Колаж: Дмитро Тарадайка
Диригент швидкої допомоги. У пам’ять про лікаря і любителя джазу Ігоря Орлова
Сьогодні розповідаємо про Ігоря Орлова – медика із 45-річним стажем, 20 з яких він пропрацював старшим лікарем оперативно-диспетчерського відділу швидкої медичної допомоги.
Ігор Орлов захворів раптово, певний час боровся з коронавірусом, що, зі слів дружини та співробітників, підхопив на роботі, утім, 3 жовтня помер від ускладнень хвороби на 71-му році життя.
Грибник, який добре знався на джазі
Чудовий сім’янин, люблячий чоловік, найкращий батько і дідусь. Кандидат в майстри спорту, який розумівся на мистецтві, і грибник, який добре знався на джазі. Поціновувач найвишуканіших сирів та коньяків. Ерудит, порадник та висококваліфікований спеціаліст.
«Він був найкращий і ми всі його втратили», – пронизливо згадує про свого чоловіка дружина Людмила Орлова. З ним вони прожили майже 50 років.
Читайте також: Завжди перший. У пам’ять про педіатра Богдана Остальського
Людмила Василівна також медик. Ігор Борисович був старшим лікарем оперативно-диспетчерського відділу швидкої медичної допомоги, дружина – працює завідувачкою відділення спортивної медицини Центру спортивної медицини і реабілітації.
Коронавірус Ігор Орлов підхопив на роботі, кажуть його рідні. Кілька днів у нього трималася висока температура, стан щоразу погіршувався. Поруч, як завжди, була його дружина. Коли ж у лікаря почалася задишка, його госпіталізували. 3 жовтня Ігор Орлов помер.
Вслід за чоловіком на Covid-19 захворіла й Людмила Орлова. Зараз вона перебуває у лікарні, їй важко говорити про чоловіка, якого лиш нещодавно поховали.
«Ігор був дуже спортивний, багато ходив, любив плавати. Досі не можу зрозуміти, як таке могло трапитися з енергійною і здоровою людиною. Ми часто гуляли з ним у парку і мріяли – коли ще сюди прийдемо, в які дні ходитимемо на плавання, а коли поїдемо у гори. Та все в одну мить, я б сказала, зовсім раптово, обірвалося», – каже Людмила Орлова.
Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду
За її словами, Ігор Борисович був розумний, ерудований і висококваліфікований спеціаліст у багатьох галузях.
Було у нього чимало хобі. Одне з них – мистецтво. Він розумівся на мистецьких полотнах, умів знайти спільну мову з художниками, обговорюючи з ними картини. Кожну деталь на малюнку він умів описати.
Ще одне цікаве захоплення лікаря – джаз. Жоден джазовий концерт у Львові не минув без присутності Ігоря Орлова.
«Джаз – це хобі чоловіка ще з молодих років. У Львові, мабуть, більше не знайти такої людини, яка б так досконально знала цей вид музичного мистецтва, як він. З Ігорем консультувалися щодо джазу, питали порад, запрошували на концерти. Свого часу він навіть писав статті у закордонні видання як критик. А одного разу його звернення оголосили на американському радіо. Це звучало приблизно так: «Чудовий знавець джазу зі Львова Ігор Борисович Орлов прислав нам листа, в якому розповідає», – згадує дружина.
Удома в Орлових є чимало фільмів та джазових платівок. Серед них записи Луї Армстронга, Біллі Холідей, Елли Фіцджеральд.
У важкі хвилини, коли треба було розслабитися, за словами Людмили Орлової, Ігор завжди вмикав джазову музику. Задоволення приносили й концерти, які він відвідував.
Сам лікар не співав, а лиш слухав, колись – грав. Але не на саксофоні чи барабанах, як джазові виконавці, а на кларнеті. Закінчивши львівську музичну школу за класом кларнета, Ігор Орлов спочатку грав в оперному театрі в складі оркестру, а потім – музгуртку медичного університету.
У житті Ігоря Орлова були також часи, коли він вчився і навіть працював у спортивній школі.
«Ігор закінчив музичну школу, був кандидатом у майстри спорту з фехтування. Але завжди тягнувся до медицини, тим більше, що його брат, який на 10 років старший, також медик. Тож Ігор вирішив змінити професію і вступив у медичний інститут. Там ми вчилися разом на педіатрії», – розповідає Людмила Орлова.
Читайте також: Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка
За словами дружини, оскільки її чоловік був спортсменом, то спочатку пішов працювати у спортивну школу «Спартак». Пропрацювавши спортивним лікарем майже 2 роки, він перейшов у бригаду швидкої допомоги.
Ігор Орлов жив роботою, часто ділився робочими моментами із дружиною, розповідав про пацієнтів, та все ж, за словами дружини, сім’я у лікаря була на першому місці.
До їжі лікар дуже вибагливим не був. Зранку їв яєчню, дуже любив сир. А ще добре знався на вишуканих сирах та коньяках. Умів точно відрізнити, який з коньяків VO (Very Old), тобто старий трирічний, а який VSOP (Very Superior Old Pale), тобто дуже старий коньяк, з витримкою не менше 4 років і більше.
На вихідних Ігор Борисович часто ходив за покупками у магазин або на ринок. Це був його ритуал. Коли ж вихідних було кілька, зі сім’єю старалися відразу поїхати в Карпати.
«У нашої родини було навіть своє місце у Сколе. Там розгортали намети, розкладали каремати, столики. Усі разом ходили по гриби, занурювалися у холодну воду. Він мріяв, аби так було завжди», – каже Людмила Орлова.
Нещодавно в Ігоря Борисовича народився онук. Його він побачив, але на руки уже не брав.
Швидкі рішення
Про те, що Ігор Орлов був дуже порядною, виваженою людиною та інтелігентом, кажуть і його співробітники. Медсестри, диспетчери оперативно-диспетчерського відділу швидкої допомоги найбільше згадують, що лікар ніколи ні з ким не сварився, а, навпаки, завжди старався обходити конфлікти і навіть їх легко злагоджував.
«В обов’язки Ігора Борисовича входило багато чого. Посада старшого лікаря оперативно-диспетчерського відділу – це по суті те саме, що генеральний директор в нічний та неробочий час. Це і керівник надзвичайних ситуацій, і координатор всіх катастроф, які трапляються в області та самому Львові. Це й начальник 15 диспетчерів. У своє чергування він керував усіма бригади швидкої: скеровував їх на виїзди та казав, куди саме везти потерпілих», – каже старша медична сестра оперативно-диспетчерського відділу Галина Фединяк.
За її словами, у Ігоря Орлова була щосекундна робота і від його рішення залежало здоров’я і життя багатьох інших.
Читайте також: Була там, де важко. У пам’ять про лікарку-анестезіолога Ірину Федоришин
На роботу Галина Фединяк прийшла у 1989 році, Ігор Орлов – на 10 років швидше. Разом вони пережили реорганізацію і стали самостійною структурою – львівською станцією швидкої медичної допомоги.
Старша медсестра каже, що за роки роботи з Ігорем Борисовичем довелося пережите різне. Проте, від нього вона ніколи не чула образливих слів та нервів.
«Наш колектив практично увесь жіночий. Всі молоді, амбітні. Біля нього могли легко обговорювати будь-які теми. Навіть коли назрівав якийсь конфлікт, то легко усе вирішував. А коли нервувала я, то спочатку мусили бути фрази: «Галочка, почекай» або «Галочко, заспокійся, все буде добре». Це звучало трохи дивно від кремезного чоловіка зі зростом майже 2 метри і баритоном. При тому його спокій і лагідність вражали», – каже медсестра.
Читайте також: Працювала до останнього. У пам’ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук
Усю роботу Ігор Борисович виконував ретельно і зі спокоєм. У роботі завжди був педантичним, серйозним і відповідальним. Галина Фединяк розповідає, що всі посадові інструкції він виконував настільки ретельно та чітко, як ніхто. Також йому притаманна інтелігентність. Вона, насамперед, проявлялася, у ставленні до людей.
Хоч Ігор Орлов був керівником, тим не менше, ним також можна було покерувати.
«Наприклад, я виставляла чергування. І коли йому якийсь день не підходив, то приходив, просив поміняти. Інколи це вдавалося, але часом ні. Моєму «треба» він ніколи не суперечив, лиш міг додати: «Ну якщо тобі треба, значить треба!», – згадує Галина Фединяк.
Ольга Шведа
Фото: із сімейного архіву Орлових та Галини Фединяк
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку