У Львові виникли проблеми з бензином та соляркою. Чимало заправок узагалі не продають їх, а на тих, де вони є, великі черги. Заливають по 10-20 літрів в один бак. Схожа ситуація і в інших містах України, яку за тиждень-два вирішити не вдасться. Якщо не прибрати державне регулювання ціни, все може тільки погіршитися, запевняє експерт, директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

Розкажіть про те, що сьогодні відбувається на ринку нафтопродуктів в Україні. З чим пов’язаний дефіцит та чи можливо вирішити проблему в найближчі тиждень-два?

Є дві основні причини. Перша пов’язана з російською агресією. Зруйнований єдиний нафтопереробний завод в Україні – Кременчуцький, який міг давати до 50 відсотків усіх необхідних нафтопродуктів на нашому ринку. Зруйновані понад 20 нафтобаз. Тобто структура забезпечення великою мірою знищена. Це все впливає на безпеку і надійність поставок.

Друга причина – проблема регуляції самого ринку. Держрегулювання цін на бензин і дизельне пальне діє в Україні з минулорічного травня. Вважаю, що держрегулювання ринку нафтопродуктів у нас дуже далеке від досконалості. Держава визначає цінові обмеження, вище яких не можна продавати нафтопродукти. Їх вираховують за певною формулою на місяць. А ціни коливаються впродовж місяця. Це відбувається дуже швидко і часто, особливо тепер. Як наслідок – цінові обмеження, які встановлює держава, не можуть реагувати на ринок, який швидко змінюється. Умовно кажучи, якщо не «вгадали» цього максимально граничного обмеження, то є два варіанти: якщо ціна на ринку нижча від встановленої межі, то трейдери мають надприбуток, а якщо вища, то виникає дефіцит, і це у будь-якому разі погано.

Тобто якщо верхня гранична ціна, яку встановила держава, занизька, то трейдери притримують пальне і не продають його?

І таке можливе. Як правило, пальне притримують для військових і аграрників. Однак можливий якийсь тіньовий ринок. Коли є дефіцит, то він провокує розвиток тіньового ринку. Дефіцит виникає через неправильне регулювання.

Держава встановила межі на місяць, а на світових ринках ціна на нафту піднялася. І вже не вигідно купувати ці нафтопродукти, тим паче що ускладнена логістика. Тепер на спотових (готівкових – Ред.) ринках нафтопродуктів у Європі їх не так просто закупити, тому що існує велика конкуренція. І треба закупити на місяць наперед, а коли береш на місяць наперед, не знаєш, яка буде ціна. Це все вносить невизначеність, тому на підприємстві через ці обмеження не знають, чи зможуть вони отримати прибуток, чи ні. Так виникає дефіцит.

Тож, як на мене, виходом є скасування цих нових обмежень, які встановлює держава. Водночас потрібно посилити роботу Антимонопольного комітету, правоохоронних органів, збільшити відповідальність за зловживання, антиконкурентні дії. Тобто, з одного боку, дають більше прав трейдерам, більше стимулів, а з другого – більше відповідальності за зловживання.

Це така модель, яка працює у всіх цивілізованих країнах, вона дозволяє гнучко реагувати на ринкові сигнали, а трейдери можуть бути певні, що в будь-якому разі не будуть обмежені в своїх прибутках. Ціну ж стримують винятково конкуренцією і регулюванням Антимонопольного комітету, який стежить за тим, щоби ніхто не порушував правил конкуренції. І така модель працює. Допоки в нас буде жорстке державне регулювання цін, доти виникатимуть проблеми.

Якою є ситуація на ринку нафтопродуктів у Європі?

Там інша цінова філософія, подібна на ту, яку я пропоную застосувати у нас, тому там дефіциту не може бути. Ринок реагує на ціни, і вони збільшуються. Зменшується попит, але дефіциту немає.

У Європі також є проблеми з логістикою, не вистачає цистерн, залізниця завантажена і при переправлянні через кордон з Україною виникають труднощі. Бензовози мають везти, а їх недостатньо.

Що стосується України, то в нас є законтрактовані обсяги пального на травень, але їх також недостатньо. Спостерігається дефіцит структури для зберігання нафтопродуктів, недосконала сама система регулювання, яка дестимулює трейдера, створює для нього ризики, і він перестраховується, закуповує менше, аніж міг би, і чекає, коли піднімуться ціни. В умовах дифіциту системи зберігання і виробництва нафтопродуктів ситуація вимагає швидкого реагування.

Кременчуцький нафтопереробний завод розбомбили. Чи маємо ми інші можливості, які дозволять бодай трохи покращити ситуацію?

У нас є Шебелинський НПЗ, але він значно менший, є мінінафтопереробні заводи, розкидані по всій країні, але вони не можуть компенсувати ті втрати, яких ми зазнали від руйнування Кременчуцького НПЗ.

На сьогодні основний шлях вирішення проблеми – імпорт нафтопродуктів з Європи. Основні країни, з яких ми їх імпортуємо, це Польща, Литва, Німеччина, Румунія, можливо, Чехія.

До війни основними джерелами поставок були Росія та Білорусь. Самі ми виробляли нафтопродуктів 30 відсотків, до 40-50 відсотків брали з Білорусі та Росії і менш ніж 30 відсотків з інших джерел.

Думаю, потрібно вирішити логістичні проблеми і проблеми регуляції ринку. Найближчими днями це буде складно зробити, бо все це контрактується наперед, та й логістичні проблеми не можна подолати швидко.

Якби місяць тому скасували регулювання цін, ту верхню цінову межу, то в нас проблем такого масштабу не було б.

Можливо, не було б дефіциту, але чи не обійшлося б нам те пальне по 60 гривень за літр?

Ні, 60 гривень не було б, подорожчало б усього на дві-три гривні.

Що загалом можете сказати про ціну, вона й далі зростатиме?

Що стосується бензину, то в травні, думаю, його вартість становитиме приблизно 40 гривень за літр, а щодо дизпального – 42-43 гривні.

Чому раптом солярка подорожчала? Через посівну і потреби військових у ній?

Так, і через сезонний попит, і через попит, пов’язаний з воєнними діями.

Як гадаєте, за місяць-два вартість пального повернеться до довоєнного показника?

Всяке може бути. Як казав Рокфеллер, ціну нафти знає тільки Господь Бог.

Вікторія Савіцька

Фото: Фокус

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав