Чому партнери Leopolis Jazz Fest купують квитки вдвічі дорожче, аніж звичайні слухачі? Про це під час бізнес-сніданку, організованого юридичною компанією Ейч.Ді.Партнерз, розповіла виконавча директорка фестивалю Наталія Горбачевська.

Leopolis Jazz Fest – одна з найдорожчих подій в бюджетах наших спонсорів.

У нас є визначений мінімальний бюджет, нижче якого за жодних обставин не можна опускатись. Ми прораховуємо всі можливі ризики. Нам навіть доводилось прописувати в контрактах, хто зі спонсорів скільки втратить грошей, якщо фестиваль скасується. Спонсори розділяють з нами цю відповідальність, ідею та цінності і розуміють, що ризики лягають на всіх.

Якщо це бізнес-проект, в якому ти маєш вже на другий рік заробляти гроші – це один шлях розвитку фестивалю. Мені здається, що фестивалі, які змушені бути комерційними, мають певні проблеми в розвитку через це. Коли дев'ять років тому ми думали про стратегію фестивалю, то не ставили таку мету (хоча приємно було б, якби він сам заробляв на себе) – ідея була створити міцний бренд, щось аналогічне до того, що є у швейцарському Монтре. Люди брали відповідальність не на рік, а на багато років. Бо тільки на третій рік бренд починають сприймати серйозно.

Читайте також: Посуньтесь, щоб музика сіла поруч. Олексій Коган про джаз та життя

По-перше, потрібні люди, які готові це фінансувати. Щоб вони розуміли, що це щорічна інвестиція, яка особисто до них ніяк не повернеться, крім того, що вони це роблять, аби створити сильний бренд, який, можливо, через 20 років зможе працювати сам. Але всі ці роки хтось має його підтримувати. Потім ці люди повинні гарантувати тобі незалежність, аби не перетворити фестиваль на реалізацію особистих амбіцій або амбіцій бізнесу чи маркетологів.

Ми добивались концерту Джеймі Каллума останні три роки. І не тому, що ніяк не могли назбирати грошей, а тому, що він зараз один з найбільш затребуваних музикантів і просто делікатно ігнорував три роки наші пропозиції, постійно у нього щось не виходило. Нам довелось шукати знайомих у Лондоні, які знають його менеджмент, для того, щоб вони уважно проаналізували нашу пропозицію і включили Львів у свій графік.

Один час ми обговорювали питання, чи може фестиваль не прив’язуватись до одного міста, а міста щорічно подавали би заявки. Було багато міст, які запрошували нас – багато внутрішніх туристів могли б приїхати на таку подію, це сприяло би пожвавленню економіки.

Читайте також: Оксана Караванська показала у Львові модне шоу в супроводі оркестру INSO. Фото

Є позиція: «А зробіть те саме, тільки дешевше». Є речі, які зробити дешевше або безкоштовно просто неможливо. А робити неякісно немає сенсу. Ми розуміємо, що якщо ми зробимо гримерки чи інший сервіс для музикантів трошки гірше, ніж на фестивалі в Монтре, то вони будуть думати, що ми не дочитали контракт. Навіть якби ми хотіли б зекономити, то просто не можемо цього зробити.

Квитки на концерти у нас починаються від 350 грн. Так, є кілька рядів, які коштують від 3,5 до 5 тис. грн. Але це – два концерти. Коли цей же музикант виступатиме у Києві, квитки на нього коштуватимуть мінімум 1 тис. грн.

30% - ось максимальна частка грошей у бюджеті фестивалю, яку можна отримати з продажу квитків. І то, це якщо всі квитки продавати, а не так, як у нас, виділяти за квотами – журналістам, студентам з факультету джазу та іншим.

Коли ми починали фестиваль, ми обговорювали формат, коли все було б безкоштовно. Але у такого формату є недолік: люди втрачають відчуття цінності процесу, коли все безкоштовно. Тому хоча на фестивалі практично все безкоштовно, якщо ти хочеш опинитись в партері, то маєш придбати квиток.

Підписуючи контракти зі спонсорами ми кажемо прямо, що безкоштовні квитки спонсорам не даємо. У мене навіть збережені листи від великих компаній, де маркетологи пишуть, що ми не розуміємо, як працює ринок – адже коли компанії стають спонсорами великих подій, то отримують 50-100 квитків. Ми ж даємо квитки тільки генеральним партнерам: один квиток для першої особи плюс один.

Я рада, що у нас є внутрішні правила, і партнери та спонсори розуміють, що це не просто здирництво або нерозуміння ринку.

Ми усвідомлюємо, що багато хто в Україні не зможе заплатити реальну вартість квитків на цей фестиваль.

Читайте також: У Львові стартував Leopolis Jazz Fest. Атмосферні фото 

Наші партнери купують квитки для своїх гостей. У нас встановлені ліміти і квоти: жоден спонсор не може сказати, що хоче 1000 квитків. У нас також є поняття «корпоративна ціна». Вчитель музичної школи купить на сайті квиток за 350 грн. Якщо до нас звернеться якась компанія, що захоче купити 10 квитків для працівників або клієнтів – для них ціна буде вдвічі вищою, 700 грн. Бо хтось повинен платити.

Ольга Перехрест

Фото: Ейч.Ді.Партнерз, Євгенія Кравса та Tvoemisto.tv

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав