На сесії Львівської міської ради депутати погодили детальний план території поблизу площі Міцкевича, де хочуть збудувати підземний паркінг на 40 місць, 10 з яких віддадуть для користування місту. План охоплює територію 1,66 га і передбачає, що частина площі, де зараз розташовані автостоянка та смітники, стане пішохідною та примикатиме до готелю на Міцкевича, 9, який будує ТзОВ «Центр розвитку нерухомості». Але пам’яткоохоронці категорично проти такого будівництва, яке, на їхню думку, не вигідне місту і завдасть нищівної шкоди не лише площі Міцкевича, а й призведе до виключення об’єкта «Ансамбль історичного центру Львова» зі Списку всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. Про це вони розповіли під час круглого столу «Нищення цінності Львова як об’єкта ЮНЕСКО – диверсія проти держави». За підсумками круглого столу його ініціатори підготували резолюцію на захист історичної спадщини міста та звернення щодо ветування детального плану поблизу площі Міцкевича. «Твоє місто» відвідало цю подію і пропонує ознайомитися з позицією її учасників.

Це пам’ятка – і крапка!

Президент Українського національного комітету Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць ІКОМОС Микола Гайда каже, що будівництво підземного паркінгу, як і готелю, на площі Міцкевича неприпустиме й протизаконне: «Ласа ділянка в центральній частині міста породжує апетити, які зреалізувалися в будівництві нового готелю на місці розібраної пам’ятки на Міцкевича, 9, де в пивницях є рештки Високого муру. Не кажу вже про те, що будівництво готелю не погоджене з ЮНЕСКО і має бути ліквідоване. Статус пам’ятки архітектури там втрачений, але науково-методична рада Міністерства культури надала решткам Високого муру статус пам’ятки археології».

Український національний комітет ICOMOС звертався щодо будівництва готелю на Міцкевича, 9 в пам’яткоохоронні й державні інстанції, навіть до Центру всесвітньої спадщини в Парижі, але за роки листування немає нічого, крім мовчанки урядових структур. Єдину відповідь отримали від Офісу президента, та й то формальну: «ваші звернення розглянуто і передано на рівень урядових структур для прийняття рішень».

«Залишки Високого муру не дають можливості повномасштабно розгорнути на Міцкевича, 9 підземний паркінг. Здалося б то розібрати, але все-таки пам’ятка (Іронізує). А для того, щоб готель отримав відповідний рівень, він мусить мати паркінг, тому зараз шукають шляхи його реалізації через інвазію під площу Міцкевича. На площі сформоване середовище пам’ятки початку XX століття, одного зі структурних елементів пам’ятки світової спадщини, – пояснює Микола Гайда. – Не розумію, чому наші пам’яткоохоронні, урядові, судові структури не кажуть про це. Читаємо, що це буферна зона. Але в законі «Про охорону культурної спадщини» чорним по білому написано: пам’ятка – це будівлі, споруди й території. Тобто вся територія, внесена у 1998 році до переліку об’єктів всесвітньої спадщини, є пам’яткою – і крапка. Маємо діяти на її території згідно з нашим пам’яткоохоронним законодавством».

Локалізація оборонних укріплень Львова XIII – XVIII ст. На карті червоним позначено частини Високого муру, які простежуються візуально 

І пояснює, що аж у 2018 році прийняли поправку до закону, бо такого поняття, як пам’ятки всесвітньої спадщини, не було в законодавстві, а тепер цілий розділ регламентує дії щодо них. 

«Чи люди не вміють читати, чи не хочуть. Незрозуміло, з яких причин це все ігнорується,найперше Львівською міською радою. Ми декларуємо, що такі чемні, що так пильнуємо пам’ятку. Міський голова каже, що маємо закликати до відповідальності кожного, хто руйнує культурну спадщину, а тут із голосу виносить питання про влаштування паркінгу на площі Міцкевича на рішення сесії. Ви собі можете це зіставити? Я ні!» – обурюється він.

Нас хочуть показати як вандалів!

Голова Львівського осередку організації «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» Андрій Салюк наголошує, що місто на порозі катастрофи щодо збереження пам’ятки Світової спадщини ЮНЕСКО у Львові, що може статися так, що наше місто просто викинуть із переліку цих пам’яток: «Щоразу ініціативи Львівської міської влади виглядають так, ніби це якась системна спланована акція із дискредитації України як держави перед світовою спільнотою щодо її ставлення до культурної спадщини. Таке враження, що нас хочуть показати як вандалів, готових руйнувати те, що не нами створене, задля якихось приватних інтересів, містечкових, дуже дріб’язкових».

І нагадує, що не так давно інший інвестор, так само власник готелю, говорив про необхідність підземного паркінгу під парком Івана Франка, щоби готель дістав ще одну зірочку. 

«Такі дії є небезпечними та шкідливими як для Львова, так і для кожного з нас. Нас розвели мов котиків: організували так зване громадське слухання і пустили тільки тих, що мають прописку в будинках на площі Міцкевича. А ми як мешканці Львова не маємо стосунку до площі? Міська влада розказувала, що це вирішить транспортну проблему, що матимемо паркінг. Але його матиме не Львів, а готель, і проблеми із заїздом автотранспорту готелю будуть створювати проблеми кожному», – застерігає Андрій Салюк.

Візуалізація оновленого простору біля пам'ятника Міцкевичу

Пам’яткоохоронець наголошує: містянам пропонують з одного боку площі закрити дорогу і пустити потік транспорту, який рухатиметься п’ятьма смугами, а трьома з них ще й буде заїзд у паркінг. Це транспортний колапс! 

«Нам кажуть, що для містян зроблять громадський простір. В нього газуватимуть усі машини! Мами з дітьми туди підуть гуляти? Хтось там відпочиватиме? Чи це буде просто загазований простір, де неможливо стане не те що сидіти, а захочеться якнайшвидше його пройти, – обурюється він. – Місце це шановане і люблене багатьма туристами. Головний архітектор міста каже, що вони не мають доступу туди, але це не так, бо у вихідні і святкові дні цей простір є пішохідним. Ми можемо підійти до пам’ятника і оцінити його  так, як було задумано при проєктуванні: не з-під самого постаменту, а з дистанції. Нам пропонують, що він стане доступним. Перепрошую, «з дупи строни»? З влаштуванням паркінгу ця зона вже не буде пішохідною у святкові та вихідні дні, бо мешканці готелю їздитимуть там, коли їм заманеться».

Читайте також: Частину ділянки біля пам'ятника Міцкевичу хочуть зробити двосторонньою

Андрій Салюк пропонує оцінити переваги й недоліки побудови паркінгу. Перевагою називає те, що ми матимемо ще на один зірковий готель більше. А от недоліків значно більше, як-от небезпека техногенної катастрофи через зміну гідрологічного стану, фізико-механічних властивостей ґрунтів, навантаження на наявний колектор, суттєве погіршення транспортних розв’язок, додаткове транспортне навантаження з величезними заторами в центрі Львова і збільшення газових викидів. 

«Ми пишаємося феноменальною архітектурою епох Ренесансу і Бароко, декорованою чудовою ліпниною та кам’яним різьбленням. Все це почне сипатися, бо загазованість руйнує білокам’яну різьбу каплиці Боїмів, Чорної кам’яниці, церкви Андрія. Ця ідея місить реальну загрозу пам’ятнику Міцкевичу, який може впасти. Чи готові ми брати на себе відповідальність за це заради однієї зірочки? – питає пам’яткоохоронець. – Ми спотворюємо площу, яка опорним історико-архітектурним планом рекомендована для внесення до реєстру пам’яток містобудування. Я наводжу її студентам як найкращий у Львові приклад візуального об’єкта такої пам’ятки, сформованої саме з допомогою наявних транспортних розв’язок і дуже цінної домінанти – пам’ятника Міцкевичу».

Руйнувань зазнає і будинок на Міцкевича, 8, і пам’ятник

Завідувач кафедри екологічної та інженерної геології та гідрогеології ЛНУ ім. І Франка доцент Петро Волошин називає будівництво на площі Міцкевича прикладом кричущого порушення всіх законів і правил – не лише світських, але й природних: «Ми проводили спеціальні дослідження у центральній частині міста, встановлювали причини руйнування й деформації будівель. Понад 80% із них мають пошкодження, спричинені природними умовами та антропогенним навантаженням. Площа Міцкевича і район оперного театру – це дві ділянки з найгіршими геологічними і гідрогеологічними умовами. Там верхня частина ґрунтової товщі до семи метрів складається з так званих слабких ґрунтів. Їх будівельне освоєння містить величезні ризики для довколишніх будівель».

Петро Волошин констатує високе положення рівня ґрунтових вод на площі, посилаючись на дослідження ділянки на Міцкевича, 10, де вони поширені на глибині три-чотири метри, тож потрібно буде відкачувати воду. А ґрунти, з яких складається верхня частина ґрунтової товщі, дуже чутливі до зневоднення, тож їх осушення спричинить ситуацію, аналогічну до тої, що виникла на початку будівництва підземного трамвая в 1989 році, коли зниження рівня підземних вод призвело до різного ступеня ушкодження понад сотні об’єктів, у тому числі пам’яток архітектури. 

«На те, що тут дуже складні будівельні умови, вказують свого часу розвалені або частково розвалені будинки на Валовій, 15, Міцкевича, 10, Міцкевича, 9, Міцкевича, 4. Така ж ситуація з готелем навпроти оперного театру. В цих умовах будівництво пов’язане із серйозними ризиками та руйнуванням будівель, споруд, пам’яток архітектури. Їх точно зазнають і будинок на Міцкевича, 8, і пам’ятник. На нашу думку, робити це категорично не можна! – наголошує Петро Волошин. – Від ділянки на Міцкевича, 10 до «Укрексімбанку» ситуація погіршується: там до 12 метрів товща заторфованих ґрунтів і торфів, які просто не допускають пониження рівня ґрунтових вод».

Раніше вже наголошувалося на потребі проведення топографо-геодезичних досліджень, оскільки центральна частина, особливо вулиця Ковжуна та прилеглі ділянки, зокрема Міцкевича, 4, зазнали осідання поверхні на понад 30 сантиметрів за 30 років. Це дані станом на 2001 рік.

«Я вже не говорю про екологічну ситуацію, бо за результатами наших досліджень центральна частина міста і без того є суцільною аномалією свинцевого забруднення, не кажучи вже про додаткові вібраційні навантаження. Навіть без нового будівництва ці причини призводять до деформації цілої низки об’єктів і потребують моніторингу», – констатує він. 

Така моніторингова мережа проіснувала у Львові всього сім років, але за той час було встановлено, що майже на 40% території відбувається техногенне підтоплення, зумовлене витоками з інженерних мереж, а в інших, навпаки, спостерігається зниження рівня ґрунтових вод, яке призводить до окиснення дерев’яних конструкцій у багатьох фундаментах давніх споруд та їх неприпустимої деформації.

«Свого часу була пропозиція створити й досліджувати підземну охоронну зону, щоб не допускати шкідливого впливу на геологічне середовище і одночасно проводити дослідження надземної частини. Створити альбом щодо кожної будівлі, бо ми знаємо геологічну будову та гідрогеологічні умови, а архітектори – наземні конструкції. Це було б величезним вкладом у забезпечення стійкості будівель і споруд», – додає співрозмовник.

Дигер і блогер Андрій Риштун, який досліджує ділянку під пам’ятником Міцкевичу і на власні очі бачить, що там робиться, називає три основні проблеми: «Перша – стан колектору, якому 190 років. Це одна з найстаріших частин перекритої Полтви, зараз там усе осипається, руйнується. Друга – розташування пам’ятника на острові, який річка омивала з двох боків. Будівництво паркінгу може негативно вплинути на пам’ятник, він може руйнуватися. Третя – ґрунтові води в цьому місці пробиваються струменями навіть через бетонні стінки колектору. Будівництво паркінгу змінить ґрунтові води, через що можуть постраждати фундаменти довколишніх будівель».

Переживаємо дежавю з площею Міцкевича

Кандидатка архітектури, старша наукова співробітниця ДП «Укрзахідпроектреставрація»,  дійсна членкиня УНК ІКОМОС Оксана Бойко стверджує, що ми вчергове наступаємо на ті самі граблі, бо живемо в паралельних світах: у одному – мешканці, які вболівають за культуру, пам’яткоохоронці з досвідом, у другому – влада, яка каже, що все добре, і не хоче чути про проблеми: «Із площею Міцкевича ми переживаємо дежавю. Я вивчала будинок на Міцкевича, 8, який сто років тому, порушивши закон, збудував заможний банкір і будівельний магнат Шпрехер. Уся архітектурна спільнота і міська влада були проти того, але на заваді стала війна. Шпрехер, найнявши молодого архітектора Кесслера, який потім проявив себе як дуже талановитий, надиктовував йому те, що хотів. Ми звикли до цієї архітектури, але вона була страшенно розкритикована. Коли збудували цього монстра, мусили долучити суміжний будинок із Театральної, бо на ньому утворилися  тріщини. У совєцький час розібрали сусідній будинок на сучасному проспекті Свободи, бо на ньому теж почали утворюватися тріщини, він міг обвалитися».

Із її слів, інститут «Укрзахідпроектреставрація» свого часу був задіяний в проєктних роботах на площі Міцкевича, яка є урбаністичною пам’яткою, закладеною в часи Австрії. Її архітектура була концептуально вирішальною – історизм середини XIX століття, бідермаєр. 

«Був утрачений будинок №4, на місці якого тепер будівля «Укрексімбанку». Коли кияни звернулися з жахливим готовим проєктом до нашого інституту, його працівниця Ліда Горницька зуміла переконати інвестора відмовитись від нього. Повозила інвестора Львовом, показала середовище, розповіла, як доповнити його концептуально. Тепер самі бачимо, як цей будинок «вдало сидить», як він доповнює середовище», – каже Оксана Бойко.

Читайте також: Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить

Інститут також опрацьовував на підряді проєктну документацію щодо реставрації пам’ятника Міцкевичу, його не пускали на громадські слухання – довелося туди  буквально прориватися. 

«Наш інститут мав надію відбудувати дім на Міцкевича, 9 згідно з давнішими рекомендаціями, бо він був національною пам’яткою, починав натурні дослідження, зробив обміри і згодом вніс його до реєстру як археологічну пам’ятку. Зараз інститут переживає тяжкі часи, але ми боремося. Незалежна наукова інституція просто необхідна, бо матимемо ще більшу біду», – резюмує вона. 

Відповідальність покладена на державу

Начальник відділу містобудівної документації Міністерства культури та інформаційної політики (МКІП), кандидат архітектури, доцент Василь Петрик визнає, що не вивчав матеріалів детального плану площі Міцкевича, але за збереження об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО відповідальність покладена безпосередньо на державу.

«Історичний центр Львова, будучи об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, згідно із законом є пам’яткою національного значення. Тому будь-які містобудівні й архітектурні перетворення повинні бути погоджені з центральним органом виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини, яким зараз є Міністерство культури України. На кожну дію щодо містобудівних та архітектурних перетворень орган управління об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, функції якого виконує МКІП, повинен надати висновок, обов’язковий для врахування, – наголошує представник міністерства. – А коли планують масштабне архітектурне перетворення, яке може вплинути на універсальну цінність об’єкта відповідно до критеріїв, за якими він був внесений до списку цієї спадщини, про такі наміри необхідно обов’язково повідомляти комітет Cвітової спадщини ЮНЕСКО. Висновки, погодження і процедура інформування мають проходити через МКІП. І якщо його оцінка буде негативною, то це має бути враховане при проєктуванні та виконанні робіт».

Візуалізація 25-метрового готелю на пл.Міцкевича, 9

У відповідь на звернення громадських організацій та пам’яткоохоронців стосовно останнього детального плану території міністерство надсилало листи до Львівської міської ради. Було конкретне запитання. Зараз є листи від прокуратури з приводу необхідності погодження детальних планів територій на території об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Згідно з чинним законодавством детальний план території є проєктом містобудівного перетворення і повинен бути поданий на погодження до Міністерства культури України. 

«Ми спираємося й на висновки Верховного Суду стосовно аналогічних ситуацій. У нашому правовому режимі закон «Про охорону культурної спадщини» є спеціалізованим, його дія не може бути скасована іншими законодавчими актами. Поки що міська рада не надсилала детальний план території на площі Міцкевича до Міністерства культури України, – пояснює Василь Петрик. – Знаю, що міські депутати затвердили його і намагатимуться реалізувати. У випадку таких дій міністерство має інші механізми. Ми повідомили міську раду про необхідність погодження детальних планів відповідним чином, і якщо ця позиція буде проігнорована, будуть приписи на проведення робіт».

Що стосується містобудівної документації, то опорний історико-архітектурний план Львова ще не затверджений. Уже рік на розгляді й погодженні в МКІП на науково-методичній раді, членами якої є й представники Львова. Всі зауваження беруть до уваги розробники. В міністерстві очікують останнього варіанта, де будуть враховані всі зауваження, аби подати його на затвердження міністру. Але допоки він ще не затверджений, існують визначені межі об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО як пам’ятки національного значення. 

«Дуже важливим завданням для міста й пам’яткоохоронців є вирішення питання про вид і тип пам’ятки, оскільки ансамбль історичного центру Львова повинен бути паралельно внесений до державного реєстру як пам’ятка містобудування національного значення. І коли всі ці процедури будуть юридично завершені, матимемо добрий охоронний пакет для центральної частини Львова, – вважає він. – Згідно з теперішнім законодавством, щоби статус пам’ятки національного значення був закріплений, її повинні внести до державного реєстру. Як на мене особисто, це категорія національного значення, і пам’ятка повинна бути пам’яткою містобудування. Відтак ми зможемо належним чином чітко визначити її межі та сформувати план управління. Для нашої спільноти не проблема сформувати бачення такої пам’ятки, все добре описати, подати і прийняти в державний реєстр щонайшвидше. Багато технічних проблем виникнуть уже в процесі роботи, зараз ми також стикаємося з ними, але це вже стосується нашої внутрішньої методичної праці».

Як охороняти, якщо нема документів?

Заступниця голови ГО «Народна дія Львів», докторка економічних наук, доцентка, пам’яткоохоронниця Олеся Дацко зауважує, що більшість львів’ян не уявляють, що таке об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, що треба захищати. А в Україні загалом фактично демонтована система належного обліку й охорони культурної спадщини: «Мінкульт каже: будь-які містобудівні перетворення у Львові без погодження з ЮНЕСКО неможливі. Аж тут приходить приватний власник готелю і каже, що йому потрібні 40 паркомісць. І заради них, як за 30 срібняків для Юди, продають центральну площу міста! Усі ж розуміють, що громада від того не матиме нічого, окрім знищеного об’єкта і приватного паркінгу для готелю. Скільки можна торгувати Львовом?! Зараз ми на межі катастрофи: те, що влада зробила з цим об’єктом, поза межами здорового глузду. Якщо зараз не вимагати в органів невідкладно зупинити все, що тут робиться, привести все до ладу, то Львів реально буде втрачений для нас як об’єкт ЮНЕСКО».

Читайте також: 25-метровий готель на площі Міцкевича проєктуватимуть поляки

Олеся Дацко пояснює, що в Державному реєстрі національного культурного надбання на 2010 рік була дуже велика кількість пам’яток. До нього був внесений і державний історико-архітектурний заповідник, і історичний ареал як окремі об’єкти. Однак у 2011році реформа Януковича ліквідувала цей облік майже повністю, були запроваджені нові реєстри і станом на 2 червня цього року на території Львова зареєстровані 23 пам’ятки національного значення та 1864 пам’ятки місцевого значення. Але об’єкта спадщини ЮНЕСКО в цьому реєстрі нема! Хоча цей архітектурний ансамбль мав бути внесений як окремий об’єкт. Пам’ятник Міцкевичу внесений як окрема пам’ятка національного значення. На сайті ЮНЕСКО є відповідні дані. Вже минуло 25 років відтоді, як Львів у ЮНЕСКО, а номінаційного файлу українською в Міністерстві культури не існує. 

«На сайті Мінкульту є опис складових, якісь елементи, які вони вважали за потрібне виставити. А повна інформація розміщена лише на сайті ЮНЕСКО англійською мовою. Суди цього не враховують, бо суд не зобов’язаний знати англійську і взагалі враховувати якісь документи, розміщені на сайті, якщо держава офіційно не виставила обмеження, – обурюється пам’яткоохоронниця. –  До Верховної Ради в березні цього року був внесений законопроєкт №9072 , який передбачає визнання охорони спадщини складовою національної безпеки. Маємо про це говорити, особливо в умовах війни. Але коли в міськраді питаєш, чи є державний історико-архітектурний заповідник у Львові, який є об’єктом ЮНЕСКО, головний архітектор відповідає: «Я не можу дати відповідь на це запитання». Люди, які проєктують містобудівний розвиток, не орієнтуються, чи наявний той об’єкт і яким є його зміст. Про що далі можна говорити? Щоби нести відповідальність за порушення, треба розуміти, що ми порушуємо!»

Олеся Дацко наголошує, що в Україні досі немає органу, який управляє цим об’єктом культурної спадщини, хоч цього і вимагають рішення 35-ої та 37-ої сесій ЮНЕСКО. А у Львові ще з 1991 року був ліквідований орган управління заповідним об’єктом. Згодом на вимогу ЮНЕСКО Кабмін уповноважив облдержадміністрацію відновити діяльність державного історико-архітектурного заповідника. 

«На балансі заповідника офіційно перебувало майже 30 об’єктів особливої охорони. Одним із них було приміщення «Укрзахідпроектреставрації», яке тепер раптом стало комунальним. Коли держава передала його територіальній громаді? Підставою стало рішення виконкому про реєстрацію права власності на цей об’єкт за територіальною громадою, хоча підстава, згідно з Цивільним кодексом, відсутня. Частина будівель, які належали заповіднику, зокрема на площі Ринок, тепер є об’єктами приватної власності, хоча за законом не підлягають приватизації, бо держава визнала перед усім світом, що вона це охороняє», – веде далі Олеся Дацко.

І це ще не все. Генеральний план міста, відповідно до вимог чинного законодавства, повинен мати опорний історико-архітектурний план. Таку документацію колись розробила «Укрзахідпроектреставрація», вона була прийнята виконкомом, але міська влада не вважає її чинною.

«В 2017 році був замовлений новий опорний історико-архітектурний план, і коли його розробили, там не було відомостей, що у Львові є об’єкт спадщини ЮНЕСКО, про цінність Львова як об’єкта цієї спадщини за двома критеріями, не було описано нічого! Але це офіційна історія міста, стратегічний документ, який визначає, хто і як вказує, як це місто має розвиватися, – пояснює вона. – Тепер цей документ переданий у Міністерство культури для затвердження, але його змісту не знає ніхто. Ми зверталися до міської ради з таким проханням, і нам відповіли, що в електронному варіанті цього документа в них немає. А Мінкульт зажадав, щоби ми заплатили за його копіювання». 

Без плану управління працювати в центральній частині міста не можна

Завідувач кафедри архітектури та реставрації НУ «Львівська політехніка», доктор архітектури, професор Микола Бевз каже, що за 25 років об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО повинен мати ключову документацію – інвентаризаційну, пам’яткоохоронну й регулювальну, окремий опорний історико-архітектурний план і план управління. Можна його оголошувати і пам’яткою містобудування, але, на думку професора, це зволікання з процесом. Відповідно до закону на території пам’ятки національного значення заборонене нове будівництво. 

«Одним із пунктів, чому не погоджується опорний історико-архітектурний план, є те, що в документі, який до нього додається, передбачене нове будівництво на території пам’ятки ЮНЕСКО. Таке положення не відповідає нашому законодавству. Опорний план потрібно затвердити із забороною такого будівництва, допоки не будуть вирішені всі інші питання, зокрема й окремий опорний план для території ЮНЕСКО. А без плану управління працювати в центральній частині міста не можна, – стверджує він. – Опорний план тільки фіксує спадщину, а насправді у Львові історична структура порушується і через новобудови, і через нефахові роботи. Маємо тисячі робіт в центрі міста, які виконують без проєктної документації. Триває зміна функцій об’єктів, знищується автентичність функціонально-історичної та функціонально-архітектурної структури центральної частини Львова». 

Читайте також: Мур XV століття на площі Міцкевича, де хочуть збудувати паркінг, збережуть. Що про нього відомо

Микола Бевз погоджується з тим, що середмістя має жити, але, відповідно до чинних документів центру Світової спадщини ЮНЕСКО, воно є п’ятим чинником економічного розвитку. І правильне управління, набір функцій сприятиме збереженню, а не руйнуванню історичної частини міста: «Не можуть виникати в центрі міста, на території ЮНЕСКО, стихійно тільки ті інвестиції, які потрібні, вигідні якомусь інвестору, як це було в багатьох випадках без урахування реставраційної та пам’яткоохоронної позиції. Без плану управління навіть не можна затверджувати опорний історико-архітектурний план, бо він є ключем до роботи на території об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Те, що ця територія дуже велика, ще більше вимагає плану управління, бо він заторкує і транспортні проблеми, і багато інших. За його наявності не було б інвестицій, виконаних агресивним для історичного середовища способом».

Саме в плані управління чітко показаний вид реставраційних робіт. Центр Львова, зокрема територія ЮНЕСКО, має унікальні риси, підкреслені в номінаційній документації. Для нього характерна особлива ландшафтна культура організації парків та скверів. 

«Це унікальна традиція, але подивіться на трансформації проспекту Свободи, скверів у центральній частині міста, які роблять без врахування цієї традиції. Подивіться, що діється із садами церкви Юра, хоча є політика щодо повернення їм належного вигляду. До того ж там є унікальні барокові розписи, забілені в часи, коли там сидів московський патріархат. Де план їх повернення? Це ж перлина барокової архітектури всесвітнього значення! – дивується професор. – План управління зараз дуже важливий для нас, бо не загальмує розвиток, а, навпаки, буде ключем до збалансованого, врівноваженого розвитку, економічно вигідного місту, а не інвесторам. Вони повинні заходити й робити те, що диктуватимуть обставини, в яких перебуває пам’ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО».

Текст: Марічка Ільїна

Колаж: Дмитро Тарадайка

Фото: Твоє місто/Візуалізація: Інститут просторового розвитку

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.