
«Я недопильнувала». Батьки онкохворих дітей часто звинувачують себе
Перші хвилини
«У батьків шок, вони нічого не бачать і не чують, коли тільки приїжджають в лікарню з дитиною», – розповідає Мар’яна Нич.
Читайте також: Почути і перемогти. Як у львівській лікарні діти долають рак
Саме перші хвилини перебування у медзакладі, коли озвучений діагноз важкого захворювання, є найскладнішими. Психолог, як стороння людина, спілкується з дитиною, яка емоційно закрита, через маму.
«Це просто знайомство і дозвіл на майбутнє спілкування. Іноді і батьки, і діти настільки розгублені, що коли питаю, чи можу я з ними поспілкуватись, допомогти, вони не знають, що сказати. Здебільшого це може означати – ні, не зараз», – ділиться психологиня.
Однак, коли вони погоджуються на контакт, то першочерговим завданням психолога є повернути людину в момент «тут і зараз». Для цього потрібно розпитати, що зараз відбувається: чи відчувають вони своє тіло? Чи мають на кого і на що опиратись? Чи чують? А потім вони мають почути: «Так, ви в лікарні, так, у вашої дитини складне захворювання».
«Часто знайомство починається з того, що я заглядаю через віконце дверей: мушу переконатись, що саме в цей час доречно заходити. Коли бачу, що мама обіймає дитину, гладить її по голівці, то не заходжу, щоб не порушити цей стосунок. Якщо у палаті спокій, то заходжу і перепитую, чи можна, а потім розповідаю про себе. Я очікую на дозвіл для подальшої співпраці, але не нав’язуюсь», – говорить Мар’яна Нич.
Мар'яна Нич
Психолог, веде вона далі, розповідає мамі і дитині, хто він, для чого прийшов. А також просить їх розповісти бодай кілька слів про себе, якщо дитина і батьки спроможні відповідати.
«Хочу, щоб мене почули та побачили, а головне – щоб знали, що є така людина і допомога. Ніколи не очікую, що хтось має відразу відгукнутись», – додає жінка.
Вона каже, що батьки настільки розгублені, що їм потрібно почути просту фізіологічну мову, аби включитися в процес.
«З вами відбувається нове»
Після встановлення контакту психолог намагається пояснити батькам, що з ними відбувається щось нове і незрозуміле, але це – тимчасово.
«Часом від лікарів є прохання підійти до мами – мовляв, вона трохи неадекватна. Лікарі кажуть, що батьки їх не чують. Насправді це нормально для стану шоку. Лікарям бракує часу й терпіння на пояснення, а мами відчувають свою розгубленість, відчувають провину і страх», – говорить Мар’яна Нич.
Тут, додає вона, важливо пояснити, що це нормально, таке трапляється. Головне зараз – побути з дитиною, а в лікарів можна перепитати потім.
Читайте також: На «В» з мінусом. Дитячий онколог Роман Кізима про медицину у Львові
Почуття провини у батьків може виникнути від думки, що вони недопильнували дитину, що зробили щось не так. У деяких в уяві постає низка традиційних і нетрадиційних стереотипів про родові «гріхи», які передаються дитині через провину предків. Дехто звинувачує себе в тому, що вели нездоровий спосіб життя під час вагітності. Інші – що не зауважили, що з дитиною відбувається щось не те, коли вона скаржилась на втому.
Тоді психологи пояснюють, що хворобу спричиняють багато чинників, що це мутація клітин в організмі дитини, що хвороба також має певний відсоток генетичної імовірності, що підтверджено науково.
«Я намагаюсь показати їм іншу сторону виникнення хвороби, щоб вони не звинувачували себе, а зосередились на іншому. Я намагаюсь пояснити, що їхня дитина захворіла не через те, що мама зробила щось не так, а просто тому, що так сталось. Не завжди вдається переконати маму, але якщо вони почують іншу сторону – це важливо. Я нагадую, щоб вони звіряли інформацію зі своїм лікарем і не варто вдаватись в літературу, адже всі діти різні і все індивідуально», – говорить Мар’яна Нич.
Вона додає, що також пояснює батькам, що те, що вони у лікарні – добре. Адже тут є нагляд фахівців, які роблять усе можливе, щоб допомогти дитині.
Мар’яна Нич розповідає, що за час роботи стала свідком різних історій, зокрема, коли був один шанс із тисячі на порятунок дитини і батьки ним користались – дитина одужала.
«Було й інше. Спочатку у лікуванні було все гаразд, але згодом стан дитини погіршився і мама з нею потрапили в реанімацію. Дитина три тижні не їла, їй поставили діагноз «умертвіння шлунку». Якби цього не зупинили, то дитина померла би від ускладнення. Я тоді була в реанімації – ми працювали з мамою, а не з дитиною», – розповідає Мар’яна Нич.
Мама тоді хотіла почути лише те, що все буде добре і дитина одужає, але психолог не може такого сказати. Тож говорили про те, що є зараз, що відбувається з дитиною, а також про те, що 2-3 години життя – це результат, що стабільний тиск – це результат, що дитина, яка бачить маму – теж результат.
«Ми збирали такі маленькі фізіологічні показники і приймали їх як позитив. Мама доглядала за дитиною, а я питала про її стан: чи відчуває вона свої ноги, чи пила, що має робити за рекомендаціями лікарів, чи має взагалі силу триматись на ногах», – згадує психологиня.
Ця історія закінчилась тим, що дитина одужала, а мама зрозуміла, що реанімація – це місце допомоги, а не лише болю та страху.
Як працювати з дітьми
Мар’яна Нич каже, що її робота з малюками – це, переважно, робота з батьками. Так само відбувається і спілкування із дітьми віком 3-5 років. Також з ними можна спілкуватись через предмет, що дитина любить, наприклад – іграшку.
А от для встановлення контакту із дітьми 6-11 років потрібно одночасно бути і на їхній хвилі, і дорослим, на якого можна спертись.
«Старші діти мислять по-іншому. Вони усвідомлюють, що вони відірвані від соціуму і їх цікавить, що буде далі. Дехто наважується питати, чи помре. І тут важливо бути чесним, відповідати прямо і чути відповіді. Якщо дитина ставить запитання, чи помре, то питаю, чому вона так думає, яке у неї уявлення про це? Іноді це не дитячий страх, а страх батьків, який діти або чули, або інтуїтивно відчувають і проектують на себе», – говорить Мар’яна Нич.
Часом, додає вона, у дітей багато інтересу: що зі мною, як це трапилось? Іноді ними керує страх настільки глибинний, що вони навіть не можуть сказати про це.
Читайте також: Шанс жити. Для чого і як у Львові проводять пересадки органів
Хвороба допомагає переосмислювати багато речей, цінностей, ставити нові пріоритети. Завдяки хворобі одні стають дорослішими, а інші навпаки на певний час регресують.
«Дитина, яка багато пережила, потребує двох речей: мати можливість дорослішати і регулювати материнську опіку. Ми вчимо регулювати батьківське злиття з дитиною, що вони мають відчувати ту відстань, на яку батьки можуть наближатись, а на яку – ні. Дитина немов прагне показати: «не робіть з мене немічну людину!». Їй потрібен простір», – пояснює Мар’яна Нич.
Дитяча психіка нестійка, насамперед потрібно працювати над пошуком ресурсу і визнанням стану, що є зараз.
«Одна з дівчат-підлітків описала свою хворобу, як паузу на ютуб-відео. Ми почали про це говорити і з’ясувалось, що це вона сама поставила паузу, але тільки в її волі знову продовжити відео. Іноді дитина каже, що хоче забути про хворобу і ніколи не згадувати про неї. Однак хвороба – частина життя, де є переосмислення, усвідомлення, пошук нових цінностей і пошук себе в новому житті», – розповідає психологиня.
Психолог допомагає шукати у хворобі і позитив, хоча це і стрес. Дітям доводиться адаптуватись кілька разів – коли вони потрапляють у лікарню і коли одужують та повертаються додому.
«Після повернення додому дитина може кусати братика чи сестричку, адже після пережитого страждання має злість на хворобу. Процес адаптації є складним. Слід повертатись в школу, налагоджувати контакти, наздоганяти програму. Батьки ж мають по-новому стежити за здоров’ям дитини», – говорить психологиня.
Старші діти можуть відчувати, що «однолітки живуть легко, а в мене цілий комплекс соціальних проблем». Відтак, може формуватись нове оточення, доводиться все починати з нуля, що насправді важко.
Взаємозв’язок
«Одного разу був випадок. Дитина одужала, ніби все гаразд. Але мама постійно боялась, що хвороба може повернутись. Емоційно дитина це зчитувала і не могла почуватися вільною. Коли мама це усвідомила і змінилась, то легше стало і доньці», – розповідає Мар’яна Нич.
Буває і таке, що батьки опираються на підтримку дітей, які кажуть: «Мамо, не плач, все буде добре, я готова до боротьби, тому все вдасться!»
Деякі діти мають таку жагу реалізувати себе, що впевнено ідуть до своїх цілей попри страхи батьків. Та буває і навпаки.
«Одна мама 5 років контролювала показники дитини. За якийсь час нарешті перестала, але в дитини з’явились постійні «скани» свого організму – це як фобія, що переросла в панічний контроль над станом свого організму, який не дає їй можливості розслабитись і почуватись вільною», – згадує Мар’яна Нич.
Читайте також: (Не) Доглянута старість. Які умови в будинках для літніх у Львові і скільки це коштує
У стосунках батьків і дітей є нормальним процес гойдалок – зближення і віддалення, адже бути в злитті весь час є складно: іноді дитина хоче, щоб її обняли, потримали на руках, а іноді – навпаки. Деколи це може ранити батьків, якщо вони не знають меж дитини.
«Я завжди нагадую мамі, що вона жінка, що вона має стежити за собою, пам’ятати про себе, про чоловіка. Це також потрібно дітям, які хочуть бачити батьків щасливими. Мами можуть мати конфлікти з татами, бо ті теж не знають, як себе поводити, і втікають в роботу. Мами їх критикують за це. Але це той випадок, коли не слід бавитись у здогадки, а вартує просто навчитись казати про свої потреби. Коли тобі потрібно, щоб хтось тебе обійняв, попросити про це. І так з усім іншим, щоб чоловік знав це і відчував свою потрібність», – говорить психологиня.
Вона додає, що психологічне відновлення після хвороби може тривати від кількох місяців до кількох років. Коли дитина є в здоровому стосунку з батьками, рідними, однолітками, то природна реабілітація відбувається швидше.
Марія Дацко
Фото авторки і надані героїнею
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Безпечна сповідь і чистота у серці. Як у Львові на карантині проводять Таїнство сповіді
- За що платить Covid-пацієнт і скільки коштує день у львівських лікарнях
- Жінки в ІТ були завжди. Чому ця професія не має статі
- «Червоні прапорці» аутизму. На що батькам звертати увагу в розвитку дитини
- Якими новими медпослугами з 1 квітня можуть безоплатно користуватись львів'яни
- Що правда, а що – ні. Фактчекінг звернення депутатів щодо Андрія Білого
- «Я вакцинуюсь, бо…». Історії львів’ян, які отримали щеплення від коронавірусу
- Найважче, коли пацієнти помирають від ускладнень. Лікарка про рік роботи з Covid-хворими
- Коронавірус у вагітних. Як захиститися, чи можна вакцинуватися і які є ризики для дитини
- Плани і реальність. Що недоговорює про закупівлю і ремонт транспорту ЛМР
- «Вірус справді змінився». Яким зараз є портрет хворого на Covid-19
- «Це бізнес». Чи вигідно Львову віддати два ринки та що буде із землею
- Без меж. Як дистанційне навчання впливає на психіку дітей і підлітків
- Велич та особливий шарм. Як на вулиці Котлярській у Львові відновили 150-річну браму
- Куди полетіти зі Львова: Луксор – вічне місто фараонів
- «Святкуємо день народження». Спогади львів'янки про період підпілля УГКЦ
- УПівка на псевдо «Домовина». Бо ніколи нікого не зрадила
- Перехрестя шести вулиць. Чому так складно проїхати Сахарова – Вітовського і що з цим робити
- Лікар, якого жартома називали «Мафією». У пам’ять про медика Ігоря Мартинюка
- «Найважче повертатися без результату». Як на Львівщині шукають заблукалих у горах
- Чи допоможе львів'янам щеплення від коронавірусу поїхати за кордон
- Усиновлення крок за кроком. Як у БФ «Рідні» допомагають стати батьками
- Правди не знав ніхто. Історія скульпторки і львівської легенди Теодозії Бриж
- Щороку їду на Майдан. Історія медсестри, чиє фото друкували світові медіа
- Перегони до Марсу і повернення на Місяць. Як Україна освоює космос із іншими
- То мороз, то відлига. Хто такі метеозалежні люди і до чого тут львівська погода
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»
- Львів, який хочеться запам'ятати. Атмосферні фото засніженого міста
- Почути і перемогти. Як у львівській лікарні діти долають рак
- (Не) Доглянута старість. Які умови в будинках для літніх у Львові і скільки це коштує
- «Мама викликала швидку і знепритомніла». Історії людей, які отруїлись чадним газом
- Щоб усі були як рідні. Як у Львові працюватиме Центр підтримки дітей та сім’ї «Рідні»
- Робота на випередження. Як Рівне підготувалось до снігопаду і показало приклад іншим
- «Тут ближче до Бога». Розповідь про отця, який високо в горах лікує людей
- Халк прокидається. Львів'яни – про те, як Covid-19 впливає на психіку
- Хто такі медичні капелани і чому їх хочуть ввести у штати лікарень
- Не Польщею єдиною. Куди їдуть заробітчани після локдауну і що їм пропонують
- Лікар для всіх. У пам’ять про медика Євгена Марцинішка
- Французька кухня, віденські бали. Як жили львів'яни сто років тому
- Шанс жити. Для чого і як у Львові проводять пересадки органів
- Родимка, папілома, бородавка – як не пропустити рак шкіри. Поради дерматолога-онколога
- Гайда на лижі! Різноманітні гірськолижні курорти неподалік Львова: умови, ціни
- Не хотіли чекати. Як мешканці Кастелівки самі відновили історичну браму
- Єгипет і Мальдіви. Куди їдуть львів`яни взимку і що вигідніше в час пандемії
- Тюбінг і оригінальні розписи столітньої давності Модеста Сосенка. Подорож Львівщиною на один день
- Менше популізму, більше технологій. Як 2020 рік змінив траєкторію світу
- Гроші є, інвестиції – будуть. Що чекає на економіку України у 2021 році
- Не тільки лижі. Де активно відпочити на Львівщині узимку
- Богдан Шумилович: У довоєнній Галичині не святкували від «Романа до Йордана»
- Будьте гнучкими. Як спланувати 2021 рік, коли невідомо, що буде за тиждень
- Подруга президента Франції. Історія львів'янки, яка єдина написала радіодиктант без помилок
- Таємниці княжого храму святого Миколая. Екскурсія найстарішою церквою Львова
- Старший друг. Як у Львові працює наставництво для дітей-сиріт
- Коронавірус і Різдво. Із якими обмеженнями святкуватимуть в Україні та Європі
- Потрібні нові холодильники. Як Львів готується отримати вакцину проти коронавірусу
- Наші світильники є у Франції та США. Як львівська компанія запалює світло по всьому світу
- «Моє тіло – моє діло». Як у Львові запроваджують сексуальну освіту для дошкільнят
- Цілющі вода й повітря. Де на Львівщині зміцнити імунітет і відновитись після хвороби
- Безробітні є, а вакансії? Де і кому можна знайти роботу у Львові
- Ремонт без проблем. Як зробити усе так, щоб не пошкодувати і не втратити гроші
- Чи можуть львів’яни уникнути зростання ціни на доставку газу. Роз’яснення
- «Вийшла в ліс і почала кричати». Історія ВІЛ-позитивної львів’янки
- Розуміти одне одного. Чого очікують від влади Львова громадський сектор, медицина і Церква
- Навіть взимку діти цілий день у парку. Як у Львові створили незвичний «дитсадок»
- Карантин добив. У Львові закривають культову «Українську книгарню»
- «Двері відчинені». Як вирішують скандал у Львівській міській раді
- Закон, повага та (не)чинний Садовий. Що відбувається у Львівській міській раді
- Лікували все життя. Історія подружжя медиків, чиє життя забрав коронавірус
- Львів і його села. Як місто розширювало свої території
- Бути першими – це велика відповідальність. Як змінювалася ІТ-компанія ЕРАМ протягом 15 років в Україні
- Люди з ментальними розладами помирають від Covid-19 частіше за онкохворих? Нові дослідження
- Дебати Андрія Садового і Олега Синютки. Як це було
- Правда чи брехня? Фактчекінг і експертний аналіз дебатів Садового і Синютки
- Не втратити ґрунту, на якому стоїмо. Вахтанг Кіпіані про українські змісти
- Львів – проти. Чи працюватимуть на вихідні у місті кафе, ТРЦ і перукарні
- Чи можуть бути у Львові англомовне навчання та добра медицина?
- Українська стала мені рідною. Історії тих, хто вчив мову у дорослому віці
- У ньому вся сіль. Мандрівка вихідного дня у Дрогобич і Нагуєвичі
- Медичний канабіс в Україні. «За» і «проти» та що каже Церква
- Чи закривати школи у випадку локдауну та що роблять у Європі
- Троянський кінь для супербактерії. Як у Львові розробляють новітній антибіотик
- Перекласти Шептицького на сучасний лад. Як у Львові пройшло бієнале Митрополита
- «Осиротілі юрби гуляк». Як ведеться на карантині ресторанам Європи і світу
- Місцеві вибори 2020 у Львові та ОТГ. Найважливіше. Фото, відео. Оновлюється
- Реконструкція Винників. Репортаж з містечка, яке вперше не голосувало за власного мера
- Літати по-новому. Що корисного можуть дати пасажирам карантинні зміни в авіації
- Онлайн-голосування на виборах – прогрес чи смерть для демократії
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» УГП
- Вибори до Львівської міськради. Перша десятка партії «Варта»
- Що Кошулинський обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» партії «Слуга народу»
- Вибори до Львівської міськради. Перша «десятка» партії «Голос»
- Що Рущишин обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми
- Диригент швидкої допомоги. У пам’ять про лікаря і любителя джазу Ігоря Орлова
- Замок, космічна екскурсія і музей людських історій. Мандрівка Золочівщиною
- Місцеві вибори пройдуть за новими правилами. Що змінилось?
- Дзвонила всім підряд у телефонній книзі. Як львівська вчителька поборола рак
- Хаотична забудова та сміття. Як кандидати на мера Львова вирішуватимуть ці проблеми
- Захищати не лише на передовій. Як із маленьких справ будується захист країни
- Що Зінкевич обіцяє зробити для Львова. Аналіз програми