Фото надані Юлією Хомчин
Культура здатна приносити гроші. Розмова з керівницею Інституту стратегії культури
«Є день, коли я директорка ІСКу, є день, коли я депутатка міської ради чи коли іду на комісію, є – коли їду на Левандівку і працюю зі своїми виборцями. Це все різні дні, в яких дуже багато людей. І попри всі труднощі комунікації й енергетично затратну роботу з людьми, для мене направду немає більшої цінності, ніж спілкуватися з цікавою людиною, яка привнесе щось у мій світ. Я це люблю. Мені постійно потрібні нові проєкти, що дають мені далеке світло, до якого треба йти», – розповідає Юлія Хомчин про свою роботу.
Інститут стратегії культури працює у Львові вже два роки. Юлія Хомчин розповіла Tvoemisto.tv про те, як культура впливає на життя кожного з львів’ян, як тісно вона пов’язана з економікою і добробутом та чим відрізняється культура Львова і львів’ян.
Що вміщає у себе поняття культури і чи має культура у Львові свою специфіку?
Сила культури в тому, що кожен може потрактувати і відчути її по-різному. Я сприймаю культуру як колективний імунітет від цивілізаційної деградації і відкату нас, як людства, назад.
Найсильніші в історії держави, які давали поштовхи усьому людству, ставали такими завдяки культурі. Згадаймо Стародавні Грецію та Рим: культура стала передумовою для формування сильних держав. Або Флоренцію: як вона змінила людство, як флорентійська мова стала основою літературної італійської мови, яку роль відіграли тамтешні художники та мислителі для Відродження – епохи, яка вплинула на весь світ. У Київській Русі перші шляхи державності теж були пов’язані з культурою – будівництвом церков і перших бібліотек, написанням перших нормативно-правових документів. Все це відрізняло цивілізацію від не-цивілізації. І як тільки занепадала культура, занепадали й самі держави, їхні інститути.
А що таке культура у Львові?
Ми в Інституті стратегії культури недавно мали дискусію про амбіції міст і те, чи Львів є українською столицею культури, чи є насправді містом культури. Якщо місто житиме в культурі, то ні в кого не виникатимуть такі запитання. Культура – це ознака буття міста як спільноти, а не умовний титул чи статус.
Конгрес культури у Львові
Для мене культура Львова – це люди, спадщина, інституції, практики. Отже, митці, дієвці у різних напрямах. Причому обличчя культури міста формують як люди, які ухвалюють рішення в місті – влада, творці міських політик, правил гри, так і вуличні музиканти чи студія дитячого розвитку в районі. Щодо інституцій, які працюють у сфері культури: згідно з нашим дослідженням інституційного культурного ландшафту міста, у Львові є майже 400 комунальних і приватних інституцій культури – громадські організації, бібліотеки, інститути тощо.
Читайте також: Зробити Львів столицею знов. Навіщо міськраді ще один інститут
Львів – це і Форум видавців, і Місяць авторських читань, і Jazz Bez, і Leopolis Jazz Fest, і Інститут стратегії культури, медіатеки чи культурно-мистецький центр «Супутник», що на Левандівці. Додаю до цього практики – правила, за якими ми, як спільнота, живемо, використовуємо у побуті. Стиль і спосіб життя львів’ян – це теж культура. Львів – достатньо консервативне і традиційне місто – і це також її невід’ємна складова. Усе, що нас оточує – архітектура, міські простори тощо – формує основу культурного образу міста. Питання у тому, як ми це позиціонуємо – чи це приманка для туристів, чи це історичне минуле, котре маємо не лише зберегти, а й осмислити.
Культура є тим елементом, без якого персональна картина світу не відбувається, вона підсвічує цю індивідуальну картину і дозволяє їй реалізуватися.
Тобто культура впливає і на політику, і на побут, і, певним чином, на економіку?
І впливає, і є засадничою для інших сфер. Культурні моделі, які є в побуті впливають на все інше. Ідеться не лише про те, що люди створюють, а й про те, як поводяться в громадському транспорті, спілкуються з іншими, виховують дітей, поводяться на роботі з колегами. Культура – це ціннісна система координат людини, що починається з побуту.
Є люди, які вважають, що головне не культура, а щоб було, умовно, що їсти.
Я думаю, що ми там, де є, зокрема через те, що ставимо культуру на місце «під плінтусом», сприймаємо її як дотаційну сферу. Наші інвестиції в культуру дуже малі й, відповідно, вони дають нам отаку картину світу.
Наприклад, у Львові ми ставимо у пріоритет туризм, тому що туристи лишають у місті гроші. Вони вважаються ресурсом від галузі туризму, хоча приїжджають люди саме через те, що є продуктом культури: архітектура, виставки, фестивалі. Без інвестицій у культуру ми будемо буксувати. Так, культура не може бути дуже прибутковою і, певною мірою, має бути дотаційною. Але культура здатна приносити гроші. Хоча порахувати й виміряти ефекти, які вона нам дає, дуже складно, адже вони зазвичай нематеріальні, тобто не такі очевидні, а також стають помітними з певної перспективи (як-от певні соціальні трансформації).
Читайте також: Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
Результати інвестування в культуру демонструє досвід Українського культурного фонду (УКФ). За два роки співпраці з УКФ культура залучила до Львова 12 млн 860 тис. гривень, що пішли на реалізацію культурних подій, досліджень і продуктів. Ідеться, наприклад, про Конгрес Культури, Місяць авторських читань тощо. І цей залучений ресурс має додану вартість, яку наразі ми не можемо порахувати. Відколи діє УКФ, Львівщина є другим регіоном за кількістю поданих і виграних заявок.
Монетизувати культуру допомагають креативні індустрії. Арт-підходи до реалізації економіки – важливі, бо зараз не достатньо просто продати продукт – він має зачепити емоційно або лишити по собі якийсь слід, спровокувати запитання, що, можливо, спонукатимуть піти в інший бік. Креатив і творчість зараз – у всіх сферах.
Подія ІСКу
Культура може приносити гроші і робить це, хоча результати цієї роботи можуть бути видимими і через 10 чи 15 років. До прикладу, Jazz Bez – найстаріший джазовий фестиваль країни, якому вже 20 років. Колись хтось це розпочав – ознакував Львів як джазове місто, з розумінням, що на противагу шароварній кічусі йому потрібна саме така музика, яка розвиватиме наш світогляд. Проєкт не зупинявся протягом 19 років попри революції і кризи. Це створило передумови до того, що у Львові зміг відбуватись Leopolis Jazz Fest: вже було певне середовище, Львів асоціювався з джазом. А після цього з’явилась і джазова школа, і свої джазові колективи. І це теж економіка.
Або візьмімо Форум видавців. Майже 30 років хтось його робив і це сприяло появі у Львові нових видавництв – це економіка, це креативний капітал, котрий ми, як місто, і держава маємо. Поява цілого Інституту книги в Україні стала можлива зокрема й тому, що хтось це усе протягом тривалого часу робив.
Як у Львові справи із приватними інвестиціями в культуру?
Це ризикована річ і останній сумний приклад – закриття Мистецької галереї Гері Боумена, що працювала 10 років і була прикладом приватної інвестиції в культуру. Чомусь ми, як львів’яни, не підтримали цю справу гривнею.
Зараз приватні інвестиції часто є поєднанням культури і бізнесу, інвестиції приватного сектору більше стосуються міждисциплінарних речей. Наприклад, є приватна школа Вікторії Папи MuzCool – приватний сектор, музика і освіта, як на мене, це успішний проєкт. Книгарні чи видавництва, як Видавництво Старого Лева – це бізнес, але він видає продукт культури – книгу. Фестивалі теж часто є приватними ініціативами. З одного боку – бізнес, а з іншого – культура чистої води.
За кордоном ситуація із інвестиціями у «чисте» мистецтво виглядає кращою…
Мені здається, що там ситуація загалом є кращою. Актуалізовані рівні в піраміді цінностей у людей, можливо, трохи інші, ніж у нас. У нас переважно дбають про задоволення базових потреб і до вищих рівнів піраміди не доходять. Скажімо, потреба купувати мистецтво в нас – у межах похибки.
Освічена людина із запитом на культуру – людина, в ціннісному кодексі якої культура – чи це твір мистецтва, чи потреба піти до театру тощо – займатиме важливе місце. Чи є цінністю для львів’ян поява нової театральної постановки? Чи джаз у нас для понтів і вигулювання нової сукні, чи люди розуміють, прагнуть розуміти, що це за музика?
Щоб ринок, пропозиції й запити у сфері культури розвивалися, має бути багато складових. По-перше, відповідний економічний рівень життя. А далі треба глобальне, ціннісне розуміння: у що ти інвестуєш, коли купуєш картину, для чого це. Це – запит на культуру, на мистецтво. А створити запит можна через освіту: ще зі школи маленькі львів’яни мають розуміти, що вони живуть у місті культури, яке має багату історію, цікаві інституції та проєкти. Дітям потрібно правильно це доносити, пояснювати, що кожна дитина є талановитою за замовчуванням і може свої таланти розвивати. А місто має створювати умови для цього.
Читайте також: Джазові музиканти можуть податися на відому премію і виступити на Leopolis Jazz Fest 2021
Маєте план, як це зреалізувати?
Ми в Інституті плануємо напрацювати програму для дітей «Я живу в місті культури». Майже всі класи мають факультативи – додаткові заняття із позашкільними освітніми кейсами. Звикло, вони перетворюються на ще одне заняття з математики, хімії чи іноземної мови. Ми ж хочемо за пілотною програмою спробувати перетворити їх на заняття з історії та практики культури. Мають зібратись педагоги, методисти, люди, які творять культурний продукт, які уміють мотивувати – і написати програму. А потім почати її виконувати.
Юлія Хомчин з сином Лукою
А якщо говорити про старших людей?
Культура присутня в житті людей від народження і до старості. Ми мали б творити програми, що залучають людей різного віку до культурного життя. Частково це і соціальна робота – центри, які працюють з людьми поважного віку, теж мають пропонувати їм шлях культурного розвитку і пізнання. Мережа медіатек могла б стати платформою для спеціальних програм включеності людей зрілого віку в культурне життя. Ми повертаємось до питання, як виховати в людині потребу. Маємо донести пенсіонерці, що вона як людина, котра зреалізувала себе як фахівець, мама, бабуся, має ще час, щоб щось нове у цьому світі пізнати. Як зробити пізнання цінністю? Щоб людина прокидалась і розуміла, що у світі, окрім буденної суєти і клопотів, є що пізнавати, і пенсія для цього – прекрасний час.
Ідеться і про можливості для людей. Але питання в тому, на що ми готові витратити свій ресурс – на ще один «ковйор» чи екскурсію замками або на нові переклади сучасної світової літератури. У людини має бути потреба в цьому.
Над чим зараз працює Інститут стратегії культури?
Зараз нашим пріоритетом є створення міського фонду культури. Ідея виникла давно, коли спільно із культурним середовищем Львова писали Стратегію розвитку культури. Я дуже вірю, що цього року нам вдасться створити цю інституцію, а середовище культури об’єднається навколо неї. Для нас засадничо важливо, щоб проєкт не відбувався за зачиненими дверима, тому ми залучили до роботи багато сторін: працюють експерти й аналітики у галузях культури, права, фінансів, зовнішні рецензенти. Це відкритий процес створення інституції. Далі, після напрацювання моделі фонду, рішення про його створення як юридичної особи має ухвалити Львівська міська рада. Якщо нам усе вдасться то до кінця року матимемо нову інституцію і будуть всі передумови, щоб у 2021-му вона запрацювала.
За цим процесом у Львові стежать в Одесі, Києві, Івано-Франківську, Тернополі, Рівному. Адже модель нашого фонду можна адаптувати до реалій своїх міст чи запозичити її як готову практику. Ми проходимо цей шлях першими, муніципальних фондів культури в Україні немає, це як колесо винаходити.
Як цей фонд працюватиме? Можна пояснити на конкретному прикладі?
Фонд матиме певний бюджет і критерії, за якими на конкурсних засадах гроші розподілятимуться на проєкти. Якщо людина – з громадської організації або з комунальної установи, чи фізична особа – має ідею, наприклад, школа критики для журналістів, які пишуть про культуру, вона подає заявку, відбувається конкурс. Якщо одним із пріоритетів фонду є освіта в культурі, ідея й мета проєкту добре сформульовані, грамотно прописаний шлях втілення, бюджет, людина отримує фінансування й реалізовує свою ідею. Це принцип європейських програм і фондів, де завжди є конкурс і розуміння, для чого це робиться.
Створення нової інституції культури – це не заперечення того, що вже маємо, а його посилення. Це шлях розвитку сфери культури, створення нових можливостей. Зараз для нас важливіше дати відповідь на запитання навіщо нам фонд культури та як поява такої інституції повпливає на екосистему культури.
Які проєкти Інституту стратегії культури вже вдалось втілити?
Ми молода муніципальна установа культури, але нам уже вдалося чимало, а ще багато чого маємо на рівні планів та ідей.
Із реалізованого згадаю Конгрес Культури – це дискусійна платформа для фахового критичного огляду культурного процесу. Це подія для представників галузі культури, націлена на розвиток культурного середовища України. Захід відбуватиметься раз на два роки. У 2019-му нам вдалося зібрати дієвців культури з усієї країни та розпочати вибудову у Львові спільної комунікаційної платформи. Конгрес мав також масштабну подію «Український Зріз» – триєнале сучасного українського мистецтва, що відбулось у новому просторі на площі Ринок, 42. До слова, цей простір, який зусиллям ІСК зокрема, зараз в комунальній власності, належить громаді та використовується для потреб культури. Зараз напрацьовується концепція цього простору.
Конгрес культури
Одним із напрямків діяльності ІСК є аналітика та дослідження. Ми розробили методологію моніторингу Стратегії розвитку культури Львова 2025, а також здійснили дослідження інституційного ландшафту Львова у сфері культури – ідеться про базу дієвців культури та мереж міжінституційної взаємодії. ІСК провів глибинні інтерв'ю з представниками влади, установ культури, ГО, освіти, бізнесу у сфері культури, незалежними митцями та кількісне опитування містян щодо співтворення культури.
Якщо ж говорити про освіту, то триває освітній проєкт для менеджерів культури LWOWRO, який ми втілюємо з партнерами із Вроцлава. Вже дві групи львівських менеджерів культури отримали можливість покращувати свої компетенції та здобути новий досвід. Спільно з кафедрою культурології УКУ працюємо над створенням сталої освітньої програми для менеджерів культури (цей проєкт підтримано в рамках конкурсу «Фокус на культуру»).
Читайте також: Освіта проти пандемії. Як у світі починають шкільний рік попри Covid-19
Із початком карантину провели онлайн-курс «Правове поле культури» (із юристом розглядали такі питання, як інтелектуальна власність, авторське право та ін.), серію включень із партнерами з-за кордону.
А ще за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та у співпраці з Мистецькою радою «Діалог» зреалізували масштабний проєкт «Код Культури», що містив у собі три складові: серію публічних дискусій, дослідження та відеопроєкт з мешканцями Львова.
Крім того, розпочали знайомитися з інституціями та людьми культури з недавно доєднаних до Львова громад, чим дали старт новому проєкту під назвою «Агломерація культури».
Паралельно триває робота над знаковою подією для Львова, ювілейним, 20-м міжнародним джазовим фестивалем Jazz Bez – цим проєктом зараз теж опікується ІСК. Поза увагою залишу менші і поточні речі: кому цікаво, всі результати нашої роботи – проєктів, досліджень – можна знайти на сайті Інституту та в соціальних мережах установи.
Публікація в межах програми висвітлення діяльності ЛМР.
Розмовляла Олександра Бодняк
Фото надані Юлією Хомчин
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку