
ʼ
У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
«У мене тут ростуть картопля, цибуля, буряки, капуста, квасоля, а з вишні, яку ще я садила, ягоди покрали. Земля не людська, права на неї не маємо, тому й повинні віддати. Врожай мусимо зібрати до вересня. Майже 20 років садили тут городину. Шкода все віддавати, але що робити?» – бідкається 78-річна баба Оля, яка прийшла на ділянку на вул. Миколайчука, де за рік планують звести муніципальне житло з приміщеннями для фізичної та ментальної реабілітації, дитячим центром, підземним паркінгом і укриттям для людей, які проходитимуть реабілітацію в Національному центрі «Незламні» (Unbroken).
Сьогодні тут ще людські городи, земля засаджена різними культурами, дозрівають вишні та яблука, а поміж тим усім розкидане сміття і залишки будівельних матеріалів. Наступного року тут – вище лікарні Святого Пантелеймона – постане кампус із восьми житлових будинків для тих, що постраждали у війні й потребують реабілітації.
Розчищають, щоб забудувати
Зрозуміти, де саме будуватимуть житло для поранених переселенців, яким потрібна реабілітація, вдається не відразу. Вище лікарні Святого Пантелеймона бачимо гаражі, школу зі стадіоном, де активно займаються діти, а також густонасаджені дерева, за ними – будови.
«Ой, та тут всюди будують. Вам, мабуть, туди, – каже чоловік, показуючи направо. – Ось там є городи, будинок айтівців, кажуть, що скоро збудують ще один, для «афганців» (на вул. Джона Леннона – Ред.). Певно, там і є те, що ви шукаєте. Забудовують кожен клаптик, то тепер не розбереш, що до чого і для кого. Більшість городів та садів у нас занедбані. Територія комунальна, не обгороджена, люди вже не садять нічого, бо інші крадуть, або не хочуть, бо розуміють, що скоро від них цю землю заберуть».
Читайте також. У Львові для «афганців» збудують три будинки
Із таблички при дорозі дізнаємося, що роботи зі зведення житла для внутрішньо переміщених осіб уже розпочалися і триватимуть рік: із червня 2023-го до червня 2024-го.
Інформаційний стенд проєкту майбутнього будівництва
Людей поблизу городів, яких можна було б про щось запитати, небагато. При дорозі на клаптику землі пораються жінка і чоловік. Їх майже не видно, бо все заросло бур’янами й травою. Кажуть, що цією городньою ділянкою користуються понад 10 років, щороку садять картоплю, буряк, капусту. Земля не їхня, але, як і багато інших людей, з року в рік обробляють її, вирощують городину. Цього року роблять це востаннє.
«Городець у нас невеликий, буквально пара соток. Був трохи більший, але коли робили дорогу до цвинтаря, урізали. Якби то було наше, то щось би казали, а так мусимо віддати», – пояснює жінка.
Ділянки, де у вересні почнуть будувати соціальне житло для тих, що потребують реабілітації
На іншій ділянці помічаємо бабусю Ольгу. Жінці 78 років, близько 20 років вона висаджує тут городину. Живе неподалік, через дорогу, тому «гріх нічого не садити». У целофановій торбинці несе зелену цибулю, якою хоче поділитися з нами, вмовляє узяти жменьку зеленини, бо ж свіжа, нічим не підсипана.
78-річна бабця Оля на городі
«Тут ніколи не було загороджено, але високі дерева, кущі і трава трохи ховали наші ділянки. Я садила бульбу, квасолю, цибулю. Тепер тут все викошують, дерева викорчовують, будуть будувати. Біля під’їзду почепили оголошення: ті, що мають насадження, повинні до вересня зібрати врожай. Сподіваюся, нам дадуть це зробити, бо зараз тільки все починає рости, дозрівати», – каже вона.
Бабуся розповідає, що неподалік цієї ділянки кілька років тому вже планували будівництво, забили палі, але через підтоплення забудовники відреклися від цього місця.
Зелена цибуля, яку виростила на городі бабця Оля
«Я ще пам’ятаю, як тут був став із водою. Його висушили, але все одно до будинків часто підходять підземні води. Час від часу з підвалів на Миколайчука люди досі викачують воду. Тепер тут ніби знову щось будуть будувати. Чула, через війну місць у лікарнях не вистачає, тому на місці городів поставлять будинки для поранених, яких будуть лікувати, відновлювати», – додає співрозмовниця.
Жити і лікуватися
Долю ділянок на Миколайчука, де вже почалися підготовчі роботи зі зведення соціального житла для поранених внутрішньо переміщених осіб у межах екосистеми «Незламні», визначили ще в 2014 році, коли ухвалою Львівської міської ради затвердили детальний план території житлового мікрорайону «Збоїща». Частину ділянок між вулицями Пилипа Орлика, Віри, Надії та Любові, вулицями Миколайчука і Проєктованою (ще не існує, але є в генплані та ДПТ) місто планувало продати з аукціону для будівництва житла, але коли виникла потреба в соціальному помешканні для пацієнтів реабілітаційного центру «Незламні» та членів їхніх родин, цільове призначення змінили. Дві ділянки віддали ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації». Про це мовиться в ухвалі від 6 грудня 2022 року та ухвалі від 9 березня 2023 року.
Захаращені ділянки, на яких розпочнеться будівництво житла для травмованих війною людей
Підготовчі роботи й облаштування території розпочали після рішення Львівської міськради. Загалом за рік на двох земельних ділянках на Миколайчука загальною площею 20 тис. кв. м, планують звести вісім будинків, на 5-7 поверхів, де тимчасово зможуть проживати 700 осіб. Поки що «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» не має правових підстав вести будівництво, бо ще не отримало містобудівних умов і обмежень забудови ділянок, якими користується.
Як розповів у коментарі для Тvoemisto.tv заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, розпочався тільки перший етап підготовки земельних ділянок,тобто проведення геологічних і геодезичних досліджень для розуміння структури ґрунтів, викошування трави, вивезення сухостою. До будівельних робіт планують перейти у вересні-жовтні цього року. До того часу прокладатимуть мережі та з’ясовуватимуть технічні питання.
Будівельне сміття на ділянці, яку розчищатимуть для будівництва житла
«У липні почнуть прокладати мережі, а у вересні-жовтні перейдуть до будівельних робіт. Ділянки, де триватиме будівництво, розташовані вище, тому про підземні води чи підтоплення не може бути мови, – вважає Андрій Москаленко. І запевняє, що поки засаджені людьми городи не чіпатимуть, щоб можна було спокійно зібрати врожай: «Хоч це й комунальна ділянка, люди роками мали тут городи. Ми з ними зустрілися, поговорили. Настрій у всіх нормальний. Люди, навпаки, радіють, що це місце стане порятунком для поранених у війні».
На спорудження житла Європейська комісія виділила 19,5 млн євро грантових коштів. Завдяки співфінансуванню місто має забезпечити прокладання всіх мереж. Зі слів Андрія Москаленка, для цього в бюджет Львова заклали майже 88 млн грн.
«Тимчасово, від пів року до року, в одно-, дво- та трикімнатних помешканнях зможуть перебувати не лише ті, в яких закінчуватиметься лікування або перший етап реабілітації в лікарні, які потребуватимуть догляду чи протезування, а й члени їхніх сімей: батьки, дружини, діти. Це дуже важливо для соціалізації, повернення до звичного життя», – веде далі заступник міського голови Львова.
Мешкати неподалік місця, де триває лікування й реабілітація, можливість не переривати один і другий етапи дуже важливо для поранених у війні, вважає заступник директора з розвитку лікарні Святого Пантелеймона Першого ТМО Володимир Федоров.
«Запитів на реабілітацію від поранених дуже багато. Війна триває, евакуаційні поїзди везуть травмованих. Зараз маємо багато покалічених із Одеси, Вінниці, Харкова, Києва, Чернігова. Кількість пацієнтів, які потребуватимуть допомоги, тільки зростатиме. Тому якщо поблизу буде місце, де можна це робити, зуміємо охопити більшу кількість пацієнтів», – каже він.
Володимир Федоров пояснює, що є два види реабілітації – стаціонарна й амбулаторна. Перша буває гострою і підгострою, а друга настає тоді, коли пацієнт уже потребує занять із фізичним терапевтом, протезистом. Саме на цьому етапі й виникають найбільші проблеми, бо поранені, які проходять реабілітацію у Львові, але не є жителями міста чи області, не мають де мешкати. Їхні родичі, дружини, батьки самі винаймають квартири, кімнати в гуртожитках. І якщо знайдуть житло найближче до лікарні, значить пощастило.
«Наші лікарі не раз розповідають, що поранені просять поради чи допомоги в пошуку тимчасового житла на час реабілітації. Людський організм – не арифметика, де можна все порахувати. Тривалість реабілітації буває різною і залежить від ступеня ураження, важкості, резервних можливостей організму, характеру травми (мінно-вибухова комбінована травма, травма, яка потребує протезування, відновлення): загалом від 14 днів до кількох місяців, навіть року. Тож пораненим потрібне житло неподалік лікарні, в якій вони проходитимуть амбулаторну реабілітацію. Або, наприклад, на час протезування, щоб мати змогу частіше приходити до нас на заміри, примірку куксоприймача тощо. Відновлення буде легшим, швидшим і набагато дієвішим, якщо в цей період пацієнт перебуватиме серед рідних, які є його підтримкою та опорою», – вважає співрозмовник.
Володимир Федоров каже, що є чимало країн, як-от США або Німеччина, в яких при потужних реабілітаційних центрах створені кампуси, де пацієнти мають змогу не лише лікуватися, проходити реабілітацію, а й проживати. Тому такий кампус хочуть побудувати й у Львові.
Як наголосив заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, всі умови перебування, проживання поранених у майбутніх будинках ще на стадії остаточного затвердження з Єврокомісією.
На запитання, чи доведеться людям платити за оренду житла в кампусі, оплачувати комунальні послуги, співрозмовник не відповів, зазначивши: «Наразі без подробиць. Усе це прораховують, прописують, а також доробляють сам проєкт кампуса, тому чітко відповісти, що в ньому буде, не можу. Знаю, що на перших поверхах будівель будуть приміщення для реабілітації та психологічної адаптації поранених і вимушено переміщених осіб, де їх огорнуть опікою та допоможуть із соціалізацією, а також дитячий центр, підземна автостоянка, яку можна буде використовувати як укриття під час тривог. Це один із найбільших грантів Єврокомісії, які отримав Львів, тому тут досить складна структура управління проєктом. Всі моменти проговорюємо і погоджуємо з Єврокомісією, дещо може змінитися, але останнє слово за нею як грантонадавачем».
Житло за рік
Проєкт муніципального житла для людей, які проходитимуть реабілітацію в Національному реабілітаційному центрі «Незламні», обрали під час Всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу. Для участі в ньому зареєструвалися 25 команд, переважно з Києва та Львова, з досвідом проєктування й реалізації житлових будинків. Були заявки з Вінниці, Дніпра, Харкова, Чернівців. 10 команд завершили роботу та подали конкурсні проєкти, серед яких журі обрало переможців.
Проєкт за технологією Well-being ConTech від Drozdov & Partners
За рішенням журі переможцем конкурсу став проєкт авторського колективу міжнародної студії архітектури та урбанізму Drozdov & Partners із Харкова, яка після бомбардувань вимушена була релокуватися до Львова.
Тvoemisto.tv звернулося по коментар до переможця конкурсу, але поки що його не отримало. Відомо, що житловий кампус на Миколайчука збудують за прогресивною швидкісною prefab-технологією Well-being ConTech, завдяки якій терміни багатоквартирного будівництва скорочуються вдвічі. Автори технології – інженери будівельної компанії «Будова» (м. Одеса).
Житлові комплекси, які зведуть поблизу Національного реабілітаційного центру «Незламні»
Технологія швидкого будівництва, якісного й порівняно недорогого житла полягає в тому, що всі елементи будинку виробляють на заводі, а потім швидко збирають на будівельному майданчику. Водночас деякі елементи, наприклад стіни, ретельно готують до подальшого використання: утеплюють, роблять потрібні отвори для комунікацій тощо.
«Фактично 90% будинку можуть бути виготовлені на виробництві. Це означає його кращу якість і набагато вищий її контроль, аніж той, що можливий в умовах будівельного майданчика – просто неба», – зазначив Марк Кестельбойм.
Житло, яке зведуть за новітньою українською технологією швидкого будівництва
Подальша доля невідома
Усі вісім будинків, які входитимуть у екосистему Національного реабілітаційного центру «Незламні», мають намір звести за рік. До кінця цього року планують здати перший будинок, а до червня 2024-го завершити всі наступні стадії відповідно до дорожньої карти. Тоді й мали б почали заселяти людей, які потребують реабілітації.
Дорога до майбутнього муніципального житла для поранених
Що буде із кампусом після нашої перемоги, Андрій Москаленко говорити не захотів.
«Навіть якщо війна закінчиться завтра і настане перемога, це ще не означає, що не буде тих, кому знадобиться реабілітація. Навпаки, затребуваність тільки зростатиме», – каже заступник міського голови Львова.
Можливо, ці помешкання віддадуть соціально вразливим категоріям населення.
До слова, місто має великі плани на оновлення мікрорайону. Тут, зокрема, хочуть прокласти трамвайну колію та розширити дороги. В бюджеті розвитку на 2023 рік на це передбачили 21 млн грн. Цих грошей мало б вистачити на проєктну документацію і, можливо, початкові роботи. Як уже розповідало Tvoemisto.tv, наразі на фінальній стадії ескізний проєкт першого етапу реконструкції (від перехрестя Мазепи – Миколайчука до перехрестя з вулицею Пилипа Орлика), згодом розпочнуть підготовку ділянки робіт.
Також у межах вулиць Пилипа Орлика – Миколайчука, біля дитячої лікарні Святого Миколая та лікарні Святого Пантелеймона, планують створити сквер і озеро. Ділянка скверу на етапі відведення. Цей простір є не менш важливим для відновлення травмованих війною українців.
Також є надія, що довкола Першого ТМО у Львові постане перший справжній інклюзивний квартал, де можна буде легко проїхати на інвалідних візках, пройтися на милицях. Згодом ця практика пошириться на інші вулиці міста, бо, як ми уже писали в матеріалі, зараз «для візочника у Львові є два варіанти – дім або балкон».
Ольга Шведа
Дмитро Борисов
Фото: Іван Станіславський/Твоє місто
Вибір Твого міста
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста
- «Ми як на пороховій бочці». Як живе Розвадів, де стався витік газу
- «Сьоме питання». Про що Садовий не може домовитись з депутатами
- Молоко, пил і надмірна чистота. Чому в дітей виникає алергія і як боротись
- «ЛКП проїдають мільйони». Чи створять у Львові наглядові ради