
Фото: Тvoemisto.tv
«Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
Про те, як російські уряди нищили українську мову
Ми дуже сильно спрощуємо, коли кажемо, що російсько-українська війна проти мови і що мовне питання головне. На цьому я наголошую, бо мова була інструментом, який використовували. Ішлося про інше. Річ у тім, що росія розуміє важливість українського питання – це про її власне існування. Без України росія не може існувати як велика росія. Для того вона вживає різних інструментів і мову зокрема.
Але це не єдиний інструмент, навіть не головний, тому що головний інструмент – це свобода. Україна прагне до свободи, вона без неї не може. Україна – це символ свободи. Як писав Вольтер, українці завжди прагнули до свободи. Натомість коли росіяни мають вибір, то завжди вибирають, як вони вважають, сильного лідера.
Читайте також: Не шукайте у тилу російськомовних, або Чому українізація зараз недоречна
Звичайно, росія вживала спеціальні засоби проти мови, тому що мова є важливим інструментом для поширення національної ідеї. Не народної, а національної ідеї. Мовилося про те, що нація – це той народ, який хоче мати окремі політичні права. А щоб мати власні політичні права, він має мати власну високу культуру. І ця висока культура має бути у власній мові.
Якщо хочеш, щоби народ не став нацією, заборони вживання мови на публічному рівні. Зверніть увагу, що приватно ніхто мову не забороняв. Важливо, щоби ця мова не існувала в публічному просторі, а значить – у популярних книжках.
Бо якщо дивитися на заборони, то російський уряд ніколи не забороняв переклад Гегеля українською чи лібрето до опери. Що забороняв в Україні російський уряд, то це видання книжок для шкіл, переказ Святого Письма, те, що могло би бути популярним, доступним для середньостатистичного читача.
Мовилося про те, щоби читач не став національно свідомим. Поки українська ідея могла б бути нішевою і займати 10-20 людей у Києві, про це ніхто не дбав. Якби українською спілкувалося 10 тисяч чи 10 мільйонів, тоді це дійсно було б проблемою. І тому йшлося про те, щоби максимально звести українську мову до статусу мови для домашнього вжитку. Не «пустити» її в публічний простір. Мовилося про те, щоби поневолити ці народи, забрати у них політичні права.
Не потрібно українізувати Україну, вона вже українізована
Слід приймати російськомовних українських переселенців і допомагати їм. Про що ми говоримо, коли хтось у потребі і гине? Чи звертаємо увагу на те, якою мовою він розмовляє? А тим паче якщо він – твій співвітчизник, коли він втікає від того самого ворога. Для мене це карколомна підміна понять. Сергій Лойко, який провів дуже багато часу в боях за Донецький аеропорт, написав книжку «Аеропорт» про це. Для нього війна з росією є втіленням боротьби між добром і злом. Він писав, що більшість українців спілкуються там між собою російською, і команди дають російською. Відмінність у тім, що українці говорять більш вишуканою, культурною російською. Тож чи ті люди, які зараз гинуть у Маріуполі, розмовляють по-китайськи?
Це якийсь галицький комплекс – не просто допомогти, а допомогти по-моєму, з огляду на мої умови. Не може бути таких умов. Люди в біді. А якщо люди в біді, то треба їм допомагати. Навіть терпіти, якщо вони, скажімо, мають власні проблеми чи комплекси, бо вони приїхали з війни. Вони емоційно виснажені, вони дуже збуджені.
Читайте також: «В Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий переможний Майдан», – Ярослав Грицак
Ми, галичани, маємо виростати з цього. Бо ще Франко казав, що ми не галичани, ми не буковинці, ми – українці. З усією повагою до Галичини, бо вона робить величезний внесок в Україну, в її минуле, теперішнє та майбутнє. Це величезна виняткова територія. Але наше галичанство полягає у тому, що ми завжди думаємо не про нашу величину, а про Україну.
Подібну розмову я мав у ректораті університету. Ми говорили про те, що треба розвивати бізнес в Україні тепер. І хтось дуже розумний сказав, що обов’язково треба його українізувати. Це не той пріоритет. Війна триває, і бізнес треба робити попри все, аби він був, а не те, щоб він був україномовний.
Це підміна понять, і я дуже сильно проти цього борюся. Тому що наше завдання – не українізувати Україну, вона вже українізована. Наше завдання – модернізувати Україну. І щоразу, як починаємо модернізувати, говоримо про мову. Ми не про те говоримо, ми робимо крок убік. Величезний.
Ні Майдан не був одномовним, ні на сході воюють, розмовляючи однією мовою. Я дивлюся наше телебачення. Подивіться, якою мовою говорять люди, коли розповідають про ситуацію в Одесі, Херсоні чи в Маріуполі. Але хіба вони не українці?
Війна за Україну – це війна за майбутнє світу, за територію свободи
Різниця між українцями та росіянами полягає в тому, що українці борються за свободу, за своє існування. Натомість у росії свобода неможлива. Українська мова – це мова свободи, але й російська в Україні звучить як мова свободи. Російська мова в росії звучить як мова путіна, а в Україні дуже часто як мова свободи.
Тому що різниця в політичних традиціях. Ми політично різні. У нас неможливий путін чи лукашенко, а в них неможливий Майдан. Це засаднича різниця. Ми не хочемо сильної влади, у нас сакральна влада неможлива. У нас неможливий путін, на якого ми будемо задивлятися і вважати майже Богом. Українці завжди ставляться до влади дуже нормально-ужитково. Українці не страждають від комплексів вищовартості, як росіяни. Комплекс вищовартості породжує комплекс меншовартості. Росіяни бачать, що їм не вдається те, що відбувається на Заході, і політично, й економічно. Росія, по суті, слабка країна, другорядна, третьорядна країна. Українці ж хочуть, щоби було так, як на Заході, натомість росіяни – ні. Вважають себе окремою цивілізацією, і для них нормальні закони неписані. Це звучить банально і трохи пафосно, але це правда. Війна за Україну – більше, ніж війна за Україну. Це війна за майбутнє світу. За територію свободи.
Про те, що путін лобіює статус російської мови на переговорах
Не можна з путіним дискутувати на його рівні. На своєму рівні він завжди переможе. Це як відома приказка, що не можна грати в шахи з голубом, бо він переверне ваші фігури, напудить на дошку, а потім вдаватиме, наче виграв.
Щоби виграти, ми маємо грати на вищих рівнях, аніж путін. Він намагається грати в дуже принизливу гру. І мова в цій грі не причина, а привід.
Читайте також: Стали відомі шість ультимативних вимог Росії до України
Наша сила буде в чомусь іншому – у сильній армії, у сильній державі, у незалежній судовій системі. Це те, що нас робитиме сильними, і те, що росія не може собі дозволити навіть близько.
Мова – це зброя. Без сумніву, зброя. Але не робімо з неї головної зброї. Тому що коли ми робимо з неї головну зброю, то ми йдемо слідами путіна. І в цій війні за мову ми не переможемо. Це нас відволікатиме від головної мети.
Давайте будемо говорити про мову після того, як переможемо. Про мову і про історію ми дискутуватимемо ще дуже довго. Наші діти та внуки, напевно, ще будуть робити це. Але я хочу, щоб вони дискутували в багатій та сильній державі.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась
- Львівський Шанхай. Репортаж з мікрорайону Під Голоском, який забудовують «вікно у вікно»