Карантин допоміг вдосконалитися. Як пандемія змінила роботу «Майстерні Improv»
Карантинні обмеження стали на заваді розвитку багатьох молодих проєктів. Зокрема, чимало за цих півроку пережила Майстерня Improv у Львові, яка у межах навчальних курсів та тренінгів допомагає людям розвивати комплекс м’яких навичок: креативне мислення, комінікацію, ініціативність та вміння працювати в команді. Яким чином команда Майстерні змогла пережити кризові моменти, не втратити віру у справу та переформатувати роботу під нові реалії, Tvoemisto.tv розповіла засновниця проєкту, випускниця Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS) Вікторія Бутеленко.
Як все починалося
Основний продукт «Майстерні Improv» – це навчальні події: курси, інтенсиви, тренінги, де допомагають розвивати комунікативні навички, креативність, ініціативність тощо. Improv-театр зародився ще в 1950-х роках в Чикаго, США, а також розвивався в Великобританії. В Україні він з’явився 10 років тому, коли закордонні тренери проводили тут майстер-класи для акторів з професійних та аматорських театрів. За кордоном – це потужна спільнота з величезною базою тренерів і акторів.
«Я займаюся improv із 2013, і той рік став початком розвитку спільноти «Improv» у Львові. Мене навчали друзі Ярема Турчин і Тарас Пастущук, ми грали імпровізовані вистави, брали участь в усіх можливих фестивалях, хоча тоді самі не знали, що з цього вийде. У 2015, коли набралися досвіду, вирішили, що треба ділитися ним з іншими людьми. Тоді створили пілотний проєкт Майстерня Improv, – каже Вікторія Бутеленко.
Однак, продовжує вона, через рік команда поставила цю справу на паузу, щоби розібратися з думками. Сама ж Вікторія розуміла, що театр її не відпускає.
«Я дуже хотіла долати з людьми їхнє «Я боюсь, я не можу…», дуже любила цю творчість. Тому вступила в львівську бізнес-школу УКУ, тоді ще уявлення не мала, що робитиму, але знала: пов’яжу це з Improv-театром. І ось повернувшись із Чикаго, де я досліджувала, як працює такий формат театру там, як все влаштовано, запросила колег, ми проаналізували попередній проєкт, зробили його легшим, розтягнули в часі та два роки тому запустили», – розповідає Вікторія.
А тоді стався карантин
Так, команда із чотирьох тренерів-викладачів допомагає учасникам курсів розвиватися після роботи. До речі, наймолодшим тут 17, найстаршим – 42 роки, і всі вони з дуже різних галузей – дизайну, ІТ, психології, інженерії тощо. А навчальний курс триває два місяці і проходить в легкому ігровому режимі, де люди за допомогою вправ та ігор з improv-театру розвивають свої м’які навички.
«Ми були заточені повністю на оффлайн – живі заняття з викладачами в тісному контакті, і ще на початку року, коли заходила мова робити щось онлайн, для нас це видавалося неможливим: як це – перенести інструменти чи вправи в онлайн, адже багато що будується на зоровому контактні і як працювати по-іншому», – додає вона.
Окрім цього, разом із студентами планували великий виступ до карантину та мали потужний старт на початку року, однак стався карантин і 53 людини «зависли» в повітрі. Вікторія Бутеленко зізнається, що розуміла одразу – першим дедлайном карантин не обмежиться і треба розбудовувати нові напрямки з розрахунком, що все почне відроджуватися приблизно з червня.
«Ми говорили зі студентами, що будемо робити імпровізаційні годинки, які допоможуть тренувати словесну імпровізацію, – це можна було перенести в онлайн і дозволило б студентам підтримувати імпровізаційну форму. Окрім цього, багато експериментували, і оскільки не могли закрити курси, то треба було створювати щось нове. Як-то кажуть, якщо не можеш зайти через двері, лізь через вікно», – розповідає засновниця проєкту.
Так, Майстерня Improv почала проводити серії вебінарів, де тренери розповідали, як Improv-театр може допомогти покращити комунікацію, менше боятися помилитися, як діяти в некомфортних умовах, проявляти винахідливість тощо. І, врешті, створили майстер-клас «Перевтілення у кіноперсонажа», заточений на сценічну підготовку.
«У кожного з нас є в житті герої, що подобаються і ми б хотіли бути на них схожими. Наші студенти в онлайні розповідали про себе, чого їм не вистачає, а тренери підбирали кіногероїв, які б були зовсім не подібні на них в повсякденному житті. Вони віддалено творили образи: костюм, грим, монолог. І тут онлайн зіграв нам на користь, бо це була інтрига, хто яким персонажем став, ніхто не знав до останнього», – зазначає вона.
За словами Вікторії Бутеленко, то був момент магії, коли вмикалася камера... Уживу все не виглядало б настільки несподівано та атмосферно. І таких занять було багато, але прибутки на час карантину зменшилися на 75%. Уся команда Майстерні розуміла, що потрібно створювати новий проєкт, який працюватиме і по завершенні карантину, і даватиме принаймні фінансову стабільність.
«Ми почали копати і зрозуміли, що завжди є в групах люди, яким складно правильно зав’язати знайомство, вони не знають, що розповідати про себе. Так, з’явився онлайн-інтенсив «IMPROКАЧКА», який допомагає розвивати комунікативні навички. У межах інтенсиву є вправа «Найгірший хтось», коли учасники називають найгірші риси представника якоїсь професії. Наприклад, водія маршрутки. Він не передає решту, слухає шансон, говорить по телефону. Пізніше самі перевтілюються в представника тої чи іншої професії і, приходячи на співбесіду нібито, подають недоліки як переваги. Це наче підміна понять, але вона показує, що слід бути сміливішим», – розповідає Вікторія Бутеленко.
Цей інтенсив, продовжує вона, пройшов на ура, і нині триває новий набір студентів.
Про роботу в нових реаліях
А далі вже прийшов той момент, коли люди роздивилися ситуацію з коронавірусом, почали потроху ходити на каву, відчули послаблення. Тоді, зізнається Вікторія Бутеленко, зрозуміли, що можна частково відновлювати й заняття. Для кожної групи студентів додали «буферне заняття», де повторювали попередньо вивчений матеріал. Однак у липні на навчання не повернулася 1/3 студентів через різні причини – хтось перегорів, а хтось боявся соціальних контактів через захворюваність.
Для роботи в нових реаліях сформували протокол діяльності в час пандемії, порадившись зі спеціалістами, і продовжують його дотримуватися. Зокрема, заняття відбуваються у медичних масках, що створює певний дискомфорт, бо не видно міміки, дуже затихає голос через маску, але це питання безпеки. Перед початком кожного заняття міряють температуру, провітрюють приміщення та протирають поверхні, повсюди є антисептики. У разі, коли хтось захворіє, курси треба буде призупинити, однак таких прецедентів не було.
«Зараз, на жаль, не можемо робити великі виступи. Хоча до карантину якраз були за крок до того щоби провести своєрідний випускний для наших студентів на 150 глядачів. Це була б чи не наймасштабніша подія Майстерні Improv. І ми чекали на тренерів з Польщі й Чехії, які мали провести серію англомовних тренінгів для нас та студентів, поділилися б досвідом. В онлайні це теж реалізувати нереально, тому, можливо, вдасться наступного року», – додає вона.
Вікторія Бутеленко каже, що для неї Майстерня Improv – не тільки про розвиток м’яких навичок, це експериментальний майданчик, де ти досліджуєш себе за допомогою імпровізації. Простір, де твориш нові історії і даєш повну свободу своїй уяві. Хочеться, щоб більше і більше людей дізналися про improv-театр.
Що ще у планах Майстерні Improv
Серед інших планів Майстерні Improv у Львові – мати власний театр, де б щодня відбувалися вистави та заняття курсів. А також, зізнається засновниця, хотіли б масштабувати дитячий напрямок.
«Також хочемо налагодити співпрацю з іншими бізнесами, щоби допомогти командам краще працювати і комунікувати. Ми можемо навчити шукати натхнення, показати те, як не перегорати та розвиватися», – додає вона.
Карантин дуже зміцнив команду Майстерні – там ще раз впевнилися, що не можуть і не хочуть покидати цю справу. Команда має велику місію – популяризувати культуру Improv-театрів в Україні і у Львові, допомагати людям розвивати їхні м’які навички.
Ольга Коваль
Фото надала Вікторія Бутеленко
Проєкт «Підтримка українського бізнесу в час кризи» реалізовують «Твоє місто» спільно з Львівською бізнес-школою УКУ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку