
Фото: Галина Слічна
«Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
З такими думками про власне життя та хворобу з Тvoemisto.tv поділилася Галина Слічна – заступниця міського голови Львова з гуманітарних питань та керівниця міського штабу протидії Covid-19.
Починаючи з цього тижня, Галина Миколаївна уже на роботі і надалі виконує свої обов’язки. Проте попередні 9 місяців важко хворіла на коронавірус, з яких 6 місяців була лежачою.
Хвороба як випробування
На Covid-19 Галина Слічна захворіла у січні цього року. Де могла підчепити інфекцію, точно не знає. Із березня 2020 року вона очолила міський штаб з протидії Covid-19. Увесь час була на роботі, щодня контактувала з багатьма людьми.
Співрозмовниця переконана, що її спосіб життя 9 місяців тому став вагомою причиною розвитку коронавірусу. Попри напружені графіки, постійні наради, вона не лише не знаходила часу для відпочинку, а й не встигала вчасно поїсти, не висипалася і не зважала на «знаки» організму.
Читайте також: Кого лікуватимуть інноваційними ліками від Сovid-19 на Львівщині
У результаті вона потрапила у Львівську лікарню швидкої медичної допомоги із діагнозом – коронавірусна інфекція. Перебіг хвороби був дуже складний.
«Я тривалий період перебувала у реанімації, у важкому стані. Мала всі можливі ускладнення, які можна мати при перенесені Covid-19. Увесь час перебувала при свідомості, але пів року була лежачою. Попри сильні болі головна думка, яка мене переслідувала, – як би вижити», – розповідає Галина Слічна.
Увесь цей час, як каже жінка, біля неї були її діти та родичі. Підтримку відчувала й від близьких, друзів та співробітників.
Упродовж кожного дня біля лікарняного ліжка хворої Галини Миколаївни перебував її син. Вночі доглядала сестра та сваха.
«Було складно, страшно, але вони додавали сил та наснаги для боротьби з хворобою», – резюмує жінка.
Крім членів сім’ї, рідко, та все ж вдавалось спілкуватись із колегами по роботі. У реанімацію не впускали, але в час, коли стало легше, виглядала у вікно і махала їм.
Стала іншою та сильнішою
Дев’ять місяців хвороби поділив життя Галини Слічної на «до» і «після». Співрозмовниця каже, що за цей час багато що переосмислила.
«Ще до хвороби, будучи на роботі, усім сама повторювала, що треба берегтися, зважати на профілактичні речі та не забувати про засоби індивідуального захисту. Проте виходить так, що сама не достатньо на це звертала увагу… І коли це сталося зі мною, коли побачила, що поруч в реанімації лежить людина, яка ледь дихає, а вже через 15 хвилин помирає, ставало реально страшно… Це емоційно вдаряє… Я однозначно стала іншою, можна сказати навіть сильнішою і дорослішою», – каже Галина Слічна.
З лікарні заступницю міського голови Львова виписали у червні. Відтоді і до цього часу жінка надалі продовжувала лікування та реабілітацію. Каже, що певний час пересувалась на візку, далі – наново вчилась ходити.
Читайте також: Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
Галина Миколаївна зізнається, що її лікування коронавірусу було досить затратне, проте скільки саме коштів пішло, не знає. Левову частку препаратів отримувала в лікарні, хоча дещо доводилося купувати сім’ї. Усім займався син.
Посадовиця розповідає, що повернувшись додому після піврічного перебування в лікарні, в її житті та побуті багато що зазнало змін.
«У жовтні минулого року в мене народився внук. Коли потрапила в лікарню, йому було лише 2 місяці. У червні цього року реально відчула, що пропустила суттєвий клапоть життя. Насамперед банально не могла зрозуміти, як з такої маленької дитинки виріс хлопчик, який вже повзає, реагує на заклики, розуміє багато речей», – ділиться Галина Миколаївна.
Повернулась до життя
У перші місяці хвороби і перебування в лікарні Галина Слічна була «відірвана» від життя та всього, що відбувається у місті. Згодом, коли стан покращувався і вже змогла підніматися з ліжка, почала потроху «повертатись до життя». Орієнтуватись у ситуації допомагали родичі та колеги по роботі. В останні місяці була постійно з ними на контакті.
Із кінця вересня Галина Слічна уже на роботі. Каже, що почувається набагато краще. А ще вона змінилася – як зовні, так і з середини.
«Насамперед сама змінила ставлення до свого життя. Звісно, змінилась й зовні. Як на мене, то стала трохи іншою. Зараз хочу багато що надолужити та встигнути – наприклад, спілкування з багатьма людьми. Те, на що так не вистачало часу, буду пробувати встигати. Йдеться про власне здоров’я, увагу до рідних та близьких. Я зрозуміла, що себе потрібно більше берегти і ніхто інший не буде це робити за мене», – каже вона.
Оскільки коронавірусом хворіла не так давно, вакцинацію від інфекції Галина Миколаївна ще не пройшла. Проте, за її словами, дуже на це чекає.
«З нетерпінням чекаю, коли медики скажуть, що можу провакцинуватися. Наразі у мене до цього є медичні застереження. Щеплення від коронавірусу у мене мають всі члени родини. І я хочу. Адже це єдине правильне рішення, яке зможе захистити від хвороби та ускладнення», – веде далі Галина Слічна.
Серед найближчих планів – надалі бути заступницею з гуманітарних питань у Львівській міськраді та керувати міським штабом протидії Covid-19.
«У департаменті гуманітарної політики відбулись певні структурні зміни. Тепер до повноважень заступника з гуманітарних питань управління освіти, соціального захисту, спорту, охорони здоров’я, служби у справах дітей, входить ще й департамент розвитку, управління молоді та культури. А це новий виклик, в який треба вникати. Уже робимо наради, напрацьовуємо плани», – каже вона.
Не стресувати і берегти імунітет
За учорашній день, 30 вересня, на Львівщині виявили 794 позитивних випадків захворювання на Covid-19. Лише за один день із цим діагнозом до лікарень області госпіталізували 166 осіб. П’ятеро за учора померли. У реанімації перебувають 114 людей, з них на апаратах ШВЛ – 36.
Як зазначила Тvoemisto.tv Наталія Матолінець – завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії Львівської лікарні швидкої допомоги, яка від початку пандемії лікує чи не найважчих хворих із коронавірусом, у різних людей Covid-19 може проявлятися по-різному.
Читайте також: Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
Найважчі можуть перебувати в лікарні по кілька місяців.
«У середньому у 8-ми з 10-ти людей перебіг коронавірусу легкий. Пацієнти можуть пролікуватись вдома і не потребують госпіталізації. Проте є частина пацієнтів, а це приблизно по Україні 12-14%, які вимагають госпіталізації, ще 6-7% – підключення до апаратів штучної вентиляції легень. У Львівській лікарні швидкої медичної допомоги з важкими формами Covid-пневмоній потрапляє 10% з усіх», – каже Наталія Матолінець.
За її словами, у тих пацієнтів, які є найважчими, простежується чіткий зв’язок із супутніми захворюваннями та станом імунної системи.
«Якщо пацієнт відносно здоровий, молодого віку, без поганих звичок – швидше за все коронавірус перенесе у легшій формі. А якщо й потрапить у лікарню, то одужає швидше і без подальших ускладнень для здоров’я. А ось у 90% пацієнтів, які важко і довго хворіють, передує хронічна патологія.
Старші люди, а особливо курці, ті, хто має супутні чи хронічні захворювання, слабку імунну систему, схильні до ожиріння, астми, мають проблеми з нирками, є на діалізі, перенесли інсульти, інфаркти, отримували гормонотерапію хворіють і переносять недугу набагато важче. Вони вимагають тривалого, агресивного і коштовного лікування», – каже завідувачка реанімації.
Здебільшого, саме такі люди тривалий час перебувають на лікуванні у лікарні, часто у відділенні реанімації та підключені до апаратів ШВЛ.
За час пандемії у практиці Наталії Матолінець були випадки, що лікування коронавірусу тривало понад пів року.
«У нас був випадок, що на примусовій вентиляції легень, тобто на апараті ШВЛ, пацієнт перебував 42 доби. Потім ще майже місяць його поступово знімали з цього апарату і переводили на самостійне дихання. Це дуже багато. У подальшому такі люди, навіть після покращення стану і виписки з лікарні, потребують тривалого лікування та реабілітації», – веде далі вона.
Через підступність самого Covid-19, який уражає не лише самі легені, а й має вплив на всі органи і судини, у людей можуть розвинутися такі важкі ускладнення, як тромбози, пневмофібрози, легеневі ускладнення, проблеми з нирками, порушення мозкового кровообігу.
Читайте також: Симптоми стали іншими. Як змінився портрет хворого на Сovid-19 на Львівщині
Крім того, людина, яка довго перебувала на лікуванні, тривалий час лежала у критичному стані, змушена багато речей вчитись робити заново.
«Дуже часто таким людям доводиться по-новому сприймати світ, вчитись їсти, ходити, сміятися, сприймати різні емоції. Вони мають виражені тривожно-депресивні розлади, потребують консультації і лікування у психологів. Почуваються дещо відірваними від життя і їм інколи важко повертатися до нормального світу. Через те, що певний час вони лежать знерухомлено, в них атрофуються м’язи, відтак можуть виникати проблеми із суглобами і тиском», – каже вона.
Нехтувати реабілітацією не варто, каже лікарка. І бажано її проходити у спеціалізованих закладах. Сьогодні такий заклад є у Брюховичах, який відкрили при Львівській лікарні швидкої допомоги.
«Ми змушені були відкрити таке постковідне відділення, бо 60-80% пацієнтів, які пройшли через реанімацію, надалі потрапляють у лікарні з іншими хворобами. Зараз цей стаціонар переповнений. Тут можна пройти всі види реабілітації – від лікувальної фізкультури, роботи з реабілітологом, який працює над відновленням м’язів, до роботи із психологом та дієтологом, адже пацієнтам важливо також повернути до норми свій метаболізм», – веде далі вона.
Аби не хворіти або ж запобігти ускладненням від коронавірусу, Наталія Матолінець радить берегтися, більше піклуватися про своє здоров’я, не забувати про елементарні засоби індивідуального захисту та гігієни і вакцинуватися.
«Полюбіть себе і свій організм. Помірні фізичні навантаження, добрий сон, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, вживання вітамінів і контролювання свого емоційного, імунного стану та обовְ’язкова вакцинація вбережуть від коронавірусу», – додала Наталія Матолінець.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась
- Львівський Шанхай. Репортаж з мікрорайону Під Голоском, який забудовують «вікно у вікно»