
«Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
За останні вісім років з часу Революції Гідності в Україні відбулося чимало змін, зокрема й економічних. Крім того, пройшло вже 2,5 роки від початку каденції президента Володимира Зеленського, що також має чималий вплив на зміни в економіці. Спілка українських підприємців вирішила провести дослідження, щоб зрозуміти, як змінився за цей час український бізнес та економіка.
Спілка українських підприємців у партнерстві із Центром міжнародного приватного підприємництва (CIPE) провели масштабне дослідження уявлень населення про темп впровадження економічних реформ та перешкод для їхньої реалізації. Провівши опитування серед 1000 респондентів і 15 фокус-групових дискусій, вдалося визначити, що 84% українців вважають: Україна перебуває у стані економічної кризи, а частина з респондентів, які не поділяють цієї думки, вища серед представників молодшої вікової групи.
Основними ознаками стану економічної кризи, згідно з дослідженням, визначили відсутність економічної стабільності, поступове накопичення зовнішнього боргу, високий рівень міграції, зниження купівельної спроможності громадян, високий рівень інфляції та міграції. Також підвищення цін на комунальні послуги, зниження ВВП і низьку якість медичних послуг.
Серед причин економічної кризи такі:
Причинами неефективності реалізації реформ, про які зазначали респонденти, зокрема, є корумпованість, некомпетентність представників влади, політична нестабільність тощо, зазначили під час презентації.
Найменш ефективними процесами реформування респонденти вважають судову, правоохоронну та податкову систему, антикорупційні інституції, медичну та пенсійну реформи.
Відносно успішними респонденти назвали реформу Збройних Сил України, процеси діджиталізації та децентралізацію.
Крім того, респонденти зазначали, що найбільше за впровадження економічних реформ має відповідати президент України. Таку думку поділяє 41% з опитаних. На другому місці – сформований уряд (38%), далі – коаліція фракцій у Верховній Раді (21%), громадянське суспільство (19%) та бізнес (8%).
Однак, майже 60% опитаних вважають, що роль уряду в економіці треба посилити і лише 41% сказали, що роль уряду має бути обмежена у цій сфері, а приватні компанії регулювати потрібно менше.
Також, згідно з дослідженням, найбільш позитивно на вирішення економічних проблем в Україні впливають всі види бізнесу, а найменше – Верховна Рада та уряд.
Інституціями, яким населення довіряє найбільше, є ЗСУ, малий бізнес та підприємці, а найменше – судам, олігархам та політичним партіям.
Основними висновками, які СУП визначив після проведення такого дослідження, є, зокрема, проведення інформаційних кампаній задля того, щоб населення та представники бізнесу були більш обізнані перебігом та результатами реформ, оцінкою їх впливу тощо.
Вони також зазначають, що потрібно посилити роль бізнес-асоціацій у формуванні бізнес-клімату, сформувати позитивний образ підприємця та роз’яснити роль приватного бізнесу у розвитку економіки, долучити населення до підприємницької діяльності через започаткування бізнесу.
Підприємець Ростислав Вовк
Підприємець та співвласник компанії Kormotech Ростислав Вовк вважає, що ми, як громадянське суспільство, не прописали стратегію, якою хочемо бачити державу у 2030, 2040, 2050 роках.
«Лише подивіться, наскільки змінилася найбагатша сотня бізнесменів в Україні за останні декілька років. Це означає, що потрохи ми переходимо з сировинної економіки в економіку доданої вартості, і нам катастрофічно потрібно запрошувати сюди інвесторів, які будуть займатися бізнесом переробки, доданої вартості, ІТ. І я не розумію, чому до нас приходили литовці з чітко виписаними пунктами того, що ми отримаємо, а тут, в Україні, до нас не приходить ніхто», – каже Ростислав Вовк.
Голова Клубу Ділових людей Микола Савуляк
Голова Клубу Ділових Людей Микола Савуляк одними з найуспішніших реформ вважає децентралізацію та цифровізацію процесів. Серед негативних – корупційні скандали і втрати бюджету.
«Ми, як підприємці, інколи рахуємо у податках тисячі, сотні та мільйони гривень, але коли ми бачимо, що держава через чиїсь неправильні рішення втрачає мільярди, то це дуже демотивує малий бізнес», – каже він.
На його думку, українцям потрібно розвивати бізнес-освіту. Це могла б бути глобальна програма фінансової та підприємницької діяльності, як для населення, так і для підприємців. Якщо запускати таку програму, то треба залучити тих, хто вміє це робити.
«Насправді я думаю, що нас «несе хвиля», ми просто пливемо за течією. Всю ситуацію з лідерами я б охарактеризував так: з одного боку, вони божевільні оптимісти, а з іншого – вони вже втомилися», – зазначив Микола Савуляк.
Він пропонує створити спільну стратегію, адже є сотні організацій, які можуть створювати зміни та йти вперед. Але цим організаціям треба мати одну візію, яка б допомогла рухатися вперед, і запроваджувати демократичні правила взаємодії.
Окрім децентралізації та цифровізації за останні вісім років в Україні можна помітити також позитивні зміни у системі освіти, вважає декан-засновниця Львівської бізнес-школи УКУ Софія Опацька. Було багато реформ, але зараз є спроби ці всі реформи «відмотати» назад. І як не дивно, але найменше ці всі зміни подобаються самим освітянам. В бізнесі на ці реформи мало хто звертає увагу, хоча власне результати потім позначаються на бізнесі.
Декан-засновниця LVBS УКУ Софія Опацька
Софія Опацька зауважила, що в країні був також добрий тренд на експорт з України, розвиток ІТ-індустрії, зміни серед креативних індустрій.
«Я думаю, що зберігати це дуже важливо, бо компанії людей, які працюють на глобальних ринках, змінюються дуже сильно. Рівень конкуренції і рівень того, як потрібно працювати у бізнесі на глобальному ринк, є зовсім інший. І це, можливо, така неформальна освіта для всіх тих людей, які працюють у бізнесі», – зазначає вона.
Крім того, з 2014 року значно більша кількість із бізнесу готова вкладати в особистий розвиток та розвиток своїх працівників.
«У 2014-му ми дуже переживали, що це буде взагалі не на порядку денному для людей з бізнесу, але зараз спостерігаємо, що це не так. Також думаю, що бізнес приклався до того, що й довіра до цих людей почала ставати більшою», – додає.
Серед негативних сторін Софія Опацька зазначила, що реформи, які відбувалися у певних державних структурах, або згорнулися, або залишили за собою післясмак. Це означає, що довіри до цих інституцій немає. Дуже малим є й рівень очікування до цих змін, і тоді ми опиняємося у точці, коли не розуміємо, чого можна очікувати від цієї країни, вважає вона.
Друге – наш вигляд на глобальному ринку і що про нас читають. Якщо у 2014 році читали, що у нас був Майдан і війна, тоді були окремі скандали, а зараз знову дуже багато повідомлень про нашу непросту ситуацію.
«Для бізнесу це не є добре. Для інвесторів, бізнесу та нашого виходу на глобальні ринки це не є хороша медіапідтримка для нас», – каже вона.
Третє – люди, які намагалися зайти у якісь державні структури, а станом на зараз вже вийшли або виходять, дуже скептично ставляться до наступних семи років.
«Сім років це дуже багато, і якщо ми не маємо очікувань до держави як до суб’єкта і готові бути у статус кво наступні сім років, при цьому роблячи те, що ми можемо, то наша вихідна позиція є не дуже доброю».
Керівник медіа-хабу «Твоє місто» Тарас Яценко
Керівник медіа-хабу «Твоє місто» Тарас Яценко каже, що ще близько 5 років тому до бізнесу ставилися дуже насторожено, але за цей час відчутно сильні зміни. Мабуть, найбільше на це повпливали інформаційні посили до громадськості.
«Пригадую, що на одній події у Львові спілкувалися з однією американкою, яка за останні десятиліття доволі активна у різних економічних програмах. Вона вважає, що за останні 30 років у нас спостерігається ряд позитивних економічних змін, а країна розвивається з надзвичайною швидкістю», – каже він.
Тарас Яценко вважає, що якби у нас було більше сильних громадських організацій та більше незалежних медіа, то можна було б краще контролювати процеси з розвитку. Станом на сьогодні громадянське суспільство в Україні може багато в чому замінити якісь слабкі інституції, поки ті вибудовуються. Крім того, потрібно більше синергії з бізнесом.
«Про Україну треба більше комунікувати, бо світ знає здебільшого негативні сторони, але ми можемо запропонувати їм значно більше і держава має сприяти цьому», – зазначив Тарас Яценко.
Заступник міського голови Андрій Москаленко
Заступник міського голови Львоа Андрій Москаленко вважає, що найголовнішою зміною за останні вісім років є те, як відкрилися люди і як вони почали розвивати власний бізнес.
«Вісім років – це дуже багато, тому за цей період відбулася велика кількість змін. Найголовнішим вважаю людей, які відкрилися у бізнесі».
Можливо не всі стартапи відкривали в Україні, але ми виходимо на міжнародний ринок і розвиваємося. Питання у тому, щоб не втратити цих людей, бо ми живемо у час війни, у нас є низка сильних інструментів, які справді є нашою найголовнішою силою. І це люди, вважає він.
Співзасновник SoftServe Тарас Вервега
Один із засновників IT-компанії SoftServe Тарас Вервега каже, що зміни безумовно є, але Україна трохи відстає від своїх конкурентів і від сусідніх країн.
«8 років – це безумовно успіх. В загальному ми бачимо великі зміни, бо збільшуються зарплати, росте рівень ВВП, ростуть трафіки у містах, будуються торгові центри і будинки, ремонтуються дороги», – каже він.
Якщо порівняти Україну зараз і 18 чи більше тому, то, безумновно, успіх є. Та, на жаль, сьогодні успіх – це не лише те, як кожен з нас себе почуває відносно вчорашнього дня, але й те, як наші конкуренти чи партнери по бізнесу з країн-сусідів змінилися за цей час.
«Тут мушу константувати, що більшість країн, на які ми рівняємося, змінилися ще більше, вони ще краще виконали ті «домашні завдання». І в цьому й полягає питання. З одного боку, Україна досягає змін, але з іншого боку, ми відстаємо від наших сусідів. Темп змін в Україні треба кардинально змінювати, щоб як мінімум не відставати від інших країн».
Співвласник Холдингу емоцій «!FEST» Андрій Худо
Підприємець та співвласник Холдингу емоцій «!FEST» Андрій Худо вважає, що ми втрачаємо багато людей, які хочуть поїхати вчитися чи робити бізнес десь не в Україні, і він бачить надзвичайно мало іноземців, які хочуть приїхати і робити бізнес у нас.
«Візьмемо до прикладу кейс із приватизацією. Як держава може мати ресторан чи готель? Треба все продавати і приватизовувати. Бо, як по-іншому залучити в Україну інвесторів, які захочуть вкладати капітал, якщо відстоювання прав в Україні не таке, як на Заході?», – каже він.
Директор ОРСП «Шувар» Іван Федишин
Директор ОРСП «Шувар» Іван Федишин вважає, що люди повинні отримувати належну заробітну плату і бонуси, щоб сприяти сталому розвитку держави і суспільства в цілому.
«Однією із основних проблем для нас є верховенство права, яке діє в західних країнах, але відсутні у наших східних сусідів. Там, де є права сильного чи право знайомства, то немає шансу розвитку в рівних умовах для всіх. Це ж стосується і сплати податків».
Щодо змін у державі, то він вважає, що з прийняттям Україною Незалежності наче й створилися дрібні селянські господарства, але всі державні дотації все ж отримали великі гравці.
«Чому б не виділити у бюджеті якусь певну суму для дрібних і середніх підприємців, щоб допомогти їм стартувати? Ці гроші повернуться у бюджет і в майбутньому сума буде подвоюватися. Це буде таким поштовхом для дрібного бізнесу і підприємців, які не будуть боятися, що банк забере його майно тощо».
Підприємець, громадський діяч і співзасновник Громадянської Платформи «Нова Країна» Валерій Пекар вважає, що ключем до всіх реформ в Україні є судова система, починаючи від податкової і до освітньої, від приватизації до децентралізації.
Протягом багатьох років український малий і середній бізнес вважав, що в Україні, перш за все, потрібно проводити деолігархізацію і демонополізацію. Але дослідження СУПу показує, що цей бізнес принципово розчарувався у реалістичності цього, зрозумівши, що це є основою нашого суспільного ладу. Відтак, до держави з боку бізнесу змінилися вимоги.
«Якщо раніше головною вимогою було провести деолігархізацію і демонополізацію, то зараз вони вимагають «скляну стелю». Тобто великий бізнес, який керує політикою і певними галузями економіки, куди ніхто не може заходити, а нижче – малий і середній бізнес, який виконує іншу соціальну задачу», - каже він.
Так свого часу було зроблено у Тайвані: великий бізнес, який прийшов з Півночі, сказав місцевому бізнесу, щоб той бізнес не перетинав лінію «скляної стелі», тобто вони не мали зростати надто сильно. Крім того, малий бізнеас не мав лізти у політику та інші конкретні галузі. Завданням того місцевого бізнесу була боротьба з бідністю, соціальна згуртованість, забезпечення робочих місць.
«Отож, сценарний простір для малого і середнього бізнесу формує дерегуляція, яка сприймається бізнесом не так як урядовцями. Якщо для урядовців це вузьке поняття у значенні квот, сертифікатів тощо, то для представників бізнесу дерегуляція полягає у радикальному спрощенні взаємодії бізнесу й держави. А друге, що формує сценарний простір для малого і середнього бізнесу – єднання цього бізнесу».
Софія Шавранська
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча