У перший день призначення Ореста Чемериса виконувачем обов’язків ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Тvoemisto.tv поспілкувалося з ним, запитало про плани на новій посаді, про те, як він оцінює своє трирічне перебування на посаді директора департаменту охорони здоров’я ЛОВА і наскільки Львівщина готова до надзвичайних ситуацій в умовах війни.

Кілька днів тому, 4 липня, ви звільнилися з посади директора департаменту охорони здоров’я ЛОВА. Майже одразу після цього вас призначили проректором Львівського медичного університету. 5 липня МОЗ представив вас як виконувача обов’язків ректора. Як ви сприйняли ці події?

Насправді, все відбулося на власне бажання. Це було моє рішення, мій вибір надалі працювати у Львівському медичному університеті, тож несподіванок не виникало.

Борис Зіменковський, якого звільнив МОЗ із посади ректора Львівського медуніверситету, дозволив собі насміхатися з прізвищ студентів, вдаючись до відверто сексистських жартів. Це стало основною причиною його звільнення і призначення іншого?

Через повагу до тодішнього керівництва медуніверситету, його працівників не можу цього коментувати, тим паче давати оцінку його роботі. Звільнення ректора Бориса Зіменковського було рішенням комісії Міністерства охорони здоров’я України.

Чи будете подаватися на конкурс на посаду ректора медуніверситету?

Процедура оголошення конкурсу на посаду ректора належить до повноважень МОЗу. Станом на сьогодні на мене поклали виконання обов’язків, а далі побачимо. Я лише входжу в суть діяльності Львівського медуніверситету. Як буде далі, час покаже. Мусить пройти певний період, щоби відповісти на це запитання.

Що передусім плануєте зробити на посаді виконувача обов’язків ректора?

Першочерговим є набір студентів, які будуть зараховані на перший курс. Також є доручення МОЗу завершити процес створення університетської лікарні, зокрема визначити напрям її діяльності, забезпечити контрактування за Програмою медичних гарантій із НСЗУ.

Львівський медичний університет – це потужний виш, в ньому багато роботи, тому потрібно щонайшвидше входити у курс справ. Але на цьому етапі зарахування студентів і створення університетської лікарні – справді два найбільші та найпріоритетніші мої завдання на цій посаді.

Чи, на вашу думку, варто змінювати прохідний бал при вступі до медуніверситету (торік в Україні спростили умови вступу абітурієнтів на медичні спеціальності, скасувавши мінімальний прохідний поріг – 150 балів – Ред.)?

Є процедура зарахування на навчання в медичному університеті. Всі випускники шкіл уже пройшли мультидисциплінарний тест, отже, зарахування буде здійснене за процедурою, визначеною на рівні міністерства. Нашим головним завданням є забезпечення набору студентів у межах чинного законодавства.

Ви згадали про університетську лікарню, яка має функціонувати на базі так званої залізничної лікарні. Коли вона запрацює і чи буде доступ до лікувальної роботи у співробітників кафедр?

Як уже мовилося, одним із пріоритетів Міністерства охорони здоров’я є створення університетської лікарні, загалом повноцінних багатопрофільних лікарень, які ввійдуть до структури медичних університетів. Це пов’язане з тим, що зараз в Україні є певні труднощі з допуском кафедральних працівників до лікувальної роботи. Тому створення університетської лікарні, її робота за Програмою медичних гарантій дасть їм можливість доступу до лікувальної роботи.

Великої уваги потребують і наявні клінічні бази, заклади охорони здоров’я, які є цими базами і на яких здійснюють підготовку студентів. Крім того, треба попрацювати з керівниками закладів охорони здоров’я, щоб вони організували навчальний процес, забезпечили доступ кафедральних працівників до лікувальної роботи.

І коли університетська лікарня запрацює повноцінно?

Сподіваюся, найближчим часом, ймовірно, що до початку осені. Над її відкриттям працюють понад рік, але процедура вимагає підготовки документів, приміщень тощо. Підготовка ключового пакету документів уже завершена. Зараз тривають процедури погодження, відтак очікуємо розпорядження про передачу лікарні Львівської залізниці саме Львівському національному медичному університету.

Можливо, доцільно у воєнний час створити ще й кафедру реабілітації. Чи є таке в планах?

Уже підписана угода між урядами України та Республіки Австрія. На базі Першого ТМО Міністерство охорони здоров’я планує створити реабілітаційний центр, до роботи в якому будуть залучені й працівники Львівського медуніверситету, зокрема допомагатимуть у напрацюванні концепції реабілітаційного центру, координації дій щодо будівництва нового реабілітаційного центру і не тільки.

Чи плануєте кадрові зміни в медуніверситеті, адже це делікатне питання: деякі завідувачі кафедр працюють разом зі своїми нащадками там роками, укорінилися, можна сказати, на своїх посадах?

Дати конкретну відповідь на це запитання зараз не готовий, бо щойно входжу в курс справи. Докладніше зможу говорити пізніше.

А як щодо статуту Львівського медичного університету – чи плануються якісь зміни?

Про це також зарано говорити.

Чи студенти медичного вишу задіяні в допомозі населенню під час війни?

Звісно, ще з перших днів повномасштабного вторгнення студенти медуніверситету залучені до надання допомоги людям у потребі та постраждалим від війни. Знаю це з досвіду роботи в обласному департаменті охорони здоров’я. Зокрема, дуже багато студентів допомагали на залізничному вокзалі, надавали медико-соціальну й психологічну допомогу ВПО.

Вам довелося очолювали департамент у непростий час коронавірусу та війни. Які найбільші виклики стояли перед вами як керівником департаменту охорони здоров’я Львівщини?

Я прийшов на посаду директора департаменту охорони здоров’я тоді ще ЛОДА в квітні 2020 року. То був початок пандемії, а через два роки – повномасштабної війни. Робота під час коронавірусу та в перші тижні, місяці після вторгнення стала найбільшим моїм викликом. Доводилося працювати в умовах надзвичайної ситуації, воєнного стану, треба було реагувати швидко і прицільно, але критичних ситуацій або ж таких, з якими ми не впоралися, не було.

Чи можете оцінити роботу своєї тепер уже колишньої команди?

Усіх, з ким я працював у департаменті охорони здоров’я ЛОВА, дуже поважаю та ціную. Це люди, які вірою і правдою в робочий та позаробочий час віддано працювали. Усім вдячний за підтримку, але оцінювати не беруся. Збоку видно краще, тому чекаю, що оцінять мене.

Нас давно лякають застосуванням росією ядерної зброї, тепер – підривом ЗАЕС, радять, коли треба вживати йод. На вашу думку, наскільки реальною є ця загроза, чи Львівщина готується до можливої надзвичайної ситуації, чи готова відповісти на радіаційний виклик?

Без сумніву, Львівщина готується до цього. Всі доручення, які дали Міністерство охорони здоров’я та Львівська обласна військова адміністрація департаменту охорони здоров’я ЛОВА, виконувалися.

Ба більше, вже визначені базові медичні заклади, в кожному з яких розуміють, яке місце займатимуть у разі виникнення надзвичайної ситуації. Ми ж протистоїмо непередбачуваному агресору. Події цієї ночі (російська ракета влучила у житловий будинок та об’єкт критичної інфраструктури – Ред.) показали, що будь-коли може статися трагедія і велика кількість людей потребуватиме медичної допомоги. Тому повторюю: Львівщина готова до різних надзвичайних ситуацій. Сподіваюся, їх ніколи не буде.