фото надані Рятівною археологічною службою
Площу Ринок спланували не поляки. Як у Львові археологи розвінчують міфи та шукають артефакти
За останні кілька місяців археологам у Львові вдалося виявити чимало унікальних знахідок. Серед них — фундамент храму Воздвиження Чесного Хреста, який датують 1530-м роком та кераміку VII-VI ст. до нашої ери. З 2007 року усіма розкопками на території Львова займається Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України. Її директор Олег Осаульчук в інтерв’ю Tvoemisto.tv розповів, що цінного можна знайти в центрі міста та чому археологічні дослідження треба проводити ще перед проєктними роботами.
Скільки досліджень провела «Рятівна археологічна служба» у Львові?
Точної статистики ми не ведемо, бо є дуже дрібні розкопки, а є масштабні. Однак дослідження відбувалися приблизно на 30-40 ділянках у місті. Практично усі — рятівні, наукових майже не проводили, за винятком хіба що дуже локальних робіт на території колишнього Низького замку (нині «Вернісаж»). Тобто здебільшого розкопки у Львові мають пам’ятко-охоронних характер, натомість планових археологічні дослідження не проводять. На жаль, в бюджеті не закладають на це коштів, немає програми, яка би передбачала вивчення щоразу іншої ділянки.
Розкопки на ринку «Вернісаж»
Із якою метою проводите ті чи інші розкопки? Із чим вони пов’язані?
В основному території, де відбувалися розкопки, пов’язані з будівництвом нових або реконструкцією наявних будинків. В історичних населених місцях, на ділянках, де зафіксовано давній культурний шар чи пам’ятки археології, забудовник зобов’язаний до початку будівництва виконати пам’ятко-охоронні роботи — археологічний нагляд чи розкопки. Львів — історичне місто, і зона охорони археолонічного культурного шару доволі велика.
Однак з 2012 року де-факто археологів викреслили з процедури погодження відведення земельних ділянок. Натомість органи охорони культурної спадщини почали на свій розсуд робити, що заманеться. Тому маємо ситуацію, коли на Львівщині починають проєкти реставрації чи нового будівництва і забувають про археологічні дослідження навіть на пам’ятках національного значення.
Рятівні дослідження теж можуть мати вагоме значення для науки, чи не так? Можливо, під час таких розкопок вдалося підтвердити якусь теорію або, навпаки, спростувати?
Так, рятівні дослідження важливі для науки. Приміром, польська теорія розвитку середньовічного Львова трактує, що Львів, зокрема сучасну площу Ринок, розпланував Казимир Великий, їхній король. Насправді, наші дослідження підтверджують, первинне планування відбувалося ще за руських князів.
Результати останніх років дозволили повністю переглянути традиційну польську візію Львова — що Львів без поляків не був би Львовом. Нісенітниця. Він виник не на пустому місці. Основи урбаністичного устрою заклали руські князі, а Казимир по праву завойовника почав це розвивати далі. Єдине, що Львів до приєднання до Польського королівства був середньостатистичним галицьким містечком. Столиця — у Холмі, під боком Перемишль, на півдні — Звенигород. Львів уже пізніше мав перевагу через те, що Звенигород зруйнували монголо-татари, Перемишль втратив своє значення, а Холм був розорений.
Окрім того, утворення Львова як міського осередку не відбулося на порожньому місці, тобто король Данило не прийшов у чисте поле і не сказав: «Тут буде місто». Він прийшов на територію, де було розвинене слов’янське ремісниче поселення — завдяки археологічних дослідженням нам вдалось простежити сліди безперервного заселення на цій території з IV-V ст. Те поселення було досить великим — тягнулося від русла Полтви до теперішніх вулиць Театральної, Краківської вздовж до залізничної колії. Але стверджувати через це, що історія Львова стала довшою на 500-700 років не можна — це було інше поселення, без оборонних мурів.
Розкажіть детальніше про географію розкопок. Де були найбільш резонансні дослідження і найунікальніші знахідки?
Об’єкти розташовані хаотично. Найвідоміші — це розкопки на Театральній, Міцкевича, Федорова, Лесі Українки, Шевській, а також на площі Ринок, Галицькій і Святого Теодора. Зі знахідок траплялися найрізноманітніші — від фрагментів аксесуарів до знарядь праці. Приміром, на площі Ринок знайшли шматок бласлета зі скла, датований ХІІ-ХІІІ ст., а на Шевській — залізну сокиру XVII століття. Також на Шевській наші археологи віднайшли тацю з гербом Львова та писанку. Обидві знахідки датовані XV-XVI століттям.
Фрагмент браслета ХІІ-ХІІІ ст., пл. Ринок
Залізна сокира XVII ст., вул. Шевська
Таця з гербом XV-XVI ст., вул. Шевська
Писанка XV-XVI ст., вул. Шевська
Багатою на артефакти є вулиця Федорова. У 2008-2011 під час розкопок там виявили чимало глиняного посуду XVII ст., унікальну кахлю з трьома гербами XVI-XVII ст., вироби зі шкіри, а ще хрести з міді та олова, датовані ХІІІ-ХV століттям тощо. Однак для археолога дуже часто найціннішим є не цілий, дорогий артефакт, а той, який несе найбільше інформації. Наприклад, уламки слов’янської кераміки для нас більш значущі, ніж, наприклад, монети XIX ст, адже вони засвідчують, що ця територія у VIII ст. була заселена.
Кахля з трьома гербами XVI-XVII ст., вул. Федорова
Хрести з міді та олова ХІІІ-ХV ст., вул. Федорова
Що робите зі знахідками? Куди їх передаєте?
Знахідки — то пів справи, 60% часу займає їхнє опрацювання, написання звітів. Згідно з законом, знайдене ми маємо передавати до державного музейного фонду, у різні музеї. Але опрацювання не так швидко робиться, а музеї не завжди мають місце, де це зберігати. Тож часом ми роками їх зберігаємо у себе. Окрім цього, музеї хочуть цілі артефакти, а в нас 80% — уламки, які нікому, окрім археологів, не цікаві. У Польщі зараз є ціла дискусія про розмежування музейних і археологічних фондів, щоб археологи могли зберігати частину артефактів. Думаю, у нас вона ще попереду.
Які є види збереження пам’яток? Як це роблять в Україні, зокрема у Львові, а як в Європі?
Взагалі до цього є кілька підходів. Перший — консервація, але для цього треба вияснити, наскільки пам’ятка придатна до збереження. Дерево на повітрі швидко розсиплеться, а, наприклад, уламки каменю, навіть якщо там написано, що це залишки храму Афродіти, часто туристам будуть нецікаві. Тобто для консервування та експонування має бути щось цікаве. Другий спосіб — це консервація з відновленням об’єкту. Тобто домурувати певні речі, наприклад, відновити бійницю, як це бачать реставратори.
В археології маємо справу зі знищеними об’єктами — переважно фундаментними конструкціями, за якими важко відновити будинок. Їх можна експонувати просто неба, або під склом. Другий варіант набагато дорожчий, бо треба провести консервацію фундаментів, зробити конструкції під скло. У Європі від цього вже стараються відмовитися, бо це малоінформативно і малопродуктивно, а в утриманні — дорого. Там намагаються показувати супровідний матеріал: наприклад, 3D-реконструкції, як виглядали у давнину рів чи стіна, розказують, скільки дерев використали на будівництво валу, звідки привозили, демонструють зразки. Тобто це цілий комплекс візуальної інформації. Довкола одного артефакту можуть створити цілий музей. Експонування має бути атракцією.
І які атракції можна зробити у Львові?
От, приміром, коли ми проводили розкопки на Міцкевича, 9, то виявили рештки Високого муру з мощеною дорогою. І ніби проєктанти й замовник погодилися, це буде музеєфіковано і експоновано. Їм доведеться пожертвувати частиною підвальних приміщень, але там можна зробити саме атракцію: наприклад, кав’ярню, де люди будуть пити каву і відчувати себе наче у XV столітті.
У Львові немає жодного вдалого прикладу експонування, у нас в тому плані нічого не відбувається. За останні 20 років тільки на Лесі України спробували протрасувати рештки Високого муру колотим каменем. Але, як на мене, невдало: навіть я, коли там іду і знаю, що ми там копали, не завжди можу зловити напрямок, де той Високий мур. За кордоном протрасовують тим матеріалом, з якого стіна була зроблена, біля кожного об’єкта вмонтовують інформаційні таблички, щоб людина знала, що вона бачить. У нас приклади трасування вкрай невдалі.
Якою є робота археологів? В яких умовах доводиться працювати, які є перешкоди?
Ми працюємо в рятівних умовах, тобто не визначаємо час, коли копати, не обираємо погодних умов. Специфіка рятівних робіт — це стислі терміни, за які треба отримати максимум наукової інформації. Ми копали, наприклад, біля Федорова, коли було 9 градусів морозу, у 2010 чи 2011 році. Із забудовником ми обговорюємо терміни, оплату, і йому байдуже, коли ми досліджуємо, — йому важливий результат. Але при цьому від наукових фундаментальних досліджень наші відрізняються лише швидкістю і фінансуванням, методи ми використовуємо ті самі.
А найбільша перепона у нашій роботі — це людська дурість. Прикро бачити в центрі міста чергове будівництво і розуміти, що археологів про нього ніхто не повідомив. Повторення очевидних речей про те, що археологія потрібна, є чи не найбільшою проблемою. І це дуже виснажує. Це бацила грошей, безкарності, яка призводить до неякісного проєктування, будівництва і реставрації. І вона притаманна усім сферам.
Розкопки на площі Св. Теодора
Можете назвати кілька прикладів, коли археологів не залучали до розробки проєкту, однак на ділянці виявили важливі знахідки?
Фонтан «Кульбаба» — яскравий приклад. Археологів не повідомляли, а тепер несподівано для проєктантів і управління охорони історичного середовища з незрозумілих причин вилізла археологія під час реконструкції — за 100 м від Галицької брами, одного з колишніх в’їздів у місто. Цікаво, звідки? На всіх планах було місце розташування костелу на площі Галицькій — хай не точно, але вірогідність натрапити на нього там була дуже висока. Крім того, у 2006 році виконком затвердив зони охорони історичного шару. І ця зона стовідсотково потрапляє в територію, де археологічні дослідження мали передувати проєктним роботам.
Дуже схожі ситуації були на вул. Лесі Українки, поблизу церкви Миколая та біля собору Юра. У всіх випадках дослідження не були передбачені, але розкопки дали дуже цікаві результати. І це зовсім не поодинокі випадки, це радше прикре правило останніх років: на більшості ділянок про археологів воліють «забути». Нас кличуть лише після того, як на ділянці щось виявлять чи вже щось зруйнують.
Розкопки на площі Галицькій, фонтан «Кульбаба»
А чи були приклади, коли після проведення археологічних досліджень на ділянці заборонили те чи інше будівництво або ж реконструкцію?
Мені дивно, що чиновники, пам’ятко-охоронні структури не радять забудовникам включати в проєкт археологію. Немає жодного об’єкта, який би заборонили будувати після проведення археологічних досліджень. Натомість є приклади, як через відсутність досліджень ми втратили наукову інформацію про ту чи іншу ділянку. Я завжди кажу, що в проєктних роботах мають бути комплексні наукові дослідження, у тому числі археологічні, щоб убезпечити територію. Не обов’язково наша служба має проводити ці дослідження, може бути інша археологічна установа.
Які є об’єкти у Львові, де археологи точно знають, що там мають бути унікальні знахідки, але розкопок, в силу певних обставин, не проводять?
Ми точно знаємо, що є Низький замок, але на місці його подвір’я зараз розташований ринок «Вернісаж», і багато хто потирає руки на цю ділянку. Забудовник дуже помиляється, що він зможе там щось зробити без повномасштабних археологічних досліджень. Треба розкривати всю площу, включно з прилеглими вулицями. Але на це необхідна велика кількість ресурсів, часу, коштів. І розкопувати треба зразу з розумінням, що з тим робити. Якщо ми розкриємо рештки Низького замку, їх треба відразу консервувати до моменту вирішення питання про музеєфікацію, але ми не можемо розробити програму музеєфікації до того часу, поки повністю не розкриємо територію і не побачимо, в якому стані ті рештки. Місто не має таких грошей, бо йдеться про десятки мільйонів гривень, а забудовник не зацікавлений у тому.
На площі за Арсеналом є рештки міської і готичної синагог. Колишній зацерковний квартал поблизу Домініканського собору може дати досить добрі результати. Як на мене, цікаво було б провести розкопки на площі Теодора, там є великі незабудовані ділянки. Територія від ринку «Добробут» і до залізничної колії, від проспекту Чорновола до вулиці Богдана Хмельницького також видається перспективною.
Ольга Коваль
Фото надали в НДЦ Рятувальна археологічна служба
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Щоранку приходила пити з ним каву». Як львівʼянка доглядає могили трьох воїнів
- «Чому я залишаюсь у Харкові?» Розповідь волонтерки з міста, яке постійно атакують
- Чому у Львові не так, як у Відні, або Як урятувати громадський транспорт
- «Яблуко розбрату», або Що сталось у сихівській школі
- «Тут вирує своє життя». Чи потрібні старі ринки в середмісті Львова
- Чи варто терпіти біль голови. Розмова з неврологом
- «Заміни, заміни старенький трамвай». Як до Львова їдуть трамваї з Європи
- Чи можуть кияни викупити Житній ринок
- Психлікарню на Кульпарківській кардинально змінять. Інтерв'ю з директором
- «Важливо знати, що в тобі є доброго». Отець про піст, Папу та дофамінове покоління
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю