З часів Революції Гідності в Україні відбулося чимало змін, зокрема у сфері економіки. Підприємці та власники бізнесу під час дискусії «Економічні реформи: очікування та спроби, «зради» й перемоги» поділилися, які найголовніші досягнення країна здобула за останні вісім років та над чим потрібно попрацювати більше.

За останні вісім років з часу Революції Гідності в Україні відбулося чимало змін, зокрема й економічних. Крім того, пройшло вже 2,5 роки від початку каденції президента Володимира Зеленського, що також має чималий вплив на зміни в економіці. Спілка українських підприємців вирішила провести дослідження, щоб зрозуміти, як змінився за цей час український бізнес та економіка.

Спілка українських підприємців  у партнерстві із Центром міжнародного приватного підприємництва (CIPE) провели масштабне дослідження уявлень населення про темп впровадження економічних реформ та перешкод для їхньої реалізації. Провівши опитування серед 1000 респондентів і 15 фокус-групових дискусій, вдалося визначити, що 84% українців вважають: Україна перебуває у стані економічної кризи, а частина з респондентів, які не поділяють цієї думки, вища серед представників молодшої вікової групи.  

 

Основними ознаками стану економічної кризи, згідно з дослідженням, визначили відсутність економічної стабільності, поступове накопичення зовнішнього боргу, високий рівень міграції, зниження купівельної спроможності громадян, високий рівень інфляції та міграції. Також підвищення цін на комунальні послуги, зниження ВВП і низьку якість медичних послуг.

Серед причин економічної кризи такі:

Причинами неефективності реалізації реформ, про які зазначали респонденти, зокрема, є корумпованість, некомпетентність представників влади, політична нестабільність тощо, зазначили під час презентації.

Найменш ефективними процесами реформування респонденти вважають судову, правоохоронну та податкову систему, антикорупційні інституції, медичну та пенсійну реформи.

Відносно успішними респонденти назвали реформу Збройних Сил України, процеси діджиталізації та децентралізацію.

Крім того, респонденти зазначали, що найбільше за впровадження економічних реформ має відповідати президент України. Таку думку поділяє 41% з опитаних. На другому місці – сформований уряд (38%), далі – коаліція фракцій у Верховній Раді (21%), громадянське суспільство (19%) та бізнес (8%).

Однак, майже 60% опитаних вважають, що роль уряду в економіці треба посилити і лише 41% сказали, що роль уряду має бути обмежена у цій сфері, а приватні компанії регулювати потрібно менше.

Також, згідно з дослідженням, найбільш позитивно на вирішення економічних проблем в Україні впливають всі види бізнесу, а найменше – Верховна Рада та уряд.

Інституціями, яким населення довіряє найбільше, є ЗСУ, малий бізнес та підприємці, а найменше – судам, олігархам та політичним партіям.

Основними висновками, які СУП визначив після проведення такого дослідження, є, зокрема, проведення інформаційних кампаній задля того, щоб населення та представники бізнесу були більш обізнані перебігом та результатами реформ, оцінкою їх впливу тощо.

Вони також зазначають, що потрібно посилити роль бізнес-асоціацій у формуванні бізнес-клімату, сформувати позитивний образ підприємця та роз’яснити роль приватного бізнесу у розвитку економіки, долучити населення до підприємницької діяльності через започаткування бізнесу.

Підприємець Ростислав Вовк

Підприємець та співвласник компанії Kormotech Ростислав Вовк вважає, що ми, як громадянське суспільство, не прописали стратегію, якою хочемо бачити державу у 2030, 2040, 2050 роках.

«Лише подивіться, наскільки змінилася найбагатша сотня бізнесменів в Україні за останні декілька років. Це означає, що потрохи ми переходимо з сировинної економіки в економіку доданої вартості, і нам катастрофічно потрібно запрошувати сюди інвесторів, які будуть займатися бізнесом переробки, доданої вартості, ІТ. І я не розумію, чому до нас приходили литовці з чітко виписаними пунктами того, що ми отримаємо, а тут, в Україні, до нас не приходить ніхто», – каже Ростислав Вовк.

Голова Клубу Ділових людей Микола Савуляк 

Голова Клубу Ділових Людей Микола Савуляк одними з найуспішніших реформ вважає децентралізацію та цифровізацію процесів. Серед негативних – корупційні скандали і втрати бюджету.

«Ми, як підприємці, інколи рахуємо у податках тисячі, сотні та мільйони гривень, але коли ми бачимо, що держава через чиїсь неправильні рішення втрачає мільярди, то це дуже демотивує малий бізнес», – каже він.

На його думку, українцям потрібно розвивати бізнес-освіту. Це могла б бути глобальна програма фінансової та підприємницької діяльності, як для населення, так і для підприємців. Якщо запускати таку програму, то треба залучити тих, хто вміє це робити. 

«Насправді я думаю, що нас «несе хвиля», ми просто пливемо за течією. Всю ситуацію з лідерами я б охарактеризував так: з одного боку, вони божевільні оптимісти, а з іншого – вони вже втомилися», – зазначив Микола Савуляк.

Він пропонує створити спільну стратегію, адже є сотні організацій, які можуть створювати зміни та йти вперед. Але цим організаціям треба мати одну візію, яка б допомогла рухатися вперед, і запроваджувати демократичні правила взаємодії. 

Окрім децентралізації та цифровізації за останні вісім років в Україні можна помітити також позитивні зміни у системі освіти, вважає декан-засновниця Львівської бізнес-школи УКУ Софія Опацька. Було багато реформ, але зараз є спроби ці всі реформи «відмотати» назад. І як не дивно, але найменше ці всі зміни подобаються самим освітянам. В бізнесі на ці реформи мало хто звертає увагу, хоча власне результати потім позначаються на бізнесі.

Декан-засновниця LVBS УКУ Софія Опацька

Софія Опацька зауважила, що в країні був також добрий тренд на експорт з України, розвиток ІТ-індустрії, зміни серед креативних індустрій.

«Я думаю, що зберігати це дуже важливо, бо компанії людей, які працюють на глобальних ринках, змінюються дуже сильно. Рівень конкуренції і рівень того, як потрібно працювати у бізнесі на глобальному ринк, є зовсім інший. І це, можливо, така неформальна освіта для всіх тих людей, які працюють у бізнесі», – зазначає вона.

Крім того, з 2014 року значно більша кількість із бізнесу готова вкладати в особистий розвиток та розвиток своїх працівників.

«У 2014-му ми дуже переживали, що це буде взагалі не на порядку денному для людей з бізнесу, але зараз спостерігаємо, що це не так. Також думаю, що бізнес приклався до того, що й довіра до цих людей почала ставати більшою», – додає.

Серед негативних сторін Софія Опацька зазначила, що реформи, які відбувалися у певних державних структурах, або згорнулися, або залишили за собою післясмак. Це означає, що довіри до цих інституцій немає. Дуже малим є й рівень очікування до цих змін, і тоді ми опиняємося у точці, коли не розуміємо, чого можна очікувати від цієї країни, вважає вона.

Друге – наш вигляд на глобальному ринку і що про нас читають. Якщо у 2014 році читали, що у нас був Майдан і війна, тоді були окремі скандали, а зараз знову дуже багато повідомлень про нашу непросту ситуацію.

«Для бізнесу це не є добре. Для інвесторів, бізнесу та нашого виходу на глобальні ринки це не є хороша медіапідтримка для нас», – каже вона.

Третє – люди, які намагалися зайти у якісь державні структури, а станом на зараз вже вийшли або виходять, дуже скептично ставляться до наступних семи років.   

«Сім років це дуже багато, і якщо ми не маємо очікувань до держави як до суб’єкта і готові бути у статус кво наступні сім років, при цьому роблячи те, що ми можемо, то наша вихідна позиція є не дуже доброю».  

Керівник медіа-хабу «Твоє місто» Тарас Яценко 

Керівник медіа-хабу «Твоє місто» Тарас Яценко каже, що ще близько 5 років тому до бізнесу ставилися дуже насторожено, але за цей час відчутно сильні зміни. Мабуть, найбільше на це повпливали інформаційні посили до громадськості.

«Пригадую, що на одній події у Львові спілкувалися з однією американкою, яка за останні десятиліття доволі активна у різних економічних програмах. Вона вважає, що за останні 30 років у нас спостерігається ряд позитивних економічних змін, а країна розвивається з надзвичайною швидкістю», – каже він.

Тарас Яценко вважає, що якби у нас було більше сильних громадських організацій та більше незалежних медіа, то можна було б краще контролювати процеси з розвитку. Станом на сьогодні громадянське суспільство в Україні може багато в чому замінити якісь слабкі інституції, поки ті вибудовуються. Крім того, потрібно більше синергії з бізнесом. 

«Про Україну треба більше комунікувати, бо світ знає здебільшого негативні сторони, але ми можемо запропонувати їм значно більше і держава має сприяти цьому», – зазначив Тарас Яценко. 

Заступник міського голови Андрій Москаленко

Заступник міського голови Львоа Андрій Москаленко вважає, що найголовнішою зміною за останні вісім років є те, як відкрилися люди і як вони почали розвивати власний бізнес.

«Вісім років – це дуже багато, тому за цей період відбулася велика кількість змін. Найголовнішим вважаю людей, які відкрилися у бізнесі». 

Можливо не всі стартапи відкривали в Україні, але ми виходимо на міжнародний ринок і розвиваємося. Питання у тому, щоб не втратити цих людей, бо ми живемо у час війни, у нас є низка сильних інструментів, які справді є нашою найголовнішою силою. І це люди, вважає він.

Співзасновник SoftServe Тарас Вервега

Один із засновників IT-компанії SoftServe Тарас Вервега каже, що зміни безумовно є, але Україна трохи відстає від своїх конкурентів і від сусідніх країн. 

«8 років – це безумовно успіх. В загальному ми бачимо великі зміни, бо збільшуються зарплати, росте рівень ВВП, ростуть трафіки у містах, будуються торгові центри і будинки, ремонтуються дороги», – каже він. 

Якщо порівняти Україну зараз і 18 чи більше тому, то, безумновно, успіх є. Та, на жаль, сьогодні успіх – це не лише те, як кожен з нас себе почуває відносно вчорашнього дня, але й те, як наші конкуренти чи партнери по бізнесу з країн-сусідів змінилися за цей час. 

«Тут мушу константувати, що більшість країн, на які ми рівняємося, змінилися ще більше, вони ще краще виконали ті «домашні завдання». І в цьому й полягає питання. З одного боку, Україна досягає змін, але з іншого боку, ми відстаємо від наших сусідів. Темп змін в Україні треба кардинально змінювати, щоб як мінімум не відставати від інших країн».

Співвласник Холдингу емоцій «!FEST» Андрій Худо

Підприємець та співвласник Холдингу емоцій «!FEST» Андрій Худо вважає, що ми втрачаємо багато людей, які хочуть поїхати вчитися чи робити бізнес десь не в Україні, і він бачить надзвичайно мало іноземців, які хочуть приїхати і робити бізнес у нас. 

«Візьмемо до прикладу кейс із приватизацією. Як держава може мати ресторан чи готель? Треба все продавати і приватизовувати. Бо, як по-іншому залучити в Україну інвесторів, які захочуть вкладати капітал, якщо відстоювання прав в Україні не таке, як на Заході?», – каже він. 

Директор ОРСП «Шувар» Іван Федишин

Директор ОРСП «Шувар» Іван Федишин вважає, що люди повинні отримувати належну заробітну плату і бонуси, щоб сприяти сталому розвитку держави і суспільства в цілому.

«Однією із основних проблем для нас є верховенство права, яке діє в західних країнах, але відсутні у наших східних сусідів. Там, де є права сильного чи право знайомства, то немає шансу розвитку в рівних умовах для всіх. Це ж стосується і сплати податків».

Щодо змін у державі, то він вважає, що з прийняттям Україною Незалежності наче й створилися дрібні селянські господарства, але всі державні дотації все ж отримали великі гравці. 

«Чому б не виділити у бюджеті якусь певну суму для дрібних і середніх підприємців, щоб допомогти їм стартувати? Ці гроші повернуться у бюджет і в майбутньому сума буде подвоюватися. Це буде таким поштовхом для дрібного бізнесу і підприємців, які не будуть боятися, що банк забере його майно тощо». 

Підприємець, громадський діяч і співзасновник Громадянської Платформи «Нова Країна» Валерій Пекар вважає, що ключем до всіх реформ в Україні є судова система, починаючи від податкової і до освітньої, від приватизації до децентралізації.

Протягом багатьох років український малий і середній бізнес вважав, що в Україні, перш за все, потрібно проводити деолігархізацію і демонополізацію. Але дослідження СУПу показує, що цей бізнес принципово розчарувався у реалістичності цього, зрозумівши, що це є основою нашого суспільного ладу. Відтак, до держави з боку бізнесу змінилися вимоги.

«Якщо раніше головною вимогою було провести деолігархізацію і демонополізацію, то зараз вони вимагають «скляну стелю». Тобто великий бізнес, який керує політикою і певними галузями економіки, куди ніхто не може заходити, а нижче – малий і середній бізнес, який виконує іншу соціальну задачу», - каже він.

Так свого часу було зроблено у Тайвані: великий бізнес, який прийшов з Півночі, сказав місцевому бізнесу, щоб той бізнес не перетинав лінію «скляної стелі», тобто вони не мали зростати надто сильно. Крім того, малий бізнеас не мав лізти у політику та інші конкретні галузі. Завданням того місцевого бізнесу була боротьба з бідністю, соціальна згуртованість, забезпечення робочих місць.

«Отож, сценарний простір для малого і середнього бізнесу формує дерегуляція, яка сприймається бізнесом не так як урядовцями. Якщо для урядовців це вузьке поняття у значенні квот, сертифікатів тощо, то для представників бізнесу дерегуляція полягає у радикальному спрощенні взаємодії бізнесу й держави. А друге, що формує сценарний простір для малого і середнього бізнесу – єднання цього бізнесу».

Софія Шавранська

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.