Фото: Надії Марченко
Велич та особливий шарм. Як на вулиці Котлярській у Львові відновили 150-річну браму
Колись у триповерховій чиншовій кам’яниці під номером 8 функціонувала «Гебрейська кухня» та фабрика ниток. Сьогодні ж – знана серед львів’ян кав’ярня-галерея «Штука», яка повертає своїх відвідувачів у мистецьке середовище Австро-Угорського Львова.
Читайте також: Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на князя Романа
Тут частенько відбуваються презентації книг, виставки живопису, вечори фламенко. Сама ж кав’ярня нагадує невеличкий музей, де кожну деталь намагалися зберегти. Колись на фасаді будинку під час реставрації відновили оригінальні надписи на стінах. Недоторканими залишилися центральні двері, які попри занедбаний стан вирізнялися величчю та особливим шармом.
Щоб зібрати кошти організували аукціон
Власник кав’ярні-галереї – колекціонер Євген Булавін запропонував мешканцям будинку відреставрувати браму за програмою співучасті. А коли коштів все ж забракло – організував у галереї аукціон. Бо весь процес співпав із загальною кризою, окрім того серед мешканців чимало пенсіонерів, які не мали змоги приєднатися до цієї ініціативи.
«Загальна вартість робіт – 70 тисяч. Муніципалітет відшкодував 70% з цієї суми. Але коштів виявилося все ж недостатньо, тому вирішили організувати аукціон. Так ми продавали з галереї ті речі, які уже не мали, де експонувати: ужиткові речі початку XX століття, тарелі, поштівки, документи. Кілька лотів викупили поляки, які мали сентименти до Львова», – каже він.
Читайте також: Не хотіли чекати. Як мешканці Кастелівки самі відновили історичну браму
Євген Булавін каже, що подібна практика була на Галичині раніше. Коли починалася велика толока, тоді випускали якісь унікальні поштівки або фотографії, люди їх купували і це була «цеголка на побудову» наприклад шпиталю, чи якоїсь парафії.
Будівля закладена 1874-ого року, ймовірно, це рік народження і самої брами. Тож коли фахівці взялися за її реставрацію, колекціонер Євген Булавін розшукав архівні документи. Так з’ясувалося, що над вікнами в брамі колись були декоровані вставки (їх додатково вирізьблювали, бо з плином часу вони не збереглися), залишки старих шиб. За ними відновлювали графічне напилення на вікнах, яке з часом знищилося, але на початках було особливим елементом, – зазначає колекціонер.
«Район, який знаходився за сучасним ринком Краківським називався Кракідали. То була дільниця, де в більшості мешкало єврейське населення. У них було популярно зображати на брамах дерево життя. Зазвичай, воно було вирізьблене, або нанесено графічно на шиби. Ваза з квітами символізувала розквіт. І, власне, тут на вікнах теж були залишки».
Декоровані листочки, завіси з фігурними накладками та «не рідна» ручка
Брама – каретна, виготовлена з дерева. А отже дуже габаритна. Вага самої конструкції близько 200 кілограм. Реставратор Андрій Федоришин розповідає, що навіть демонтувати її було важко, знадобилося багато людей.
«Досить складна реставрація була, тому що багато її елементів під час попередніх ремонтів були замінені. Замість дуба поставили сосну, яка є м’яким деревом і швидко руйнується. Довелося ці всі елементи наново відтворювати, особливо декор тафлів – практично весь був не автентичним. Були проблеми також із завісами. Вони такі досить цікаві, з фігурними накладками, які на жаль, не збереглися. Та й самі ж завіси подекуди були зруйновані. Тож нам довелося заново усе виточувати. Така ж ситуація з кованими елементами на вікнах – деякі листочки були втрачені зовсім», – каже він.
Читайте також: Не хотіли чекати. Як мешканці Кастелівки самі відновили історичну браму
Ручка не рідна, але витримана у стилі історизму, тому до загальної концепції дуже пасувала. Якість реставраційних робіт щороку зростає, зізнається Андрій Федоришин. Але «ахіллесова п’ята» усіх брам саме ручки, їх найбільше полюбляють злодюжки. Зараз він з ковалями, мистецтвознавцями розшукують по Львову автентичні ручки. Хочуть запустити флешмоб, щоб у Фейсбуці люди зголошувалися, фотографували свої брами із замками, клямками. Каже, що варто зібрати таку інформацію і вже на майбутнє старатися відновлювати усе за автентичним зразком.
«Є велика проблема з тим, що чимало ручок втрачених, велике щастя десь у місті таки розшукати автентичні. Іноді можна вберегти ручки з внутрішнього боку, їх не завжди вдається зняти на металолом. Крім того старі брами мають специфічні замки. Мало хто їх ремонтував, вони висіли роками зламані, потім їх просто міняли на якісь інші. Тому потрапити на рідні – то велика рідкість. Треба вивчити, які ручки були в часи історизму, модерну, щоб максимально враховувати це під час реставрації».
Брама на вулиці Ляйнберга з крихітними дверями
Поки ми зачаровано розглядаємо флористичні мотиви на вікнах брами, пан Євген пропонує перейти до паралельної вулички. Виявляється, на вулиці Ляйнберга, є така ж широка каретна брама, щоправда у занедбаному стані. Її родзинка у маленькому отворі, дверях, які за висотою нижчі, аніж середньостатистична людина. Тож мешканцям будинку доводиться нагинатися, аби потрапити всередину. Питаємо в атмосферної панянки з прищепками, чи можемо зайти. Жінка радо відчиняє крихітні двері. Всередині, в холі досі збережена металева придворна планка.
Читайте також: Бруд – це вибір. Дві історії львів'ян, які самотужки відновили під'їзди в історичних будинках
«Це є запір. В часи, коли були єврейські погроми, саме вони захищали будинок і його мешканців. Якщо підперти двері цими планками, то їх уже не висадиш. Такі ж були на нашій брамі, але їх покрали. Зазвичай при брамах сиділа жінка з ключем, який міг відчинити двері після 10 вечора. Так брама не лише пропускала карети, але й обороняла тих, хто тут проживав», – пояснює Євген Булавін.
Фасад дещо понищений, під штукатуркою проглядається давній шар. Так пан Євген припускає, що тут подібно до фасаду кав’ярні, теж можливі неочікувані сюрпризи – рекламні розписи на стінах, які зазвичай розповідали, чим торгували у цьому будинку. Цікаво, що автентичне фасадне полотно дуже гладке. Справа у матеріалах – припускає реставратор Андрій Федоришин: «Романцемент – популярний матеріал, який використовували у 19 сторіччі. Це попередник цементів. Він був дорогим, але дуже атмосферостійким. У нас є гіпсова ліпнина, яка потребує додаткового фарбування. Коли покривали цим матеріалом, то жодних шарів уже не треба».
Поки розглядаємо стареньку браму, пан Юрій – мешканець будинку – розповідає, що уже подав її на програму співфінансування. Їй також хочуть повернути втрачений розкішний вигляд. Таємницю казкових маленьких дверцят поки що не розгадали. В будинку багато автентичних елементів, всередині вціліли вітражі. До того ж не всі люди ще поміняли рідні дерев’яні рами на пластикові. Тепер шукають можливості, аби вберегти і відновити обличчя дому.
Читайте також: Як у старовинному львівському будинку живуть і співпрацюють нічний клуб і мешканці
Наші герої – люди, які не шукають відмовок, а навпаки – шукають можливостей. Бо твердо переконані, що чи не у кожному під’їзді історичної частини міста під шарами радянських епох і невдалих ремонтів точно знайдуться розписи на стінах, а кожна вулиця, мала чи велика, приховує свої архітектурні таємниці.
Вікторія Мацькович
Фото Надії Марченко
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку