наймолодшим клієнтам.
Текст Меліssа Жаботинська
Фото – Матвій Пограничний
Вибір Твого міста
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори