Фото: Галина Слічна
«Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
З такими думками про власне життя та хворобу з Тvoemisto.tv поділилася Галина Слічна – заступниця міського голови Львова з гуманітарних питань та керівниця міського штабу протидії Covid-19.
Починаючи з цього тижня, Галина Миколаївна уже на роботі і надалі виконує свої обов’язки. Проте попередні 9 місяців важко хворіла на коронавірус, з яких 6 місяців була лежачою.
Хвороба як випробування
На Covid-19 Галина Слічна захворіла у січні цього року. Де могла підчепити інфекцію, точно не знає. Із березня 2020 року вона очолила міський штаб з протидії Covid-19. Увесь час була на роботі, щодня контактувала з багатьма людьми.
Співрозмовниця переконана, що її спосіб життя 9 місяців тому став вагомою причиною розвитку коронавірусу. Попри напружені графіки, постійні наради, вона не лише не знаходила часу для відпочинку, а й не встигала вчасно поїсти, не висипалася і не зважала на «знаки» організму.
Читайте також: Кого лікуватимуть інноваційними ліками від Сovid-19 на Львівщині
У результаті вона потрапила у Львівську лікарню швидкої медичної допомоги із діагнозом – коронавірусна інфекція. Перебіг хвороби був дуже складний.
«Я тривалий період перебувала у реанімації, у важкому стані. Мала всі можливі ускладнення, які можна мати при перенесені Covid-19. Увесь час перебувала при свідомості, але пів року була лежачою. Попри сильні болі головна думка, яка мене переслідувала, – як би вижити», – розповідає Галина Слічна.
Увесь цей час, як каже жінка, біля неї були її діти та родичі. Підтримку відчувала й від близьких, друзів та співробітників.
Упродовж кожного дня біля лікарняного ліжка хворої Галини Миколаївни перебував її син. Вночі доглядала сестра та сваха.
«Було складно, страшно, але вони додавали сил та наснаги для боротьби з хворобою», – резюмує жінка.
Крім членів сім’ї, рідко, та все ж вдавалось спілкуватись із колегами по роботі. У реанімацію не впускали, але в час, коли стало легше, виглядала у вікно і махала їм.
Стала іншою та сильнішою
Дев’ять місяців хвороби поділив життя Галини Слічної на «до» і «після». Співрозмовниця каже, що за цей час багато що переосмислила.
«Ще до хвороби, будучи на роботі, усім сама повторювала, що треба берегтися, зважати на профілактичні речі та не забувати про засоби індивідуального захисту. Проте виходить так, що сама не достатньо на це звертала увагу… І коли це сталося зі мною, коли побачила, що поруч в реанімації лежить людина, яка ледь дихає, а вже через 15 хвилин помирає, ставало реально страшно… Це емоційно вдаряє… Я однозначно стала іншою, можна сказати навіть сильнішою і дорослішою», – каже Галина Слічна.
З лікарні заступницю міського голови Львова виписали у червні. Відтоді і до цього часу жінка надалі продовжувала лікування та реабілітацію. Каже, що певний час пересувалась на візку, далі – наново вчилась ходити.
Читайте також: Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
Галина Миколаївна зізнається, що її лікування коронавірусу було досить затратне, проте скільки саме коштів пішло, не знає. Левову частку препаратів отримувала в лікарні, хоча дещо доводилося купувати сім’ї. Усім займався син.
Посадовиця розповідає, що повернувшись додому після піврічного перебування в лікарні, в її житті та побуті багато що зазнало змін.
«У жовтні минулого року в мене народився внук. Коли потрапила в лікарню, йому було лише 2 місяці. У червні цього року реально відчула, що пропустила суттєвий клапоть життя. Насамперед банально не могла зрозуміти, як з такої маленької дитинки виріс хлопчик, який вже повзає, реагує на заклики, розуміє багато речей», – ділиться Галина Миколаївна.
Повернулась до життя
У перші місяці хвороби і перебування в лікарні Галина Слічна була «відірвана» від життя та всього, що відбувається у місті. Згодом, коли стан покращувався і вже змогла підніматися з ліжка, почала потроху «повертатись до життя». Орієнтуватись у ситуації допомагали родичі та колеги по роботі. В останні місяці була постійно з ними на контакті.
Із кінця вересня Галина Слічна уже на роботі. Каже, що почувається набагато краще. А ще вона змінилася – як зовні, так і з середини.
«Насамперед сама змінила ставлення до свого життя. Звісно, змінилась й зовні. Як на мене, то стала трохи іншою. Зараз хочу багато що надолужити та встигнути – наприклад, спілкування з багатьма людьми. Те, на що так не вистачало часу, буду пробувати встигати. Йдеться про власне здоров’я, увагу до рідних та близьких. Я зрозуміла, що себе потрібно більше берегти і ніхто інший не буде це робити за мене», – каже вона.
Оскільки коронавірусом хворіла не так давно, вакцинацію від інфекції Галина Миколаївна ще не пройшла. Проте, за її словами, дуже на це чекає.
«З нетерпінням чекаю, коли медики скажуть, що можу провакцинуватися. Наразі у мене до цього є медичні застереження. Щеплення від коронавірусу у мене мають всі члени родини. І я хочу. Адже це єдине правильне рішення, яке зможе захистити від хвороби та ускладнення», – веде далі Галина Слічна.
Серед найближчих планів – надалі бути заступницею з гуманітарних питань у Львівській міськраді та керувати міським штабом протидії Covid-19.
«У департаменті гуманітарної політики відбулись певні структурні зміни. Тепер до повноважень заступника з гуманітарних питань управління освіти, соціального захисту, спорту, охорони здоров’я, служби у справах дітей, входить ще й департамент розвитку, управління молоді та культури. А це новий виклик, в який треба вникати. Уже робимо наради, напрацьовуємо плани», – каже вона.
Не стресувати і берегти імунітет
За учорашній день, 30 вересня, на Львівщині виявили 794 позитивних випадків захворювання на Covid-19. Лише за один день із цим діагнозом до лікарень області госпіталізували 166 осіб. П’ятеро за учора померли. У реанімації перебувають 114 людей, з них на апаратах ШВЛ – 36.
Як зазначила Тvoemisto.tv Наталія Матолінець – завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії Львівської лікарні швидкої допомоги, яка від початку пандемії лікує чи не найважчих хворих із коронавірусом, у різних людей Covid-19 може проявлятися по-різному.
Читайте також: Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
Найважчі можуть перебувати в лікарні по кілька місяців.
«У середньому у 8-ми з 10-ти людей перебіг коронавірусу легкий. Пацієнти можуть пролікуватись вдома і не потребують госпіталізації. Проте є частина пацієнтів, а це приблизно по Україні 12-14%, які вимагають госпіталізації, ще 6-7% – підключення до апаратів штучної вентиляції легень. У Львівській лікарні швидкої медичної допомоги з важкими формами Covid-пневмоній потрапляє 10% з усіх», – каже Наталія Матолінець.
За її словами, у тих пацієнтів, які є найважчими, простежується чіткий зв’язок із супутніми захворюваннями та станом імунної системи.
«Якщо пацієнт відносно здоровий, молодого віку, без поганих звичок – швидше за все коронавірус перенесе у легшій формі. А якщо й потрапить у лікарню, то одужає швидше і без подальших ускладнень для здоров’я. А ось у 90% пацієнтів, які важко і довго хворіють, передує хронічна патологія.
Старші люди, а особливо курці, ті, хто має супутні чи хронічні захворювання, слабку імунну систему, схильні до ожиріння, астми, мають проблеми з нирками, є на діалізі, перенесли інсульти, інфаркти, отримували гормонотерапію хворіють і переносять недугу набагато важче. Вони вимагають тривалого, агресивного і коштовного лікування», – каже завідувачка реанімації.
Здебільшого, саме такі люди тривалий час перебувають на лікуванні у лікарні, часто у відділенні реанімації та підключені до апаратів ШВЛ.
За час пандемії у практиці Наталії Матолінець були випадки, що лікування коронавірусу тривало понад пів року.
«У нас був випадок, що на примусовій вентиляції легень, тобто на апараті ШВЛ, пацієнт перебував 42 доби. Потім ще майже місяць його поступово знімали з цього апарату і переводили на самостійне дихання. Це дуже багато. У подальшому такі люди, навіть після покращення стану і виписки з лікарні, потребують тривалого лікування та реабілітації», – веде далі вона.
Через підступність самого Covid-19, який уражає не лише самі легені, а й має вплив на всі органи і судини, у людей можуть розвинутися такі важкі ускладнення, як тромбози, пневмофібрози, легеневі ускладнення, проблеми з нирками, порушення мозкового кровообігу.
Читайте також: Симптоми стали іншими. Як змінився портрет хворого на Сovid-19 на Львівщині
Крім того, людина, яка довго перебувала на лікуванні, тривалий час лежала у критичному стані, змушена багато речей вчитись робити заново.
«Дуже часто таким людям доводиться по-новому сприймати світ, вчитись їсти, ходити, сміятися, сприймати різні емоції. Вони мають виражені тривожно-депресивні розлади, потребують консультації і лікування у психологів. Почуваються дещо відірваними від життя і їм інколи важко повертатися до нормального світу. Через те, що певний час вони лежать знерухомлено, в них атрофуються м’язи, відтак можуть виникати проблеми із суглобами і тиском», – каже вона.
Нехтувати реабілітацією не варто, каже лікарка. І бажано її проходити у спеціалізованих закладах. Сьогодні такий заклад є у Брюховичах, який відкрили при Львівській лікарні швидкої допомоги.
«Ми змушені були відкрити таке постковідне відділення, бо 60-80% пацієнтів, які пройшли через реанімацію, надалі потрапляють у лікарні з іншими хворобами. Зараз цей стаціонар переповнений. Тут можна пройти всі види реабілітації – від лікувальної фізкультури, роботи з реабілітологом, який працює над відновленням м’язів, до роботи із психологом та дієтологом, адже пацієнтам важливо також повернути до норми свій метаболізм», – веде далі вона.
Аби не хворіти або ж запобігти ускладненням від коронавірусу, Наталія Матолінець радить берегтися, більше піклуватися про своє здоров’я, не забувати про елементарні засоби індивідуального захисту та гігієни і вакцинуватися.
«Полюбіть себе і свій організм. Помірні фізичні навантаження, добрий сон, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, вживання вітамінів і контролювання свого емоційного, імунного стану та обовְ’язкова вакцинація вбережуть від коронавірусу», – додала Наталія Матолінець.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку