
У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
З чого почати дослідження
Створювати генеалогічне дерево найпростіше після розмови з рідними, зокрема бабцями й дідусями. Ще краще, якщо живі прабабусі й прадідусі, адже вони зможуть багато розказати про давніші покоління.
Якщо вдалося це зробити, далі необхідно звертатися у архіви в пошуках метрик, зокрема записів про народження дідусів і бабусь, а вже там будуть уміщені відомості про їхніх батьків, братів, сестер.
Наприклад, у записах про ваших прадідів і прабабусь можна знайти відомості про їхній шлюб, скільки років їм було на час одруження. Так легше буде шукати записи з датою їхнього народження.
Якщо ж живих родичів у вас немає, то найперше треба звернутися в місцевий РАЦС, де зберігають документи з 20 – 30-их років ХХ століття, але якщо вам знадобляться ще давніші – у поміч Обласний державний архів.
У яких архівах шукати
Усі архівні документи зберігають за територіальним принципом. Якщо шукати своїх родичів на Львівщині, то метричні книги передусім варто брати в Центральному історичному архіві міста Львова, який розташований на пл. Соборній, 3а.
Треба також зважати на поділи, які існували до революції, бо, наприклад, теперішня Вінницька область була частиною Подільської губернії, а її центром був Кам’янець-Подільський, а зараз частина документів зберігається у Хмельницькому.
Загалом, якщо говорити про Галичину, до 1939 року облік населення тут здійснювала Церква, тобто у кожному храмі священник вів книжку про народження, шлюб і смерть. На нього ця функція була покладена не лише як на панотця, а й як на державного чиновника. У деяких населених пунктах є ще старіші метричні книги, є й унікальні випадки, коли знаходять метрики XVII століття. Приміром, такі є в Латинському катедральному соборі у Львові, але загалом це велика рідкість.
Як потрапити до архіву
Існує стереотип, що доступ до архіву може мати не кожен, однак зараз до всіх дослідників там ставляться дуже лояльно. Карантинні обмеження в сучасних умовах – єдине, що може перешкодити потрапити до архіву. Зазвичай це можна зробити за попередньою домовленістю. Можна також вказати, які саме документи ви маєте намір шукати, щоби було легше їх знаходити.
Архів онлайн
Ярослав Лисейко каже, що в Україні надзвичайно мало інтернет-ресурсів, за допомоги яких можна віднайти своїх предків. А ті, що обіцяють надіслати відомості про ваш родовід за кілька хвилин після оплати, це афера, бо в наших реаліях таке практично неможливе.
Можна шукати в архівах і онлайн, але перед тим варто перевірити, чи є там необхідні метричні книги. Ще близько десяти років тому їх було дуже мало, та завдяки діяльності організації Family Search стали доступні метричні книги багатьох українських та закордонних архівів.
На сайтах українських архівів з’явилася така послуга, як архів онлайн, де можна знайти багато метрик. Перевірку варто починати з покажчиків. Зокрема, треба знайти каталог метричних книг на сайті архіву і перевірити, які в ньому є справи, виписати номери, а тоді вже шукати за цими номерами.
Додамо, що в Україні оцифровують окремі архівні документи. В загальному доступі є база жителів України. Тут можна знайти дані про людей, народжених в Україні між 1650 і 1920 роком, а також інформацію про репресованих осіб у списках жертв політичних репресій в Україні за радянських часів.
Які найдавніші записи можна знайти в архівах
Ярослав Лисейко зазначає, що зазвичай шукає родовід людини до сьомого – десятого покоління, бо в Галичині системно збережені документи у своєму датуванні сягають лиш останньої чверті XVIII століття. Однак є винятки, коли можна знайти метрики початку XVIII століття.
Звісно, можна шукати й більш ранні метрики, але якщо ваші предки були не селянського походження, а шляхетського. Це, як правило, рідкісні речі, бо ми пережили радянську владу, для якої знать, шляхта, дворяни були класовими ворогами. Тобто якщо ваші предки були справді заможними і мали титули, то, найімовірніше, вони радянську владу не пережили, закінчили життя або в Сибіру, або ж на еміграції.
Додамо, що Family Search проіндексували 1840 – 1860-ті роки, зокрема записи, які мали стосунок до тодішньої Київської губернії. Попри те, що цей період охоплює лише 20 років, це дуже допомагає в дослідженні. Скажімо, інколи буває, що родина не місцева, вона могла переселитися сюди у 80-их роках XIX століття з якогось іншого населеного пункту, і не зрозуміло, як вона у тому селі опинилася. Але якщо прізвище мало індекс по всій губернії та було поширене, то можна «зачепитися» за цей індекс.
Що показує ДНК-тест
Генеалогічний тест останнім часом став дуже популярний, хоч і з’явився в Україні недавно. Якщо дослідники створюють родовідне дерево, як правило, до сьомого – десятого покоління, то згаданий тест захоплює набагато більші періоди, хоча й не вказує на національну приналежність людини, окрім випадків, коли у неї єврейське коріння. Також тест «підтягує» людей, які мають гени, схожі на ваші. Пересічному українцеві показує переважно досить загальні речі: 50% – Східна Європа, 30% – Західна Європа. Якщо ж показує якийсь відсоток приналежності до британців, ірландців чи шотландців, то треба звертатися до давньої української історії, бо через нашу територію колись проходили кельти.
Часто показує і Балкани, але якщо мовиться про Прикарпаття, то зрозуміло, що бойки, гуцули і лемки є нащадками жителів Балканського півострова. У XIV столітті, коли турки прийшли на Балкани, завоювали Болгарію і Сербію. А оскільки там займалися вівчарством, то шлях емігрантів із Балкан проходив через гори. Ця мандрівка тривала не один десяток років, і ці люди поступово осідали в різних частинах Карпат. Тож генотип бойків, гуцулів та лемків схожий на балканський.
Яке походження предків львів’ян
Найчастіше давні родичі львів’ян мають місцеве походження. Темп і спосіб життя в Галичині революційно змінився після Другої світової війни, адже тоді було нормою іти працювати на підприємство чи на завод у районному центрі. Відповідно, люди покидали своє рідне село, і вже їхні діти народжувалися у місті. Зокрема, багато хто з них тепер уже називає себе львів’янином чи львів’янкою. Та є й такі, що прибули сюди здалеку.
Чимало людей звертаються по допомогу в пошуках свого польського, німецького, угорського, але тільки не українського коріння. Та лише в одному випадку з десяти родинні легенди і припущення вдається підтвердити. Справді, серед нас є нащадки євреїв або німецьких колоністів. Якщо брати Галичину, то до 1945 року вона рясніла німецькими колоніями, яких і поблизу Львова було багато.
Ярослав Лисейко розповів один цікавий випадок про родину з прізвищем Шніцер. Воно є неукраїнським, хоча в нас так називали столярів. У тій родині переповідали легенду, що начебто Шніцери мають німецьке коріння. Їх почали перевіряти за метриками XIX століття, і там ніби й не було німців, але до того часу, поки не вдалося вийти на кінець XVIII століття. Саме в тих документах засновник роду Шніцерів записаний під подвійним прізвищем – Йоганн Шайн-Шніцер, який був майстром із виготовлення іконостасів. З’ясувалося, що це німець чи австрієць з походження, котрий приїхав сюди, робив вівтарі у навколишніх селах, одружився з місцевою дівчиною, і їхні діти також залишилися в Галичині.
Софія Шавранська
Фото умовні: Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією