
Фото: Unsplash
Старший друг. Як у Львові працює наставництво для дітей-сиріт
28-річна львів’янка Юлія Прийма вже майже рік є наставницею. Каже, що шлях до цього був довгим. Все почалось у 2014-му році, коли вона працювала в благодійному проєкті і відвідувала різні сиротинці.
«Тоді я вперше на власні очі побачила, як організоване життя дітей-сиріт. В усіх закладах діти були немов однією командою, без виокремлення кожного гравця. У спортивній грі це справді добре, але у житті кожному хочеться персональної уваги, турботи і підтримки», – розповідає вона.
Читайте також: «Не знаєш ім'я дитини, краще не їдь». Що слід розуміти перед тим, як стати Миколаєм для дітей з сиротинця
Після візитів до дітей-сиріт Юлія зрозуміла, що залишатись осторонь не зможе. Та питання наставництва відійшло на другий план, коли вона вийшла заміж та народила доньку. Щойно малечі виповнилось три роки, жінка вирішила повернутись до питання наставництва.
«Це рішення було виваженим і витриманим часом – від бажання до реалізації минуло шість років. Коли чогось хочеш, це до тебе йде – так і мені у Фейсбуці трапився допис організації «Care in Action – Турбота в Дії» про те, що у них планується навчання для майбутніх наставників. Я без вагань відправила заявку», – згадує Юлія.
Як стати наставником
Аби стати наставником, не достатньо лише бажання, хоча вимоги до кандидата не складні – потрібно мати внутрішній ресурс, щоб взяти на себе відповідальність допомагати дитині, яка живе в інтернаті, мати час та бажання супроводжувати її для соціалізації та адаптації в суспільстві. Майбутній наставник має бути повнолітнім, повинен пройти медогляд і не перебувати на обліку в наркологічному диспансері. Також, щоб стати наставником, людині потрібна письмова згода всіх повнолітніх членів її сім’ї. Обов’язковим також є курс із соціальної адаптації дітей та підготовки їх до самостійного життя.
«Я пройшла навчання, подала документи і зібрала медичні довідки. Координаторка «Турботи в дії» відібрала серед дитячих анкет ті, що відповідали моїм побажанням: дівчинка віком 11-14 років, що живе у закладі у центрі Львова. У мене щільний графік, тому було важливо, щоб я могла не витрачати час на дорогу, а присвятити його дитині. Анкета моєї теперішньої підопічної відразу привернула мою увагу, хоча дівчинка була трохи молодшою», – розповідає Юлія Прийма.
Анкетування необхідне для того, аби наставнику та підопічній справді було цікаво разом, адже спільні інтереси та хоббі роблять зустрічі цікавішими.
«Я саме чекала на собаку, що мала стати моїм довгоочікуваним подарунком на день народження. А дівчинка хоче стати ветеринаром, її улюблена книжка – «Біле Ікло». Тож ми відразу знайшли спільну тему», – пригадує Юлія.
Юлія Прийма
Юлія бачиться з підопічною Марічкою 2-3 години щотижня. Спочатку, каже жінка, хвилювалась, адже ситуація у Марічки непроста – як і у всіх, хто живе у Центрі підтримки дітей. У дівчинки є бабуся і дядько, які позбавлені батьківських прав. А от мама – не позбавлена, тому що має певні розумові вади. Тож дівчинка не може бути усиновлена, але водночас не може і повернутись у сім’ю.
«Я переймалась, щоб у спілкуванні з дитиною не зачепити ненароком больові точки. А ще не знала, як можуть проявлятись у звичайному спілкуванні наслідки подій, які дитині довелось пережити», – пригадує Юлія Прийма.
Читайте також: «Моє тіло – моє діло». Як у Львові запроваджують сексуальну освіту для дошкільнят
Та навчання і бажання допомогли жінці стати менторкою для дівчинки. Вона намагається мотивувати дитину до навчання, до розвитку талантів:
«Наприклад, ми домовились, що я буду приносити їй щомісяця книжку. Коли вона її прочитає – ми разом подивимось екранізацію. Так вона прочитала «Життя і мета собаки» Брюса Камерона, і на наступній нашій зустрічі ми подивимось цей фільм», – тішиться Юлія.
