Війна має багато вимірів і символічний – не останній із них. Услід за перейменуванням вулиць в Україні почали змінювати назви продуктів, які асоціюються з агресором. Тvoemisto.tv зібрало кілька яскравих прикладів і запитало істориків, наскільки важливо розривати будь-який зв’язок із росією.

«Віденське» пиво, «Отаманський хліб» і помідори «ППО»

Із початком війни росії проти України зміни назв звичних для нас продуктів уже стали трендом. Наприклад, «Глобино» вирішило змінити назву ковбаси «Московська» та сиру «Російський». Тим часом Лихачовський м’ясокомбінат перейменував деяку свою продукцію з мілітарним ухилом. М’ясокомбінат «Ятрань» замість ковбаси «Московська» почав випускати «Київську».

Національний орган стандартизації – Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ) і м’ясопереробна фабрика «Алан» запитали в соцмережах споживачів, якою назвою можна замінити назву ковбаси «Московська». Серед тих, що вирвалися в народні «лідери»: «Державна», «Чорнобаївська» і «Бандерівська».

Торкнулася «дерусифікація» і українських виробників алкогольних напоїв. Відтепер хмільний напій, який випускають на Рівненщині, називатиметься «Віденський». Саме таку назву мало пиво, рецепт якого належить австрійському пивовару, меценату, засновнику Жигулівського пивзаводу, що в російській Самарі, Альфреду фон Вакано, якого більшовики звинуватили у шпигунстві та відправили на заслання в Оренбурзьку область. До речі, Альфред фон Вакано народився у 1846 році на Тернопільщині, яка тоді перебувала під владою Австрійської імперії.

«Жигулівським» віденське пиво стало у 30-их роках минулого століття, коли більшовики вирішили замінити «буржуазну» назву пива пролетарсько-радянською.

Народний топонімічний бойкот поширився і на союзників росії. Зокрема, один із популярних виробів «Київхліба» – темний заварний хліб – називався «Білоруський». Тепер свідомі підприємці змінюють «ворожі» назви. Отже, «Білоруський» зараз «Отаманський».

Також ніхто не скасовував популярного в креативних українців ситуативного маркетингу. Для прикладу, на честь «Байрактара» тепер назвали лимонад, сосиски і піцу. Другим за популярністю є «Джавелін» – його теж можна, символічно кажучи, з’їсти у вигляді сосисок та піци. Крім того, є можливість поласувати ковбасою «Бандерівська».

З гумором ставляться до сьогодення й заклади громадського харчування: в їхньому меню можна знайти деруни «Добрий вечір, ми з України», борщ «Стратегічний», пиріжок із горохом «Артилерійський», солоні огірки «Поверни банку!» і квашені помідори «ППО», а також моркву по-корейськи «Від Кіма», бублик «Дірка від москаля», салат «Лісовий партизан», картоплю «Не бульба», свинячу відбивну «Смерть ворогам», мойву «Смаж по-одеськи» та чимало інших страв.

А тим виробникам, котрі поки що не готові змінити ані назву, ані етикетку своєї продукції, у поміч свідомі громадяни. Продавці та деякі торгові мережі самі вписують їх. Кажуть, покупці часто відмовляються брати те, що асоціюється з окупантами.

Однак займаються воєнним ребрендингом не лише українські підприємці та виробники. Наприклад, у латвійських магазинах вже також не знайти «Російського» сиру. Цей продукт отримав іншу назву на підтримку України і тепер називається «Тільзицький» (Тільзит – історичний топонім міста на нинішній Калінінградщині – Ред.). Як і в історії з «Віденським» пивом, назва ця зумовлена історично: оригінальна рецептура сиру в середині XIX століття належала пруссько-швейцарським поселенцям на прізвище Вестфаль з долини Ементаль (кантон Берн), тодішня його назва «Тільзитер». Після Другої світової війни місто Тільзит перейшло під контроль РРФСР у складі радянського союзу і стало називатися місто Совєтськ Калінінградської області, а сорт сиру «Тільзитер», який виготовляли в ньому, був привласнений «совітами» під назвою «Російський».

«Мода» на перейменування продуктів дійшла і до розробників латвійського бренда Stolichnaya, під яким виробляють лікер, що вже давно продається як російська горілка. Виробник алкоголю вже оголосив, що змінить назву на Stoli, яка має підкреслити латвійське походження горілки і віддалити компанію від політики російського президента. У Швейцарії взагалі почали виробляти горілку, названу на честь українського президента Зеленського.

Підтримують нас і наші сусіди поляки «дерусифікацією» гірчиці «Російська». Тепер вона буде просто «Гостра», а чехи на упакованні морозива фірми Prima слово «російський» замінили наліпками «Ми підтримуємо Україну». Крім того, популярні в Польщі ruskie pierogi тепер будуть подавати як «українські» або «польські».

Споживачі голосують за перейменування гривнею

Масовість так званого перейменувального тренда безумовно пов’язана з війною. Деякі компанії не хочуть, аби їхня продукція асоціювалася з росією.

Проте небажання споживачів купувати «Московську» ковбасу та «Російський» сир економічно не до порівняння з, наприклад, бойкотом певних серйозних брендів, які й далі провадять бізнес у росії, стверджує керівниця маркетингового відділу мережі «Родинна ковбаска» Ольга Саніна.

«Зміни назв страв і продуктів мають символічне значення, але споживачі сьогодні вимагають цього від компаній. Будь-які негативні конотації змушують їх відмовитися від придбання того чи того товару. Сьогодні для українця «Російський» сир означає «сир за рецептом убивць, мародерів, ґвалтівників», тобто сир з кров’ю невинних жертв. І не важливо, чи є в ньому компоненти країни достоєвського і сталіна. Якщо виробник не наважиться змінити назву, велика кількість людей його не купить. Відмова від таких продуктів – це своєрідний маніфест покупця. Споживач розраховує на те, що компанія, продукт якої він обирає, поділяє його погляди, і очікує, що бренд чітко відмежується від будь-яких російських конотацій. Прийнявши рішення змінити назву товару, виробник має шанс повідомити про свої цінності, а споживач може ідентифікувати себе з ними», – каже маркетологиня.

Історичним стравам – історичні назви

У світовій практиці ситуативні перейменування страв і продуктів не є прецедентом, ба більше, практика ця достатньо поширена. Зокрема, таке робили і в Новій Зеландії, і в Азії, а також у Америці та Європі. Одна з найгучніших історій таких перейменувань – історія про випічку «Троянда пророка Мухаммада». В 2006 році Профспілка кондитерів Ірану наказала змінити назву традиційних «Данських» пиріжків як помсту за публікацію карикатур на пророка Мухаммеда данською газетою.

У Австралії під час Першої світової війни булочки з джемом, відомі як «Берлінські», стали «Булочками Кітченера», а ковбасний продукт, відомий як «Фріц», був перейменований на «Девон» (або «м’ясо для обіду»). У Новій Зеландії в 1998 році, коли французький уряд проводив випробування ядерної зброї в Тихому океані, «Французькі» батони дістали назву «Ківі».

У часи Французької революції Комітет громадської безпеки зайшов так далеко, що забрав із назв усі слова, пов’язані з королівською особою. В часи Першої світової війни кава зі збитими вершками, відома як Café Viennois (віденська), була перейменована на Café Liégeois (кава з Льєжа) через стан війни з Австро-Угорщиною. Цю назву все ще використовують, але переважно для морозива (chocolat liégeois і café liegeois). В Німеччині у 1915 році, після вступу Італії у Першу світову війну, в ресторанах перестали подавати «Італійський» салат. Після Кіпрської кризи 1974 року «Грецька» кава стала кавою «По-турецьки».

Історик Роман Генега в коментарі Тvoemisto.tv стверджує, що зміна назв продуктів, особливо коли мовиться про повернення історичних назв, як у випадку з «Віденським» пивом та «Тільзицьким» сиром, є закономірним процесом.

«Уявіть собі, що ви понад сто років жили у брехні і навіть більше –  користувалися краденим. Саме так доводилося жити громадянам радянського союзу і багатьох пострадянських держав. Для прикладу, всім відоме пиво «Жигулівське» було «Віденським», але радянізація «привласнила» цей продукт. Аналогічна ситуація трапилася і з багатьма іншими продуктами, як-от відомим морозивом ескімо, яке виготовляли за американською рецептурою. Проте не одне покоління прожило все життя з думкою, що цей продукт – суто радянський. Радянська влада в колосальних масштабах «перевинаходила» стару продукцію, викрадала або купувала нову. Це стосується всіх сфер: і продуктово-споживчої, і автопрому, і косметології.

Але завдяки поверненню в такий спосіб історичної правди багато радянської маячні типу неймовірної винахідливості чи технологічності мусять канути в Лету і звільнити розум та свідомість як старшого, так і молодшого покоління», – вважає історик.

Думку про доцільність перейменувань поділяє й історик, колишній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

«Те, що нас єднає з росією, буде рано чи пізно використане проти нас. Тому що менше речей на будь-якому рівні будуть нас об’єднувати, то краще і безпечніше. Тож нехай «російські» сири будуть «антиросійськими» – краще смакуватимуть!» 

Ліана Абрамова

Фото: Діло, Fastivnews.city, Radiotrek.rv.ua, Пресцентр ЛНУ імені Івана Франка