Фото: Вікторія Савіцька

Фото: Вікторія Савіцька

Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»

17197 0
У Львові одна за одною закриваються давні крамнички. Спочатку це сталося з культовою «Українською книгарнею» на проспекті Шевченка,8. Пізніше – «не втримався» знаковий для середмістя магазин посуду на Краківській, 5. Причиною цього часто стає те, що через зміни у законодавстві місто зобов’язане продовжувати договори оренди виключно через аукціони. Тvoemisto.tv побувало ще у кількох подібних закладах, аби з’ясувати, чи не втратить Львів також і їх.

Понад півстоліття на вулиці Дорошенка,13 ремонтують парасолі. А ще сумки, валізи, куртки і навіть лагодять замки у взутті. Львів’яни знають цю майстерню, бо куди ж як не у «Айболить» на Дорошенка нести відірвану ручку від улюбленої сумки, чи куртку, у якій відпала заклепка. 

Також добре знають у Львові і один із небагатьох магазинів із інструментами для ремонту та різноманітним домашнім приладдям. На вулиці Руській 18 понад півстоліття працює «Юний технік».

Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській

Майже столітня історія майстерні

«Айболить» працює з 60-х років минулого століття, каже Ганна Володимирівна. Вона тут працює на «рецепції», приймає поламані речі і віддає відремонтовані. Вона якраз бере куртку у чоловіка, у ній відпала заклепка. «Дорогою вирішив забігти, щоб поремонтували», – каже він. І сідає чекати.

Куртку Ганна Володимирівна несе у серце майстерні, віддає пані Дарії, пояснює, що та як треба зробити. Тут кипить робота, хтось стукає молотком. Пані Ліля шиє, лагодить замок у жіночій сумочці.

Загалом у майстерні 13 працівників працюють у дві зміни. «Чоловіки, переважно, ремонтують валізи і парасолі, жінки – сумки, замки, заклепки лагодять», – каже Дарія Миколаївна.

Дарія Миколаївна працює тут 45 років. Так само довго тут працює і її чоловік, а згодом і син долучився до справи. Прийшла вона працювати у майстерню зі швейної фабрики, тому каже, що шити вміла, а іншому навчили тут.

Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню

Колись, розповідає майстриня, не тільки лагодили речі. Був час, коли майстерня мала державне замовлення на пошиття дитячих карнавальних, новорічних костюмів.

«Шили такі накрохмалені марлеві сніжинки, костюмчики зайчиків, білочок, ведмедиків. Був ажіотаж, черга стояла, а ми не встигали. Костюмчик вартував 4 гривень 5 копійок, а намучитися треба було», – пригадує пані Дарія.

Дарія Миколаївна каже, що бувало і ляльки давні ремонтували. «Приносили, часом ляльки антикварні. Ми їм руки, ноги гачками закручували, пришивали, мали набір очей. А якщо вона ще й плакати мала, то вставляли такий механізмик», – каже вона.

Майстерня тут віддавна, додає пані Дарія, вона колись входила до мережі. Нині майстри працюють самі на себе, мають багато постійних клієнтів: «Це була така служба побуту, до якої входили перукарня, пральня, наш «Айболить».

Потім усе почало змінюватися. Працівники майстерні приватизували приміщення, тому за оренду не платять. Заробляють собі на зарплату, комунальні послуги, податки і не скаржаться. Кажуть, що робота є, хоч і не так багато зараз замовлень, як раніше. Найкращий час, каже пані Дарія – сезон дощів.

«Взимку роботи не так багато, краще справа йде, коли дощі, тоді люди лагодять парасолі», – говорить вона.

Вона додає, що було складно, коли на карантин закривались, кілька місяців не було зарплати, але зараз робота по-трохи йде.

Читайте також: Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун

Дарія Миколаївна каже, що у цій справі треба постійно чогось вчитися, щоб не стати поганим майстром і не загубити клієнта.

«Буває, що принесуть сумку, а в ній такі ручки, що ми такого ще ніколи й не робили. Люди переважно задоволені, але всяке буває», – говорить Дарія Миколаївна.  

Ціни у майстерні різні: затиснути бігунець на замку, чи замінити його вартує від 5 до 15 гривень. Пані Дарія показує «прейскурант». Але переважно ціна залежить від складності роботи, бо інколи, щоб замінити той же бігунець, треба шити, перешивати.  

«Все залежить від складності, буває у сумці, щоби щось пришити, треба половину розпороти, а потім заново все зшити», – каже пані Леся і якраз лагодить замок у невеличкій сумці.

Користуються майстри доволі давніми інструментами. Кажуть, що нині таких не дістати. Вони їх точать, лагодять і хвилюються, щоб не загубити.

«Те, що зараз роблять, не таке. У майстерню інструменти шукаємо ще зі старих запасів. Де тепер такі моцні кусачки купиш, а ще треба всяких пробойчиків, на кожну кнопку інакший, голки, шила, молотки. Як загубиться, то вже такого не знайдеш», – каже Дарія Миколаївна.

У майстерні особливі столи. Вони відразу привертають увагу, бо видно, що працювали за ними не один десяток років. Володимир, син Дарії Миколаївни, каже, що дещо переробляли їх, аби ті стали зручними.

«Столи у нас давні, бухгалтерські. Ми їх зробили трохи вищими, бо за роботою переважно стоїмо. Вони з Юрмали, привіз хтось, але міцні, бо то не кожна мебель витримає стільки заліза в шухлядах і таке товчення», – каже пан Володимир, який якраз складає у шухляду свої інструменти.

«Юний технік» вже в літах

Ще одним особливим місцем у Львові є «Юний технік» на вулиці Руській,18, – магазин, у якому вдосталь всяких інструментів, дрібних товарів для ремонту. За радянських часів це була мережа магазинів, де продавали товари для трудового навчання. 

Нині у магазині дуже людно, троє продавців і всі заклопотані. Пані Леся продає лампочку, виймає її з коробки і маркером на вершечку пише дату, щоби її можна було повернути за гарантією, якщо раптом щось.

Покупець, поважний мужчина у чорному пальто, каже, що це його улюблений магазин. «Тут можна придбати усе: клей, лампочки, інструменти, я ще термометр хочу купити, аби за вікном почепити. Багато років сюди ходжу», – каже пан Богдан.

Приїхала сюди за лампочкою і батарейками і пані Олена, вона живе на Личаківській, каже що хвилюється за цей магазин, бо багато таких побутових крамничок у місті закриваються.

«Буде погано, якщо і цей магазин закриють. Тут завжди порадять. Я зарядне до телефона шукала, придбала тут. А ще багато всякого тут є дрібного для ремонту, майстрування, для хатніх справ. Я завжди сюди їду, як щось потрібно. Не люблю великих супермаркетів», – говорить львів'янка.

Читайте також: Про зникнення галантності і галицького шарму, або чому нас привчили їсти без столового ножа

Продавчиня пані Леся працює тут 36 років. Вона заклопотано крутиться за прилавком і розповідає, що любить свою роботу.

«Нас є п’ятеро, ми давно працюємо, як сім’я. Новий робітник до нас прийшов ще 8 років тому.  Я тут з 1985 року. До нас переважно йдуть постійні клієнти. Ми маємо всі господарські товари, таке простеньке, що найчастіше людям треба до ремонту. Штукатурки нема, а цвяхи, герметики, свердла  є. Нещодавно лопати привезли. Колись тут і дитячі товари, канцтовари продавали, модельки всякі для майстрування, запчастини до телевізора», – розповідає жінка, ні на хвильку не полишаючи своєї роботи. Бо як тільки виходить один покупець, заходить ще двоє-троє.

Вона каже, що непросто було пережити карантинні місяці. Нічого не продавали, не отримували зарплати, а зараз трохи є робота.

«Приміщення вже приватизоване, не платимо оренду, у нас все має бути в порядку. На карантин ми закривалися два рази, сиділи вдома, виходили раз чи два, аби прибрати, тай усе, без зарплати були. Зараз наздоганяємо. Але лютий і червень – це важкі місяці, заробітку мало. Ціни ми не ставимо високі, дещо навіть ледь не по собівартості віддаємо», – розповідає вона.

Весь час у магазині формується черга, у ній переважно чоловіки, хтось щось запитує, хтось просить замовити щось. Запитую, чи завжди тут так багато покупців, на що пані Леся відповідає: «Як трамвай приїде, то людно».

Стіни у магазині аж до стелі завішані всяким знаряддям: тени, змішувачі, трубки, гайки, шнурки, дрельки, котушки з дротами. Не перелічити усього. Продукція переважно з Китаю, але є львівські лампочки і тени.

Пані Леся каже, що треба ремонт у магазині робити, бо востаннє ще як у 90-тих ремонтували все, і знову повертається до покупців.

Вікторія Савіцька,  фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!