Через те, що Марічкою ніхто не займався, поки вона була в біологічній сім’ї, дівчинка відстає у шкільній програмі. Тепер наставниця підтримує контакт і з вчителями та навіть знайшла волонтерів, які погодились додатково позайматись зі школяркою.
Наставниця і підопічна щодня списуються, а також обидві мають фотоальбоми, куди вклеюють фотографії з кожної зустрічі.
«Так я намагаюсь дати їй відчуття, що я поруч навіть тоді, коли фізично не з нею», – пояснює Юлія.
Питання грошей
Координатори проєкту детально пояснюють роль наставника дітям, акцентують на тому, що наставник – це не спонсор, а дорослий друг, тому від нього варто очікувати не матеріальних подарунків, а уваги, підтримки і спілкування.
«Я бачу, що моя підопічна добре розуміє мою роль у своєму житті і справді сприймає мене як старшу подругу, а не як гаманець. Ми багато говоримо про стосунки між батьками і дітьми, про дружбу, про бідність і багатство, про повагу і толерантність у суспільстві, про необхідність вчитись і розвиватись, про цілі і прагнення у житті. Вона всотує усе як губка і потім транслює уже свої думки про ті чи ті питання», – розповідає наставниця.
Читайте також: Навіть взимку діти цілий день у парку. Як у Львові створили незвичний «дитсадок»
Бути наставником, каже Юлія, взагалі не витратно.
«Моя підопічна живе в закладі, де справді хороші умови – сучасний ремонт, цікава бібліотека, 5-разове харчування. З її розповідей я розумію, що про неї там добре піклуються, вона усім забезпечена. Мої фінансові витрати – чай і смаколики, коли ми йдемо гуляти в місто і заходимо в кафе. І ще, звісно, я привітала її з днем народження: замовила торт і аксесуари для волосся, купила гелеву кульку і м'яку іграшку», – розповідає Юлія Прийма.
Що це дає?
Директорка ліцею «Просвіта», що раніше був інтернатом, Жанна Харчун розповідає, що завдяки наставництву діти мають можливість знайомитися із зовнішнім світом, знаходити нових друзів, здобувати досвід, розвиватися та самостверджуватися. У ліцеї зараз живуть кілька дітей, яких не вдалось повернути у сім’ї.
«Більшість наставників розуміють, що у них велика відповідальність перед дітьми, Богом та перед собою, адже вони мають справу із дитячими серцями, що не можна підвести, тому і викладаються на всі 100%. Віддані наставники – це велика підтримка для кожної дитини зокрема і для нас», – говорить директорка ліцею.
Жанна Харчун
Вона додає, що усі діти хочуть відчувати себе потрібними і прийнятими, розуміти, що їх люблять, про них думають, ними цікавляться і для них живуть.
За 4 роки реалізації наставництва в Центрі підтримки дітей проєкт показав себе як успішний: у дітей формуються практичні навички для вирішення побутових питань, вони вчаться розпоряджатись власними коштами, користуватись медичними чи освітніми послугами, долати складні життєві ситуації.
«Можливо не усі діти розуміють важливість спілкування з наставниками, але коли вони підростуть, обов'язково це оцінять, адже кожен наставник вкладає своє серце і душу, щоб розширити світогляд дитини, розвинути у ній потенціал, підняти самооцінку», – говорить Жанна Харчун.
За даними організації «Big brothers, big sisters» (USA) діти, які регулярно зустрічаються з наставниками, на 27% менше схильні до зловживання алкоголем і на 46% – наркотиками. Вони мають на 55% вищі шанси вступити до вишу і на 100% частіше готові займати лідерські позиції.
Іванна Согор
Головне зображення: Unsplash
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась