
«Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
Росія, Донбас, Харків
«Я народилася в російській глибинці. Її назва навіть не вміщувалась у графу, де зазначається місце народження: «Деревня 2-а Курская Лопыгинского сельсовета Старооскольского района Белгородской области». Навіть зараз маю записувати це в короткий рядок. Місце народження не обирають…» – розповідає Тетяна.
Від трирічного віку жінка жила на Донбасі, де українською говорили хіба старенькі, а в школі за радянських часів нашу мову викладали формально. Учителька спілкувалася з дітьми російською і переходила на українську лише тоді, коли читала завдання з підручника. Однак батько і близьке коло родини були «кухонними дисидентами» – не любили комуністів, зневажливо ставилися до їхньої ідеології. Діти все це відчувають, тож і Тетяна не полюбила радянщину. Її родина була рада розпаду СРСР і становленню України як незалежної держави.
Вищу освіту Тетяна здобула в російськомовному Харкові. Чоловік, його родина і друзі також російськомовні, тому в українській не було потреби. Однак Тетяна запевняє: «Українську мову я розуміла завжди, бо багато читала. Розуміла, але не послуговувалася нею. Навіть не замислювалася над мовною проблемою, для мене її не було».
Знання мови знадобилося, коли прийшла працювати редакторкою у видавництво «Ранок». Тут вона легко читала українські тексти і вчилася редагувати, як кажуть, на ходу. Це не було проблемою: допомагали колеги, фахівці-коректори, співпраця з авторами. Спілкуватись українською Тетяна почала майже за рік до російського вторгнення, коли у редакцію прийшла україномовна керівниця. «Неввічливо відповідати російською, коли до тебе звертаються чудовою українською», – каже Тетяна.
«Мова – це дійсно зброя»
Українську мову Тетяна завжди визнавала як єдину державну. Однак до 24 лютого вживала її лише у відповідь та під час оформлення документів. Зараз починає говорити нею всюди. Стверджує, що більшість її друзів також перейшли на спілкування українською, і сьогодні ні в кого з них не виникає питання чому.
«Мова – це дійсно зброя, адже в сучасному інформаційному суспільстві ми маємо чітко окреслити нашу державність. Слід домагатися, щоб усі медіа були україномовними, всі сайти мали домен «.ua», усі месенджери. Це ефективно», – переконана жінка.
Проблем зі сприйняттям української в її родині немає. Іноді після перегляду фільму Тетяна запитує чоловіка, якою мовою було озвучення. А він не може відповісти, сміється. До того ж озвучення більшості англомовних фільмів набагато краще саме українською, як і переклади книжок.
Помилки і мотивація діяти далі
Усне спілкування українською досі залишається викликом. Зі слів жінки, насамперед через те, що вона дуже швидко намагається висловити свою думку і не встигає добирати слова.
«Нічого з цим не можу зробити, тому тараторю зараз на суміші слів із двох мов. У мене така ж ситуація зі співом: маю добрий слух, але не маю голосу. Так само з усною українською: усі помилки чую, а сповільнитися не можу», – признається вона.
Однак попри все вчиться далі. Найбільше мотивує її те, що російська – це мова окупантів. «Я не хочу нею спілкуватися, тож моя головна мотивація – ненависть, – веде далі жінка. – Якби я змогла забути російську або поміняти її на якусь іншу мову, була б щаслива».
Мова для перемоги
Тетяна наголошує, що для перемоги зараз найважливішими є зброя, фінанси і гуманітарна допомога. Не важливо, якою мовою написане «призначення платежу». Якщо бійці вбивають і клянуть ворога російською – хай буде так.
«Хибною є думка, що путін напав на нас, захищаючи російськомовних. Навіть якби ми всі розмовляли українською, він знайшов би тих, кого «треба захищати»: снігурів, ховрашків, рожевих фламінго… Ця війна має геополітичні причини. Я би не хотіла, щоб саме зараз розпочалося «полювання на відьом» за мовною ознакою. На жаль, ми це вміємо і практикуємо на радість росіянам», – вважає Тетяна.
Проте, на її думку, значення мови не перестає бути від цього важливим, як і знання історії України. Якщо люди розумітимуть історію, то розумітимуть і значення мови. Українці мають знати, чим вони відрізняються від росіян. Цю різницю вже всі побачили на власні очі…
Редакторка переконана, що молоді потрібні книжки, художні та документальні фільми, серіали, комп’ютерні ігри української історичної та фольклорної тематики. «Але не «шароварні», не поверхові, а науково обґрунтовані, із залученням фахівців з історії та мистецтва. Ну і, певна річ, історію українського народу не можна викладати російською мовою. Нам не потрібно, а вони не зрозуміють. Нехай читають «Муму»!» – наголошує вона.
Надія Жила
Фото надала Тетяна Мишиньова
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась
- Львівський Шанхай. Репортаж з мікрорайону Під Голоском, який забудовують «вікно у вікно»