Аптека, що на вулиці Київській, 23 працює у цьому приміщенні з 1914 року. Вона – одна з найстаріших, яка збереглась, раніше називалась «Під старим Яном». Відкрив її якраз перед Першою світовою війною львівський аптекар, фармацевт Віктор Левицький. У 20-ті роки власником був Францишек Крижановський, він з відомої у Львові родини аптекарів. Аптека, що на Личаківській, 57 з 1908-го року. Колись вона називалась «Під Соколом», заснував її магістр фармації Ян Лисовський. Нині у них готують мікстури і присипки, різні краплі та настоянки, черги в таких фармаціях – рідкість, та все ж їхня цінність і місія – особливі. Нині ці аптеки – на межі закриття. 

«Ми не виживаємо»

На вулиці Київській, 23 понад сотню років працює аптека. Тут готують ліки за індивідуальними рецептами. У приміщенні – давні меблі і вітрини, втім, вони – напів порожні. Є хіба що трохи лікарських трав, вітамінів і засобів від кашлю та вірусів.

У черзі – двоє жінок. Ніхто ніде не робить такого, каже пані Марія. Вона приходить сюди за заспокійливим. Каже, що живе поруч, і чи не все життя користується послугами цих аптекарів.

«Я ходжу сюди 30 років, довіряю. Де ще таку аптеку шукати, тут і порадити можуть. Район старий, чимало моїх сусідів сюди забігають. Мій брат – інвалід, він після інсульту. Тут роблять такі заспокійливі краплі, які допомагають йому. А ще різні мікстури і противірусні препарати, де таке тепер купиш», – говорить жінка.

За білим порошечком у коричневій напівпрозорій банці в аптеку прийшла пані Ольга, його вона купує для своєї мами. Каже, що готові мазі, креми і присипки не допомагають загоїти рани, які має жінка.

«У моєї мами – рани як пролежні. Лише ця присипка допомагає. Ми пробували багато різного. За останній крем дала 350 гривень, а він узагалі не діяв. А це коштує 56 гривень…», – розповідає вона.

За прилавком нині – пані Леся, вона відпрацювала тут 37 років. Жінка поправляє окуляри із товстими лінзами, від них її очі виглядають трохи більшими, ніж є насправді. На прилавку у неї телефон стаціонарний, із слухавкою на пружинчастому дроті, калькулятор, рахівниця і зошит. У ньому вона записує прізвище останньої клієнтки і ціну ліків, які продала.

Пані Леся говорить, що тепер виторгу немає, колись за зміну вдавалось заробити 2000 – 3000 тисячі гривень, а нині ледве 1500 виходить. Аптека є товариством з обмеженою відповідальністю, а фармацевти, які працюють тут, мають свою частку у цій сраві і є зазначені у переліку серед засновників.

«Ми не виживаємо. За роботу беремо 20 гривень. Мені пів року до пенсії залишилось, перевели на пів ставки. Нас залишилось п’ятеро. Цього місяця я отримаю 2 500 грн», – скаржиться жінка.

Пані Леся каже, що якщо б ще й оренду підняли, як планували, у декілька разів, то й місяця б не протягнули.

Оренда через аукціон

Через зміни у законодавстві Львівська міська рада продовження договору оренди проводить через систему Прозоро. На аукціон приміщення виставляють за ринковою ціною, вартість оренди зростає у рази. Місячна вартість, за якою виставляють приміщення на аукціон, – це 1% від його ринкової вартості. Оцінку проводить балансоутримувач приміщення.

Втім, у квітні депутати Львівської міської ради прийняли ухвалу, якою дозволили підприємствам, які надають соціально важливі послуги продовжувати оренду приміщень на попередніх умовах. На сесії 20 травня депутати Львівської міської ради продовжили ТзОВ «Аптека №38» договір оренди приміщень на вул. Київській, 23 ще на 3 роки. А попередній наказ управління комунальної власності про проведення аукціону скасували.

Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській

Не запрацював такий підхід зі столітньою аптекою на Личаківській, 57. Її директор Орест Мандюк після закінчення договору оренди подався на аукціон, який Львівська міська рада оголосила у Прозоро. Там, вартість оренди приміщення, яке він винаймає понад 30 років, зросла у п’ять разів.

«Якщо відверто, то я не знаю, скільки я витримаю. Мені в 5 разів підняли оренду, бо законослухняний я пішов на Прозоро, на ту суму – це понад 60 тисяч гривень у місяць, охочих не було, я був один. Раніше я платив 12 тисяч за місяць. Тепер, з січня – понад 60 тисяч», – каже він.

В управлінні комунального майна Львівської міської ради зазначають, що не можуть внести зміни в новий договір про продовження оренди, який заключили на п’ять років.

«В той момент, коли підійшов до завершення договір оренди приміщення на Личаківській, у нас ще не було проголосовано ухвали, не було переліку соціально важливих підприємств, яким дозволили продовжувати оренду без аукціону. Директор аптеки уклав договір, ми не можемо внести зміни у нього», – каже керівниця управління комунальної власності Львівської міської ради Інна Свистун. 

Вона також пояснює, що для підприємця не вихід – розірвати договір, адже заключити інший можна буде лише через аукціон.

«Законом передбачено перелік тих, хто може отримувати майно за спрощеною системою. Ця аптека – не та особлива категорія. Розірвавши договір, орендар може просто втратити приміщення», – пояснила Інна Свистун.

Мрія про меблі з горіха або Як не втратити «Під Соколом»

Нині в аптеці на вітринах – трохи ліків, але не так багато, як у мережевих аптеках. Також на полицях є лікарські трави та креми. Всередині – незвичний запах, але приємний – сушених квітів чи трави. За прилавком – пані Наталя. Вона якраз продає щось у непримітній баночці, на етикетці – напис від руки. Більше покупців немає. Але завідувач Орест Мандюк каже, що попит є.

«Є велика кількість людей, яка потребує виготовлення ліків. Коли я подорожував Європою, то бачив – немає аптек, які б не виготовляли ліки. У Львові в імперські часи було сто таких аптек. На сьогодні є до тисячі, що продають готові ліки і всього лиш 7 чи 8, що займаються виготовленням», – каже він.

Читайте також: Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»

Він пояснює, що ліки за індивідуальним рецептом – важливі, бо не усе виготовляють заводи.

«Наприклад, заспокійливі мікстури, мікстури від кашлю – їх не виготовляють на заводах», – зазначає Орест Мандюк.

Зараз, за його словами, роботи багато. До аптеки їдуть звідусіль – з різних районів Львова, а ще із Золочева, Буська, Червонограда, Стрия. Деякі ліки замовляють навіть кияни.

«У Львові був професор Масляк – проктолог. У Києві знають його і за кордоном, знають про свічки Масляки. Він знайшов ідеальний баланс складників. Замовляють ці свічки також часто і звідусіль. Це такий львівський рецепт, незапатентований, щоправда, але унікальний», – говорить Орест Масляк.

Працює в аптеці десятеро людей, більшість тут по 30-40 років. Раніше, каже завідуючий, було більше, ніж 20 працівників, нині довелось «оптимізувати» процеси.

Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню

«Щоби після університету людина прийшла і почала працювати в асистентській – треба щонайменше 2 роки роботи. Це так, щоби вона запрацювала добре і я зміг спокійно спати. Бо це є людське життя. Не готуються ліки за три хвилини – це вам не мешти почистити», – розповідає Орест Масляк.

Він за фахом провізор, розповідає, що працювати починав у контрольно аналітичній лабораторії в Херсоні, згодом переїхав на Львівщину. Загалом за фахом працює 44 роки. Він пригадує свої помилки, додає, що нікому не нашкодив, але на усе життя запам’ятав.

«Коли працював асистентом в аптеці в Куровичах поблизу Львова, готував ліки сам. Одного разу помилково у мікстуру проти кашлю замість анісових крапель дав камфорного спирту кілька крапель. Пляшки були однакові, от і переплутав. Той випадок я запам’ятав на все життя. Це нікому не нашкодило», – говорить завідувач.

Аптека на Личаківській доволі велика. Щоби потрапити у приміщення, в якому готують ліки, потрібно пройти через сходовий майданчик. У кімнаті, де готують різні мікстури і краплі, незліченна кількість різних посудин – порожніх і повних. За довгим столом сидить жінка, вона голосно чимось стукає. Ймовірно, щось подрібнює. Тим часом пані Олена, яка працює тут 27 років, показує кімнату, але не впускає всередину. Хіба трохи привідкриває приміщення.

Вона каже, що переважно готують ректальні свічки, різні розчини, порошки, мазі.

«Найпопулярніше – свічки Масляка – це давній рецепт. Готуємо мазі при тріщинах, на пролежні, готуємо косметичні креми. Є таке, що ми експериментуємо, але в основному – готуємо, що лікарі виписують», – каже вона і зачиняє двері.

Вікторія Савіцька

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.