Фото: Вікторія Савіцька
Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»
Понад півстоліття на вулиці Дорошенка,13 ремонтують парасолі. А ще сумки, валізи, куртки і навіть лагодять замки у взутті. Львів’яни знають цю майстерню, бо куди ж як не у «Айболить» на Дорошенка нести відірвану ручку від улюбленої сумки, чи куртку, у якій відпала заклепка.
Також добре знають у Львові і один із небагатьох магазинів із інструментами для ремонту та різноманітним домашнім приладдям. На вулиці Руській 18 понад півстоліття працює «Юний технік».
Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
Майже столітня історія майстерні
«Айболить» працює з 60-х років минулого століття, каже Ганна Володимирівна. Вона тут працює на «рецепції», приймає поламані речі і віддає відремонтовані. Вона якраз бере куртку у чоловіка, у ній відпала заклепка. «Дорогою вирішив забігти, щоб поремонтували», – каже він. І сідає чекати.
Куртку Ганна Володимирівна несе у серце майстерні, віддає пані Дарії, пояснює, що та як треба зробити. Тут кипить робота, хтось стукає молотком. Пані Ліля шиє, лагодить замок у жіночій сумочці.
Загалом у майстерні 13 працівників працюють у дві зміни. «Чоловіки, переважно, ремонтують валізи і парасолі, жінки – сумки, замки, заклепки лагодять», – каже Дарія Миколаївна.
Дарія Миколаївна працює тут 45 років. Так само довго тут працює і її чоловік, а згодом і син долучився до справи. Прийшла вона працювати у майстерню зі швейної фабрики, тому каже, що шити вміла, а іншому навчили тут.
Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню
Колись, розповідає майстриня, не тільки лагодили речі. Був час, коли майстерня мала державне замовлення на пошиття дитячих карнавальних, новорічних костюмів.
«Шили такі накрохмалені марлеві сніжинки, костюмчики зайчиків, білочок, ведмедиків. Був ажіотаж, черга стояла, а ми не встигали. Костюмчик вартував 4 гривень 5 копійок, а намучитися треба було», – пригадує пані Дарія.
Дарія Миколаївна каже, що бувало і ляльки давні ремонтували. «Приносили, часом ляльки антикварні. Ми їм руки, ноги гачками закручували, пришивали, мали набір очей. А якщо вона ще й плакати мала, то вставляли такий механізмик», – каже вона.
Майстерня тут віддавна, додає пані Дарія, вона колись входила до мережі. Нині майстри працюють самі на себе, мають багато постійних клієнтів: «Це була така служба побуту, до якої входили перукарня, пральня, наш «Айболить».
Потім усе почало змінюватися. Працівники майстерні приватизували приміщення, тому за оренду не платять. Заробляють собі на зарплату, комунальні послуги, податки і не скаржаться. Кажуть, що робота є, хоч і не так багато зараз замовлень, як раніше. Найкращий час, каже пані Дарія – сезон дощів.
«Взимку роботи не так багато, краще справа йде, коли дощі, тоді люди лагодять парасолі», – говорить вона.
Вона додає, що було складно, коли на карантин закривались, кілька місяців не було зарплати, але зараз робота по-трохи йде.
Читайте також: Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
Дарія Миколаївна каже, що у цій справі треба постійно чогось вчитися, щоб не стати поганим майстром і не загубити клієнта.
«Буває, що принесуть сумку, а в ній такі ручки, що ми такого ще ніколи й не робили. Люди переважно задоволені, але всяке буває», – говорить Дарія Миколаївна.
Ціни у майстерні різні: затиснути бігунець на замку, чи замінити його вартує від 5 до 15 гривень. Пані Дарія показує «прейскурант». Але переважно ціна залежить від складності роботи, бо інколи, щоб замінити той же бігунець, треба шити, перешивати.
«Все залежить від складності, буває у сумці, щоби щось пришити, треба половину розпороти, а потім заново все зшити», – каже пані Леся і якраз лагодить замок у невеличкій сумці.
Користуються майстри доволі давніми інструментами. Кажуть, що нині таких не дістати. Вони їх точать, лагодять і хвилюються, щоб не загубити.
«Те, що зараз роблять, не таке. У майстерню інструменти шукаємо ще зі старих запасів. Де тепер такі моцні кусачки купиш, а ще треба всяких пробойчиків, на кожну кнопку інакший, голки, шила, молотки. Як загубиться, то вже такого не знайдеш», – каже Дарія Миколаївна.
У майстерні особливі столи. Вони відразу привертають увагу, бо видно, що працювали за ними не один десяток років. Володимир, син Дарії Миколаївни, каже, що дещо переробляли їх, аби ті стали зручними.
«Столи у нас давні, бухгалтерські. Ми їх зробили трохи вищими, бо за роботою переважно стоїмо. Вони з Юрмали, привіз хтось, але міцні, бо то не кожна мебель витримає стільки заліза в шухлядах і таке товчення», – каже пан Володимир, який якраз складає у шухляду свої інструменти.
«Юний технік» вже в літах
Ще одним особливим місцем у Львові є «Юний технік» на вулиці Руській,18, – магазин, у якому вдосталь всяких інструментів, дрібних товарів для ремонту. За радянських часів це була мережа магазинів, де продавали товари для трудового навчання.
Нині у магазині дуже людно, троє продавців і всі заклопотані. Пані Леся продає лампочку, виймає її з коробки і маркером на вершечку пише дату, щоби її можна було повернути за гарантією, якщо раптом щось.
Покупець, поважний мужчина у чорному пальто, каже, що це його улюблений магазин. «Тут можна придбати усе: клей, лампочки, інструменти, я ще термометр хочу купити, аби за вікном почепити. Багато років сюди ходжу», – каже пан Богдан.
Приїхала сюди за лампочкою і батарейками і пані Олена, вона живе на Личаківській, каже що хвилюється за цей магазин, бо багато таких побутових крамничок у місті закриваються.
«Буде погано, якщо і цей магазин закриють. Тут завжди порадять. Я зарядне до телефона шукала, придбала тут. А ще багато всякого тут є дрібного для ремонту, майстрування, для хатніх справ. Я завжди сюди їду, як щось потрібно. Не люблю великих супермаркетів», – говорить львів'янка.
Читайте також: Про зникнення галантності і галицького шарму, або чому нас привчили їсти без столового ножа
Продавчиня пані Леся працює тут 36 років. Вона заклопотано крутиться за прилавком і розповідає, що любить свою роботу.
«Нас є п’ятеро, ми давно працюємо, як сім’я. Новий робітник до нас прийшов ще 8 років тому. Я тут з 1985 року. До нас переважно йдуть постійні клієнти. Ми маємо всі господарські товари, таке простеньке, що найчастіше людям треба до ремонту. Штукатурки нема, а цвяхи, герметики, свердла – є. Нещодавно лопати привезли. Колись тут і дитячі товари, канцтовари продавали, модельки всякі для майстрування, запчастини до телевізора», – розповідає жінка, ні на хвильку не полишаючи своєї роботи. Бо як тільки виходить один покупець, заходить ще двоє-троє.
Вона каже, що непросто було пережити карантинні місяці. Нічого не продавали, не отримували зарплати, а зараз трохи є робота.
«Приміщення вже приватизоване, не платимо оренду, у нас все має бути в порядку. На карантин ми закривалися два рази, сиділи вдома, виходили раз чи два, аби прибрати, тай усе, без зарплати були. Зараз наздоганяємо. Але лютий і червень – це важкі місяці, заробітку мало. Ціни ми не ставимо високі, дещо навіть ледь не по собівартості віддаємо», – розповідає вона.
Весь час у магазині формується черга, у ній переважно чоловіки, хтось щось запитує, хтось просить замовити щось. Запитую, чи завжди тут так багато покупців, на що пані Леся відповідає: «Як трамвай приїде, то людно».
Стіни у магазині аж до стелі завішані всяким знаряддям: тени, змішувачі, трубки, гайки, шнурки, дрельки, котушки з дротами. Не перелічити усього. Продукція переважно з Китаю, але є львівські лампочки і тени.
Пані Леся каже, що треба ремонт у магазині робити, бо востаннє ще як у 90-тих ремонтували все, і знову повертається до покупців.
Вікторія Савіцька, фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку