
Фото: engin akyurt/unsplash
«Серпень – це запізно». Які проблеми виникли у лікуванні раку на карантині
Заступник гендиректора Львівського регіонального онкоцентру Олег Дуда говорить, що Центр працює у звичному режимі. Звісно, ввели додаткові заходи безпеки – вимірюють відвідувачам температуру, а вхід для родичів та супроводу обмежили.
«Хіміотерапія та променева терапія проводяться для всіх, хто потребує – має злоякісні утворення. Хірургія певний час була обмежена – ми не робили операцій при доброякісних пухлинах, а злоякісні – оперували», – говорить Олег Дуда.
Так само пацієнтів приймають у діагностичній поліклініці онкоцентру – за електронним скеруванням сімейного лікаря.
А от львів’янка Ірина Филипчук є під наглядом лікарки гематологічного відділення Інституту патології крові. Це відділення, на відміну від онкоцентру, зараз не працює, тому що там був випадок коронавірусу і всі лікарі перебувають на самоізоляції вже майже два тижні. Сама Ірина Филипчук зараз не проходить курс лікування, тож, на щастя, їй не довелось переривати терапію.
У Львівському онкоцентрі був невеликий спалах коронавірусу серед медиків – захворіли 9 людей. Олег Дуда каже, що вони перехворіли у легкій формі, а контакних людей виявили і обстежили. В онкоцентрі, говорить він, постійно моніторять ситуацію.
«Встановити причину захворювання важко. Деякі медпрацівники змушені були їздити на роботу маршрутками, а там є небезпека», – говорить Олег Дуда.
Як потрапити на лікування?
Хоч онкоцентр і працює, не всі можуть до нього дістатись.
«Є проблема з транспортом, зокрема з інших областей – у нас багато пацієнтів з Івано-Франківської і Тернопільської областей, наприклад. Є люди, які телефонують і питають, чи можна прийти пізніше», – розповідає Олег Дуда.
На початку карантину була проблема і з тим, що навіть у місті онкопацієнти не могли скористатись транспортом без спецдозволів. Зараз, каже Олег Дуда, вони можуть їздити із довідками від лікаря. Водночас, розповідають у спільноті Cancel/R, в інших містах, наприклад, у Києві, онкопацієнти не могли скористатись транспортом без спецдозволів, а на запити їм відповідали, що вони лише для тих, хто працює. Також вони скерували запит у Мінсоцполітики з проханням виділити кошти на транспортні витрати та купівлю ліків, але відповіді не отримали.
Читайте також: Мода може вберегти від раку. Де на Львівщині найчастіше хворіють і що нового в лікуванні
Пацієнти з районів та з інших областей, говорить Олег Дуда, мають просити про допомогу у знайомих та родичів, які мають автівки.
Ірина Филипчук розповідає, що перед операцією з пересадки кісткового мозку, що вже запланована, мала пройти обстеження в Києві. Якби її не відвіз друг машиною, потрапити на огляд вона б не змогла.
Дівчина говорить, що часто онкопацієнти через відсутність транспорту і для власної безпеки мають користуватись таксі, що обходиться надто дорого, особливо, коли не можеш під час хвороби працювати.
Та зараз найбільша проблема Ірини Филипчук полягає в іншому. Вона потребує особливої операції з пересадки кісткового мозку, яку, найімовірніше, робитимуть в Іспанії. І якщо Іспанія приймає тих, хто потребує невідкладного лікування, то потрапити туди з України майже неможливо.
«Можливо, буде найближчим часом спецрейс. Поки що це єдина можливість. Ще два тижні тому спецрейс SkyUp був запланований на 24 червня, тепер перенесли на 3 липня. Дати постійно змінюються. За новою інформацією, Іспанія відкриє кордони тільки із серпня, щоб можна було скористатись звичайним рейсом. Та серпень – це запізно, це не варіант», – розповідає Ірина Филипчук.
Вона додає, що було б логічно, аби Міністерство охорони здоров’я подбало і про пацієнтів, які потребують лікування за кордоном, і про пацієнтів з районів, які не мають коштів, щоб доїхати до обласного онкоцентру. Але МОЗ та місцева влада цього не роблять.
В Іспанію Ірині Филипчук потрібно потрапити за два тижні, найпізніше – у перших числах липня. Якщо спецрейсу не буде, доведеться якось вибиратись в Білорусь, а звідти – невідомо чим далі.
«Я дуже сподіваюсь, що рейси будуть, тому що я особисто важко переношу дорогу. Онкопацієнти і так не здорові люди. А тривалі переїзди і здорові не дуже добре переносять», – розповідає вона.
Прорватись через кордон
Ще у квітні львів’янка Василина Думан створила петицію про сприяння виїзду важкохворих за кордон (її ще можна підписати). Її сестра художниця та волонтерка Тетяна Думан-Скоп мала гліобластому мозку. Після лікування, у лютому, стався рецидив – пухлина почала рости. У німецькому Кельні, де лікувалась Тетяна Думан-Скоп, порадили операцію з передопераційною експериментальною терапією, що могла дати шанси на більш тривалий період без нового рецидиву. Після операції також потрібна була і специфічна терапія NanoTherm, що стримуватиме подальший ріст пухлини.
Передопераційну терапію могли зробити в Кельні, а операцію з NanoTherm – в Любліні. Операцію мали робити наприкінці березня, але стався карантин, говорить Василина Думан.
«Пухлині, звісно, було чхати. Вона щомісяця збільшувалась удвічі у геометричній прогресії і чекати було життєво небезпечно. А потрапити на лікування за кордон в умовах карантину – надзвичайно складно», – говорить сестра Тетяни Думан-Скоп.
Василина Думан зверталась в українські посольства у Німеччині і Польщі, які скоординувались і зробили для Тетяни коридор, щоб її пропустили у дві країни.
«Через відсутність авіасполучення мандрівка Дрогобич – Кельн – Люблін зайняла 40 годин. Це дуже сильно відбилося на стані моєї сестри і спровокувало різке збільшення набряку мозку. Ми встигли зробити операцію і пройти необхідне лікування. Зараз Таня почувається добре. Але через обставини, перед якими ми виявились беззахисними, все висіло на волоску», – говорить Василина Думан.
Вона додає, що знає інших онкохворих, які через карантин не змогли поїхати на лікування вчасно або отримати потрібні препарати, що призвело до серйозних ускладнень.
Не лише транспорт
Окрім транспорту, онкопацієнти в Україні постійно мають проблему із забезпеченням ліками. За словами Ірини Филипчук, доросла онкологія забезпечена лише на 40%.
«Пацієнтів набагато більше і хтось з них має гроші, хтось збирає, а є частина тих, які, коли дізнаються про суми, відмовляються від лікування і все», – говорить онкопацієнтка.
Окрім того, в Україні, каже вона, досі не зареєстровані деякі ліки, що вже давно використовують в усьому світі, тож ввезти їх сюди не можна навіть власним коштом.
Студентка «Львівської політехніки» Ольга Шикирава також говорить про проблеми із ліками, що були завжди, а під час карантину їх побільшало.
«Закордонні ліки закінчились на складах, доводилось багато обдзвонювати в пошуку і кілька разів було так, що вдалось забрати буквально останню упаковку», – говорить дівчина.
Ірина Филипчук розповідає, що загалом карантин вплинув психологічно негативно, але підготовка до операції за кордоном мобілізувала і витягнула з депресивного стану.
Онкопацієнтів, каже вона, дивує те, що МОЗ забуває про них, коли говорить про групи людей, які мають найбільший ризик важко захворіти на коронавірус.
«Є американське дослідження, де вказано, що коронавірус для онкопацієнтів є у 5 разів більш небезпечним, ніж для інших груп. А у нас в країні онкопацієнти є невидимими, наче нас списали. Та це не так. Більшість людей – виліковуються», – говорить Ірина Филипчук.
Олександра Бодняк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей