
Куди зникає дух Львова. Історії сторічних аптек, які на межі закриття
Аптека, що на вулиці Київській, 23 працює у цьому приміщенні з 1914 року. Вона – одна з найстаріших, яка збереглась, раніше називалась «Під старим Яном». Відкрив її якраз перед Першою світовою війною львівський аптекар, фармацевт Віктор Левицький. У 20-ті роки власником був Францишек Крижановський, він з відомої у Львові родини аптекарів. Аптека, що на Личаківській, 57 з 1908-го року. Колись вона називалась «Під Соколом», заснував її магістр фармації Ян Лисовський. Нині у них готують мікстури і присипки, різні краплі та настоянки, черги в таких фармаціях – рідкість, та все ж їхня цінність і місія – особливі. Нині ці аптеки – на межі закриття.
«Ми не виживаємо»
На вулиці Київській, 23 понад сотню років працює аптека. Тут готують ліки за індивідуальними рецептами. У приміщенні – давні меблі і вітрини, втім, вони – напів порожні. Є хіба що трохи лікарських трав, вітамінів і засобів від кашлю та вірусів.
У черзі – двоє жінок. Ніхто ніде не робить такого, каже пані Марія. Вона приходить сюди за заспокійливим. Каже, що живе поруч, і чи не все життя користується послугами цих аптекарів.
«Я ходжу сюди 30 років, довіряю. Де ще таку аптеку шукати, тут і порадити можуть. Район старий, чимало моїх сусідів сюди забігають. Мій брат – інвалід, він після інсульту. Тут роблять такі заспокійливі краплі, які допомагають йому. А ще різні мікстури і противірусні препарати, де таке тепер купиш», – говорить жінка.
За білим порошечком у коричневій напівпрозорій банці в аптеку прийшла пані Ольга, його вона купує для своєї мами. Каже, що готові мазі, креми і присипки не допомагають загоїти рани, які має жінка.
«У моєї мами – рани як пролежні. Лише ця присипка допомагає. Ми пробували багато різного. За останній крем дала 350 гривень, а він узагалі не діяв. А це коштує 56 гривень…», – розповідає вона.
За прилавком нині – пані Леся, вона відпрацювала тут 37 років. Жінка поправляє окуляри із товстими лінзами, від них її очі виглядають трохи більшими, ніж є насправді. На прилавку у неї телефон стаціонарний, із слухавкою на пружинчастому дроті, калькулятор, рахівниця і зошит. У ньому вона записує прізвище останньої клієнтки і ціну ліків, які продала.
Пані Леся говорить, що тепер виторгу немає, колись за зміну вдавалось заробити 2000 – 3000 тисячі гривень, а нині ледве 1500 виходить. Аптека є товариством з обмеженою відповідальністю, а фармацевти, які працюють тут, мають свою частку у цій сраві і є зазначені у переліку серед засновників.
«Ми не виживаємо. За роботу беремо 20 гривень. Мені пів року до пенсії залишилось, перевели на пів ставки. Нас залишилось п’ятеро. Цього місяця я отримаю 2 500 грн», – скаржиться жінка.
Пані Леся каже, що якщо б ще й оренду підняли, як планували, у декілька разів, то й місяця б не протягнули.
Оренда через аукціон
Через зміни у законодавстві Львівська міська рада продовження договору оренди проводить через систему Прозоро. На аукціон приміщення виставляють за ринковою ціною, вартість оренди зростає у рази. Місячна вартість, за якою виставляють приміщення на аукціон, – це 1% від його ринкової вартості. Оцінку проводить балансоутримувач приміщення.
Втім, у квітні депутати Львівської міської ради прийняли ухвалу, якою дозволили підприємствам, які надають соціально важливі послуги продовжувати оренду приміщень на попередніх умовах. На сесії 20 травня депутати Львівської міської ради продовжили ТзОВ «Аптека №38» договір оренди приміщень на вул. Київській, 23 ще на 3 роки. А попередній наказ управління комунальної власності про проведення аукціону скасували.
Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
Не запрацював такий підхід зі столітньою аптекою на Личаківській, 57. Її директор Орест Мандюк після закінчення договору оренди подався на аукціон, який Львівська міська рада оголосила у Прозоро. Там, вартість оренди приміщення, яке він винаймає понад 30 років, зросла у п’ять разів.
«Якщо відверто, то я не знаю, скільки я витримаю. Мені в 5 разів підняли оренду, бо законослухняний я пішов на Прозоро, на ту суму – це понад 60 тисяч гривень у місяць, охочих не було, я був один. Раніше я платив 12 тисяч за місяць. Тепер, з січня – понад 60 тисяч», – каже він.
В управлінні комунального майна Львівської міської ради зазначають, що не можуть внести зміни в новий договір про продовження оренди, який заключили на п’ять років.
«В той момент, коли підійшов до завершення договір оренди приміщення на Личаківській, у нас ще не було проголосовано ухвали, не було переліку соціально важливих підприємств, яким дозволили продовжувати оренду без аукціону. Директор аптеки уклав договір, ми не можемо внести зміни у нього», – каже керівниця управління комунальної власності Львівської міської ради Інна Свистун.
Вона також пояснює, що для підприємця не вихід – розірвати договір, адже заключити інший можна буде лише через аукціон.
«Законом передбачено перелік тих, хто може отримувати майно за спрощеною системою. Ця аптека – не та особлива категорія. Розірвавши договір, орендар може просто втратити приміщення», – пояснила Інна Свистун.
Мрія про меблі з горіха або Як не втратити «Під Соколом»
Нині в аптеці на вітринах – трохи ліків, але не так багато, як у мережевих аптеках. Також на полицях є лікарські трави та креми. Всередині – незвичний запах, але приємний – сушених квітів чи трави. За прилавком – пані Наталя. Вона якраз продає щось у непримітній баночці, на етикетці – напис від руки. Більше покупців немає. Але завідувач Орест Мандюк каже, що попит є.
«Є велика кількість людей, яка потребує виготовлення ліків. Коли я подорожував Європою, то бачив – немає аптек, які б не виготовляли ліки. У Львові в імперські часи було сто таких аптек. На сьогодні є до тисячі, що продають готові ліки і всього лиш 7 чи 8, що займаються виготовленням», – каже він.
Читайте також: Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»
Він пояснює, що ліки за індивідуальним рецептом – важливі, бо не усе виготовляють заводи.
«Наприклад, заспокійливі мікстури, мікстури від кашлю – їх не виготовляють на заводах», – зазначає Орест Мандюк.
Зараз, за його словами, роботи багато. До аптеки їдуть звідусіль – з різних районів Львова, а ще із Золочева, Буська, Червонограда, Стрия. Деякі ліки замовляють навіть кияни.
«У Львові був професор Масляк – проктолог. У Києві знають його і за кордоном, знають про свічки Масляки. Він знайшов ідеальний баланс складників. Замовляють ці свічки також часто і звідусіль. Це такий львівський рецепт, незапатентований, щоправда, але унікальний», – говорить Орест Масляк.
Працює в аптеці десятеро людей, більшість тут по 30-40 років. Раніше, каже завідуючий, було більше, ніж 20 працівників, нині довелось «оптимізувати» процеси.
Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню
«Щоби після університету людина прийшла і почала працювати в асистентській – треба щонайменше 2 роки роботи. Це так, щоби вона запрацювала добре і я зміг спокійно спати. Бо це є людське життя. Не готуються ліки за три хвилини – це вам не мешти почистити», – розповідає Орест Масляк.
Він за фахом провізор, розповідає, що працювати починав у контрольно аналітичній лабораторії в Херсоні, згодом переїхав на Львівщину. Загалом за фахом працює 44 роки. Він пригадує свої помилки, додає, що нікому не нашкодив, але на усе життя запам’ятав.
«Коли працював асистентом в аптеці в Куровичах поблизу Львова, готував ліки сам. Одного разу помилково у мікстуру проти кашлю замість анісових крапель дав камфорного спирту кілька крапель. Пляшки були однакові, от і переплутав. Той випадок я запам’ятав на все життя. Це нікому не нашкодило», – говорить завідувач.
Аптека на Личаківській доволі велика. Щоби потрапити у приміщення, в якому готують ліки, потрібно пройти через сходовий майданчик. У кімнаті, де готують різні мікстури і краплі, незліченна кількість різних посудин – порожніх і повних. За довгим столом сидить жінка, вона голосно чимось стукає. Ймовірно, щось подрібнює. Тим часом пані Олена, яка працює тут 27 років, показує кімнату, але не впускає всередину. Хіба трохи привідкриває приміщення.
Вона каже, що переважно готують ректальні свічки, різні розчини, порошки, мазі.
«Найпопулярніше – свічки Масляка – це давній рецепт. Готуємо мазі при тріщинах, на пролежні, готуємо косметичні креми. Є таке, що ми експериментуємо, але в основному – готуємо, що лікарі виписують», – каже вона і зачиняє двері.
Вікторія Савіцька
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