
Куди зникає дух Львова. Історії сторічних аптек, які на межі закриття
Аптека, що на вулиці Київській, 23 працює у цьому приміщенні з 1914 року. Вона – одна з найстаріших, яка збереглась, раніше називалась «Під старим Яном». Відкрив її якраз перед Першою світовою війною львівський аптекар, фармацевт Віктор Левицький. У 20-ті роки власником був Францишек Крижановський, він з відомої у Львові родини аптекарів. Аптека, що на Личаківській, 57 з 1908-го року. Колись вона називалась «Під Соколом», заснував її магістр фармації Ян Лисовський. Нині у них готують мікстури і присипки, різні краплі та настоянки, черги в таких фармаціях – рідкість, та все ж їхня цінність і місія – особливі. Нині ці аптеки – на межі закриття.
«Ми не виживаємо»
На вулиці Київській, 23 понад сотню років працює аптека. Тут готують ліки за індивідуальними рецептами. У приміщенні – давні меблі і вітрини, втім, вони – напів порожні. Є хіба що трохи лікарських трав, вітамінів і засобів від кашлю та вірусів.
У черзі – двоє жінок. Ніхто ніде не робить такого, каже пані Марія. Вона приходить сюди за заспокійливим. Каже, що живе поруч, і чи не все життя користується послугами цих аптекарів.
«Я ходжу сюди 30 років, довіряю. Де ще таку аптеку шукати, тут і порадити можуть. Район старий, чимало моїх сусідів сюди забігають. Мій брат – інвалід, він після інсульту. Тут роблять такі заспокійливі краплі, які допомагають йому. А ще різні мікстури і противірусні препарати, де таке тепер купиш», – говорить жінка.
За білим порошечком у коричневій напівпрозорій банці в аптеку прийшла пані Ольга, його вона купує для своєї мами. Каже, що готові мазі, креми і присипки не допомагають загоїти рани, які має жінка.
«У моєї мами – рани як пролежні. Лише ця присипка допомагає. Ми пробували багато різного. За останній крем дала 350 гривень, а він узагалі не діяв. А це коштує 56 гривень…», – розповідає вона.
За прилавком нині – пані Леся, вона відпрацювала тут 37 років. Жінка поправляє окуляри із товстими лінзами, від них її очі виглядають трохи більшими, ніж є насправді. На прилавку у неї телефон стаціонарний, із слухавкою на пружинчастому дроті, калькулятор, рахівниця і зошит. У ньому вона записує прізвище останньої клієнтки і ціну ліків, які продала.
Пані Леся говорить, що тепер виторгу немає, колись за зміну вдавалось заробити 2000 – 3000 тисячі гривень, а нині ледве 1500 виходить. Аптека є товариством з обмеженою відповідальністю, а фармацевти, які працюють тут, мають свою частку у цій сраві і є зазначені у переліку серед засновників.
«Ми не виживаємо. За роботу беремо 20 гривень. Мені пів року до пенсії залишилось, перевели на пів ставки. Нас залишилось п’ятеро. Цього місяця я отримаю 2 500 грн», – скаржиться жінка.
Пані Леся каже, що якщо б ще й оренду підняли, як планували, у декілька разів, то й місяця б не протягнули.
Оренда через аукціон
Через зміни у законодавстві Львівська міська рада продовження договору оренди проводить через систему Прозоро. На аукціон приміщення виставляють за ринковою ціною, вартість оренди зростає у рази. Місячна вартість, за якою виставляють приміщення на аукціон, – це 1% від його ринкової вартості. Оцінку проводить балансоутримувач приміщення.
Втім, у квітні депутати Львівської міської ради прийняли ухвалу, якою дозволили підприємствам, які надають соціально важливі послуги продовжувати оренду приміщень на попередніх умовах. На сесії 20 травня депутати Львівської міської ради продовжили ТзОВ «Аптека №38» договір оренди приміщень на вул. Київській, 23 ще на 3 роки. А попередній наказ управління комунальної власності про проведення аукціону скасували.
Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
Не запрацював такий підхід зі столітньою аптекою на Личаківській, 57. Її директор Орест Мандюк після закінчення договору оренди подався на аукціон, який Львівська міська рада оголосила у Прозоро. Там, вартість оренди приміщення, яке він винаймає понад 30 років, зросла у п’ять разів.
«Якщо відверто, то я не знаю, скільки я витримаю. Мені в 5 разів підняли оренду, бо законослухняний я пішов на Прозоро, на ту суму – це понад 60 тисяч гривень у місяць, охочих не було, я був один. Раніше я платив 12 тисяч за місяць. Тепер, з січня – понад 60 тисяч», – каже він.
В управлінні комунального майна Львівської міської ради зазначають, що не можуть внести зміни в новий договір про продовження оренди, який заключили на п’ять років.
«В той момент, коли підійшов до завершення договір оренди приміщення на Личаківській, у нас ще не було проголосовано ухвали, не було переліку соціально важливих підприємств, яким дозволили продовжувати оренду без аукціону. Директор аптеки уклав договір, ми не можемо внести зміни у нього», – каже керівниця управління комунальної власності Львівської міської ради Інна Свистун.
Вона також пояснює, що для підприємця не вихід – розірвати договір, адже заключити інший можна буде лише через аукціон.
«Законом передбачено перелік тих, хто може отримувати майно за спрощеною системою. Ця аптека – не та особлива категорія. Розірвавши договір, орендар може просто втратити приміщення», – пояснила Інна Свистун.
Мрія про меблі з горіха або Як не втратити «Під Соколом»
Нині в аптеці на вітринах – трохи ліків, але не так багато, як у мережевих аптеках. Також на полицях є лікарські трави та креми. Всередині – незвичний запах, але приємний – сушених квітів чи трави. За прилавком – пані Наталя. Вона якраз продає щось у непримітній баночці, на етикетці – напис від руки. Більше покупців немає. Але завідувач Орест Мандюк каже, що попит є.
«Є велика кількість людей, яка потребує виготовлення ліків. Коли я подорожував Європою, то бачив – немає аптек, які б не виготовляли ліки. У Львові в імперські часи було сто таких аптек. На сьогодні є до тисячі, що продають готові ліки і всього лиш 7 чи 8, що займаються виготовленням», – каже він.
Читайте також: Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»
Він пояснює, що ліки за індивідуальним рецептом – важливі, бо не усе виготовляють заводи.
«Наприклад, заспокійливі мікстури, мікстури від кашлю – їх не виготовляють на заводах», – зазначає Орест Мандюк.
Зараз, за його словами, роботи багато. До аптеки їдуть звідусіль – з різних районів Львова, а ще із Золочева, Буська, Червонограда, Стрия. Деякі ліки замовляють навіть кияни.
«У Львові був професор Масляк – проктолог. У Києві знають його і за кордоном, знають про свічки Масляки. Він знайшов ідеальний баланс складників. Замовляють ці свічки також часто і звідусіль. Це такий львівський рецепт, незапатентований, щоправда, але унікальний», – говорить Орест Масляк.
Працює в аптеці десятеро людей, більшість тут по 30-40 років. Раніше, каже завідуючий, було більше, ніж 20 працівників, нині довелось «оптимізувати» процеси.
Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню
«Щоби після університету людина прийшла і почала працювати в асистентській – треба щонайменше 2 роки роботи. Це так, щоби вона запрацювала добре і я зміг спокійно спати. Бо це є людське життя. Не готуються ліки за три хвилини – це вам не мешти почистити», – розповідає Орест Масляк.
Він за фахом провізор, розповідає, що працювати починав у контрольно аналітичній лабораторії в Херсоні, згодом переїхав на Львівщину. Загалом за фахом працює 44 роки. Він пригадує свої помилки, додає, що нікому не нашкодив, але на усе життя запам’ятав.
«Коли працював асистентом в аптеці в Куровичах поблизу Львова, готував ліки сам. Одного разу помилково у мікстуру проти кашлю замість анісових крапель дав камфорного спирту кілька крапель. Пляшки були однакові, от і переплутав. Той випадок я запам’ятав на все життя. Це нікому не нашкодило», – говорить завідувач.
Аптека на Личаківській доволі велика. Щоби потрапити у приміщення, в якому готують ліки, потрібно пройти через сходовий майданчик. У кімнаті, де готують різні мікстури і краплі, незліченна кількість різних посудин – порожніх і повних. За довгим столом сидить жінка, вона голосно чимось стукає. Ймовірно, щось подрібнює. Тим часом пані Олена, яка працює тут 27 років, показує кімнату, але не впускає всередину. Хіба трохи привідкриває приміщення.
Вона каже, що переважно готують ректальні свічки, різні розчини, порошки, мазі.
«Найпопулярніше – свічки Масляка – це давній рецепт. Готуємо мазі при тріщинах, на пролежні, готуємо косметичні креми. Є таке, що ми експериментуємо, але в основному – готуємо, що лікарі виписують», – каже вона і зачиняє двері.
Вікторія Савіцька
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- «Не думали, що готуватимемо харчі на передову дев’ять років»
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради
- Що буде із двома найстарішими пологовими будинками Львова?
- «Тепер з 30 співають лише троє дітей. Раніше було навпаки». Інтерв'ю з хормейстеркою
- Як забудовують південну околицю Львова та що не так
- Московський патріархат – це питання національної безпеки, а не релігійної свободи
- Підробляють документи, перепливають річку. Інтерв'ю з прикордонником про ухилянтів
- Якою могла б бути наша кухня, якби не «совок». Інтерв'ю з дослідницею Маріанною Душар
- «Нам поможе святий Юрій». Як Львів позбувався російської церкви
- «Ми вже перемогли... ». Остання розмова з Євгеном Гулевичем
- Сир у багажнику, щоб прилаштувати на визрівання, – звичне явище
- Команда рівних. Яка роль медсестри з розширеними повноваженнями в сучасній медицині
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний