ілюстративне фото: ukr.media

ілюстративне фото: ukr.media

Дресировані блохи і трюки на конях. Що було популярним у Львові задовго до нас

1185 0
У театрі Заньковецької колись виступали леви та тигри, на місці дитячого майданчика у парку Івана Франка була циркова арена, до Львова привозили 300 дресированих бліх, а до міста зі своїми унікальними виставами приїздили всесвітньо відомі фокусники.

«То було так давно» - наш новий проект про те, як львів’яни жили раніше, чим захоплювались, про що дискутували та чим смакували. В навушниках лунає пісня у виконанні Віктора Морозова, а на екрані – перший текст відомої львівської краєзнавчині Ірини Котлобулатової. Let's start

Перша циркова арена

Відомо, що в найстарішому, відомому від XVI ст. львівському парку — раніше Єзуїтському, імені Тадеуша Костюшка, а тепер імені Івана Франка — була збудована циркова арена — приблизно на тому місці, де розташований тепер дитячий майданчик. Хоча тут виступали невідомі мандрівні цирки, арена відзначена навіть на карті Львова останніх років XVIІІ ст.

Читайте також: Куди піти на вихідні у Львові. Tvoemisto.tv рекомендує

У 1799 році Єзуїтський сад купив підприємець Йоган Ґехт, який очистив 18 моргів території та влаштував парк у французькому стилі з прямими алеями та рівними шпалерами, збудував у ньому кілька павільйонів і ресторан, а в долішній частині — знамените Казино Ґехта. Верхню частину будівлі займав готель, у партерових залах якого відбувалися гучні забави, бали, банкети, конференції, а в самому парку — фестини. У часи, коли європейські купці підписували у Львові угоди і залагоджували офіційні справи, місто перетворювалося на суцільний торговельно-розважальний центр. Тоді ж на арені «Під Єзуїтським садом» розгортали намети мандрівні цирки Ренца, Шлезака, Гінце. 

Перший фестин у парку відбувся в липні 1842 року. Дохід від нього призначався в поміч погорільцям Жешува. У парку були каруселі, стовпи з нагородами, які нелегко було дістати, а на арені до 2 години ночі можна було побачити циркові вистави, що супроводжувалися музикою та штучними вогнями.  

Правдива історія з Святоюрської гори

Ще на початку ХІХ ст. існував ставок біля підніжжя Святоюрської гори — між митрополичим садом і вул. Городоцькою, де 1823 року виступав невідомий циркач. Він пропонував львів’янам у своїй програмі танок на канаті, штучні вогні, а головним номером виступу мав бути стрибок у воду з риштування, установленого над ставом на висоті більше 12 м. У призначений час зібралася немала публіка. На риштуванні з’явився акробат. Подивився на неглибокий ставок, на глядачів, швиденько збіг з риштування і щез у невідомому напрямку. Обурена публіка ще довго шуміла, поки хтось розсудливий не заспокоїв глядачів — краще так, ніж побачити нещасного акробата зі зламаним хребтом.

Читайте також: Тоді всього було більше, ніж зараз. Як львів'яни відпочивали 100 років тому

До середини ХІХ ст. у Львові з’являлося все більше мандрівних цирків. Найбільше їх завжди було у травні і жовтні під час знаменитих святоюрських ярмарків. Біля величезних возів з різноманітним товаром, які порівнювали з Ноєвим ковчегом, розкладали свої намети акробати, жонглери та інші штукачі. Їхні імена тепер невідомі, про перебування більш відомих цирків та артистів можна дізнатися з преси, адже з 1811 року виходила популярна «Львівська газета».

Італійський фокусник

У лютому 1847 року Львів відвідав дуже відомий фокусник з Турина Бартоломео Боско. У молодості він служив у наполеонівських військах, був учасником Бородинської битви, побував у російському полоні в Сибіру. Як він жартував, поки вояки в Бородинській битві билися, він нишпорив їхніми кишенями.

Бартоломео Боско

Боско приїхав до галицької столиці з триденними гастролями, що викликало в місті велике пожвавлення. Усі хотіли потрапити до зали Музичного товариства і побачити цю екстравагантну особу з його незрівнянними фокусами.

Уже немолодий фокусник прикривав свій вік та повноту таємничістю, а також швидкими і легкими рухами. Зала була переповнена, квитки коштували дорого, як і сама постановка — оплата дирекції, оренда зали, велика кількість крісел і канап (ціна кожної — 5 злотих), амфітеатральне розташування місць, устаткування для фокусів, оббиття проходу і партерових місць вишуканими килимами, яскраве освітлення (більше 400 свічей).

Читайте також: Львів у минулому і тепер: театр-вар'єте на вулиці Курбаса. Раритетні фото

Здавалося, що під час виконання фокусів пальці Боско безкінечно множаться, швидкість його рухів вражала. Наприклад, фокусник випускав з долоні величезну кількість чорних чи строкатих кульок, які немовби розчинялися у повітрі або падали в прозорі кришталеві кубки. Або діставав з прозорих кубків велику кількість яблук, або потовчений годинник раптом ставав цілим. З буханця хліба діставав живих морських свинок. З цитрини або яйця — безкінечну кількість хусток.

Розповідали, що колись він пригощав глядачів полуницями, які перетворювалися на редиску. Крім попередніх виступів у приватних домах, Боско дав у Львові чотири концерти в залі Музичного товариства, один з яких — на підтримку інституту убогих. Приватно розповідали, що одного разу, купуючи яйця на ринку, він розбив їх, а з них випали дукати.

Вольтіжіровка

Приблизно в цей же час у Львові гастролювали і значно більші циркові колективи. Цирк Емануеля Беранека у 1847 році привіз до Львова одних з найкращих майстрів вольтіжіровки — програми, яка включає гімнастичні та акробатичні трюки на конях. І хоча львів’яни бачили раніше виступи відомих вершників Турньє, Стефані, Сульє та інших майстрів кінного мистецтва, ця трупа їх значно перевершувала.

Значне різноманіття надавала виставі велика кількість вершників на конях, що змінювалася ледь не щохвилини, виконуючи при цьому карколомні трюки. Коні Беранека були чудові і коштовні, досконало вишколені. «Газета Львівська» писала: «Між жінками, що належать до цього товариства, немає різниці вправності та віку, чудово виступають панна Анна Годаш і Олімпія Персиваль. Між чоловіками різниця у вправах відчутна. Головний герой товариства — молоденький п. Гертнер. Сміливий до забуття, зграбний, легкий і гнучкий, він показує на коні справжні дива. Здається, ледве торкаючись кінського хребту, скаче з ноги на ногу, підкидає і ловить яблука, кулі і киї, якби стояв на землі, долає перешкоди, не гірше від нього вправляється п. Мартіни. П. Петерка має фірмовий номер — стоячи на двохнеоседланих конях, керує шісткою коней. Заслуговує згадки п. Юзеф Ганаушек, маленький, дуже зграбний вольтижер;  п. Юзеф Ферранстоячи на коні, досконало вибиває ритм на бубні».

Читайте також: Де у Львові відпочивали сто років тому

Імена вершників зараз нічого нам не говорять, а тоді ними захоплювалися, львів’яни переповідали одні одним про їхні сміливі та часом небезпечні трюки. Крім вишколених вершників та коней, у Беранека були ще досконало дресировані англійські бульдоги, один з яких із завзяттям стрибав через палаючий обруч.

Ще через 20 років, у 1869-му, відзначимо виступи у Львові «відомої на весь світ, незрівнянної переможниці левів пані Фанні Казанова», які відбувалися у приміщенні театру Скарбека — нинішньому театрі імені Марії Заньковецької. Крім того, у театрі траплялися в минулому і виступи досконало дресированих левів, леопардів, гієн та вовків.

Шапіто та дресировані блохи

У 1870-1900-х роках до Львова на гастролі приїжджали відомі німецькі та французькі цирки Ренца, Крембсера, Чінізеллі, Франконі. Були також і менш відомі колективи. Цирки не мали точно визначеного місця для побудови шапіто — щоразу отримувався дозвіл міської влади і обиралося найбільш відповідне місце.

Реклами цирка Крембсера

Найчастіше цирковий намет-шапіто розкладали біля ринків, на площах, вільних від забудови, у дільницях, де мешкали потенційні глядачі. Так, не раз мандрівні цирки виступали на площі Стрілецькій (тепер пл. Данила Галицького), площі Бема (тепер пл. Ярослава Мудрого), на майданчиках біля костелу Св. Анни та однойменної школи на вул. Городоцькій. Намети-шапіто могли бути різного розміру, розраховані на меншу чи більшу кількість глядачів, але діаметр арени завжди мав дорівнювати 13 м. Так повелося з часу побудови першого постійного цирку Ернста Ренца, оскільки саме такий розмір кола арени був найбільш оптимальним для виконання кінних трюків.

Вул. Городоцька. Вільна ділянка праворуч саме така, де роставляли намети мандрівні цирки, а також будували павільйони для перших кінотеатрів — також тимчасових

Пл. Стрілецька (тепер Д. Галицького), де нераз розкладали намети мандрівні цирки

Деякі цирки мали дещо екзотично-анекдотичний напрямок, що не заважало приваблювати глядачів своєю незвичністю. Так, у січні 1883 року у Львові мав виступи так званий Скандинавський цирк Ауфріхтіга з Моравії. Він розташувався на розі вулиць Сикстуської та Карла-Людвіга (тепер відповідно вул. Дорошенка і проспекту Свободи), очевидно, у подвір’ї щойно збудованого наріжного будинку. Цирковою трупою директора Ауфріхтіга були 300 дресированих бліх. Звичайно, невідомо, хто ж їх дресирував, але рекламне оголошення сповіщало, що ці невтомні та непосидючі трудівники виконують різні гімнастичні вправи і комічні інтермецо.

Аерополіт над ставом на Підзамче

Інколи акробатичні вправи поєднували з іншими видовищними дійствами. У червні 1892 року над ставом в саду Кисельки на Підзамчі відбувся політ аеронавта та акробата Джакомо Меріг’ї. Незважаючи на віддаленість від центру, народу тут зібралося багато. Ціни на квитки були не меншими, ніж на комплексні вистави в шапіто, — 30 центів, заздалегідь заброньовані місця коштували 60 центів. Як завжди, для військових та дітей ціна була знижена наполовину. Охочі могли після виступу залишитися на концерт військової музики в саду Кисельки, за що потрібно було доплатити 10 центів.

Повітряна куля з акробатом, що піднімалася над закладом Кисельки

Акробат піднявся величезною повітряною кулею на висоту 1500 м на трапеції, причепленій до кулі замість кошика, виконував різні гімнастичні вправи. Куля була наповнена гарячим повітрям. Вона довго трималася на висоті — її було видно не тільки в місті, але і на околицях. Через півгодини, з охолодженням гарячого повітря, куля перелетіла Замкову гору і впала в середмісті на дах будинку на вул. Краківській, 7, де миттєво зібрався збуджений несподіваним падінням натовп львів’ян. На щастя, виконавець залишився живим і неушкодженим.

Леви та слони на вулиці Бандери

У 1906 році на площі у збігу вул. Леона Сапеги (тепер вул. Бандери) та пл. Солярні (приблизно на тому місці, де тепер пам’ятник Бандери) розташувався намет чеського зоологічного цирку «американського типу» Кароля Клютцки, оснащений власним електричним освітленням та з власним оркестром. Виступи еквілібристів та жонглерів доповнювали клоуни, але головною родзинкою були дресировані звірі — леви, тигри, слони, зебри, ведмеді. Вистави розпочиналися о 8 годині вечора і продовжувалися до ночі. У недільні та святкові дні давалися дві вистави.

Не раз виступали у Львові окремі групи циркових артистів, які могли виконувати свої вправи без прив’язки до великих колективів та циркових наметів. Такі виступи для більш забезпеченої матеріально публіки залюбки включали у свої програми власники театрів-вар'єте. Найбільшим з таких театрів був «Колізей», розташований у перебудованому павільйоні Загальної крайової виставки 1894 року на вул. Сонячній (тепер вул. Куліша). У 1904 році в програму вар'єте включили виступи трупи «Констанцо», яка складалася з салонних акробатів та гімнастів на драбинах. У 1906 році в цьому закладі виступали в найбільшій в сезоні програмі ексцентрики та жонглери, великий успіх мав такий вид групової акробатики як ікарійські ігри.

Циркова танцівниця

Притягав глядачів і Паноптикум — так званий анатомічний музей, патологічний, ембріологічний і етнографічний, який гастролював у цьому ж році в приміщенні театру Скарбека. Зараз можемо тільки гадати, як виглядали ці експонати, які збирали публіку, охочу платити за можливість побачити різні заспиртовані дива.

У травні 1924 року на вул. Коперника, 33, на вільному майданчику навпроти трамвайної зупинки, розташувався цирк Адама Корнацького. Щоденно впродовж трьох годин, починаючи з 8 вечора, глядачів чекала насичена циркова вистава. Програма виглядала привабливо: Атлет Брушецький.Доусек — ексцентрики на дошках, Каруселлі — вища школа верхової їзди і дресури коней, Каміньський — неперевершений імітатор голосів птахів та звірів, Міліс — акробати, Загліньські — велосипедисти, Рікарда — ясновидиця, Міхалос — вольтижер, Пауло і Моллі — клоуни, Мілетц — ікарійські ігри, Генрієтта — одаліска на коні, Тріо Янашек — комічні сценки апашей з гармонією, Тріо Леттіні — гімнасти на римських колах. Доповнював виставу військовий оркестр 19 піхотного полку. У такий спосіб цирк проіснував до початку ІІ світової війни.

Циркова трупа виступає в сквері біля пам'ятника Шевченку під час німецької окупації

А післявоєнні тимчасові цирки-шапіто, будівництво у Львові постійного цирку і його занепад — одна з тем чергових Днів європейської спадщини, що відбудуться, як завжди, у вересні цього року.

Ірина Котлобулатова

Ілюстрації надані авторкою

Головне ілюстративне фото Ukr.media

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста