Фото: 5 канал
Таємниця слідства або Як розслідують напад на табір ромів у Львові
Троє нападників на табір ромів не сидітимуть за ґратами – суд призначив їм іспитовий термін на 1,5 та 2 роки. Судовий процес над дев’ятьма обвинуваченими ще триває. Наступний розгляд справи щодо умисного вбивства та хуліганства призначили на завтра, 6 грудня у Сихівському районному суді. Tvoemisto.tv у межах проекту "Наші реформи" розповідає, як триває чи не перший суд у справі ромів та як відбувається їхня соціалізація.
«Твереза і зла молодь»
У червні торік підлітки напали на табір ромів. Під час нападу загинув 24-річний чоловік, ще чотирьох поранили. Серед постраждалих і дитина. Невдовзі у поліції повідомили, затримали 14 нападників: вони мали план погрому табору, заздалегідь визначили позиції кожного, їхні дії та завдання.
Стосовно п’яти хлопців суд уже виніс вироки – вони не сидітимуть у в’язниці, бо уклали угоди про визнання винуватості. За ними чотирьом призначили іспитовий строк на 1,5 і одному на 2 роки. Заступник начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області Юрій Матлах каже, що тепер хлопці мають відвідувати орган пробації за місцем проживання та повідомляти про зміну проживання, навчання чи роботи. Також усі сплатили грошову компенсацію постраждалим ромам. Якщо покарані порушать умови – можуть таки потрапити за ґрати.
Від знайомого нападників Tvoemisto.tv стало відомо, що дехто з них знався змалку, деякі познайомилися у «Нацкорпусі». Хлопці називали себе «Твереза і зла молодь», бо боролися за «чистий Львів» без наркотиків, алкоголю та безпорядку, хотіли бути схожими на «Правий сектор».
Вони мали власний ютуб-канал, де зберігали відео «Сафарі на ромів». Після нападу відео видалили. Місцем зборів їм слугував гараж. Там вони і залишили свої гаманці зі студентськими та учнівськими, перед тим, як вирушили до табору. Пізніше у Нацполіції повідомили, що для нападу вони взяли із собою ножі, кастети, бити і арматуру.
У полі, поруч із багатоповерхівками, кочівники-роми жили близько трьох років.
«Вони заробляли на життя збором металобрухту на смітниках». У ту ніч у таборі було близько 10 людей. Під час погрому більшість встигли втекти. Від смертельних ножових поранень на місці загинув Давід Попп. Його дружину Ібою Рац поранили. Постраждав і 10-річний хлопчик, брат Ібої. Іншого родича жінки, Раджа Арпадома, госпіталізували з важкими колото-різаними ранами. Після погрому вони розповіли, що нападники були у масках, викрикували нецензурні слова і називали циганами», – каже адвокат постраждалих Дмитро Швець, із дозволу якого Tvoemisto.tv публікує імена постраждалих.
До організації «Твереза і зла молодь» входили школярі з одного мікрорайону і студенти коледжів. Серед них – три золотих медалісти, усі з благополучних сімей. На момент нападу їм було по 16 та 17 років. І лише один повнолітній обвинувачений – 20-річний Андрій Тичка. Саме його слідство назвало організатором нападу. Юнака підозрюють у вбивстві та хуліганстві.
«Фото — телеграм канал неофіційної організації «Твереза і зла молодь»
Учня львівської школи Ярослава теж обвинувачують у вбивстві. Він нещодавно став повнолітнім, перебуваючи у слідчому ізоляторі. 1,5 роки під вартою й Андрій Тичка. Є ще один обвинувачений у вбивстві. Він під домашнім арештом. За словами прокурорів, його причетність до злочину виявили пізніше і обрали таку міру запобіжного заходу, бо хлопець не опирався, коли його затримували. Андрій Тичка та Ярослав намагалися втекти від поліціянтів із місця злочину, ті затримали їх по гарячих слідах.
Іншим шістьом обвинуваченим інкримінують хуліганство. Як вдалося з’ясувати Tvoemisto.tv із власних джерел зі сторони постраждалих, у ту ніч на місці нападу був ще один хлопець.
«Один із них втік у Польщу одразу після нападу. Неповнолітній і досі у міжнародному розшуку», – повідомило джерело. Правоохоронці цю інформацію Tvoemisto.tv підтвердили.
Із моменту нападу минуло півтора роки. За цей час ті обвинувачені, хто на волі, склали ЗНО і закінчили школу. Хтось вступив у Львівську політехніку та Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, інші пішли у коледжі. Дехто навіть влаштувався на роботу – у магазин електронних сигарет. Наймолодший серед них закінчує 11 клас однієї з львівських шкіл.
Суд за зачиненими дверима
24 жовтня 2019 рік. Під залою засідань у Сихівському суді людно: майже два десятки людей чекають на суддів. Серед них – декілька хлопців у спортивних куртках, джинсах та кросівках світових брендів. Пошепки говорять між собою, злегка усміхаються одне одному, час від часу виходять на перекур. Із ними чекають на засідання і батьки, оскільки на момент нападу на табір ромів підсудні були неповнолітніми. Чоловік у кепці та хлопець, ймовірно батько та син, стоять мовчки. Мами підозрюваних спілкуються між собою на лавці. Окремо від усіх стоїть світловолоса жінка. У неї сумне обличчя, а в руках три пакети. Це мама Андрія Тички. З її розмови пізніше стає зрозуміло: там їжа, яку вона сподівається передати синові.
Найгучніші у коридорі – адвокати. Восьмеро чоловіків стоять колом, голосно жартують та вихваляються успішними справами. Балакають й про те, скільки у який портфель вміщається паперових справ. Хтось із них показує чорну теку, каже, що складає туди 20 справ і вони не мнуться. Судовий процес, на який вони прийшли, не обговорюють.
Під дверима стоїть і мама Ярослава. Висока жінка з кучерявим каштановим волоссям, з вигляду їй близько 40-ка років. Коли конвой веде у кайданах Андрія та Ярослава, вона цілує кожного у щоку. До зали заходить колегія суддів.
Після годинного розгляду, оголошують перерву і судді виходять із зали. Крізь напіввідчинені двері видно, як мама Андрія напівприсядки сидить біля клітки, питає сина: «Ти не змерз?». Він заперечливо махає головою. Хтось відкриває шоколадку і пригощає юнаків у металевій клітці. Ті повільно їдять по шматкові. Всередину зали невпевнено заходить дівчина, пізніше вона представиться коханою Андрія Тички.
За 40 хвилин судді повертаються і продовжують розгляд справи на годину. Після закінчення деякі батьки та обвинувачені виходять усміхнені – сьогодні троє підсудних уклали угоду про визнання винуватості.
Коли конвой виводить обвинувачених із зали, дівчина цілує Андрія і йде з іншими хлопцями курити під будівлю суду.
На першому поверсі мама Андрія Тички продовжує тримати у руках поліетиленові пакети. Вона хоче передати синові їжу та зубну щітку. Про справу говорити відмовляється, але крізь сльози пояснює:
«Я у нього одна. Він хороший хлопець. Усі вони з благополучних сімей. Знаєте, то напевно доля така, або опинився не в тому місці, не в той час. Я його не бачу. Тільки через скло на побаченнях у ізоляторі. Обняти не можу».
Його дівчина також зголошується говорити, щоправда вже на вулиці, пояснює, що хлопців на районі досі поважають.
«Наші знайомі та друзі передають Андрієві спортивний одяг, гроші, сигарети. Їх не називають убивцями. У цій справі багато несправедливості. Андрій був моїм найкращим другом багато років. Перед нападом ми пів року зустрічалися. Я і далі буду приходити на суди».
Таємниця слідства
У день нападу у квартирі Андрія Тички провели обшук. Слідчі вилучили чотири малюнки та різні предмети. Серед вилученого – малюнок собаки з написом «Мєсть» та «Вірність»; аркуш паперу із зображенням голови собаки та надписом Never give up та «Тичка Андрій»; аркуш із надписом «Отказываясь от войны, отказываешься от великой жизни», а також аркуш із зображенням кастета, бити, бритви із слідами крові та надписом Love thy neighbor і каску зеленого кольору. Чи розглядає слідство вилучене як один докази вбивства з расової нетерпимості – таємниця слідства.
Дмитро Швець каже, що в обвинувальних актах усіх обвинувачених не зазначені расові мотиви.
«В європейській судовій практиці расова нетерпимість є обтяжуючим фактором, а у нас взагалі немає таких вироків у подібних справах. Трьох хлопців підозрюють у вбивстві, інших судять за хуліганство. Адже це не перший погром поселення ромів».
Адвокат постраждалих додає, що після нападу їх відвезли на Закарпаття. Там їм і досі допомагають правові організації, а самі роми продовжують збирати металобрухт. За частину грошей-компенсації від нападників загиблому Давіду Поппу встановили надгробок.
«Якщо мотивів расової нетерпимості не буде вказано у вироку, ми будемо звертатись у Європейський суд з прав людини», – каже Дмитро Швець.
Як живуть роми та чи нападають на них знову
Керівник громадської організації «Культурно-просвітницьке Товариство Ромів «Терніпе» Микола Юрченко розповів Tvoemisto.tv, що після трагічного нападу схожих випадків не було. Одразу після трагедії вони спробували співпрацювати з поліцією.
«Після вбивства молодого рома, влада і поліціянти почали прислухатися, пішли нам на зустріч. Ми створили робочу групу разом із правоохоронцями, яка навідується у тимчасові поселення по Львівщині, бо їх є багато. Там вони живуть по 8-10 років, у таборах багато дітей. Ці групи спілкуються з людьми, питають, чи їм нічого не загрожує. Вони можуть телефонувати до дільничого, якщо на них нападатимуть.. Шкода, що саме смерть Давіда Попа стала поштовхом, щоб ромів почали захищати і намагатися інтегрувати в суспільство. Підпали і вбивства були до цього, але їх ніхто не розслідував».
На Львівщині є 11 таких стихійних поселень ромів, де постійно живе більше 600 осіб. Старша лейтенантка поліції Оксана Санагурська каже, що в кожному з поселень щотижня поліція проводить моніторинг.
«Правоохоронці опитують людей чи потрібна їм допомога, відповідно скеровують працівників соціальних служб, громадські організації, які надають одяг для дітей», – каже вона.
Поліціянтка додала, що іноді роми не мають документів і це створює труднощі: багатодітні мами, наприклад, не можуть отримати соціальну допомогу.
Робоча група, до якої входять працівники поліції, СБУ, ОДА та члени громадських організацій якраз працюють над тим, щоб надати індивідуальну освіту для дітей, які живуть із батьками в ромських поселеннях.
Наталія Лазарович
Ілюстрації Ольги Козак
Усі малюнки є відтворенням художниці і не пов’язані з вилученими доказами
Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.
This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку