Чому студенти медфакультетів мають проходити жорсткий відбір, профільні університети оголосили війну міжнародному тестуванню та до чого тут суспільство, Tvoemisto.tv розповів заступник керівниці МОЗ Олександр Лінчевський.

Олександр Лінчевський – торакальний хірург, був медичним директором ГО «Захист патріотів», в якій працював, зокрема, над розвитком тактичної медицини. Після того, як МОЗ очолила Уляна Супрун, він став її заступником, відповідальним за реформу медичної освіти.

Олександр Лінчевський. Фото: МОЗ

У чому проблема?

Медична реформа є складнішою за реформу, наприклад, патрульної поліції, говорить Олександр Лінчевський. Тут ідеться про глобальні тектонічні зрушення, до яких вже зараз залучені 27 млн пацієнтів, які підписали декларації із сімейними лікарями, та тисячі медиків, зокрема – і майбутні. Він вболіває за те, аби ці люди усвідомили, як медична освіта в Україні впливає на їхнє життя.

«Як бачиться освіта обивателю? У нас є університети, там є академіки, у них є дисертації і накрохмалені шапочки – і все. Освіта не є електоральною картою, вона всім байдужа – парламентський комітет освіти і науки є найменшим. Для виборця тарифи – важливі, а освіта – ні. Університети є, академіки є, конференції проходять – все чудово, думає обиватель. Але це не так», – каже Олександр Лінчевський.

Він наводить непрямі і «пряміші» докази негараздів в медосвіті. Перш за все, це статистика ВООЗ щодо материнської та немовлячої смертності і очікуваної тривалості життя в Україні – ми не живемо так довго, як маємо в європейській країні.

Другий дзвіночок – це те, що українські університети не входять навіть у топ-1000 закладів вищої освіти у світі, а найбільш цитований український науковець і близько не підійшов до топ-100 своїх колег з інших країн.

«У нас 40-мільйонна країна і з наукою у нас так собі», – каже Олександр Лінчевський.

Про якість медосвіти в Україні свідчить і топ-10 препаратів, що найчастіше призначають лікарі своїм пацієнтам.

«Наш топ-10 і топ-10 препаратів в сусідній Польщі чи в інших країнах Європи не збігається зовсім, навіть за класом речовин. По один бік кордону є українське село, по інший – польське. Люди хворіють на одні і ті ж захворювання. Та й причини смертності практично збігаються. Але лікують їх абсолютно по-іншому», – пояснює урядовець.

Читайте також: У нас забагато лікарів. Ігор Новицький про медичну освіту та розвиток офтальмології

Окрім того, додає він, за даними дослідження фонду «Відродження» про витрати українців на препарати з недоведеною ефективністю, на них «спущено» мільярди гривень.

«Помилково думати, що так діє реклама. Це лікарі призначають такі препарати. Буває, це відкат з аптеки, але найчастіше – це невігластво лікарів, їхня віра у фуфломіцин. І у тому топ-10 препаратів є щонайменше два, що я можу зараз згадати, які не є лікарськими препаратами. Це біологічні добавки абсолютно ні про що», – говорить Олександр Лінчевський.

Як би успішно не відбувалась реформа – фінансування, закупівлі, забезпечення медикаментами – ці медикаменти треба правильно призначати, додає він.

Прямо на проблеми в українській медичній освіті вказує експеримент, проведений у 2017 році. Тоді лікарям-інтернам до тесту КРОК-3 дали пройти субтест, що складають їхні американські колеги, перекладений українською мовою.

«Його склали аж 3% наших інтернів. Це реальна цифра. Середній бал українців – 37% правильних відповідей. Американський поріг склав/не склав – 70%. Його подолали лише 3% наших молодих лікарів. Так, вибірка була неповна, це не тотальний зріз, але це все одно дуже мало, якою б не була похибка», – каже медик.

Хибна мотивація у спадок

Зараз, говорить Олександр Лінчевський, цитуючи свою колегу-урядовицю Інну Совсун, українську медичну освіту можна охарактеризувати двома словами – «хибна мотивація». Ідеться як про персональну хибну мотивацію лікаря, так і про інституційну.

За даними дослідження аналітичного центру CEDOS, каже урядовець, абітурієнти обирають заклад вищої освіти за його престижністю та місцем розташування. Фах – далеко не на першому місці.

«Я хочу стати лікарем, тому поїду за тридев’ять земель – ні. Є ось поблизу економічний чи юридичний, я піду туди. Це характерно і для студентів-медиків, які вступають тому, що це поруч, а не тому, що вони все життя про це мріяли і готові каторжно працювати заради мети», – каже Олександр Лінчевський.

За його словами, конкретно щодо лікарів досліджень немає, але емпірично, часто вибір фаху є не покликанням, а передається у спадок або є можливістю переїхати в місто тощо.

«Це тягнеться давно, тобто сучасні лікарі є хибно мотивованими, як би сумно чи образливо це не було. Вони працюють, стараються, але це невідчутно, бо вони прийшли в медицину тільки тому, що так сталося. Це не була їхня мрія», – додає медик.

Інституційна хибна мотивація, каже Олександр Лінчевський, полягає в тому, що університет перестав бути чимось місійним, а став чимось прибутковим. Тобто університет не ставить собі за мету підготувати хорошого лікаря.

«Дати багато лікарів – так, заробити гроші – так, не вмерти – так. Але жоден університет не працює на селекцію, жорсткий відбір. Ніхто не скаже: з усього курсу залишиться тільки один, бо він єдиний сильний. Університет зацікавлений, щоб випустились всі. Якість підготовки сьогодні – це щось другорядне, побічне», – каже Олександр Лінчевський.

Читайте також: Буде як у світі. Юрій Рашкевич про реформу вищої освіти

«Університети мали би конкурувати між собою програмами, викладачами, успіхами, а не ціною і гуртожитками, хоча цим теж», – додає він.

Є три кроки, без яких, говорить урядовець, ми не матимемо хороших лікарів і без яких немає сенсу проводити інші зміни. Це селекція студентів, єдиний державний кваліфікаційний іспит та безперервна професійна освіта.

Жорсткий і природничий

Торік уперше підняли планку для вступу на медичні спеціальності до 150 балів ЗНО. Раніше це було 100 балів – тобто практично будь-хто мав шанс стати лікарем. Олександр Лінчевський пояснює, чому планка у 150 балів (хоча це 3+ за 5-бальною системою), є необхідною.

«ЗНО – це рейтинговий бал, що каже нам про вмотивованість студента. Він був кращим в класі, він готувався, сидів над книжками, хотів і старався. А лікар має вчитись усе життя – лише тоді це хороший лікар. Бо «руки від Бога» – це міф. Лікар має бути посидючим і здібним до навчання», – говорить Олександр Лінчевський.

Він наводить цифри: після змін у правилах вступу на медичні спеціальності кількість студентів, набраних на контракт, скоротилась на 70%.

Окрім того, для вступу на медичні спеціальності повинні стати обов’язковими такі дисципліни як фізика і математика, адже саме вони показують, чи може студент думати.

«Біологія – запам’ятовувальна дисципліна. А математика і фізика – думальні. Без цього навіть не варто питати, чому медицина під загрозою. В жодній розвиненій країні світу ви не вступите на медичну спеціальність без фізики і математики. Якщо наука когось ображає, то – вибачте», – каже урядовець.

Читайте також: Університети Твого міста. Перший у Львові

Він додає, що також міфом є теза про те, що можна набрати некомпетентних і немотивованих студентів, а потім усьому їх навчити.

«В усьому світі лише найкращі мають право вчитись на медичних спеціальностях. Лише мотивовані, лише компетентні, інакше це будуть втрачені 6 років. Електорату потрібно пояснювати, чому це важливо. Якщо таких умов прийому не буде, можна буде ставити хрест на медицині», – говорить Олександр Лінчевський.

Умови зарахування вступників щороку затверджуються МОН за поданням МОЗ. Відтак, наступна команда в міністерстві може скасувати нинішні умови, тому важливо створити запит суспільства на відбір якісних студентів.

Міжнародний тест: «І отут полізла чортівня»

Другий крок до якісної медичної освіти, це, каже Олександр Лінчевський, Єдиний державний кваліфікаційний іспит.

«Ми не втручаємось в автономію університету: як вчити, чому вчити. Але перш, ніж допустити випускника/випускницю до пацієнтів, держава має поставити до них вимоги і перевірити на відповідність їм. Цією планкою є ЄДКІ», – говорить він.

ЄДКІ – це двоетапний іспит: на третьому і на шостому курсі навчання. Він складається з 4-х компонентів: англійської мови професійного спрямування, українських іспитів КРОК-1 і КРОК-2, об’єктивного структурованого клінічного іспиту, що оцінює практичні навички випускників, і з міжнародного іспиту з основ медицини.

 «Українські іспити КРОК-1 і КРОК-2 виглядають так: наші лікарі-викладачі навчили студентів, а потім запитали у них, наскільки добре вони запам’ятали те, що було на лекціях. При цьому пам’ятаймо про топ-10 препаратів: лікарі, які призначають не те, питають в студентів, чи правильно вони засвоїли, як застосовувати неправильні ліки», – каже урядовець.

Читайте також: Страхова медицина у Львові: як повернути гроші за лікування

Міжнародний іспит з основ медицини у вигляді тесту, пояснює Олександр Лінчевський, готується фахівцями з різних країн за кордоном, потім питання «перемішуються», перекладаються на національні мови і пересилаються для складання. Це дозволяє порівняти якість освіти португальців і мексиканців, наприклад, порівняти між собою університети і країни, кафедри і факультети. Це єдина лінійка, що нею можна міряти всіх.

«Що важливо, все готується за кордоном – нема кому дати хабаря. Це тест, який неможливо купити. І отут полізла чортівня: університети і студенти почали протестувати, акції, відкриті листи, судові позови тощо. Є адміністрація, що не проти продати диплом, особливо іноземцям, є центр тестування – його роль з’ясовується, є студенти, які не проти купити диплом. І є команда МОЗ, яка каже – кіна не буде, диплом тепер буде чесний. Тут точиться страшна війна без правил», – говорить Олександр Лінчевський.

Він додає, що ставки в цій грі – фантастичні суми у сотні мільйонів гривень, що втрачаються разом із можливістю продавати дипломи.

«Цей інструмент дуже болючий. Кожне прізвище, хто підніметься і скаже, що він проти – це корупціонер. Без варіантів», – переконаний заступник Уляни Супрун.

Перший такий іспит українські медики мають складати вже в червні.

Вільна і безперервна освіта лікарів

Третій крок, без якого немає сенсу проводити реформи в медицині, вже впроваджений – це безперервний професійний розвиток лікарів.

«Раніше система робила лікарям погано: вона вимагала проходження 1-2-місячних передатестаційних циклів один раз на 5 років. Тобто лікар із села або маленького містечка мав їхати кудись на факультет підвищення кваліфікації, бути відірваним від сім’ї і від роботи. Ця ідіотська вимога системи змушувала лікарів її обходити – обманювати, домовлятись», – пояснює Олександр Лінчевський.

Відтепер лікар може самостійно обирати форму навчання: курси, школи, майстер-класи, цикл тематичного удосконалення тощо. Він може іти в університет, їхати за кордон, вчитись онлайн – де завгодно.

Читайте також: Не намагайтесь уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини

«Лікар самостійно обирає, що йому потрібно. І не лише за своїм фахом, як це було раніше. Терапевту треба кардіологія? Можна. Кардіологу треба гастроентерологія? Можна. Лікар відповідальний за наше життя і здоров’я, він здатен визначити самостійно, без вказівки міністерства, яке навчання йому потрібно», – каже урядовець.

Окрім того, скасована зайва бюрократія у вигляді самозвітів, що, за словами Олександра Лінчевського, часто були брехливими. Тепер лікар створює портфоліо – показує, яке навчання він пройшов за рік. Також скасовано атестацію, що була, вважають у міністерстві, корупційним моментом. Тепер вона зводиться до верифікації пройдених курсів, що їх лікар має проходити щороку.

«Раніше викладачі робили вигляд, що викладають, а слухачі робили вигляд, що слухають. Тепер ми перейшли до нової лікарської культури. Ми кажемо: твори, обирай, шукай, вирішуй, що тобі потрібно», – говорить Олександр Лінчевський.

Що далі?

Після того, як ці кроки будуть закріплені, каже урядовець, можна буде рухатись далі. Зокрема ідеться про вимоги до знання англійської мови.

«Якщо фахівець, особливо в медицині, не знає англійської мови, він читає російське. Російське і старе. З ним нема про що говорити. Вимоги до англійської мови будуть впроваджені. Коли? Спочатку переживемо це», – каже він.

Окрім того, зазначає урядовець, є імплементаційні ризики.

«Ви уявляєте, скільки у мене зараз ворогів? І відкрити ще один фронт англійської мови чи фронт вимог до викладачів – це накликати на себе ще більше. До того ж, ми в МОЗі саменькі, а ворогів у нас багато. Вони організовані. Нам важко без адекватної комунікації і роз’яснення для суспільства. Людям треба давати складні речі, давати думати, це складно, але треба», – каже він.

Читайте також: Україна переможе. Про що говорив у Львові Предстоятель ПЦУ Епіфаній

На запитання про те, чи є ризик того, що всі розпочаті в медицині та в медичній освіті реформи припиняться, Олександр Лінчевський говорить, що МОЗ не планує зупинятись.

«Команда міністерства не має функції розвороту, капітуляції, заднього ходу чи чогось такого. Якщо перед нами будуть поставати якісь перепони – політичні, економічні, якісь прізвища будуть заважати, ми будемо рухатись повільніше, але рухатись будемо. Трансформація медичної системи – це трансформація всього суспільства, це побудова нормальної країни, в якій я хочу жити. У нас є пацієнти, заради яких ми почали, у нас є лікарі, заради яких є сенс це робити. Хто би не став на нашому шляху – це скоріше будуть його проблеми», – каже Олександр Лінчевський.

Він зазначає, що за кандидатів у президента проголосували кілька мільйонів виборців, а свого лікаря на сьогодні обрали вже 27 мільйонів українців, тому ця реформа не може зупинитись, лише, можливо, уповільнитись.

Олександра Бодняк

Головне фото: Unsplash

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.