
Фото: Klymenko Time
Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
«Віденське» пиво, «Отаманський хліб» і помідори «ППО»
Із початком війни росії проти України зміни назв звичних для нас продуктів уже стали трендом. Наприклад, «Глобино» вирішило змінити назву ковбаси «Московська» та сиру «Російський». Тим часом Лихачовський м’ясокомбінат перейменував деяку свою продукцію з мілітарним ухилом. М’ясокомбінат «Ятрань» замість ковбаси «Московська» почав випускати «Київську».
Національний орган стандартизації – Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ) і м’ясопереробна фабрика «Алан» запитали в соцмережах споживачів, якою назвою можна замінити назву ковбаси «Московська». Серед тих, що вирвалися в народні «лідери»: «Державна», «Чорнобаївська» і «Бандерівська».
Торкнулася «дерусифікація» і українських виробників алкогольних напоїв. Відтепер хмільний напій, який випускають на Рівненщині, називатиметься «Віденський». Саме таку назву мало пиво, рецепт якого належить австрійському пивовару, меценату, засновнику Жигулівського пивзаводу, що в російській Самарі, Альфреду фон Вакано, якого більшовики звинуватили у шпигунстві та відправили на заслання в Оренбурзьку область. До речі, Альфред фон Вакано народився у 1846 році на Тернопільщині, яка тоді перебувала під владою Австрійської імперії.
«Жигулівським» віденське пиво стало у 30-их роках минулого століття, коли більшовики вирішили замінити «буржуазну» назву пива пролетарсько-радянською.
Народний топонімічний бойкот поширився і на союзників росії. Зокрема, один із популярних виробів «Київхліба» – темний заварний хліб – називався «Білоруський». Тепер свідомі підприємці змінюють «ворожі» назви. Отже, «Білоруський» зараз «Отаманський».
Також ніхто не скасовував популярного в креативних українців ситуативного маркетингу. Для прикладу, на честь «Байрактара» тепер назвали лимонад, сосиски і піцу. Другим за популярністю є «Джавелін» – його теж можна, символічно кажучи, з’їсти у вигляді сосисок та піци. Крім того, є можливість поласувати ковбасою «Бандерівська».
З гумором ставляться до сьогодення й заклади громадського харчування: в їхньому меню можна знайти деруни «Добрий вечір, ми з України», борщ «Стратегічний», пиріжок із горохом «Артилерійський», солоні огірки «Поверни банку!» і квашені помідори «ППО», а також моркву по-корейськи «Від Кіма», бублик «Дірка від москаля», салат «Лісовий партизан», картоплю «Не бульба», свинячу відбивну «Смерть ворогам», мойву «Смаж по-одеськи» та чимало інших страв.
А тим виробникам, котрі поки що не готові змінити ані назву, ані етикетку своєї продукції, у поміч свідомі громадяни. Продавці та деякі торгові мережі самі вписують їх. Кажуть, покупці часто відмовляються брати те, що асоціюється з окупантами.
Однак займаються воєнним ребрендингом не лише українські підприємці та виробники. Наприклад, у латвійських магазинах вже також не знайти «Російського» сиру. Цей продукт отримав іншу назву на підтримку України і тепер називається «Тільзицький» (Тільзит – історичний топонім міста на нинішній Калінінградщині – Ред.). Як і в історії з «Віденським» пивом, назва ця зумовлена історично: оригінальна рецептура сиру в середині XIX століття належала пруссько-швейцарським поселенцям на прізвище Вестфаль з долини Ементаль (кантон Берн), тодішня його назва «Тільзитер». Після Другої світової війни місто Тільзит перейшло під контроль РРФСР у складі радянського союзу і стало називатися місто Совєтськ Калінінградської області, а сорт сиру «Тільзитер», який виготовляли в ньому, був привласнений «совітами» під назвою «Російський».
«Мода» на перейменування продуктів дійшла і до розробників латвійського бренда Stolichnaya, під яким виробляють лікер, що вже давно продається як російська горілка. Виробник алкоголю вже оголосив, що змінить назву на Stoli, яка має підкреслити латвійське походження горілки і віддалити компанію від політики російського президента. У Швейцарії взагалі почали виробляти горілку, названу на честь українського президента Зеленського.
Підтримують нас і наші сусіди поляки «дерусифікацією» гірчиці «Російська». Тепер вона буде просто «Гостра», а чехи на упакованні морозива фірми Prima слово «російський» замінили наліпками «Ми підтримуємо Україну». Крім того, популярні в Польщі ruskie pierogi тепер будуть подавати як «українські» або «польські».
Споживачі голосують за перейменування гривнею
Масовість так званого перейменувального тренда безумовно пов’язана з війною. Деякі компанії не хочуть, аби їхня продукція асоціювалася з росією.
Проте небажання споживачів купувати «Московську» ковбасу та «Російський» сир економічно не до порівняння з, наприклад, бойкотом певних серйозних брендів, які й далі провадять бізнес у росії, стверджує керівниця маркетингового відділу мережі «Родинна ковбаска» Ольга Саніна.
«Зміни назв страв і продуктів мають символічне значення, але споживачі сьогодні вимагають цього від компаній. Будь-які негативні конотації змушують їх відмовитися від придбання того чи того товару. Сьогодні для українця «Російський» сир означає «сир за рецептом убивць, мародерів, ґвалтівників», тобто сир з кров’ю невинних жертв. І не важливо, чи є в ньому компоненти країни достоєвського і сталіна. Якщо виробник не наважиться змінити назву, велика кількість людей його не купить. Відмова від таких продуктів – це своєрідний маніфест покупця. Споживач розраховує на те, що компанія, продукт якої він обирає, поділяє його погляди, і очікує, що бренд чітко відмежується від будь-яких російських конотацій. Прийнявши рішення змінити назву товару, виробник має шанс повідомити про свої цінності, а споживач може ідентифікувати себе з ними», – каже маркетологиня.
Історичним стравам – історичні назви
У світовій практиці ситуативні перейменування страв і продуктів не є прецедентом, ба більше, практика ця достатньо поширена. Зокрема, таке робили і в Новій Зеландії, і в Азії, а також у Америці та Європі. Одна з найгучніших історій таких перейменувань – історія про випічку «Троянда пророка Мухаммада». В 2006 році Профспілка кондитерів Ірану наказала змінити назву традиційних «Данських» пиріжків як помсту за публікацію карикатур на пророка Мухаммеда данською газетою.
У Австралії під час Першої світової війни булочки з джемом, відомі як «Берлінські», стали «Булочками Кітченера», а ковбасний продукт, відомий як «Фріц», був перейменований на «Девон» (або «м’ясо для обіду»). У Новій Зеландії в 1998 році, коли французький уряд проводив випробування ядерної зброї в Тихому океані, «Французькі» батони дістали назву «Ківі».
У часи Французької революції Комітет громадської безпеки зайшов так далеко, що забрав із назв усі слова, пов’язані з королівською особою. В часи Першої світової війни кава зі збитими вершками, відома як Café Viennois (віденська), була перейменована на Café Liégeois (кава з Льєжа) через стан війни з Австро-Угорщиною. Цю назву все ще використовують, але переважно для морозива (chocolat liégeois і café liegeois). В Німеччині у 1915 році, після вступу Італії у Першу світову війну, в ресторанах перестали подавати «Італійський» салат. Після Кіпрської кризи 1974 року «Грецька» кава стала кавою «По-турецьки».
Історик Роман Генега в коментарі Тvoemisto.tv стверджує, що зміна назв продуктів, особливо коли мовиться про повернення історичних назв, як у випадку з «Віденським» пивом та «Тільзицьким» сиром, є закономірним процесом.
«Уявіть собі, що ви понад сто років жили у брехні і навіть більше – користувалися краденим. Саме так доводилося жити громадянам радянського союзу і багатьох пострадянських держав. Для прикладу, всім відоме пиво «Жигулівське» було «Віденським», але радянізація «привласнила» цей продукт. Аналогічна ситуація трапилася і з багатьма іншими продуктами, як-от відомим морозивом ескімо, яке виготовляли за американською рецептурою. Проте не одне покоління прожило все життя з думкою, що цей продукт – суто радянський. Радянська влада в колосальних масштабах «перевинаходила» стару продукцію, викрадала або купувала нову. Це стосується всіх сфер: і продуктово-споживчої, і автопрому, і косметології.
Але завдяки поверненню в такий спосіб історичної правди багато радянської маячні типу неймовірної винахідливості чи технологічності мусять канути в Лету і звільнити розум та свідомість як старшого, так і молодшого покоління», – вважає історик.
Думку про доцільність перейменувань поділяє й історик, колишній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
«Те, що нас єднає з росією, буде рано чи пізно використане проти нас. Тому що менше речей на будь-якому рівні будуть нас об’єднувати, то краще і безпечніше. Тож нехай «російські» сири будуть «антиросійськими» – краще смакуватимуть!»
Ліана Абрамова
Фото: Діло, Fastivnews.city, Radiotrek.rv.ua, Пресцентр ЛНУ імені Івана Франка
Вибір Твого міста
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України