
Фото: publish.com.ua
«Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
Про YouTube
Youtube – це величезна індустрія, в яку щедро вкладають росіяни для просування своїх продуктів, тому низькопробний російськомовний контент певною мірою «перекрикував» україномовний, каже ексголовна редакторка освітнього порталу Освіторія, авторка популярного комікс-персонажа кота Інжира Олена Павлова.
Це можна бачити у механізмах ютуба, який «підсовує» українським глядачам саме російськомовний контент. Людина, яка дивиться розважальне або освітнє відео, потім якимось чином потрапляє до драговини російського шансону і всього російського треш-контенту, вважає вона.
«Коли ми говоримо про Youtube, то мовиться про гроші і про індустрію. Його російський сегмент набагато розвиненіший ,аніж індустрія. Це великий бізнес, який багато років витісняв україномовний контент. Незважаючи на те, наскільки багато і наскільки якісний український освітній, розважальний і культурний контент, російський його «перекрикував» саме завдяки технічним особливостям алгоритмів і запитів, завдяки механізмам ютуба. Іншими словами, тобі «підсовують» те, у чого більше переглядів», – пояснює Олена Павлова.
З її слів, український контент, безперечно, є, але зазвичай треба докласти зусиль, щоби його знайти.
«Мої колеги з Освіторії, наприклад, створили курси iLearn – освітні відео, за якими можна було готуватися до ЗНО безкоштовно. Найкращі вчителі готували відео з різних предметів. Щоправда, там треба було зареєструватися, тому таке відео навряд чи «підсуне» Youtube. Коли почався карантин, «Освіторія» разом із Міністерством освіти робила величезний проєкт Всеукраїнська Школа Онлайн – телевізійну школу для українських школярів. Уроки записували українські вчителі, потім їх демонстрували українські телеканали. Цей проєкт активно реалізують і досі. До речі, Кіт Інжир став героєм на закритті цього навчального року. Класний, якісний освітній контент у нас є, і завдяки карантину держава справді доклала зусиль, щоби всі ці уроки з’являлися онлайн, щоби учні мали до них доступ», – стверджує співрозмовниця.
Консультантка UNICEF Україна з освітніх проєктів Наталія Каташинська вважає, що вибір російськомовного контенту часто пов’язаний із проблемою вибору самих батьків та дітей.
Крім того, питання алгоритмів у соціальних мережах, що, відповідно, безпосередньо залежить від добірки відео, є проблемою міжнародного масштабу.
«Проблема навіть не на державному рівні, а на міжнародному. Українців і росіян сприймають в одному наративі. І YouTube-платформи так налаштовані, що якщо ти зі Східної Європи, то нібито знаєш російську, тож і алгоритми видають тобі російськомовний контент», – каже Наталія Каташинська.
«У Росії ще більш застаріла система освіти, ніж у нас. Це доводять наші вчителі з Криму – ті, що потрапили в окупацію, котрих змушували перейти на російські програми. 12-бальна система оцінювання або ЗНО для них щось фантастичне. Що вже говорити про детиноцентризм та інклюзивні підходи. Тому в них дуже розвинена альтернативна освіта і, відповідно, освітні курси. У нас україномовного контенту достатньо на противагу цьому. Тут радше проблема вибору – що обирають батьки для своїх дітей або що видають алгоритми Youtube, коли вони вводять у пошуку «мультики для дітей» і їм пропонується не україномовний, а російськомовний продукт, бо в нього більше переглядів, він більш популярний, у нього вкладають більше коштів на рекламу. Це ціла індустрія», – пояснює вона.
Наталія Каташинська пропонує чимало курсів на противагу російськомовному контенту. Зокрема, розробки Малої академії наук і платформу онлайн-освіти, навчальних курсів EdEra для школярів. Також є якісний чат-бот безкоштовних занять із математики Матема, канали з казками українською для дітей, Youtube-канал Цікава наука з майже 200 тисячами підписників для дітей старшого віку, де розповідають цікаві наукові речі.
Також на Youtube є Книга-мандрівка. Україна – мультсеріал про відомих українців, архітектурні споруди, історичні об’єкти тощо. Ще є Novator film – канал із анімаційними серіалами про Україну. Зокрема, на Youtube-канал UNICEF Україна багато цікавого й корисного контенту для дітей: мультики про гігієну, здоров’я та безпеку, а також окремий проєкт задля допомоги батькам – онлайн-садочок НУМО з розвивальними заняттями для дітей, радить консультантка.
Про кота Інжира
Один із показових україномовних вірусних продуктів – кіт Інжир. Його авторка Олена Павлова каже, що цільово створювала цього персонажа вірусним. За допомоги кота Інжира вона доносить широкому загалу важливі культурні та мовні речі.
«Кота Інжира я спеціально створила так, щоб його можна було поширити. Робила це, посилаючись на твердження «інтернет існує для того, щоби лайкати котиків». Звернула увагу на вірусні механізми, як поширюється зображення, чим хочеться ділитися. Таким чином цей меседж потрапляє до аудиторії. Часом я називаю кота Інжира своєрідним своїм медіа. Його дуже люблять в освітніх проєктах, він уже присутній у «Всеукраїнській школі онлайн», де вже є картинки з ним у підручниках з української мови. Це теж не ґрунтовне заглиблення, але це те, що ми називаємо інфотейнментом. Тобто через картинки з котиками і яскраву форму подаємо важливу інформацію», – розповідає Олена Павлова.
Кіт Інжир, зокрема, просуває українську мову: серед своїх коміксів Олена Павлова розповідає про українські страви, слова, навіть лайку.
«Кіт Інжир також лобіює українську мову. Коли почалася активна фаза вторгнення, ми стали просувати через нього культурні повідомлення. Скажи «паляниця», «кнедлики», «голубці», «крученики», а також багато інших етнографічних назв їжі. Врешті, «Здавайся в полон, хоч нагодують смачно». З одного боку, ця картинка трошки пропагандистська, але ж її бачать і наші, які отримують інформацію про 10 видів страв української кухні. Таким чином поширюється українська культура, український контент. Або ще один із наших закликів, які ми просували через кота Інжира: «Говори українською, ворог не може!». Це теж своєрідна пропаганда, але наступна картинка була «Як лаятися українською». Ми зібрали фраз 20 з українською лайкою. Коли багато хто писав «Русскій воєнний корабль іди нах@й», кіт Інжир пропонував альтернативні варіанти. Так що це, в принципі, теж освітній контент», – запевняє вона.
Про TikTok
Складнішим до впорядкування та батьківського контролю медіаекспертка Олена Павлова називає соціальну мережу TikTok. На її думку, діти проводять там дуже багато часу, проте жодного натяку на освітній контент у цій мережі немає.
«Всі ми спостерігали за дітьми, яким на відчіпного дали телефон, і вони сидять у TikTok. Він «підсовує» різні відео, і це ще гірше, аніж YouTube. В YouTube можна хоча б виставити батьківський контроль і вимикати певні канали. Хоч усі все одно не заблокуєш, але там принаймні є механізми для цього. А TikTok – це взагалі інформаційна помийка, в якій люблять копирсатися наші діти. Вони узагалі люблять кудись влізти, і TikTok – це така небезпечна річ, де неможливо обмежити їхні бажання. Врешті-решт, маємо на всій цій Євразійській частині світу дітей, які знають, хто такий «Молгістелн» (російський реп-виконавець Моргенштерн – Ред.), як кажуть діти. Бо TikTok видає їм російські тренди. Є якісь спроби робити контент у TikTok, але він не надто освітній, радше розважальний», – говорить Олена Павлова.
Український сегмент на YouTube і TikTok присутній, але він нішевий та недоступний для широкого загалу, оскільки часто не вистачає коштів на його промоцію.
«Український сегмент на ринку, зокрема на Youtube та TikTok, є, але часто ці матеріали нішеві, тож просто не доходять до широкого кола користувачів. Приватні школи мають свої YouTube-канали і навіть TikTok- канали, канали в Instagram про цікаві досліди чи ще щось для загалу. Проте їм не вистачає ресурсів на просування і на доведення цього до свого споживача», – веде далі консультантка UNICEF Україна.
Часом батьки просто шукають дитині мультик і вмикають перший пропонований. Українською їх часто треба спеціально шукати, і це ускладнює шлях споживача до контенту. Скажімо, ті ж «Смішарики» є російською та українською, але російською вони мають мільйони переглядів, а українською тисячі.
«Тому тут, як із музичною індустрією та блогерами – треба вкладати більше фінансів, зокрема на промоцію. Контент є, тільки його треба довести до споживача, щоби він побачив класний, прикольний, цікавий продукт на всі смаки: від казок, мультиків до освітніх курсів», – каже Наталія Каташинська.
Альтернативну відеоосвіту ексголовна редакторка «Освіторії» називає малоефективною і наголошує, що в освіті конче потрібне живе спілкування між дітьми та дорослими.
Про те, як російськомовний контент впливає на дітей
Російськомовний контент кардинально впливає на свідомість та світосприйняття дитини, вважає Тетяна Сагітова, дитяча психологиня вищої категорії, яка понад 10 років працювала з російськомовними дітьми.
З її слів, російські метанаративи розвивають у них комплекс меншовартості. Через образи, спосіб мислення і риторику, які присутні в російських казках і телебаченні, в дітей формується віра у абстрактні чудодійні сили, замість впевненості у собі.
«Я багато працювала з російськомовними та двомовними дітьми і можу сказати, що діти, які звикли говорити російською, дивитися російське телебачення, читати російські казки, дійсно чекають, що хтось їм допоможе, вирішить їхні проблеми, подбає про них. Вони більш безпорадні та несамостійні. Це недобре,коли людина не вірить у себе, а в якесь диво, що хтось у чомусь їй допоможе, вірить у якісь абстрактні чарівні гуслі, чарівні печі та ще щось магічне, незрозуміле, що не залежить від людини. І якщо ми пригадаємо багато російських казок, усяких висловів у російській мові, то вони ніби відводять тебе від головної ролі у власному житті. Квінтесенція – приїде той, хто всіх розсудить, хтось вищий і авторитетніший за статусом від самих сторін конфлікту. В росіян це максимально яскраво виражено», – пояснює Тетяна Сагітова.
«Будь-яка двомовність, будь-яка білінгва, особливо російська, викликає внутрішнє побоювання, що ти не до кінця зрозумів, не все почув, не все перевірив і таке інше. Там, де панує єдність у сприйнятті дійсності, де у сім’ї говорять однією мовою, там ставлення до світу загалом легше сприймається. Якщо ж людина у чомусь сумнівається, то перевіряє це у межах своєї мови. Якщо ці наративи перетікають із однієї мови в другу, то завжди залишається спокуса вважати, що це залежить не від того, що хтось поганий і винний, а через те, що агресора не до кінця розуміють, не до кінця пояснюють. І це становить загрозу тому, що ми можемо виростити генерацію фактично невпевнених у собі дітей, які постійно сумніваються. Тих, що воліють вдаватися до хитрощів, обходити правила, обходити необхідності, ігноруючи, зокрема, власні індивідуальні відчуття провини і переконання», – застерігає психологиня.
Розмовляти з дітьми, називати емоції, на її переконання, може бути кращим засобом захисту від російського впливу, оскільки, не називаючи емоцій, діти сприйматимуть будь-яку казку чи мультик як поштовх до дії.
«Захистити дитину від цього впливу можна. Потрібно лише не ігнорувати її емоції. Багато дітей, коли їм не називати їхні емоції, не можуть думати і сприймають будь-яку казку, будь-яку розмову як керунок до дії. Вони приймають чужий наратив. А коли батьки пояснюють дитині її емоції – гнів, смуток, радість, то таким чином підкреслюють її важливість у тому, що відбувається. Це те, що потрібно робити. Дитина починає сприймати себе як головну дійову особу власного життя і будує його так, щоб воно залежало від неї», – наголошує Тетяна Сагітова.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- 9 років після трагедії. Як виглядає колишнє сміттєзвалище у Львові, де бігають зайці
- Як зміниться військовий цвинтар у Львові: символіка, простір і виклики
- «Батьки мають подорослішати!» Ще раз про російський реп у школі Львова і що з цим робити
- «Геополітично людство ще не дісталося дна, але Україна може зупинити це падіння»
- «США переживають те, що українці бачили за Януковича». Виступ Енн Епплбаум у Львові
- «Треба зробити по 100 грн!» Чи зросте у Львові вартість проїзду і що кажуть мешканці
- «Україна платить велику ціну, але попереду історична нагорода»
- Інвестори, земля та «сірі» реєстратори. Що для Львова змінить закон 12089
- «На жодних інших вишивках такого немає». Історія віднайденого взору на Львівщині
- «Мама. Ти надсильна жінка. Я тобою пишаюсь». Розмова з матір'ю Ірини Цибух
- «Граю з «титаном» в нозі». Репортаж з ампфутбольного тренування у Львові
- (Не)добрі сусіди. Що сталось між Сокільниками та Львовом і як порозумітися
- «7 із 10 можуть вижити, якщо поруч ті, що мають базові навички порятунку»
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Палили смерть і заплітали шума. Непопсові традиції Великодня
- «Гора Блаженств» неподалік Львова. Місце, яке варто відвідати
- «Тепер усі пацієнти хочуть бути тут». Як у Львові лікують військових у новому просторі
- «Більше не кіно». Як у центрі Львова хочуть змінити Будинок офіцерів
- Відсторонили голову громади, або Що сталося у Славському, де буде масштабний курорт
- Історія, якій близько 150 років. Як виживає легендарна книгарня НТШ у Львові
- Чим славиться Львівська політехніка та хто може стати її новим ректором
- «Вибачте, я купив це авто до того, як Маск збожеволів». Що з електрокарами у Львові
- Шевченко, якого ми не знаємо
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- «Мене звати Надія. Надія на все», або Ноїв ковчег для бідних у Львові
- «Після тренінгу не страшно служити». Репортаж про поводження зі зброєю
- «Це частина боротьби», – пані Посол ЄС про вступ України до Євросоюзу
- Одну з поліклінік Львова суттєво оновлять. Що зміниться для пацієнтів
- Музей, військовий меморіал і кладовище. Як змінюється Личаківський цвинтар у Львові
- Предмет, якого не було 30 років. Що обов'язково вивчатимуть у школах і як це буде у Львові
- На рак шийки матки хворіють навіть 18-річні. Як зберегти жіноче здоров’я
- «Маємо відкрити «хвіртку» наступним поколінням», або Що не так із військовими меморіалами
- Серед учнів – шкільна вчителька. Де у Львові навчитися керувати безпілотниками
- «Не брешіть дітям і зацікавлюйте їх», – 26-річна переможниця «Освітньої премії Львова»
- «Шкільні канікули треба скоротити». Про вчителів, учнів та школи у Львові
- «Частину з них віддають у притулки». Чому на свята тварина − не подарунок
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Два тижні істерика, потім команда працювала з ранку до вечора», – СЕО Well Bud Катерина Джичка
- Сім рішень для розвитку України, або Без чого ми не зможемо вступити в ЄС
- Коли Захід дасть усе, що просить Україна, та чому нам треба мілітаризувати суспільство
- «Нам треба переосмислити ставлення до солдата», – військовий «Пророк»
- Проєкт на десять років, або Чи зможуть розвантажити Личаківську у Львові
- Зірка як символ. Яким цього року у Львові буде Різдво
- Львів'яни, економте під час «вуха котика», або Що з електроенергією в Україні
- «Ізолятор як покарання»? Що відбувається в інтернатах на Львівщині
- На «захисті» науки. Хто у Львові цього року став аспірантом
- Квартири у Львові подорожчають? Огляд ринку нерухомості під час війни
- Приватизація чи комунальна власність. Що буде з давньою солеварнею в Дрогобичі
- Як колишній механік, банкір і кицька Ракета збивають «шахеди» на Львівщині
- Кілька кроків для підтримки свого ментального здоров'я
- Ідея для польотів у космос і подорож з учнями до SpaceX. Історія вчительки із Львівщини
- Історії окрилених: жінки, які через війну переїхали до Львова і започаткували власну справу
- Любить творчість Івасюка та Білозіра. Ще раз про Клавдію Петрівну, яка виступить у Львові
- Будівництво може затягнутись? Що знову не так зі сміттєпереробним у Львові
- Як підібрати корм для кота і собаки. Про спеціальне харчування для тварин
- «Готові преміювати водіїв, які приведуть жінку-водія», або Що з транспортом у Львові
- «Львів перетворився на мурашник торгівлі». На чому заробляли львів'яни у 90-х
- Віталій Портников: «Я повірив, що українці стануть українцями»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До містечка, де вперше підняли український прапор
- Ревматизм, артрит, псоріаз. Які ще ревматичні хвороби загострила війна
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львів 90-х. Чим жило місто, коли Україна проголосила Незалежність
- Мільйон на мрію. Історії львівських учителів, які ввійшли до 50-ти найкращих в Україні
- Багатоповерхівки чи парк. Що збудують на Сихові
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Одне на день. Якої шкоди може завдати морозиво і купання у водоймі
- Вбивство Фаріон у Львові. Про затримання підозрюваного, фото та інші деталі
- Чому перейменували Липневу у Львові. Історія площі, якій повернули історичну назву
- «Ми врізаємось у «стіну» на повній швидкості». Що буде зі світлом
- «Це Юля, а не робот!» Як у Львові працює ветеранська лінія
- У Львові подорожчали квартири. Що потрібно перевіряти при купівлі
- «Хочеться розвінчати міф про митника-хабарника». Інтерв'ю з керівником Львівської митниці
- Замість трамвая велосипедна доріжка та готель. Що обурило мешканців Винників
- Ганьба і упередження. Хто і чому зриває створення Національного військового меморіалу
- Що сталось, коли під час аварії у Львові загинув хлопчик. Розбір
- Діагностичні центри замість поліклінік. Що це означає для пацієнтів Львова
- Чотирилапий колега. Як найбільший виробник корму заохочує брати собак на роботу
- 9 книжок, які читають герої відомих фільмів, або Що дивитись і читати
- «Можемо бути без світла п'яту частину доби», – експерт про зиму
- Як позбутися черг у львівських ТЦК. Версії працівників та відвідувачів
- Чому черешні по 200 гривень, або Яким буде сезон ягід та фруктів
- Як потрапити в будівлю, або Навіщо реконструюватимуть вокзал у Львові
- Як і хто будуватиме Україну майбутнього. Поради експертів, що варто врахувати
- «Без запису не приходьте». Як оновити дані у львівському ТЦК
- «Все маємо, але бракує місця в домі», – сім'я, де народилась 11-та дитина
- «Мусимо пристосуватися до графіків відключень світла». Інтерв’ю з директором YASNO
- «Таких операцій не роблять у Литві, Латвії, Естонії». Як львівські нейрохірурги рятують дітей
- «Я уявляю, як трава проростає крізь нього». Історія матері зниклого безвісти героя
- «Якщо підемо шляхом конкуренції, то програємо»
- «Не треба вав-ефекту». Як змінився підхід до архітектури Львова
- Резервувати треба лише тих, що платять податки, або Що не так із економічним бронюванням
- Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки
- «На протезі в Антарктиду!», – боєць зі Львівщини, який пережив клінічну смерть
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Я доглядаю могили чоловіка, брата і невідомого воїна»
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи