
«Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
Росія, Донбас, Харків
«Я народилася в російській глибинці. Її назва навіть не вміщувалась у графу, де зазначається місце народження: «Деревня 2-а Курская Лопыгинского сельсовета Старооскольского района Белгородской области». Навіть зараз маю записувати це в короткий рядок. Місце народження не обирають…» – розповідає Тетяна.
Від трирічного віку жінка жила на Донбасі, де українською говорили хіба старенькі, а в школі за радянських часів нашу мову викладали формально. Учителька спілкувалася з дітьми російською і переходила на українську лише тоді, коли читала завдання з підручника. Однак батько і близьке коло родини були «кухонними дисидентами» – не любили комуністів, зневажливо ставилися до їхньої ідеології. Діти все це відчувають, тож і Тетяна не полюбила радянщину. Її родина була рада розпаду СРСР і становленню України як незалежної держави.
Вищу освіту Тетяна здобула в російськомовному Харкові. Чоловік, його родина і друзі також російськомовні, тому в українській не було потреби. Однак Тетяна запевняє: «Українську мову я розуміла завжди, бо багато читала. Розуміла, але не послуговувалася нею. Навіть не замислювалася над мовною проблемою, для мене її не було».
Знання мови знадобилося, коли прийшла працювати редакторкою у видавництво «Ранок». Тут вона легко читала українські тексти і вчилася редагувати, як кажуть, на ходу. Це не було проблемою: допомагали колеги, фахівці-коректори, співпраця з авторами. Спілкуватись українською Тетяна почала майже за рік до російського вторгнення, коли у редакцію прийшла україномовна керівниця. «Неввічливо відповідати російською, коли до тебе звертаються чудовою українською», – каже Тетяна.
«Мова – це дійсно зброя»
Українську мову Тетяна завжди визнавала як єдину державну. Однак до 24 лютого вживала її лише у відповідь та під час оформлення документів. Зараз починає говорити нею всюди. Стверджує, що більшість її друзів також перейшли на спілкування українською, і сьогодні ні в кого з них не виникає питання чому.
«Мова – це дійсно зброя, адже в сучасному інформаційному суспільстві ми маємо чітко окреслити нашу державність. Слід домагатися, щоб усі медіа були україномовними, всі сайти мали домен «.ua», усі месенджери. Це ефективно», – переконана жінка.
Проблем зі сприйняттям української в її родині немає. Іноді після перегляду фільму Тетяна запитує чоловіка, якою мовою було озвучення. А він не може відповісти, сміється. До того ж озвучення більшості англомовних фільмів набагато краще саме українською, як і переклади книжок.
Помилки і мотивація діяти далі
Усне спілкування українською досі залишається викликом. Зі слів жінки, насамперед через те, що вона дуже швидко намагається висловити свою думку і не встигає добирати слова.
«Нічого з цим не можу зробити, тому тараторю зараз на суміші слів із двох мов. У мене така ж ситуація зі співом: маю добрий слух, але не маю голосу. Так само з усною українською: усі помилки чую, а сповільнитися не можу», – признається вона.
Однак попри все вчиться далі. Найбільше мотивує її те, що російська – це мова окупантів. «Я не хочу нею спілкуватися, тож моя головна мотивація – ненависть, – веде далі жінка. – Якби я змогла забути російську або поміняти її на якусь іншу мову, була б щаслива».
Мова для перемоги
Тетяна наголошує, що для перемоги зараз найважливішими є зброя, фінанси і гуманітарна допомога. Не важливо, якою мовою написане «призначення платежу». Якщо бійці вбивають і клянуть ворога російською – хай буде так.
«Хибною є думка, що путін напав на нас, захищаючи російськомовних. Навіть якби ми всі розмовляли українською, він знайшов би тих, кого «треба захищати»: снігурів, ховрашків, рожевих фламінго… Ця війна має геополітичні причини. Я би не хотіла, щоб саме зараз розпочалося «полювання на відьом» за мовною ознакою. На жаль, ми це вміємо і практикуємо на радість росіянам», – вважає Тетяна.
Проте, на її думку, значення мови не перестає бути від цього важливим, як і знання історії України. Якщо люди розумітимуть історію, то розумітимуть і значення мови. Українці мають знати, чим вони відрізняються від росіян. Цю різницю вже всі побачили на власні очі…
Редакторка переконана, що молоді потрібні книжки, художні та документальні фільми, серіали, комп’ютерні ігри української історичної та фольклорної тематики. «Але не «шароварні», не поверхові, а науково обґрунтовані, із залученням фахівців з історії та мистецтва. Ну і, певна річ, історію українського народу не можна викладати російською мовою. Нам не потрібно, а вони не зрозуміють. Нехай читають «Муму»!» – наголошує вона.
Надія Жила
Фото надала Тетяна Мишиньова
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів