Tvoemisto.tv дізналося про те, як виглядає святкування Різдва у Кракові та поспілкувалося з українцями, які приїжджають святкувати його до Польщі.

Сніг поволі падає на головну площу міста та вилискує на бруківці. Із чотирьох сторін площу оточують середньовічні кам’яниці із двома-трьома вікнами на фасадах, величний собор та міська ратуша. На площі стоїть різдвяна ялинка, прикрашена гірляндами та сила-силенна яток, де можна купити сувеніри, смаколики, книги та середнього ґатунку копії стародавньої зброї. Це – Краків. 

Так, як і Львів є туристичною столицею, Краків вважають одним із туристичних центрів Польщі та Європи. Сюди на Різдвяні свята приїжджає найрізноманітніша аудиторія. На вулицях міста можна почути цілий спектр мов, не враховуючи польську: від англійської до китайської. Дуже багато чути й української. За словами посла України в Республіці Польща Андрія Дещиці зараз у країні працюють та навчаються понад 1,5 млн українців.

Читайте також: «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня

Щоби потрапити на центральну площу Кракова, спеціально прилітаю зі Львова. Крокую засніженими вулицями, залитими світлом гірлянд, музикою та сміхом. Вечір Різдва, 25 грудня. Під’їжджаю до старого центру Кракова. Переді мною відкривається дійство із запрудженої людьми площі перед базилікою святого Франциска Ассізького. Тут споруджена сцена, на якій грають християнський рок та колядки. Впізнаю аналоги українських колядок за приспівом «Слава во вишніх Богу» та мотивом «Небо і земля нині торжествують».

За ритмом та потужністю можна було б подумати, що композиції виконують бородаті рокери, але ж ні. На сцені у святковому поєднанні чорних габітів та светрів з ялинкою, радісно стрибають виголені отці-францисканці. Перед сценою найрізноманітніші слухачі: монахині, батьки з дітьми, молоді компанії. 

Поруч встановлена шопка, де зодягнуті у одяг Діви Марії та святого Йосифа актори фотографуються з публікою. До шопки величезна черга. Такі черги я бачив хіба перед входом у Національний музей Прадо в Мадриді, бо він до певного часу безкоштовний. Тут батьки та діти фотографуються та прагнуть побачити скульптуру Новонародженого Христа. Дехто з цієї черги навіть не знає куди стоїть, а стає із цікавості, щоби дізнатися, куди вона веде. 

Заходжу до костелу святого Франциска, до якого прилягає площа. Це витончена барокова базиліка XIII століття, оздоблена розписами зоряного неба, з чудовими вітражами та скульптурами святих. В одному з нефів також встановлена шопка, біля якої фотографуються батьки з дітьми. У костелі лунає колядка «Тиха ніч» польською мовою. Згадую лекції Ярослава Грицака в УКУ, який розповідав, що це взагалі німецька колядка, яка прийшла до України разом із римо-католицизмом. Східніше від України ж, наприклад, християнські колядки практично не трапляються.

Всередині костелу практично одразу зустрічаю пару, яку веде гугл навігатор російською. Це Валерій і Марина із двома дітьми. Вони українці із Луганської області, які живуть у Кракові вже два роки. Валерій працює на будівництві, а Марина на підробітках. Маринине місто розташоване на території ОРДЛО, Валерія – підконтрольній Києву. Вони дуже раді почути українську мову та говорити нею і щиро розказують про те, як святкують Різдво у Кракові. За словами Валерія і Марини, вони намагаються долучатися до усіх святкувань.

«Коли такі дійства відбуваються у місті, не обов'язково на головній площі – Rynek Główny, то намагаємося їх відвідувати. Ось нещодавно була ніч музеїв, коли за один злотий можна було потрапити до будь-якого. Також ми підтримуємо стосунки із українцями у місті та влаштовуємо спільні посиденьки й ходимо один до одного в гості. Covid-19 вніс свої корективи у кількість туристів, але за нашими спостереженнями зараз число мандрівників з України збільшується», – говорять Валерій та Марина.

Виходжу із костелу та прямую до центру. На одній із цих середньовічних вулиць чую українську від чоловіка та жінки, які підкидають у повітрі свого сина. Підходжу до них та знайомлюся. Це львів’яни Юрій та Віра з маленьким сином Тадеєм, що тут третій день та приїхали спеціально на свята. Вони подорожували та спершу були у Лондоні, а на Різдво та народження сина вирішили прилетіти до Кракова:

«Ми самі зі Львова і тут дуже відчувається його дух. Начебто ми полетіли з дому, але прилетіли додому. Архітектура дуже подібна до львівської, атмосфера ідентична львівській. Ми прилетіли сюди святкувати День народження нашого сина, бо він народився на Різдво. Йому виповнилося два роки, а чекали ми на нього 12 років. Ми просто переповнені емоціями, настільки свято і місто рідне, і близьке до нас», – говорять Юрій та Віра. 

Відпочивати у Кракові потрібно щонайменше тиждень, щоби повністю обійти місто та відчути дух свята, додає Віра: 

«Сьогодні ми були на службі у центральному соборі, Маріяцькому та гуляли, зараз повертаємося із замку Вавеля. То, напевно, треба жити тут, щонайменше, тиждень, щоби повністю обійти все місто і закохатися у нього ще більше. До Кракова однозначно варто їхати на Різдво. Тут наповнюєшся такою радістю, ви не повірите, але сьогодні на службі я плакала від щастя», – додає жінка. 

Читайте також: Різдво у Львові. Повна програма святкових заходів

Вони є греко-католиками, але прагнуть святкувати Різдво разом з іншим світом, кажуть Юрій та Віра:

«Взагалі ми греко-католики, але римо-католицькі традиції нам близькі. Хоч Різдво на своє рідне 7 січня теж будемо святкувати. Якби на синоді прийняли рішення, що 25 грудня – одна дата для всіх, то ми «за». Ми спеціально заповнювали анкети, і вважаємо, що святкування 25 грудня у нас би теж прижилося дуже гарно», – каже подружжя. 

Йду далі по вулиці. Із усіх сторін доноситься музика, проте працюють тільки ятки на ярмарку та лавки з вуличною їжею. Усі магазини та ресторани закриті. Доволі зимно. Зупиняюся біля одного із працюючих кафе, щоби перекусити гарячою бельгійською вафлею та глінтвейном. Поруч за столиком сім’я, яка говорить українською. Знайомлюся з ними. Видно, що вони щасливі зустріти ще когось з України. Це – кияни Андрій та Олена, їх донька Соломія та бабуся – пані Софія. Подружжя живе у Кракові шість років та працює у галузі ІТ. На свята до них приїхала бабуся. Розповідають, що підтримують як православні, так і римо-католицькі традиції.

«Ми теж зустрічаємося родинами та з друзями за святковим столом. Обмінюємося подарунками на різні свята – як українські, так і польські. Обов’язково виходимо прогулятися та подивитися ярмарок. Ми зустрічалися з друзями, але раніше, до Covid-19, робили це частіше», – говорять Андрій та Олена.

Подружжя переїхало після того, як Андрію запропонувала роботу одна із польських ІТ компаній. Вони задоволені Краковом та кажуть, що практично не відчувають різницю між українською та польською культурою.

«Переїхали ми випадково. Я знайшов можливості щоби укласти новий контракт і фірма з Кракова була перша, звідки його мені запропонували. Я навіть раніше в Польщі ніколи не був, а коли з’явилася можливість переїхати, то подумав, чому б не спробувати. Культурна різниця між нами невелика, а після того, як ми здали екзамен із польської мови, то зникла й мовна різниця», – каже Андрій.

Пані Софія приїжджає в гості до Андрія та Олени щозими. Розповідає, що їй, як вчителю української мови та літератури, просто порозумітися з поляками, бо мова схожа на українську:

«Ми живемо під Києвом, але я майже кожної зими приїжджаю сюди до дітей. Й хоч польську я не знаю, але дуже добре розумію, бо сама вчитель на пенсії. Можу запросто порозумітися із поляками на ринку чи в магазині», – додає вона. 

Прощаюся із сім’єю та виходжу на Головну площу. Прямо переді мною декілька рядів святкових яток із різним добром. За ними – міська Ратуша у стилі Ренесансу з баштою із червоної цегли. Праворуч – височенний готичний Маріяцький костел, також із червоної цегли та щедро підсвітлений. Щоп’ятнадцять хвилин механічний годинник тут досі відбиває удари в дзвін. Також на площі безліч карет із кіньми, на яких різними мовами закликають прокататися візничі. 

Чую сміх та українську мову біля однієї із яток. Підходжу знайомитися. Це Андрій, Володимир і Наталя. Вони з Чернівців, Івано-Франківська та Тернополя і у Кракові вже понад п’ять років. Компанія працює у одному із ресторанів Кракова, що розташований на Головній площі. Розповідають, що у Кракові святкують з більшим розмахом, але традиції святкування схожі, бо відрізняється хіба святковий стіл:

«Я з маленького міста і у мене немає, наприклад, такого ярмарку вдома. В порівнянні ярмарок в Чернівцях і тут – це небо і земля. Коли був Святий вечір, всі збиралися вдома і святкували у сімейному й дружному колі, ми теж збиралися зокрема. Цікаво, що у нас, приміром, кутя – це невід’ємний атрибут свята, а у них – борщ з «ушками» – це пельмені з капустою та грибами», – говорить Андрій. 

Те, що на свята вихідний у всіх, у тому числі й у працівників сфери послуг, Наталя називає плюсом, бо провести час із сім’єю для неї важливіше, ніж йти на роботу.

«Тут всі збираються в родинному колі і закривають всі магазини. Навіть зараз видно, що всі ресторани закриті, вони відкриються вже на другий день після Різдва. Це краще, ніж працювати, бо людина проводить час із сім’єю», – додає вона.

Насилу знаходимо відкритий ресторан із вільними місцями. Це заклад не польської кухні, а американської. Однак й у ньому ми замовляємо гаряче пиво – мед, яке усюди п’ють у Польщі, та запиваємо ним величезний чізбургер. 

Нагадаємо, що в релігійних колах України тривають дискусіЇ щодо переходу на григоріанський календар, за яким Різдво святкується 25 грудня. Більше про це ви можете прочитати у матеріалі Tvoemisto.tv за посиланням.

Роман Тищенко-Ламанський

Фото: Даниїл Тюрін

Матеріал створено за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща у Львові

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.