І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
«В одній з кімнат ми знайшли жетон Українського січового стрільця. Він завернув його в німецькомовну газету 1916 року і заховав у балку, в щілину. Було це в 30-тих роках ХХ століття. Він боявся, щоб його не арештували. Ця кам’яниця – це не просто історія Львова, це історія людей, які жили в ній. Ми про них нічого не знаємо, та це не страшно, ми можемо собі уявити … Уявити переляканих євреїв, які мали тут сховок, вірмен, які пекли тут хліб і продавали, січового стрільця, який ховав свій орден і навіть короля… Так, колись ця кам’яниця належала самому королю. Ми постараємось зробити так, щоби ці люди з їхніми родинними традиціями та їхніми історіями – залишилися у цих стінах, бо без людей це просто коробка», – розповідає реставратор Олег Рибчинський.
Він більше року працює на Вірменській,17. Будинок викупили і розпочали масштабне дослідження. Реставратор каже, що коли вперше прийшов сюди, то запалу до роботи не відчув: «Думав що ж тут може бути, це ж одна з найнепримітніших кам’яниць на вулиці». Але вона виявилась справжнім скарбом.
Нині будинок за риштуванням. Фахівці уже зняли шари штукатурки, звільнили з-під цементу гротескного маскарона – скульптуру у формі голови людини. Олег Рибчинський каже, що такого у Львові більше нема. У будинку ще чимало того, чого більше ніде немає, такого, що вражає.
Нині тут працює четверо реставраторів стінопису, вони на другому поверсі. Є ще троє робітників, вони вантажать будівельне сміття у мішки, складають їх вздовж стіни. Мішками вони прикрили віконце, через яке вірмени продавали хліб і лаваші, які випікали тут, в своїй домівці у XVII столітті. Хлопці кажуть, що не знають нічого про цю будівлю, і дивуються, як чують, наскільки вона особлива.
Олег Рибчинський каже, що цей ренесансний будинок на Вірменській,17 – унікальний, бо у ньому можна торкатись до історії семи століть.
«В цій кам’яниці є історія міста від XV століття і до нині. Зараз ми робимо дослідження і мусимо консервувати, бо якщо не робитимемо цього, то воно просто знищиться. З останніх знахідок – сховок середини ХХ століття. Ми знайшли місце, де ховались євреї», – каже дослідник.
Це невеликий простір між стінами, навіть на комірчину не схожий. У ньому можна присісти, утім не прилягти. Дослідник каже, що на знахідку натрапили випадково, коли розібрали кладку, то побачили там каганець і тарілочку.
«Найбезпечніше ховатись під носом у ворога», – каже Олег Рибчинський та одразу припускає, що ймовірно той, хто тут ховався, все ж не вижив.
«Тому що ті сховки, які вдалось виявити, знайшли за спогадами, а про цей немає згадок. Спомини могли писати тільки ті, хто вижив. Наступного тижня має сюди прийти дослідниця з Польщі, можливо щось підкаже», – говорить він.
Історія з вікна та гіпокауст
На першому поверсі у кам’яниці є два замуровані вікна. Вони мали б виходити на стіни сусіднього будинку, що нині стоїть впритул. Утім вони вказують на те, що колись того сусіда там не було, будинок стояв собі окремо. Виявилось, що у XV столітті будинки у Львові стояли квартали, а між ними були маленькі провулки.
«Це кам’яне вікно цікаве тим, що іде на сусідній будинок, отже, його там не було. В підвалі теж маємо вікна, які виходять на сусідній будинок, продухи. Це ще один доказ, що там був проїзд, дорога між верхньою Вірменською і нижньою. Ця кам’яниця унікальна не тільки як пам’ятка архітектури, а і як пам’ятка містобудування. Вулична мережа старого Львова, яку ми маємо зараз, це лише 50% від того, як було розплановане місто колись. Раніше ми цього не знали – ця кам'яниця дописує історію», – захоплено говорить Олег Рибчинський.
Він показує рукою на ті вікна і ніби сам дивується своїм відкриттям, каже, що ці стіни зберегли так багато тому, що належать чи не найневиразнішому будинку на Вірменській.
У цій кам’яниці збереглася давня система опалення. Відомо, що середньовічні кам'яниці міста опалювали гіпокаустом, але, виявляється, вцілілого його у місті ніхто не бачив. Гіпокауст – це класична антична, давньоримська опалювальна система.
У підвалі була спеціальна камера, вона ділилась на дві частини, наче на два поверхи – знизу палили дрова, а зверху були величезні річкові валуни. Каміння нагрівалось і по спеціальних отворах в підлозі тепло поширювалось будинком.
«Це те, про що ми хіба з розповідей знали. Я вперше в житті побачив підлогу і кам'яні плити з отвором, якими проходило тепло. Тут воно збережено», – показує Олег Рибчинський отвори, з яких сім сотень літ тому ширилось тепло, на них ще є сажа.
Також у цій кімнаті є балка, чи точніше її фрагмент, яка ховається у стіні, вона – шестиметрова згадка про пожежу 1527 року. Тоді за день місто перетворилось на згарище. Загорілась пивоварня, вітер швидко розніс полум’я містом, яке знищило майже всю його готичну забудову.
Король, пекарі, купці й військовий. Їх пам’ятає будинок
Нині цю кам’яницю ми знаємо як Еміновичівську. Еміновичі – це вірменська родина купців. Вони і справді жили тут, каже дослідник, але у XVII столітті. Потім вони продали її вірменським архиєпископам, які в 1757– 59 роках її реконструювали. Кому вона належала до того, каже Олег Рибчинський, невідомо.
«Документів нема. Усе, що стосувалось старого Львова, згоріло. Воно було в архіві в старій Ратуші», – каже дослідник.
При цьому він визнає, що їм чимало вдалось довідатись про попередніх власників, і припускає, що цей будинок належав королю. Тут знайшли королівські кахлі.
«Тут ми знайшли кахлі приблизно 1530 року із зображенням. Є три кахлі із зображенням короля Сигізмунда І Старого, вони дуже багато говорять про власника. Я так скажу, що у міщанській кам'яниці не було б печі з зображенням короля. Є ще дві кахлі – одна із зображенням королівства Пруського – орла з мечем, а інша з зображенням гербу Холмської землі. Отже, ця кам'яниця у XVI столітті могла бути у власності короля», – припускає він.
Читайте також: У «королівській» кам'яниці львова знайшли унікальні кахлі з фантастичними звірами. Фото
Олег Рибчинський каже, що король Сигизмунд І, який був засновником Речі Посполитої, був кровним родичем Короля Данила. Завдяки йому Львів отримав привілеї і після пожежі 1527 року зміг розбудовуватись.
Також відомо, що у 1640-их тут жили вірмени. Вони облаштували собі велику піч на першому поверсі, пекли там хліб, лаваш. Продавали його з віконця, яке виходить у під’їзд. Зараз його відреставрували. А ще у цій будівлі збереглись сходи, яким понад три сотні років і пічка, в якій в’ялили м’ясо – приблизно такого ж віку.
Фасад у повітрі та портал
При вході у будинок на фасаді помітні два валуни – великі камені, які стоять один на одному. На них тримається будинок. Олег Рибчинський каже, що це геніальне інженерне рішення, яке дозволяло економити землю.
«Фасад висів в повітрі, тримався на цій брилі, яка важить, напевне, близько 300 кілограмів. Бачите, тут є таких дві, одна на одній. Це геній інженерної думки, таких більше немає у Львові. Це єдине місце, яке я бачив, щоби такі циклопічні кронштейни тримали фасад. Не було землі, тому його й підвішували», – каже дослідник.
Ще одна особлива знахідка чекала на дослідників у підвалі. Фрагмент порталу, якому сотні років, ховався за шарами цементу. Його зняли з головного входу і «укріпили» ним вхід в підвал. Ще й поставили догори ногами.
«У підвалі є фрагменти різьбленого витого готичного порталу, такий можна побачити хіба на Вавелі (Палаці королів у Кракові - ред.) і тут. Його забрали з головного входу і повторно використали. Ймовірно, він з XV століття і стояв тут з часу побудови кам’яниці», – каже Олег Рибчинський.
Десяток перебудов і один порятунок
Дослідник розповідає, що будинок пережив щонайменше з десяток суттєвих перебудов. Другий поверх, де нині з розписами працює декілька реставраторів, добудували у XVI столітті.
Тут вікно прикрашає красива різьблена колона, а на стінах – давні розписи. Розетки зі стелі реставратори зняли і відновили. Їх збережуть.
«Розетки зняли зі стелі і тут зберегли. Колона ця із середини 17 століття – поліхромована із Мелюзиною (фігура європейського фольклору, жіночий дух прісної води у святій криниці чи річці, зазвичай її зображують жінкою, яка є змією або рибою від талії вниз – ред).
Поверх добудували в XVI столітті, до того будинок був одноповерховим. Завершувалася будівля аттиком, коронкою, як чорна кам’яниця. Ще збереглись на фасаді сліди від того аттику. Є ідея відновити її, але чи погодиться інвестор, чи вистачить йому терпіння і грошей…», – роздумує Олег Рибчинський.
Ще на другому поверсі на стіні є пейзаж міста – замок і місто в долині.
«Це не Львів. Може, реальне місто. Це пізній рисунок XVIII століття, але стилістика іконописна. Він монохромний і докладний», – каже Олег Рибчинський.
Усі цінні елементи, які довелось зняти, повернуть у кам’яницю. Їх згодом виставлять у кімнаті на першому поверсі, там буде лапідарій – виставка скульптурних елементів. Там будуть і трансфери з розетками, і інші скульптурні частини будинку, деякі з них на реставрації. Також там виставлять кахлі, які знайшли дослідники.
«Кахлі є ранньо ренесансні, є ренесансні, полив'яні, і є барокові з наративними сценами. Є зображення панянки на прогулянці з песиком, а є зображення, як полюють чи ловлять рибу. Зображення зроблені у голландському стилі, але в Україні, здалеку їх не довезли б», – говорить Олег Рибчинський.
Він каже, що назагал будинок не у дуже доброму стані – його рятуватимуть укріплюючи та зв’язуючи.
Реставратор пояснює, що кам'яниця відкриває не лише історію міста, але говорить про своїх власників, показує їхню ментальність, звички, особливо звичку перебудовувати усе під себе.
«Ми можемо не знати прізвищ, імен, але ми можемо говорити про них, які у них були смаки. Це ж видно по кахлях, по стінопису. Тут жили різні люди – аристократи», – розповідає він.
Згодом, коли закінчать дослідження, ремонт у кам'яниці робитимуть під наглядом реставраторів. Хоча Олег Рибчинський не називає це ремонтом, радше «облаштуванням».
Роботи тут ще чимало, ділиться реставратор. Він вже працює тут більше року, і каже, що потрібно ще приблизно два роки на дослідження і реставрацію.
«Кам’яниця стоїть, але вона у важкому стані. Потрібно буде її зв'язувати. На цю стіну навантажується перекриття сусіднього і тягне на себе. Інша стіна також ніби цього будинку, але її тягне на себе дев’ятнадцятий. Ця, фасадна, вивалюється вперед… Треба це взяти в бандаж. Є конструктори, вони вирішуватимуть, що робити», – говорить дослідник.
Олег Рибчинський каже, що реставрувати, відновлювати, берегти свою історію не так вже й дорого, як це може видаватись, але це неймовірно цінно.
«Реставрувати – це довго. Але відновити давнє – це не дорожче, ніж замінити на нове. Це наша історія, пам'ять, воно того вартує», – каже він.
Дослідник, до речі, трохи з тривогою розповідає про знахідки, які виявили тут, побоюється вандалів. Каже, що нещодавно звідси вкрали давній чавунний умивальник.
Згодом тут відкриють щось особливе. Олег Рибчинський каже, що тут буде музей: «Що тут буде, достеменно не відомо, але це буде поліфункціональний будинок, який матиме функції музею – Музей однієї кам’яниці, який висвітлить історію цілого Львова, так би мовити».
Вікторія Савіцька
Фото Анни Чистякової
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Щоранку приходила пити з ним каву». Як львівʼянка доглядає могили трьох воїнів
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю